Рішення № 57309147, 14.04.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2016 року Справа № 913/232/16

Провадження №16/913/232/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Рич, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1 824198 грн. 63 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання - Богуславська Є.В.,

За участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 01.03.2016 № б/н;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від24.12.15 №01-026-1024,

в с т а н о в и в:

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Вектор Рич (далі - ТОВ Вектор Рич, позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 10.02.2016 № б/н до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат (далі - ПАТ Алчевський металургійний комбінат, відповідач у справі) про стягнення заборгованості в сумі 1937437 грн. 30 коп. за договором від 25.01.2012 № 027/1-131. З них:

- 1 021930 грн. 43 коп. основна заборгованість,

- 83850 грн. 56 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання;

- 831656 грн. 31 коп. інфляційні втрати.

Позивач на адресу суду 30.03.16 надіслав заяву від 29.03.16, якою збільшив розмір позовних вимог в частині інфляційних нарахувань і 3% річних.

У звязку з ненаданням доказів в підтвердження розміру заявленого до стягнення боргу, у звязку з невиконанням позивачем вимог ст.22 ГПК України в частині надіслання копії заяви відповідачу та оплати збільшеного розміру позову судовим збором суд залишив у судовому засіданні 31.03.16 заяву про збільшення позовних вимог без задоволення і оголосив перерву до 14.04.16 для звірення розрахунків між сторонами.

Відзивом від 28.03.16 №026-14/1 відповідач проти позову заперечив з підстав того, що акти приймання-передачі виконаних робіт за спірний період підписані зі сторони відповідача неповноважною особою.

В судовому засіданні 14.04.16 представник позивача надав заяву від 13.04.16, якою зменшив розмір позовних вимог і в частині основного боргу, і в частині інфляційних витрат та 3% річних.

Таким чином, предметом спору по справі є: стягнення боргу за договором від 25.01.12 №027/1-131 в сумі 962268,11грн., за несвоєчасне виконання оплати за виконані підрядні роботи стягнення інфляційних втрат в сумі 783147,53грн. за період з квітня 2013 по січень 2016 року, 3% річних в сумі 78782,99грн. за період з 25.03.13 по 10.02.16.

Доповненням до відзиву від 12.04.16 №026-14/3 зауважив позивачеві про неправомірність заявленої до стягнення частини боргу на суму 59662,32грн.

Суд зазначає, що позивач зменшив розмір позовних вимог, в тому числі і в частині основного боргу, на суму 59662,32 грн.

Представник відповідача, ознайомившись в судовому засіданні 14.04.16 зі зменшеним розміром позовних вимог, не заперечив проти заявленого до стягнення боргу. Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат і 3% річних, представник відповідача надав до матеріалів справи контррозрахунок, згідно якого інфляційні втрати і 3% вказані в меншій сумі, ніж заявлено до стягнення: на 3,9 грн. менше інфляція, на 51,02 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 14.04.16 представник відповідача надав заяву від 12.04.16 №026-14/2 про розстрочку виконання рішення на шість місяців, починаючи з травня 2016 року.

В ході судового засідання 14.04.16 представник відповідача заявою від 14.04.16 змінив термін розстрочення і просить суд розстрочити виконання рішення на три місяці, починаючи з травня 2016 року.

Представник позивача проти надання розстрочки на три місяці не заперечив.

Між сторонами у справі укладено договір підряду від 25.01.12 №027/1-131, на підставі якого підрядник (позивач) зобовязався виконати будівельно-монтажні роботи на обєктах основного виробництва замовника в строки та по ціні, обумовлених у вказаному договорі та в додатках до договору, а замовник (відповідач) зобовязався оплачувати виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів приймання-здачі виконаних робіт згідно умов розділу 3 договору - протягом 10 банківських днів після підписання сторонами актів.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду і відповідає вимогам правового інституту «Підряду», глава 61 Цивільного кодексу України (ст.ст.837-854,875).

На виконання умов вказаного договору позивач виконав на користь відповідача підрядні роботи на суму 4945656,0 грн., але відповідач в порушення умов укладеного підрядного договору не оплатив позивачу виконані роботи за актами лютий-серпень 2013 року, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 962268,11 грн. за вказаний період.

Вимогу про стягнення боргу позивач підтверджує договором, додатками до договору, проектною документацією та актами виконаних робіт, підписаними сторонами без доповнень та зауважень на вказану суму та за вказаний період.

Відповідач заперечив вимоги позову, посилаючись на неповноважність головного інженеру управління по капітальному будівництву підписувати акти виконаних робіт та на відсутність акту вводу в експлуатацію обєкту, як вказано в п.3.3 договору, який зобовязує відповідача здійснити остаточний розрахунок з позивачем за виконані роботи.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін та оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Договором підряду 25.01.12 №027/1-131, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості виконаних робіт і, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, встановлено строк права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином в порядку ст.ст.33,34 ГПК України - факт виконання робіт позивача і приймання відповідачем виконаних підрядних будівельних робіт на суму 962268,11 грн. за період лютий-серпень 2013 року. Позивач належним чином довів суду факт виконання робіт без зауважень зі сторони замовника (відповідача) по узгодженим договором цінам, якості та строкам. Таким чином, позивач виконав свої обовязки перед відповідачем (замовником) у відповідності до умов договору та вимог закону у вказаний період.

Статті 837,854,875,879 ЦК України зобовязують відповідача виконати обовязок по оплаті виконаних робіт у відповідності до умов пункту 3.1, 3.2, 3.4 і 5.2.7 договору і вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обовязки перед позивачем по оплаті виконаних робіт на суму 962268,11грн. за період лютий-серпень 2013 року, чим порушив умови укладеного договору в частині поточної оплати виконаних робіт пункти 3.1, 3.2, 3.4 і 5.2.7 і вимоги закону (ч.1 ст.854, ч. 4 ст.879 ЦК України).

Доводи відповідача про неповноважність головного інженеру управління по капітальному будівництву підписувати акти виконаних робіт спростовуються частковим виконанням відповідачем договору по оплаті виконаних позивачем робіт по договору за інший період.

Також слід зазначити, що: акти приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в і КБ-3 за спірний період скріплені печаткою підприємства відповідача, а посадова інструкція головного інженеру управління по капітальному будівництву, в частині пунктів 3.1.12-3.1.16 інструкції, не виключає права цієї посадової особи при реалізації своїх обовязків підписувати акт приймання виконаних робіт на обєктах устаткування вдування пиловугільного палива в доменні печі (що є предметом договору).

Стосовно заперечень відповідача з приводу відсутності акту вводу обєкту в експлуатацію суд зазначає.

Згідно умов п.3.1, 3.2, 3.4 та 5.2.7 договору відповідач зобовязаний оплачувати поточні платежі щомісяця після підписання акту приймання-передачі форми КБ-2в і КБ-3 протягом 10 банківських днів. Позивач заявив до стягнення борг в сумі 962268,11грн. за період лютий-серпень 2013 року, не стверджуючи про кінцевий розрахунок за договором, на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в і КБ-3, підписаних сторонами договору без доповнень та зауважень у вказаний період.

Відповідач в своєму відзиві не вказав і не надав доказів того, що по закінченню позивачем підрядних робіт була створена робоча комісія по прийманню обєкта в експлуатацію, яка зробила негативний висновок і закінчені будівництвом роботи не прийняла від позивача. Приймання обєкту в експлуатацію (ст.882 ЦК України) - це двосторонні правовідносини договору підряду і при існуванні акту робочої комісії по вводу обєкту в експлуатацію обовязок надати такий акт покладається і на замовника, і на підрядника.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про настання терміну кінцевого розрахунку за вказаним договором і про відсутність у позивача права вимагати поточної оплати виконаних підрядних робіт як то встановлено договором.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань цілком обґрунтовані приписами ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3% річних за весь час прострочки.

За несвоєчасне виконання оплати за виконані підрядні роботи позов в частині заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 783147,53грн. за період з квітня 2013 по січень 2016 року, 3% річних в сумі 78782,99грн. за період з 25.03.13 по 10.02.16 слід задовольнити частково: інфляційні втрати на суму 783143,63грн. за період з квітня 2013 по січень 2016 року, 3% річних на суму 78731,97грн. за період з 25.03.13 по 10.02.16 згідно розрахунку відповідача.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на три місяці, починаючи з травня 2016 року. Представник позивача не заперечив проти заявленого клопотання.

Керуючись правилами ст. 83 ГПК України, враховуючи обставини, викладені відповідачем в клопотанні та надані в підтвердження цього документи, розмір заявлених до стягнення вимог, не тривалий строк розстрочення виконання рішення, позицію позивача, представник якого не заперечив проти клопотання, слід задовольнити клопотання відповідача і надати розстрочку виконання судового рішення по даному спору на три місяці шляхом стягнення присудженої суми рівними частинами грошових сум щомісяця, починаючи виконання з 01.05.2016 року.

Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.625,629, 837,854,875,879 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82,84, 83,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, 20- А, ід. код 05441447 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Рич, м. Харків, вул. Малиновського, 3, ід. код 35389402 ( фактична адреса: м.Лисичанськ Луганської області, вул. Красна, 11) борг в сумі 962268,11 грн. за період лютий-серпень 2013 року, інфляційні втрати на суму 783143,63 грн. за період з квітня 2013 по січень 2016 року, 3% річних на суму 78731,97 грн. за період з 25.03.13 по 10.02.16, витрати на судовий збір в сумі 27362,16 грн., видати наказ.

3.В решті вимог відмовити.

4.Розстрочити виконання рішення на три місяці шляхом стягнення присудженої суми у розмірі 1851505,87 грн. щомісяця рівними частинами по 617168,62 грн., починаючи з 01.05.16.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Рішення підписане 19.04.16

Суддя Р.М. Шеліхіна