Рішення № 57301570, 14.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/1809/16 Головуючий 1 інстанції - Алтухова О.Ю.

Справа № 645/6185/14-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія кредитні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Котелевець А.В. ., ОСОБА_1,

за участю секретарів - Гребенщикової Ю.В. Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, у якому просило стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 761,53 дол. США.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким остання отримала кошти в сумі 54 591 дол. США з терміном повернення до 08 липня 2022 року. За договором поруки від 09 липня 2007 року ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань з повернення кредиту. У звязку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань утворилася заборгованість у сумі 47 761,53 дол. США, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 47 761,53 дол. США, що еквівалентно 565 496 грн 49 коп., судовий збір у сумі 1 827 грн. з кожного та витрати за подачу оголошення по 196 грн 95 коп. з кожного.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 січня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заочного рішення відмовлено.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 3.1. про скасування заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2І просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду було прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права; висновки суду не відповідають обста- винам справи. Інші сторони рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року в частині розміру стягнення змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» залишок заборгованості за кредитним договором 31 289 грн. 44 коп. Вирішено питання про судові витрати.

На вказане рішення апеляційного суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року та залишити в силі рішення районного суду від 24 листопада 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Тобто наразі переглядається заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2І

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 повторно не з»явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Повторно направлені відповідачу ОСОБА_4 судові повістки він не отримує, про що свідчить поштова довідка про повернення судових повісток за сплином терміну зберігання.

Згідно ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається поштою рекомедованим листом із повідомленнями за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, та що розгляд справи відкладався неодноразово в зв»язку з неявкою ОСОБА_4, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у його відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що 09.07.2007 року між сторонами був укладений Кредитний договір № НАЕНG 115290028, за умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 54 591,00 дол. США терміном до 08.07.2022 року на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати та терміном повернення до 08 липня 2022 року( а. с. 13-15).

З метою забезпечення виконання зобовязання за цим Кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки 09.08.2007р.( а.с.17). Відповідно до зазначеного договору поруки ОСОБА_4 зобовязався відповідати перед банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_5, а саме: повернути до 08.07.2022 р. кредит у сумі 54 591.00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та іншими виплатами, а також сплатою можливих штрафних санкцій, з «20» по «25» число щомісяця.

Банк зазначає, що у звязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 03 липня 2014 року утворилася заборгованість, яка складається з: 39 592, 54 дол. США (еквівалентно 468 775 грн. 67 коп.) - заборгованість за кредитом, 1917.43 дол. США (еквівалентно 22 702 грн. 37 коп.) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; З 797,60 дол. США (еквівалентно - 44 963 грн. 58 коп.) - заборгованість з комісії, 21,11 дол. США (еквівалентно 249 грн. 94 коп.) - штраф (фіксована частина), 2 273,35 дол. США (еквівалентно 26 916 грн. 46 коп.) - штраф (процентна складова), 159,49 дол. США (еквівалентно 1 888 грн. 36 коп.) заборгованість з пені. Загальна сума грошових зобов'язань складає 47 761,53 дол. США ( еквівалентно 565 496 грн. 49 коп.)

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 47761,53 дол. США.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості, апеляційний суд в рішенні від 13 серпня 2015 року зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявляло вимог про стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому стягненню підлягає сума, що не покриває вимоги іпотекодержателя і доведена у судовому засіданні, у розмірі 31 289 грн 44 коп.

Проте з таким висновком апеляційного суду не погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ухвалою якого від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язалося надати ОСОБА_2 3.І. кредит у розмірі 54 591 дол. США на термін до 08 липня 2022 року, а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2013 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, на погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 09 липня 2007 року у розмірі 415 289 грн. 44 коп. із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

На підставі зазначеного вище судового рішення та на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2014 року іпотечне майно було реалізоване і кошти в розмірі 384 000. грн були перераховані ПАТ КБ «ПриватБанк».

Тобто непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 31 298 грн.

Вважаючи, що зобовязання за кредитним договором не виконано, банк повторно звернувся до суду із даним позовом.

Апеляційний суд, стягнувши різницю 31 289 грн, не звернув уваги на те, що дія згаданого вище договору не припинилася.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.2, 2.2.3, банк має право нарахувати пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 передбачена винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Відповідно до п. 5.3 Умов при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф 250 грн та 5 % від суми позову.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-65гс11, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.

Таким чином, загальна сума грошових зобовязань за кредитним договором складає 47761,53 дол. США (що в еквіваленті за курсом НБУ 11,84 грн. станом на 29.05.2014 року дорівнює 565 496,49 грн.) і ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.І ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідачі не надали суду належних доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення їх від відповідальності за порушення зобовязання, відповідно до положень ст. 617 ЦК України.

Заборгованість за відсотками, пенею, комісією та штрафами нарахована з 30.07.2011 року до 29.05.2014 року тобто з моменту складання розрахунку заборгованості для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення по момент складання розрахунку заборгованості для звернення до суду з вимогою стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 03 липня 2014 року заборгованість складає 47 761,53 дол. США ( еквівалентно 565 496 грн. 49 коп.), яка складається з: 39 592, 54 дол. США (еквівалентно 468 775 грн. 67 коп.) - заборгованість за кредитом, 1917.43 дол. США (еквівалентно 22 702 грн. 37 коп.) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; З 797,60 дол. США (еквівалентно - 44 963 грн. 58 коп.) - заборгованість з комісії, 21,11 дол. США (еквівалентно 249 грн. 94 коп.) - штраф (фіксована частина), 2 273,35 дол. США (еквівалентно 26 916 грн. 46 коп.) - штраф (процентна складова), 159,49 дол. США (еквівалентно 1 888 грн. 36 коп.) заборгованість з пені.

Заборгованість у вказаній сумі стягнув і суд першої інстанції, вказавши що пеня становить 159,49 дол. США.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст.533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях.

Проте стягуючи заборгованість з пені в розмірі 159, 49 дол. США суд першої інстанції не врахував, що оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки іноземної валюти, пеня має обчислюватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Згідно платіжного доручення від 04.07.2014 року, позивачем при предявленні позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 гривень. Відповідно до рахунку на оплату №2717 від 28.10.2014 року позивачем було сплачено за розміщення оголошення у пресі про виклик відповідачів у сумі 393.90 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано вирішив питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 79, ст. 88 України та з відповідачів на користь позивача стягнув документально підтверджені витрати по оплаті судового збору та витрати повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення районного суду.

За таких обставин судова колегія апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольняє частково, змінює заочне рішення районного суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ Приватбанк суми заборгованості за кредитним договором та пені, резолютивну частину рішення викладає в наступній редакції:

«Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Приватбанк заборгованість за кредитним договором № НАЕНG115290028 від 09 липня 2007 року станом на 03.07.2014 року, яка складається з наступного: 39 592, 54 дол. США - заборгованість за кредитом; 1917,43 дол.. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3797, 60 дол. США - заборгованість по комісіям; штрафи відповідно до Умов: 21, 11 дол. США - штраф (фіксована частина); 2273, 35 дол. США - штраф (процентна складова) , усього 47 603, 03 дол. США, та 1888, 36 грн. - заборгованість з пені.» В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, ч.2 ст. 314, 316317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року змінити в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3Приватбанк суми заборгованості за кредитним договором та пені та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Приватбанк заборгованість за кредитним договором № НАЕНG115290028 від 09 липня 2007 року станом на 03.07.2014 року, яка складається з наступного: 39 592, 54 дол. США - заборгованість за кредитом; 1917,43 дол.. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3797, 60 дол. США - заборгованість по комісіям; штрафи відповідно до Умов: 21, 11 дол. США - штраф (фіксована частина); 2273, 35 дол. США - штраф (процентна складова) , усього 47 603, 03 дол. США, та 1888, 36 грн. - заборгованість з пені.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: