Рішення № 57309006, 18.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2016р. Справа№ 914/538/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради, м.Сколе, Львівська область

про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних в сумі 220 957,34 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №14-10 від 14.01.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник за договором про надання правової допомоги б/н від 02.11.2015р.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» подано позов до Комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради про стягнення заборгованості за договором № 1021/14-БО-21 купівлі продажу природного газу від 20.11.2013р. в сумі 220 957,34 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.03.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

В судовому засіданні 14.03.2016р. з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 28.03.2016р., а 28.03.2016р. до 18.04.2016р.

14.04.2016р. відповідачем подано додаткові клопотання про (вх.№ 16375/16) про зменшення розміру пені на 70%.

У судовому засіданні 18.04.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути 220 957,34 грн., з яких: 71 648,46 грн. пені, 12 242,51 грн. 3% річних та 137 066,37 грн. інфляційні втрати. Заперечує проти клопотання відповідача про зменшення пені.

У судовому засіданні 18.04.2016р. представник відповідача визнає порушення умови Договору щодо строків оплати коштів за отриманий природний газ. Подав контррозрахунок заявлених сум до стягнення. Просить зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

У судовому засіданні 18.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

20.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір про купівлі-продажу природного газу №1021/14-БО-21, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), обсягах, зазначених у п.2.1. даного договору (надалі по тексту договір).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими субєктами споживачами.

На виконання своїх зобовязань за договором, позивач поставив протягом січня грудень 2014р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 1 403 207,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

В порушення умов договору відповідачем не повністю та не своєчасно виконано зобовязання з оплати поставлено природного газу, що визнається ним самим.

А тому керуючись ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 137 066,37 грн. та 3% річних у сумі 12 242,51 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано пеню в сумі 71 648,46 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач просить суд зменшити розмір пені, яка підлягатиме стягненню.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання(неналежне виконання).

Відповідно до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, п.6.1. договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що з стягненню підлягає 12 112,88 грн. - 3% річних. В частині стягнення 129,63 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, дійшов висновку, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 123 332,16 грн. В частині стягнення 13 734,21 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

З врахуванням правової позиції відображеної у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2015р. у справі №910/2510/15-г.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало були виконати.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ст. 253, ч.5 ст. 254 ЦК України, п.6.1. договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязань», дійшов висновку, що з стягненню підлягає 70 907,50 грн. - пені. В частині стягнення 740,96 грн. пені слід відмовити.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення пені, то суд керувався таким.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Відповідачем подано документи про фінансовий стан, а саме: Фінансовий звіт субєкта малого підприємства (Баланс на 31.12.2015р.).

З огляду на те, що порушення зобовязання відповідачем виникло через заборгованість бюджетних установ та організацій, враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд задовольняє клопотання відповідача частково і вважає за доцільне зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, на 50% (пятдесят) відсотків. Тому стягненню підлягає 35 453,75 грн. пені.

При цьому, суд враховує правову позицію відображену у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 253, 254, 526, 530, 549, 551, 610- 612, 625, 626, 629, 655 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сколетеплоенерго» Сколівської міської ради (82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Стрийська, 29а; ідентифікаційний код 22391024) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) 35 453,75 грн. пені, 12 112,88 грн. 3% річних, 123 332,16 грн. інфляційних втрат та 3 095,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне текст рішення складено та підписано 21.04.2016р.

Суддя Коссак С.М.