Постанова № 57309625, 06.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа№ 919/1267/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Лисенко М.В.

від апелянта: Богатиренко О.В. (довіреність від 04.04.2016 № б/н);

Левчук М.О. (довіреність від 04.04.2016 № б/н);

від позивача: Онищук М.Ю. (довіреність від 23.01.2015 № 1);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим"

на рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013

у справі № 919/1267/13 (суддя Плієва Н.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська риболовна компанія" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет")

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш"

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 у справі № 919/1267/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська риболовна компанія" заборгованість у розмірі 3 002 663,60 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 та прийняти нове про повну відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Кримська риболовна компанія" до ТОВ "МК-Фіш" про стягнення грошових коштів; визнати недійсною угоду про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ "Черемош" укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" та товариством з обмеженою відповідальністю "КРК" від 26.05.2013, як фіктивний правочин.

18.06.2015 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 апеляційна скарга була повернута без розгляду відповідно до п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

16.07.2015 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" повторно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 апеляційна скарга була повернута без розгляду відповідно до п. 2 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України

06.08.2015 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" повторно.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку скаржника були порушені його права, а саме угода про розірвання договору є правочином, на який розповсюджуються норми матеріального права щодо правових наслідків недодержання сторонами на момент вчинення правочину вимог закону, таким чином угода від 26.05.2013, укладена ТОВ "МК-ФІШ" та ТОВ "Кримська риболовна компанія" про розірвання договору бербоут-чартера № 1 від 03.01.2012 з покладенням відшкодування в розмірі 3 002 663,60 грн. на користь ТОВ "КРК" є фіктивним правочином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою суду від 22.10.2015 припинено провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим".

Постановою Вищого господарського суду України від 30.12.2015 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 скасовано, справу № 919/1267/13 передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

29.02.2016 позивачем подано через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на участь товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» у даній справі, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет" просить припинити провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим», також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 є законним та відповідає обставинам справи, договори бербоут-чартеру та угода про його розірвання в судовому порядку недійсними не визнані, а тому товариство з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи № 919/1267/13 на 04.04.2016.

04.04.2016 позивачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано заяву про визнання апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим», посилаючись на те, що господарським судом м. Севастополя при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано факти встановлені рішенням господарського суду м. Севастополя у справі № 919/335/13, яким було звернено стягнення на предмет іпотеки СРТМ «Черемош» іпотекодержателем «Крокус-Крим», ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та п. 7.3 договору-бербоут-чартера від 03.10.2012.

Ухвалою суду від 04.04.2015 відкладено розгляд справи на 06.04.2016.

У судовому засіданні 06.04.2016 представники товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представник позивача підтримав заяву про визнання вищезазначеної апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, проте про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать роздруківки повідомлення у справі № 919/1267/13, які розміщені на сторінці офіційного веб - порталу ,,Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.kia.arbitr.gov.ua).

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням ТОВ ,,Кримська риболовна компанія" є м. Севастополь, вул. Правди, 10, ТОВ ,,МК - Фіш" - м. Севастополь, вул. Героїв Бресту, 1-а.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України ,,Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупованою територією визначено сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Як роз'яснено в п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014р. № 01-06/745/2014 учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1- 4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ,,Про Закон України ,,Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов.

1) якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) у разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі ,,Новини та події суду") офіційного веб-порталу ,,Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Вищевказані вимоги апеляційним судом виконані.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Таким чином, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Згідно абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі у судовому засіданні.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" заборгованості у розмірі 3 002 663,60 грн.

17.09.2008 між акціонерним банком "Синтез" та ТОВ "Транссервис" був укладений договір кредитної лінії № 03-КЮ.

30.09.2008 року між акціонерним банком "Синтез" та ТОВ "МК-ФІШ", що є майновим поручителем ТОВ "Транссервис", був укладений іпотечний договір відповідно до п. 1.1 іпотечного договору, він забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникають із договору кредитної лінії № 03-КЮ від 17.09.2008.

15.05.2013 за результатами проведених товарною біржею "Центральна Українська біржа" торгів, між ПАТ "АБ "Синтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Крокус-Крим" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 03-КЮ, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за кредитним договором, укладеним між ПАТ "АБ "Синтез" та ТОВ "Транссервіс". Відповідно додатку про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, нерухоме майно, яке передане за цим договором в іпотеку ТОВ "Крокус-Крим", зокрема, складається із судна "Черемош", що належить ТОВ "МК-ФІШ".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2013 у справі № 919/335/13 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» та в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 17.09.2008 №03-КЮ у розмірі 3191030,40 грн., у тому числі: 3156208,69 грн заборгованості за кредитом, 31212,33 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3609,38 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків, встановленої рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 у справі №5002-21/1629-2011, та за договором про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії від 17.09.2008 №03-КЮ від 15.05.2013, вирішено звернути стягнення на судно «Черемош», яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2008 і договором про відступлення прав за договорами іпотеки від 15.05.2013, і має наступні характеристики: призначення та тип - риболовне; позивний сигнал - UUWP; рік та місце побудови - 1974, м. Київ; основний матеріал - сталь; головні розміри за обмірним свідоцтвом, що видане Російським морським Регістратором судноплавства 22.10.1994 №94.0773.183: довжина - 54,80 м, ширина - 9,80 м, осадка - 4,08 м, валова місткість - 748 рег.т, чиста місткість 224 рег.т; тип, кількість та потужність головних двигунів - ДВЗ, 1,735 кВт, яке зареєстроване у Державному судновому реєстрі Севастопольського морського порту під №89 від 15.02.2000, порт приписки - м. Севастополь, і належить товариству з обмеженою відповідальністю «МК-ФІШ» на підставі свідоцтва про право власності на судно серії СЕ №05203, виданого 15.02.2000 Капітаном Севастопольського морського рибного порту під №89, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, дослідивши правовий зв'язок між скаржником і сторонами у даній справі, дійшов висновку, що оскаржуване рішення впливає на права та обов'язки апелянта, а тому товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" є особою, яка в розумінні положень ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України має право апеляційного оскарження рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 у справі № 919/1267/13.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано, виходячи з наступного.

03.01.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» (далі - ТОВ «МК-Фіш», судновласник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія» (далі - ТОВ «КРК», фрахтувальник) укладено договір бербоут-чартеру № 1 (далі - договір).

Згідно п. 7.3 договору бербоут-чартера від 03.01.2012 СРТМ "Черемош" повинен бути повернутий судновласнику в тому стані і з тим же класом, в якому він був зданий в оренду.

01.05.2013 товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" було направлено на адресу позивача пропозицію про розірвання договору чартеру з урахуванням відшкодування майнових витрат та упущеної вигоди.

05.05.2013 ТОВ «Кримська риболовна компанія» повідомило відповідача про згоду розірвати договір за умовою відшкодування ТОВ «МК-Фіш» майнових витрат компанії на суму 3 002 663,60 грн.

26.05.2013 ТОВ «МК-Фіш» та ТОВ «Кримська риболовна компанія» підписали угоду про розірвання договору бербоут-чартера № 1 від 03.01.2012 (далі - Угода), у пункті 1 розділу 1 якої сторони визначили, що датою розірвання договору вважати дату підписання акту приймання - передачі судна.

Крім того, за умовами розділу 1 Угоди ТОВ «МК-Фіш» взяло на себе зобов'язання в строк до 01.08.2013 відшкодувати майнові витрати понесені позивачем внаслідок розірвання договору на загальну суму 3 002 663,60 грн.

Пунктом 4 розділу 1 Угоди, позивач взяв на себе зобов'язання повернути судно в належному стані судновласнику ТОВ «МК-Фіш».

Розділом другим Угоди сторони визначили наслідки невиконання угоди. Зокрема, у разі неналежного виконання або невиконання умов угоди зі сторони ТОВ «МК-Фіш», ТОВ «Кримська риболовна компанія» залишила за собою право звернутися до господарського суду для стягнення коштів, зазначених в угоді (п. 2.1. Угоди).

10.06.2013 між ТОВ «МК-Фіш» та ТОВ «Кримська риболовна компанія» укладено додаткову угоду про розірвання договору бербоут-чартера, копія якої додана до матеріалів справи ТОВ «Крокус-Крим», відповідно до умов якої сторони на момент підписання вказаної додаткової угоди не мають претензій одна до одної, а судно передається з підписанням акту прийому-передачі.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не може дійти достовірного висновку, чи був даний доказ доданий до матеріалів справи у суді першої інстанції, оскільки всі матеріали підлягали відновленню через неможливість їх отримання з господарського суду міста Севастополя, проте в оскаржуваному рішенні відсутня правова оцінка додаткової угоди про розірвання договору бербоут-чартера від 10.06.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. П. 9 постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» визначено, що обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із ч. 1 ст. 101 ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Враховуючи вищевикладене, те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» не було залучене до участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а також визнання позивачем апеляційної скарги, колегія апеляційного господарського суду приймає додаткову угоду про розірвання договору бербоут-чартера від 10.06.2013, як належний доказ у справі.

11.03.2013 позивач та відповідач підписали акт прийому-передачі судна, у якому зазначено, що претензій по стану судна судновласник до фрахтувальника не має.

Таким чином, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська риболовна компанія" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет") не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до додаткової угоди від 10.06.2013 сторони погодили, що не мають претензій одна до одної.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні про задоволення позову зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що згідно з ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно вимоги апелянта щодо визнання недійсною угоди про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош», укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» та товариством з обмеженою відповідальністю «КРК» від 26.05.2013, як фіктивного правочину, з посиланням на ст. 234 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

В апеляційній скарзі зазначено, що сторонами угоди про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош» від 26.05.2013 не здійснювалось жодних реальних дій щодо передачі та отримання майна на борт судна СРТМ «Черемош», проте таке твердження апелянта не є підставою для визнання правочину фіктивним з огляду на наступне.

Актом прийому-передачі судна від 11.03.2013 підтверджується факт передачі судна «Черемош» (майно) його власнику ТОВ «МК-Фіш». Крім того, на даний акт, як доказ відсутності заборгованості між ТОВ «МК-Фіш» та ТОВ «КРК» посилається апелянт і акт прийому-передачі судна від 11.03.2013 визнаний належним доказом у даній справі.

У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.12.2015 № 5023/4477/12.

Решта доводів апеляційної скарги, якими ТОВ «Крокус-Крим» обґрунтовує вимогу визнання недійсною угоди про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ «Черемош» від 26.05.2013 (а саме: посилання на те, що директор ТОВ «МК-Фіш» не підписував листів на адресу ТОВ «КРК», посилання на обставини протиправної поведінки представників позивача та відповідача та умислу останніх щодо створення штучної заборгованості шляхом надання суду недостовірних документів) є необгрунтованими, оскільки апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин в розумінні п. 4 ст. 35 ГПК України. Вчинення вказаних дій не доведено у встановленому законом порядку, відповідний вирок суду у кримінальному провадженні, який би набрав законної сили, відсутній.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в процесі апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 у справі № 919/1267/13 в порядку п.п. 1-4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за звернення з позовом до господарського суду міста Києва покладається на позивача, а сплачений апелянтом судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається судом також на позивача у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" на рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 у справі № 919/1267/13 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19.11.2013 у справі № 919/1267/13 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська риболовна компанія" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет") відмовити.

4. У задоволенні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус-Крим» щодо визнання недійсною угоди про розірвання договору бербоут-чартеру СРТМ "Черемош" від 26.05.2013, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Фіш» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська риболовна компанія», як фіктивного правочину, відмовити.

5. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Фиш Маркет" (02002, м. Київ, вул. Р.Окіпної, 8, оф. 3, код ЄДРПОУ 36603363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Крим" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94-А, корпус Е, код ЄДРПОУ 38711053) 30 026 (тридцять тисяч двадцять шість) грн. 63 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи 919/1267/13 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань