Рішення № 57305721, 12.04.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/100/16-ц

Провадження №2/592/656/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю представниці позивача за довіреністю: ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача за довіреністю: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

06.01.2016 року представниця відповідача за довіреністю ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому вона зазначила про те, що 05.12.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (нині перейменовано публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ) далі за текстом позивач, в особі заступника керуючого СОФ АКБ Укрсоцбанк ОСОБА_4 та фізичною особою громадянином України ОСОБА_3 далі за текстом відповідач, був укладений договір кредиту № 750/4-5083. Згідно з п. п. 1.1 відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 75100 (сімдесят пять тисяч сто) грн. 00 коп. , зі сплатою 13 (тринадцять цілих) відсотків річних з кінцевим терміном повернення 04.12.2014 року. Відповідно до п. 1.2. договору кредиту, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки CHEVROLET, модель NIVA 2123, рік випуску 2007, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 05265 від 05.12.2007 року, укладеним з ТОВ УкрАвтоЗАЗ-Сервіс . Зобовязання позивача, визначені у договорі про надання кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року на купівлю автотранспортних засобів, а саме: п. 2.1. були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 05.12.2007 року. Станом на 07.09.2015 року загальний розмір заборгованості відповідача-1 складає 237836 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 68 коп. , з них: - сума заборгованість за кредитом 67948,00 грн. ; - сума заборгованість за відсотками 63654,18 грн. ; - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту 30678,52 грн. ; - сума пені за несвоєчасне повернення відсотків 21937,75 грн. ; - розмір інфляційних витрат за кредитом 31256,08 грн. ; - розмір інфляційних витрат за відсотками 22362,14 грн. . В порушення умов договору кредиту, відповідач протягом тривалого часу не здійснює погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредитом у встановлені терміни, що є підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Нормативне обґрунтування позову. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п. 4.1. договору кредиту, у разі прострочення строків сплати відсотків та строків повернення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням порушенням умов, визначених змістом зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) . Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобовязання, які встановлюються договором або законом, є припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, сплата неустойки, а також відшкодування збитків. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) . Справи щодо захисту прав споживачів були виключені з компетенції третейських судів у звязку з набранням 12.03.2011 року чинності Законом № 2983-VІ від 03.02.2011 року. На даний час по укладеним кредитним договорам з третейським застереженням Закон України Про третейські суди містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, третейське застереження укладене в порушення вимог п. 14 ст. 6 цього закону. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.05.2015 року у справі № 6-64цс15 та від 02.09.2015 року у справі № 6-856цс15, отже дана категорія справ підвідомча судам загальної юрисдикції. На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 20, 525, 526, 541, 546, 610, 611, 612, 625, 1054 ЦК України; ст. ст. 3, 4, 10, 11, 88 ЦПК України, вона просила: 1. Прийняти позовну заяву до розгляду. 2. Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн № НОМЕР_1, на користь позивача публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість в розмірі 237836 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 68 коп. . 3. Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн № НОМЕР_1, на користь позивача публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк суму сплаченого судового збору в розмірі 3567 (три тисячі пятсот шістдесят сім) грн. 55 коп. . 4. Всю кореспонденцію надсилати за адресою: 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 76, оф. 6 (вхідний № 377/16 від 06.01.2016 року) (а. с. 4) .

22.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення проти позову, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/100/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути заборгованість по кредитному договору № 750/4-5083 від 05.12.2007 року, яка складається з: - суми заборгованості за кредитом в розмірі 67948 грн. ; - суми заборгованості за відсотками в розмірі 63654,18 грн. ; - суми пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 30678,52 грн. ; - суми пені за несвоєчасне повернення відсотків 21937,75 грн. ; - інфляційні витрати за кредитом в розмірі 31256,08 грн. ; - інфляційні витрати за відсотками в розмірі 22362,14 грн. . Слід зазначити, що згідно п. 1.1.2. кредитного договору кінцевим терміном повернення основної заборгованості зазначено 04.12.2014 року, при цьому згідно п. 1.1.1 кредитного договору погашення кредиту має здійснюватись до 10 числа кожного місяця, починаючи з січня 2008 року рівними частинами по 894 грн. . Крім того, згідно п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця, а також в кінцевий термін повернення заборгованості, визначений кредитним договором. Щодо стягнення тіла кредиту та відсотків. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Відповідно до ст. 53 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Вказана правова позиція у повному обсязі збігається із змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду України у справі № 6-331цс15 від 01.07.2015 року. Враховуючи те, що кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 04.12.2014 року, а поряд зі встановленням строку дії договору (терміну повернення заборгованості) сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів) , що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору (строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно п. 1.1.1 кредитного договору до 10 числа кожного місяця) . Позивачем при подачі позову від 06.01.2016 року було включено у заборгованість суми боргу тіло кредиту та відсотки, строк звернення до суду про стягнення яких було пропущено, а саме: за період з 04.12.2007 року по 06.01.2013 року. Щодо стягнення пені. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) . Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) . За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України) . Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Вказана правова позиція у повному обсязі збігається із змістом мотивувальної частини постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-116цс13 від 06.11.2013 року. Позивач звернувся до суду з позовом лише 06.01.2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому кінцевим терміном повернення кредиту зазначено 04.12.2014 року, а відтак позовні вимоги про стягнення пені заявлені поза межами строків позовної давності, оскільки з моменту виникнення зобовязання по сплаті останнього платежу по кредитному договору, до моменту звернення позивача з позовом до суду пройшло більше 1 року. Щодо інфляційних витрат. Враховуючи, що у суму заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача включені вимоги про стягнення заборгованостей з пропуском строків позовної давності, сума інфляційних витрат підлягає коригуванню у відповідності до суми заборгованості за вимогами, по яким не пропущено строк позовної давності. На підставі викладеного він просив: 1. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягненні заборгованості по кредитному договору, а саме: заборгованості за черговими платежами та відсотками, нарахованими на ці платежі за період з 04.12.2007 року по 06.01.2013 року. 2. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені по кредитному договору № 750/4-5083 від 05.12.2007 року. 3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат за кредитом в розмірі 31256,08 грн. та інфляційних витрат за відсотками в розмірі 22362,14 грн. (вхідний № 11095 від 22.03.2016 року) (а. с. 50, 51) .

Крім того, 22.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 надав до Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про застосування строків позовної давності, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/100/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позивач звернувся до суду з позовом 06.01.2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому кінцевим терміном повернення кредиту зазначено 04.12.2014 року. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . На підставі викладеного він просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась до 06.01.2013 року, а також до вимог про стягнення пені, оскільки на неї поширюється спеціальна позовна давність 1 рік, відмовивши у задоволенні цих позовних вимог (а. с. 52) .

24.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми додаткове заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/100/16-ц за позовною заявою ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Додатково до заперечення, яке було надано раніше, представник відповідача вважає за необхідне просити суд відмовити ПАТ Укрсоцбанк в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у звязку з пропуском строків позовної давності виходячи з наступного. Так, як зазначає ПАТ Укрсоцбанк в своїй позовній заяві, і це вбачається з матеріалів справи, 05.12.2007 року між АКБСР Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 750/4-5083. Також, як зазначає позивач в своєму позові та не заперечується відповідачем, зазначений договір відповідачем не виконувався, через що у нього виникла прострочена заборгованість перед кредитором. Разом із цим, як виявилось, АКБСР Укрсоцбанк вже звертався до Ковпаківського районного суду м. Суми до відповідача із позовом від 28.11.2008 року, в якому він просив стягнути з відповідача суму боргу шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) . Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України) . Предявлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобовязання та зумовлює перебіг позовної давності. Як вбачається з доданих документів АКБСР Укрсоцбанк предявив вимогу до ОСОБА_3 про стягнення на предмет застави шляхом подачі позову до Ковпаківського районного суду м. Суми, а, отже, в односторонньому порядку змінив строк виконання кредитного договору, що зумовило початок перебігу строку позовної давності. При цьому він звертає увагу суду на те, що відповідно до абз. 1 п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 року) , право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, ст. ст. 3, 4 ЦПК України) . Тобто, як видно із розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при настанні права дострокового стягнення кредиту у відповідності до ст. 1050 ЦК України банк сам вирішує в який спосіб стягувати борг (шляхом стягнення коштів чи шляхом звернення стягнення на предмет застави) і заміна способу стягнення боргу шляхом подання нового позову не означає, що строк позовної давності не розпочав свій перебіг при поданні попереднього позову. Оскільки АКБСР Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми 28.11.2008 року з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спірним договором він вважає, що строк позовної давності розпочав свій перебіг 28.11.2008 року та закінчився 27.11.2011 року. Оскільки ПАТ Укрсоцбанк звернувся до суду лише 06.01.2016 року, тобто вже після закінчення строків позовної давності, він вважає, що суд має відмовити банку в задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском строків позовної давності (вхідний № 11332 від 24.03.2016 року) (а. с. 53, 54) .

Крім того, 24.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 надав до Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про застосування строків позовної давності, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/100/16-ц за позовною заявою публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позивач звернувся до суду з позовом 06.01.2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . На підставі викладеного він просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення боргу в повному обсязі (а. с. 55) .

24.03.2016 року представниця відповідача за довіреністю ОСОБА_1 надала в судовому засіданні додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення заборгованості, в яких вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа № 592/100/16-ц за позовною заявою ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Представником відповідача до суду були надані заперечення на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності. В запереченнях представник відповідача зазначає про те, що ними частково визнаються вимоги позивача, а саме: за період з січня 2013 року по грудень 2014 року, в задоволенні інших вимог він просив відмовити в звязку з пропуском строку позовної давності. Мотивуючи тим, що виходячи з умови договору сторін у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Такий правовий аналіз та обставин відповідає викладеним в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13 висновкам. Вказане судове рішення згідно із положеннями ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх судів, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням. Проте погодитися з даним твердженням не можливо, в звязку з наступним. 05.12.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (нині перейменовано публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк ) далі за текстом позивач, в особі заступника керуючого СОФ АКБ Укрсоцбанку ОСОБА_4 та фізичною особою громадянином України ОСОБА_3 далі за текстом відповідач, був укладений договір кредиту № 750/4-5083. Згідно з п. п. 1.1. відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 75100 (сімдесят пять тисяч сто) грн. 00 коп. зі сплатою 13 (тринадцять цілих) відсотків річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: - п. 1.1.1. до 10 числа кожного місяця, починаючи з січня 2008 року, рівними частинами, по 894 грн. ; - п.1.1.2. в останній місяць до 04.12.2014 року 898 грн. , з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 04.12.2014 року, на умовах визначених договором. Відповідно до п. 7.3. кредитного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України) . Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України) . Визначення поняття зобовязання міститься в ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України) . Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України) . Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України) . При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як строк дії договору , так і строк (термін) виконання зобовязання (ст. ст. 530, 631 ЦК України) . Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) . Як вбачається, сторони встановили, кінцевий термін повернення кредиту 04.12.2014 року (п. 1.1.2. договору) , при цьому строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів не були встановлені, хоча в договорі і вказано можливість погашення заборгованості до 10 числа кожного місяця, починаючи з січня 2008 року (п. 1.1.1. договору) рівними частинами, однак в договорі відсутнє посилання на встановлення графіку погашення заборгованості. Щодо посилання представника на позицію Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-1116цс13. Новими редакціями ст. ст. 355 , 360-7 ЦПК України та п. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що загальні суди враховують висновки Верховного Суду України про застосування т норм права, викладеного у його постановах прийнятих за результатами розгляду справ з подібними правовідносинами за відсутністю у справі інших мотивів (доводів) . На відміну від раніше діючої редакції цих статей у новій редакції виключена обовязковість правових висновків Верховного Суду України для загальних судів. У справі № 6-116цс13 Верховний Суд України розглядав справи з подібними правовідносинами але за іншими доводами (мотивами) . Предметом розгляду у справі було стягнення заборгованості за договором кредиту, в якому чітко встановлений графік погашення кредитної заборгованості. Не можна забувати про те, що кредитний договір є правочином, укладеним за власною згодою сторін (згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору) . Тобто, Верховний Суд України аналізував зовсім інші умови договору, у іншому кредитному договорі, укладеному між іншими сторонами. Відтак, правовідносини у справах № 6-116цс13 не можуть бути аналогічними тим, які склались між позивачем та відповідачем. Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості визначено конкретною датою, а саме: 04.12.2014 року. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України) . За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України) . При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами кредитного договору (п. п. 2.3. ) моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих пені і штрафних санкцій, визначених договором. Оскільки, умовами договору не передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважаємо порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення всієї суми боргу встановленої саме 04.12.2014 року, а отже і початок перебігу позовної давності починається з моменту порушення вказаного терміну. Згідно умовам кредитного договору термін погашення заборгованості встановлено 04.12.2014 року. У свою чергу банк звернувся до суду із позовною заявою 31.12.2015 року, тобто без пропуску строків позовної давності. Щодо стягнення пені та інфляційних нарахувань. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 4.1. ) розмір пені за прострочення виконання грошового зобовязання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобовязань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із ЦК України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не обмежується. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю) , за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця) , коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) . Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) . За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2011 року та від 07.11.2012 року. Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) , з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Оскільки за основною вимогою строк позовної давності не сплив, то вимоги про стягнення пені відповідають загальним засадам визначеним в ЦК України. Враховуючи вищенаведене, висловленні представником відповідача заперечення по справі суперечать законодавству України та спростовуються матеріалами справи (а. с. 61, 62) . У відкритому судовому засіданні представниця позивача за довіреністю ОСОБА_1 позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та в додаткових поясненнях. Вона просила: 1. Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн № НОМЕР_1, на користь позивача публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованість в розмірі 237836 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 68 коп. . 2. Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн № НОМЕР_1, на користь позивача публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк суму сплаченого судового збору в розмірі 3567 (три тисячі пятсот шістдесят сім) грн. 55 коп. .

У відкритому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та в додатковому запереченні на позовну заяву про стягнення заборгованості. Він просив відмовити банку в задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском строків позовної давності.

Вислухавши пояснення представниці позивача за довіреністю ОСОБА_1, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 750/4-5083 від 05.12.2007 року. Позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 75000 (сімдесят пять тисяч) гривень з порядком повернення кредиту, передбаченого ст. 2 договору кредиту зі сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення основної заборгованості за договором кредиту до 04.12.2014 року на умовах, визначених цим договором (а. с. 5 7) .

Однак відповідачем не виконуються вищевказані умови кредитного договору та станом на 07.09.2015 року заборгованість відповідача за договором кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року становить 237836 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 68 копійок, із них: - сума заборгованості за кредитом 67948,00 гривень; - сума заборгованості за відсотками 63654,18 гривень; - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту 30678,52 гривень; - сума пені за несвоєчасне повернення відсотків 21937,75 гривень; - розмір інфляційних витрат за кредитом 31256,08 гривень; - сума інфляційних витрат за відсотками 22362,14 гривень.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п. п. 3.3.9. п. 3.3 ст. 3 договору кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року позичальник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту ч. 1 ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Законодавець встановив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.1.1 договору кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця, починаючи з січня 2008 року.

З урахуванням цього право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення заборгованості, передбаченого п. 1.1.1. ст. 1 договору кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року.

У разі невиконання (неналежного виконання) обовязків позичальник зобовязаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою, згідно п. п. 3.3.8. договору кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року. Відтак строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобовязаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) .

Із матеріалів справи та згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем зобовязання за договором кредиту не виконуються з дати останнього платежу, тобто з 18.08.2008 року та до цього часу (а. с. 8) .

А відтак початок перебігу позовної давності за договором кредиту по сплаті суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій починається з моменту порушення строку його погашення, а саме: з 18.09.2008 року.

Ч. 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) .

Отже, у відповідності до положень ст. 258, 266 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) , з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 06.01.2016 року, загальна заборгованість за договором нарахована станом на 07.09.2015 року, а останнє погашення простроченої заборгованості відповідачем, відповідно до розрахунку позивача, відбулось 18.08.2008 року. Тобто з цього вбачається, що у відповідності до умов договору кредиту № 750/4-5083 від 05.12.2007 року зобовязання по погашенню всієї суми кредиту настало 18.09.2008 року, а тому саме з цього дня починається відлік строку позовної давності для звернення банку до суду.

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами строку позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, суд бере до уваги ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.11.2009 року по цивільній справі № 2-1155/09, згідно якій позовну заяву акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк в особі Сумської обласної філії АКБ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави було залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили (а. с. 58) .

Згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Отже, оскільки АКБСР Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми 28.11.2008 року з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, оскільки позовну заяву акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк в особі Сумської обласної філії АКБ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави було залишено без розгляду, відтак строк позовної давності розпочав свій перебіг 28.11.2008 року та закінчився 27.11.2011 року.

24.03.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про застосування строків позовної давності (а. с. 52, 55) .

Таким чином суд, вважає за можливе застосувати до позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості строк позовної давності.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позову публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованості в сумі 237836 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 68 копійок та суми сплаченого судового збору в розмірі 3567 (три тисячі пятсот шістдесят сім) гривень 55 копійок слід відмовити відмовити повністю у звязку із спливом позовної давності.

Крім того, дане рішення було ухвалене з урахуванням судової практики та правових позицій Верховного Суду України, а саме: з урахуванням постанови Верховного Суду України від 27.01.2016 року по справі № 6-990цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55343366) , з урахуванням постанови Верховного Суду України від 02.12.2015 року по справі № 6-1707цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55190395) , з урахуванням постанови Верховного Суду України від 02.12.2015 року по справі № 6-249цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54513228) , з урахуванням постанови Верховного Суду України від 07.10.2015 року по справі № 6-1295цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52437309) , з урахуванням постанови Верховного Суду України від 30.09.2015 року № 6-154цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51998200) , з урахуванням постанови Верховного Суду України від 01.07.2015 року по справі № 6-757цс15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46301686) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк заборгованості в сумі 237836 (двісті тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 68 копійок та суми сплаченого судового збору в розмірі 3567 (три тисячі пятсот шістдесят сім) гривень 55 копійок відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков