Рішення № 5730241, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/3926.01.09 За позовом Корюківського споживчого товариства

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД»

про стягнення 3 089,85 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Ляшко Т.П. довіреність № 41 від 23.01.09;

від відповідача: Ганчук П.Я. довіреність б/н від 21.01.09; Тарасенко В.М. довіреність б/н від 24.06.08;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корюківське споживче товариство звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД»про стягнення 3 089,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договорів на постачання природного газу від 01.10.2007 р. та від 01.01.2008 р. не поставив погоджені та оплачені позивачем обсяги газу, тим самим заборгувавши позивачу 3089,85 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 089,85 грн. боргу, а також понесені ним по справі судові витрати 102,00 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 29.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.01.2009 р.

26.01.2009 р. представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, згідно якого визнав позовні вимоги повністю, просив відстрочити виплату заборгованості до 15.05.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.08.2008 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання природного газу (далі Договір від 01.10.2007 р.), та додаткову Угоду № 3 до нього.

Згідно п. 1.1 Договору від 10.10.2007 р. відповідач зобовязується поставити в 2007 р. позивачу природний газ, що далі по тексту іменується «газ», а позивач зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах, вказаних у даному Договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 10.10.2007 р. загальна кількість газу, що передається по місяцях кварталів згідно цього Договору, становить 6500 куб.м.

Пунктом 3.2 Договору від 10.10.2007 р. встановлено, що кількість газу, що одержує позивач визначається по контрольно-вимірювальних приладах атестованим в органах Держстандарту України, що встановлені у позивача. При відсутності контрольно-вимірювальних приладів, при їх несправності або неатестованості, невідповідності Правилам, або при визначенні недійсності діаграм, кількість газу визначається по паспорту і потужності неопломбованого газовикористовуючого обладнання з розрахунку його цілодобової роботи.

Додатковою Угодою № 3 до Договору 10.10.2007 р. передбачено, що ціна газу за 1000,0 куб.м., включаючи всі податки та обовязкові платежі, встановлені чинним законодавством України, за якою позивач сплачує відповідачу його вартість на момент укладання даного Договору становить 1038,84 грн.

Згідно п. 5.1 Договору від 10.10.2007 р. оплата за газ здійснюється позивачем перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в такому порядку: перша оплата в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів газу, проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за звітнім.

На виконання умов Договору від 10.10.2007 р., відповідач за період з жовтня по листопад 2007 р. поставив позивачу газ в обсязі 6895 куб.м. на загальну суму 7162,80 грн. з ПДВ, підтвердженням чого є акти приймання-передачі №№ РН-0000550, РН-0001990 та РН-0003800, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Позивач взяті на себе зобовязання по Договору від 10.10.2007 р. виконав повністю, перерахувавши відповідачу, в рахунок оплати за газ грошові кошти в розмірі 10300,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2562 від 22.10.2007 р., № 2912 від 10.12.2007р., № 112 від 15.01.2008 р. (копії в матеріалах справи).

Судом встановлено, що різниця між вартістю поставленого відповідачем газу та сплаченою за нього позивачем грошовою сумою становить 3137,20 грн. (10300,00 грн. 7162,80 грн.).

01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено новий Договір на постачання природного газу (далі Договір від 01.01.2008 р.), та додаткову Угоду № 1-К до нього.

Згідно п. 1.1 Договору від 01.01.2008 р. відповідач зобовязується поставити в 2008 р. позивачу природний газ, що далі по тексту іменується «газ», а позивач зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах, вказаних у даному Договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 01.01.2008 р. загальна кількість газу, що передається по місяцях кварталів згідно цього Договору, становить 19150 куб.м.

Додатковою Угодою № 1-К до Договору 01.01.2008 р. передбачено, що ціна газу за 1000,0 куб.м., включаючи всі податки та обовязкові платежі, встановлені чинним законодавством України, за якою позивач сплачує відповідачу його вартість на момент укладання даного Договору становить 1227,3456 грн.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що п. 3.2 та 5.1 Договору від 01.01.2008 р. є ідентичними до п. 3.2 та 5.1 Договору від 10.10.2007 р.

Відповідач взяті на себе зобовязання по Договору від 01.01.2008 р. виконав частково, поставивши позивачу газ лише за період з січня по лютий 2008 р. в обсязі 6181 куб.м. на загальну суму 7 485,39 грн. з ПДВ, підтвердженням чого є акти приймання-передачі №№ РН-0001202 та РН-0004339, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

На виконання умов Договору від 01.01.2008 р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 330 від 11.02.2008 р., № 367 від 15.02.2008 р. та № 397 від 19.02.2008 р. (копії в матеріалах справи).

Судом встановлено, що різниця між вартістю поставленого відповідачем газу та сплаченою за нього позивачем грошовою сумою становить 2 514,61 грн. (10000,00 грн. 7485,39 грн.).

16.05.2008 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків (копія у справі), відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 5651,81 грн.

15.05.2008 р. позивач направ на адресу відповідача лист № 85 з проханням в звязку з розірванням Договору залишок коштів перерахувати наступним чином: ТОВ «Компанія Спецгазсервіс»за спожитий в березні 2008 р. в сумі 2561,97 грн., а залишок в сумі 3130,88 грн. повернути на розрахунковий рахунок позивача.

04.06.2008 р. відповідач листом № 06/8 повідомив позивача проте, що 04.06.2008 р. боргу в розмірі 2561,96 грн. було перераховано ТОВ «Спецгазсервіс».

09.06.2008 р. сторонами був повторно підписаний акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 3 089,85 грн. (копія в матеріалах справи). Однак, на день подачі позивачем позову до суду (22.12.2008 р.) відповідач заборгованість перед позивачем в розмірі 3089,85 грн. не погасив, в звязку з чим позивач звернувся до господарського суду для вирішення даного спору в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю виходячи з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобовязання в повному обсязі, покладені на нього Договорами від 10.10.2007 р. та 01.01.2008 р.

Представники відповідача наданими суду поясненнями позовні вимоги визнали повністю.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобовязаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3089,85 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

26.01.2009 р. представник відповідача в судовому засіданні подав письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відстрочити виплату заборгованості до 15.05.2009 р., посилаючись на своє тяжке фінансове становище, значну неповернуту дебіторську заборгованість та неотримання проплаченого газу від своїх постачальників.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення відстрочення рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом спосіб. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Така позиція підтверджується, зокрема, розясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання застосування ст. 121 ГПК України».

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, господарський суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21, офіс 406, код ЄДРПОУ 3479415) на користь Корюківського споживчого товариства (15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, пров. Вокзальний, 5, код ЄДРПОУ 01776369) 3089 (три тисячі вісімдесят девять) грн. 85 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. по справі № 7/39 за позовом Корюківського споживчого товариства (15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, пров. Вокзальний, 5, код ЄДРПОУ 01776369) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21, офіс 406, код ЄДРПОУ 3479415) про стягнення 3 089,85 грн. до 15 травня 2009 р. включно.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: