Ухвала суду № 57306030, 11.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/101/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/665/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Конотопська міська державна нотаріальна контора, про стягнення 27 282,81 грн. боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказує, зокрема, що суд не взяв до уваги ту обставину, що спадкоємці позичальника ОСОБА_4 не повідомляли ПАТ КБ «ПриватБанк» як кредитора про смерть позичальника та не надавали банку підтверджуючий документ свідоцтво про його смерть. Банк, маючи неофіційну інформацію про смерть позичальника, направив до нотаріальної контори вимогу кредитора, яка була 05 січня 2015 року отримана нотаріальною конторою.

21 січня 2015 року банк отримав відповідь про те, що спадкоємцем померлого позичальника є ОСОБА_3, якому 27 квітня 2013 року за реєстраційним № 1-487 було видане свідоцтво про право на спадщину.

Вважає, що настання права вимоги кредитора до спадкоємця виникло з 21 січня 2015 року, коли банк отримав відповідь від нотаріальної контори про наявність спадкоємця, а не з 29 січня 2012 року, як невідомо чому зазначив суд. Звернувшись до суду з позовом до спадкоємця позичальника 11 січня 2016 року, банк не пропустив річний строк, встановлений ст. 1281 ЦК України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 січня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, мотивуючи вимоги тим, що 14 березня 2006 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір DNH4KP60160379, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 3159 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 березня 2008 року.

27 січня 2012 року позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується довідкою про смерть від 27 січня 2013 року.

Посилаючись на положення ст. ст. 608, 1218, 1219, 1268, 1269, 1281, 1282, 1296 ЦК України, якими визначено підстави припинення зобовязання смертю фізичної особи, склад спадщини, права та обовязки особи, які не входять до складу спадщини, прийняття спадщини, предявлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, обовязок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора, право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину, банк зазначав, що на виконання вимог закону направив 30 грудня 2014 року претензію до Конотопської міської державної нотаріальної контори.

21 січня 2015 року банком отримана відповідь від Конотопської міської державної нотаріальної контори №06/02-14 від 12 січня 2015 року, в якій зазначалось, що спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_3, який отримав свідоцтво про право на спадщину.

06 лютого 2015 року спадкоємцю ОСОБА_3 банк направив лист-претензію з вимогами, але останнім жодних дій не було виконано.

Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_4 його заборгованість перед банком за кредитним договором становить 27 282,81 грн., яка складається з наступного: 3159 грн. заборгованість за кредитом; 9264,69 грн. заборгованість за відсотками; 14859,12 грн. заборгованість з пені.

Банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № DNH4KP60160379 від 14 березня 2006 року у розмірі 27282,81 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк настання права вимоги кредитора до спадкоємців закінчився 29 січня 2013 року, а з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду лише 11 січня 2016 року, тобто за межами одного року від настання строку на таку вимогу, який є присічним і поновленню не підлягає.

Такий висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встанвленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2006 року між ЗАТ (нині ПАТ) КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DNH4KP60160379, згідно якого банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти на споживчі цілі в розмірі 3159 грн., а останній зобовязався повернути їх до 14 березня 2008 року включно з умовою сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості, про що зазначено в заяві позичальника від 14 березня 2006 року, в якій останній зазначив, що згоден з тим, що вказана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифами складає між ним і банком кредитно-заставний договір.

Згідно умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період оплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 169,28 грн. для погашення заборгованості за кредитом (а.с. 5 9, 20-23).

Згідно свідоцтва про смерть серії І-БП №192791, виданого 27 січня 2012 року, позичальник ОСОБА_4 помер 25 січня 2012 року (а.с.36).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором заборгованість за кредитом станом на 10 квітня 2015 року становить 27 282,81 грн., з яких: заборгованість за кредитом 3159 грн., заборгованість за відсотками 9264,69 грн., заборгованість по пені 14859,12 грн. Вказана заборгованість нарахована станом на день смерті позичальника (а.с.4).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2012 року у справі №2о-352 за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи - Конотопська міська рада, Конотопська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5,про встановлення факту місця відкриття спадщини встановлено факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер 25 січня 2012 року в м. Конотоп Сумської області, є м. Конотоп Сумської області (а.с.47).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2013 року у справі №577/1013/13-ц за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Конотопської міської ради, треті особи Конотопська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер 25 січня 2012 року, терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили (а.с.46).

28 квітня 2013 року державним нотаріусом Конотопської міської державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_4, який помер 25 січня 2012 року, є його брат ОСОБА_3 (а.с.49).

17 грудня 2014 року на адресу Конотопської міської державної нотаріальної контори ПАТ КБ «ПриватБанк» направило претензію кредитора, в якій банк зазначив, що йому стало відомо про смерть ОСОБА_4, та просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після померлого боржника, включити кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком (а.с.15).

Згідно відповіді Конотопської міської державної нотаріальної контори №06/02-14 від 12 січня 2015 року, надісланої банку, повідомлено, що 27 квітня 2013 року було видане свідоцтво про право на спадщину - на 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Соборна №27/1, на імя ОСОБА_3. якого 12 січня 2015 року було повідомлено про заборгованість померлого ОСОБА_4 (а.с.16).

28 січня 2015 року банком на адресу відповідача ОСОБА_3 направлено лист-претензію № 60316LFZ03160 про те, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором складає 26934,94 грн. та запропоновано ОСОБА_3 сплатити вказану заборгованість як спадкоємцю після смерті ОСОБА_4 (а.с.17).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою i у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз зазначених норм закону, зокрема, ст. 1281 ЦК України, дає підстави для висновку, що строки предявлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються. Вирахування строків залежить від того, коли дізнався чи міг дізнатися кредитор про відкриття спадщини, тобто про смерть позичальника, а якщо не знав і не міг цього знати, то вирахування строку залежить від того, коли настав строк вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник був зобовязаний повністю сплатити банку всю суму кредиту по 14 березня 2008 року, і саме ця дата є настанням строку вимоги, та з неї слід було б обчислювати річний строк, протягом якого, відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України, банк міг би предявити вимоги до спадкоємців позичальника.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З п. 5.5.Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Враховуючи, що кредит був наданий до 14 березня 2008 року, з цього часу у банку настало право вимоги до позичальника про стягнення кредиту вже у повному обсязі, і банк мав би право звернутись з позовом до позичальника, який порушив зобовязання за кредитним договором, в межах позовної давності до 14 березня 2013 року.

Оскільки позичальник помер 25 січня 2012 року, банк і з врахуванням даної обставини в даному випадку пропустив річний строк звернення до суду, передбачений ч. 3 ст. 1281 ЦК України, тобто до 25 січня 2013 року.

Позивач, на думку колегії суддів, невірно трактує поняття «настання строку вимоги», вважаючи днем його настання дату отримання повідомлення з нотаріальної контори про наявність спадкоємця, оскільки закон повязує настання у кредитора строку вимоги саме по відношенню до позичальника згідно умов кредитного договору, тобто, в даному випадку після закінчення строку дії кредитного договору.

Крім того, аналізуючи договірні правовідносини, які існували між банком і позичальником, за якими останній повинен був виконувати взяті на себе зобовязання за договором шляхом погашення кредиту щомісячними платежами і не виконував їх фактично з дати укладення кредитного договору по останній день строку його виконання та до дня своєї смерті, тобто протягом шести років з дня укладення кредитного договору, банк, враховуючи вказані обставини, мав можливість та повинен був контролювати виконання ним зобовязань за договором, не маючи жодних перешкод при такому тривалому невиконанні умов кредитного договору позичальником, своєчасно дізнатись про його смерть.

Натомість, банк звернувся з позовом до спадкоємця позичальника через девять років з моменту, коли позичальник отримав кредит і не став його погашати, через сім років після настання строку вимоги до позичальника за останнім місячним платежем та через три роки після смерті позичальника.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та те, що однією з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання банку в апеляційній скарзі на невірність зазначення судом настання строку вимоги, також є безпідставними, оскільки помилкове зазначення в рішенні суду строку настання вимоги 29 січня 2012 року не спростовує вірних по суті висновків суду про пропуском банком строку звернення до суду з вимогою до спадкоємця, передбаченого ч. 3 ст. 1281 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -