Ухвала суду № 57305507, 20.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3004/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року,

встановила:

З листопада 2015 року в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якої просила накласти арешт на наступні транспортні засоби: легковий автомобіль Mitsubishi Pajero, 3,5, держ.номер ВН7616СМ, 2006 р.в.; автобус Volkswagen Crafter, держ.номер ВН5645ЕТ; автобус Mercedes-Benz MB 100 D. держ.номер ВН6229СТ; затримати зазначені транспортні засоби на строк до вирішення даної цивільної справи та доставити їх на спеціальний майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів у м. Одесі, накласти арешт на нежиле підвальне приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 85 та заборонити ОСОБА_4 передавати будь-яким способом права користування вказаним приміщенням третім особам.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що автомобілі, на які просить накласти арешт позивачка, повинні залишатись у власності відповідача, тому підстав для накладення арешту на них не має, приміщення було придбано сторонами до укладення шлюбу та перебуває у спільній частковій власності сторін, а тому не може бути відчужено без згоди сторін.

Ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_2 від 17 лютого 2016 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову було задоволено частково.

Накладено арешт на легковий автомобіль Mitsubishi Pajero, 3,5, держ.номер ВН7616СМ, 2006 р.в.; автобус Volkswagen Crafter, держ.номер ВН5645ЕТ; автобус Mercedes-Benz MB 100 D, держ.номер ВН6229СТ, до розгляду справи по суті.

Накладено арешт на нежиле підвальне приміщення за адресою: м. Одеса, вулиця Велика Арнаутська, буд. 85, до розгляду справи по суті.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановки нової про відмову позивачу у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами та розподіл спільного майна подружжя, а саме: нежилого підвального приміщення за адресою: м. Одеса, вулиця Велика Арнаутська, буд. 85; транспортних засобів: легкового автомобілю Mitsubishi Pajero, 3,5, держ.номер ВН7616СМ, 2006 р.в.; автобусу Volkswagen Crafter, держ.номер ВН5645ЕТ; автобусу Mercedes-Benz MB 100 D. держ.номер ВН6229СТ.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд може за заявою позивача вжити заходів забезпечення позову, які повинні випливати із суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 3, 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції всупереч твердженню апеляційної скарги, обґрунтовано задовольнив частково заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті. Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідача є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині судового рішення та підлягають доказуванню при розгляді справи по суті.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням вимог закону, тому у відповідності зі ст. ст. 311, 312 ЦПК України, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 312, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_5

ОСОБА_2