Рішення № 57302993, 21.04.2016, Барський районний суд Вінницької області

125/1637/15-ц

2/125/94/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2016 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Мельник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Барської районної державної адміністрації, до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4 та Управління пенсійного фонду України у Барському районні Вінницької області, про встановлення факту батьківства, визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги до суду позивач ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, з яким вона спільно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1999 року у його будинку по АДРЕСА_1. Від їх спільного проживання позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_2. Реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст.. 135 СК України. Кровний батько дитини ОСОБА_5 визнавав себе батьком дитини, надавав матеріальну допомогу, дарував подарунки, купив велосипед та телефон, приймав участь у її вихованні. ОСОБА_5 помер не встигнувши встановити батьківство над дитиною. На день його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 7/10 частки житлового будинку по АДРЕСА_1. Неповнолітній ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом майна померлого батька ОСОБА_5, прийняв спадщину, однак не може оформити спадкові права в нотаріальній конторі через недоведеність факту батьківства та спір з відповідачем ОСОБА_3, яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 а відтак спадкоємцем за правом представлення. Позивач звернулася до суду з даним позовом та просить ухвалити рішення, яким встановити факт батьківства ОСОБА_5 стосовно сина ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Іванова В.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Пальонко Т.Й. позов не визнали, заперечували проти його задоволення. Суду пояснила, що її двоюрідний брат ОСОБА_5 проживав сам. ОСОБА_1 не вела з ним спільного господарства, не проживала у його будинку і не мала стосунків у період з 1999 року по 2007 рік. Брат жодного разу не обмовився про стосунки з ОСОБА_1 Він не визнавав себе батьком дитини.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 суду пояснила, що вона спільно проживала з батьком ОСОБА_5 Її невідомо про народження дитини. ОСОБА_5 жодного разу не розповідав про народження сина, про наявність дружини. Умови проживання у його будинку не дозволяли виховувати малолітню дитину.

Представник третьої особи без самостійних вимог Управління пенсійного фонду України у Барському районні Вінницької області у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення вимог позивача не заперечував.

Представник Служби у справах дітей Барської районної державної адміністрації Вовчук І.А. поклалася на думку суду.

Свідок ОСОБА_6. суду пояснила, що вона є дружиною працівника міліції. Для сімей співробітників міліції Новорічні та інші свята організували в певних закладах. ОСОБА_5 приходив на свято разом з дружиною ОСОБА_1 та своїм сином ОСОБА_2. Це було приблизно 4 рази. Були разом на святкуванні Дня міліції. Він називав його сином.

Свідок ОСОБА_7. суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_5 До неї на гойдалку він часто приводив сина ОСОБА_2. Називав його сином. ОСОБА_1 представляв дружиною. Вона допомагала йому по дому.

Свідок ОСОБА_8. суду пояснила, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 В них народився син ОСОБА_2. ОСОБА_5 особисто говорив свідку та її матері про народження сина, приводив його до них для знайомства. ОСОБА_1 проживала у будинку ОСОБА_5 готувала їсти. Приблизно за тиждень до смерті ОСОБА_5 висловлював намір скласти заповіт на сина ОСОБА_2.

Неповнолітній свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він є сином позивача. Його батько ОСОБА_5 завжди забирав його з садочка, купував цукерки. Дарував подарунки. Разом святкували різні свята, усі дні народження.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є мамою позивачки. ОСОБА_5 був її зятем. Дочка жила у його будинку 6 років. Народили дитину ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працював разом з ОСОБА_5 в міліції. В покійного народився син ОСОБА_2 від дружини ОСОБА_1. Він приводив його, показував. Купував йому телефон.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_5 зустрів її на базарі і з радістю повідомив про народження сина ОСОБА_2. Дружиною назвав ОСОБА_1. Часто бачила їх разом.

Свідок ОСОБА_12. суду пояснила, що вона проживала з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу до його смерті. ОСОБА_1 це його громадська дружина яка народила йому сина ОСОБА_2. На початку спільного проживання з ОСОБА_5 свідок виявила у його будинку речі ОСОБА_1 та дитини. Він визнавав себе батьком дитини. Завжди зустрічався з дитиною, дарував йому подарунки, вони разом зустрічали усі свята.

Свідок ОСОБА_13. суду пояснила, що ОСОБА_5 проживав сам, ніколи не говорив про існування сина. Разом з ОСОБА_1 їх не бачила.

Свідок ОСОБА_14. суду пояснила, що ОСОБА_5 був її троюрідним братом. На свята приходили до нього дому. ОСОБА_5 проживав сам, ніколи не говорив про існування сина. Разом з ОСОБА_1 їх не бачила.

Свідок ОСОБА_15. суду пояснила, що в 2001 році ОСОБА_5 залицявся до її дочки.

Свідок ОСОБА_16. суду пояснив, що ОСОБА_5 являвся йому племінником. На всі свята родина збиралася разом. ОСОБА_5 приходив сам. Він проживав сам, ніколи не говорив про існування сина. Разом з ОСОБА_1 їх не бачив.

Свідок ОСОБА_17. суду пояснила, що ОСОБА_5 проживав сам. Жінок у нього не було.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_5 ніколи не говорив про існування сина.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснив, що він проживав в м. Бар на сусідній вулиці не поодалік від будинку ОСОБА_5 Бачив, що ОСОБА_5 проживав сам. Він бачив його раз в місяць. При цьому свідок повідомив, що з 1999 року по 2001 рік (на час народження дитини) він проживав в с. Міжлісся Барського району де працював на заводі. 12 років перебував в м. Дніпропетровську.

Свідок ОСОБА_20. у судовому засіданні пояснив, що він на початку жовтня зайшов в кафе «Дмитра» випити кави. Там сиділа ОСОБА_1 та розмовляла з приводу судових справ, спірного будинку, грошей за продаж будинку. Згадувала прізвище «ОСОБА_3».

Свідок ОСОБА_21. суду пояснила, що знає ОСОБА_5 більше 20 років. Він ніколи не говорив про існування сина. Стосунків з жінками у нього не було.

У письмових показах до суду свідок ОСОБА_22 (а.с.151) зазначила, що ОСОБА_1 народила дитину без чоловіка. ОСОБА_5 жодного разу не казав, що ОСОБА_1 являється його дружиною, не ходив з нею до родичів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, третіх осіб та свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.

Останнім місцем проживання, місцем смерті спадкодавця та місцем відкриття спадщини відповідно до вимог ст. 1221 ЦК України є АДРЕСА_1.

На день його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 7/10 частки житлового будинку по АДРЕСА_1.

Власність спадкодавця на частку в будинку підтверджується правовстановлюючим документом договором дарування, посвідченим Барською державною нотаріальною конторою 25.12.1981 року за реєстром № 1925.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, окрім перелічених у ч.1 ст.256 ЦПК України фактів, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно ст. ст.128,130 Сімейного кодексу України батьківство щодо дитини може бути встановлено судом, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи.

Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. (п.15 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення ).

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК (2947-14 ), істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС (2006-07 ), суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС ( 2006-07 ), беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС).

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 КпШС. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Відповідно до ст. 53 КпШС, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Встановлення факту батьківства має для позивача юридичне значення, оскільки надає право її неповнолітній дитині отримувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника та оформити спадкові права.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1999 року у його будинку по АДРЕСА_1. Вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Від їх спільного проживання позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_2. Реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст.. 135 СК України. Оскільки, на час реєстрації дитини батьки не перебували у шлюбі, тому дитина позбавлена можливості оформити спадщину після смерті батька та отримувати пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Кровний батько дитини ОСОБА_5 визнавав себе батьком дитини, надавав матеріальну допомогу, приймав участь у її вихованні. ОСОБА_5 помер не встигнувши встановити батьківство над дитиною.

Судом досліджено письмовий доказ, а саме належним чином завірену копію з класного журналу НВК «Загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 2 - гімназії» за 2007-2008 роки у якій навчається дитина ОСОБА_2. У графі батько ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_5 співробітника Барського РВУМВ.

На наданих суду фотографіях зображений ОСОБА_5 з дитиною ОСОБА_2 в 2005 році біля службового автомобіля та на святкуванні Нового Року для працівників міліції. Вказані обставини сторонами визнаються та не заперечуються.

Судом оглянуто письмові докази, які містяться в цивільній справі 125/2279/14 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, зокрема оригінал акту обстеження матеріально - побутових умов від 22.08.2014 року, з висновку якого вбачається, що комісія встановила факт визнання ОСОБА_5 себе батьком ОСОБА_2 та перебування у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1.

Крім того, факт батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2 підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9, неповнолітній свідок ОСОБА_2, ОСОБА_8., ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, показання свідків об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Ці докази суд у відповідності із ст.ст. 58, 59 ЦПК України вважає належними та допустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та одержані у встановленому законом порядку.

Покази інших свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16. ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20. та ОСОБА_21. суд не приймає як доказ у даній справі, оскільки вони не доводять та не спростовують факт оспорюваного батьківства ОСОБА_5, оскільки твердження про те, що ОСОБА_5 проживав сам, ніколи не говорив про наявність сина та дружини ОСОБА_1, не можуть категорично заперечити факт його батьківства по відношенню до дитини ОСОБА_2.

Надані суду відповідачем фотографії на яких зображені її родина, фотографії з святкування її дня народження та дня народження її сина, суд не приймає як доказ у даній справі, оскільки вони не доводять та не спростовують факт оспорюваного батьківства ОСОБА_5

Ухвалою суду від 23.02.2016 року у справі призначено судову генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання - чи є померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бар Вінницької області ОСОБА_5 рідним кровним батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2?

На клопотання експерта надати біологічні зразки трупа ОСОБА_5 шляхом проведення його ексгумації відповідач ОСОБА_3, яка є єдиною його родичкою, відмовилася у письмовій формі. Тому, ухвалу суду повернуто експертом без виконання.

Суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10, ст. ст. 57, 59 ЦПК України, з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій зокрема, що стосується необхідності призначення у справі експертизи для з'ясування вищевказаних обставин, однак відповідач від проведення у вказаній справі експертизи відмовилася. Суд, розглядаючи вказаний спір, врахував роз'яснення викладені в п. 6 Постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 згідно до якої, при ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За таких обставин суд вважає доведеним факт батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Неповнолітній ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України, яка зазначає, що малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивача звільнено на підставі п. 7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору, яка складає 769,81 грн. ( 1 % вартості спадкового майна) та 275,60 грн. за немайнову вимогу у справах окремого провадження, а загалом 1045.41 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 146, 212, 213, 256 ЦПК України, ст. 1261 ЦК України, ст. ст. 3,128,130 Сімейного кодексу України, ст. 53 КпШС, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт батьківства ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, а саме на 7/10 частки житлового будинку (літера «А») загальною площею 87,28 кв.м. житловою площею 45,19 кв.м. який розташований по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1045.41 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: