Постанова № 57309590, 19.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2016 р. Справа№ 910/23275/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Рудченка С.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.04.2016 року по справі №910/23275/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року

у справі №910/23275/15 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 332,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) 267,94 грн. заборгованості та 64,49 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором банківського рахунка №3207 від 21.12.2009р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної сплати комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.10.2015р. у справі №910/23275/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 06.10.2015р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши думку представника відповідача та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача. Крім того, судовою колегією враховано, що відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі строку, встановленого ч.1 ст.102 ГПК України, а відповідного клопотання про продовження строку розгляду справи не було подано суду.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

21.12.2009 року між сторонами був укладений Договір банківського рахунка №3207 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та внутрішніх положень банку, зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий відповідачу, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видавання відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п.1.2 Договору позивач відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у національній валюті України та в іноземній валюті відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахунково - касове обслуговування.

Відповідно до пп.2.4.7 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані банком послуги відповідно до тарифів, а також компенсувати витрати банку у разі, якщо дії при виконанні доручення клієнта пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами банку.

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що за прострочення відповідачем розрахунків за послуги, що надаються банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такого прострочення.

Договір укладений на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання Сторонами. (п.6.1 Договору)

Додатковою угодою №1 до Договору відповідач доручив, а позивач взяв на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування за допомогою програмно - технічного комплексу електрони платежів "Клієнт - Банк" (iFOBS) за відкритим відповідачу поточним рахунком, відкритими на підставі Договору банківського рахунку.

Відповідно до п.5.1 Додаткової угоди за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку відповідач сплачує банку плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах встановлених тарифами банку, на момент оплати. Тарифи банку є невід'ємною частиною Договору банківського рахунку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Договору, проте відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив порушення по сплаті комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково -касового обслуговування. Таким чином, заборгованість відповідача перед банком становить 267,94 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 64,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України на підтвердження здійснення оплати відповідачем по сплаті комісійної винагороди за користування рахунком та за послуги з розрахунково-касового обслуговування у строки, передбачені Договором банківського рахунка №3207 від 21.12.2009р.

Проте, судова колегія з даним висновком не погоджується та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що на день подачі позову відповідач повинен був сплатити на користь позивача 332,43 грн., з яких: 267,94 грн. заборгованості та 64,49 грн. пені за неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором.

Як свідчать платіжне доручення №18 від 09.09.2015р. від 09.09.2015р. відповідачем було сплачено борг у розмірі 332,43 грн., які не могли бути враховані позивачем при подачі позову, оскільки борг сплачений після подачі позову до суду першої інстанції та порушення провадження у справі, але до прийняття оскаржуваного рішення (а.с.51 т.1).

Судовою колегією, дане платіжне доручення приймається як додатковий доказ в розумінні ст.101 ГПК України, оскільки апелянтом доведено неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначені положення законодавства, судова колегія приходить до висновку, що провадження у справі про стягнення з відповідача 332,43 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню, оскільки апелянт просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, проте за результатами апеляційного розгляду провадження у справі припинено.

За змістом положень ч. 3 ст. 80 ГПК, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету. У разі припинення провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК, повертається сума судового збору, сплачена в усіх інстанціях, в повному обсязі.

Відповідно до квитанції №ПН1124 від 08.02.2016р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 2 009,70 грн. за подання апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, внаслідок припинення провадження у даній справі, сплачений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 судовий збір підлягає поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015р. (справа №918/144/15).

На підставі викладеного, керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір" та ст.ст. 49, 80, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року у справі №910/23275/15 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року у справі №910/23275/15 скасувати.

3.Провадження у справі №910/23275/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 332,43 грн. припинити.

4.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (04107, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету судовий збір сплачений за квитанцією №ПН1124 від 08.02.2016р. у розмірі 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Матеріали справи №910/23275/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

С.Г. Рудченко