Рішення № 5729959, 26.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/14926.05.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «ХДІ страхування»

до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

про стягнення 52707,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Білан В.Г. представник за довіреністю № 140 від 08.08.2008 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство «ХДІ страхування»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення 52707,74 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/05 ПК від 31.01.2004 року.

Предметом договору перестрахування є обов'язкове перестрахування відповідачем частини відповідальності позивача прийнятої за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів. Дія договору перестрахування розповсюджується на всі договори добровільного страхування наземних транспортних засобів, які укладені позивачем. Відповідно до договору перестрахування позивач зобов'язався передавати в перестрахування частину відповідальності та сплачувати страхову премію пропорційно ліміту відповідальності відповідача, а відповідач зобов'язався в разі настання страхового випадку, протягом 15-ти робочих днів з дня отримання від позивача комплекту документів на виплату страхового відшкодування, сплатити свою частку страхового відшкодування.

Позивач та страхувальник - мале приватне підприємство «Дана»уклали договір страхування №003149 від 27.10.2005 року, відповідно до якого було застраховано автомобіль «Шкода Октавія А5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страховим випадком за цим договором є, у тому числі, дорожньо-транспортна пригода.

Частина відповідальності позивача за договором страхування № 003149 від 27.10.2005 року у розмірі 70 % була прийнята відповідачем згідно рахунку-бордеро №11 ризиків та премій, що передаються в перестрахування за період з 01.11.2005 року по 30.11.2005 року.

18.10.2006 року сталась ДТП, в якій застрахований автомобіль зазнав пошкоджень.

Дане ДТП було визнано страховим випадком.

Відповідно до акту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 17 від 11.11.2006 року, матеріальний збиток склав 47 544,92 грн.

Позивачем було складено акт про настання страхового випадку №041-013/06 від 15.12.2006 року, на підставі якого страхувальнику приватному підприємству «Дана»було нараховане і виплачене страхове відшкодування (за вирахування франшизи) у розмірі 46224,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №02 від 15.12.2006 року, № 15 від 19.12.2006 року.

Відповідно до п. 2.3 договору перестрахування, рахунку-бордеро № 1 відповідальність відповідача по страховому випадку складає 70 %, тобто 32235,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача лист-розрахунок № 1-1296 від 06.08.2007 року з пропозицією сплатити перестрахувальне відшкодування і копії документів.

Листом вих. № 2392/09/07 від 15.08.2007 року, відповідач відмовив у виплаті мотивувавши свою відмову тим, що позивач порушивши умови договору перестрахування своєчасно не повідомив про настання страхового випадку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/149, розгляд справи призначено на 07.04.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2009 року продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 26.05.2009 року у звязку з клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та його неявку в судове засідання.

У судове засідання представник відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача суму основного боргу (частку перестрахового відшкодування) в розмірі 32357,00 грн., пеню в розмірі 7276,34 грн., індекс інфляції в розмірі 11755,30 грн., три проценти річних в розмірі 1319,10 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 527,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.12.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Алькона»(правонаступником якої є відкрите акціонерне товариство «ХДІ страхування»відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.07.2008 року, протоколу № 24. Державну реєстрацію зміни найменування проведено 24.07.2008 року, що підтверджується свідоцтвом № 214461 про державну реєстрацію юридичної особи) та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»було укладено договір № 02/05 ПК облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.1.1 договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року цей договір встановлює умови взаємовідносин при здійсненні сторонами облігаторного (обовязкового) перестрахування наземних транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 статті 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Частина 1 статті 12 Закону України «Про страхування»передбачає, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно з п.1.2 договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року предметом цього договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком (відповідачем) частини відповідальності перестрахувальника (позивача) прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО засобів наземного транспорту) на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспорту»від 24.12.2003 р., що є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3 договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року дія цього договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО засобів наземного транспорту), які укладені перестрахувальником, а також прийняті ним в факультативне пропорційне перестрахування.

Так, 27.10.2005 року позивач уклав з приватним підприємством «Дана»договір страхування № 003149, відповідно до якого було застраховано автомобіль «Шкода Октавіа А-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно з договором № 003149 від 27.10.2005 року строк дії договору страхування: з 00:00 год. 27.10.2005 року до 24:00 год. 26.10.2006 року.

Відповідно до рахунку-бордеро № 11 ризиків та премій, що передаються в перестрахування за період з 01.11.2005 року по 30.11.2005 року до договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року (позиція № 18) відповідачем була прийнята частина відповідальності позивача за договором страхування № 003149 від 27.10.2005 року у розмірі 70%.

18.10.2006 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій застрахований автомобіль «Шкода Октавіа А-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав пошкоджень.

Відповідно до акту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 17 від 11.11.2006 року, матеріальний збиток, завданий власникові «Шкода Октавіа А-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП склав 47 544,92 грн.

15.12.2006 року позивачем був складений страховий акт № 041-013/06, відповідно до якого визнано факт страхового випадку та вирішено виплатити приватному підприємству страхове відшкодування в розмірі 46224,29 грн.

Позивач виплатив приватному підприємству «Дана»страхове відшкодування в розмірі 46224,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням:

- № 02 від 15.12.2006 року на суму 23000,00 грн.;

- № 15 від 19.12.2006 року на суму 23224,29 грн.

Згідно з п.3.1.2 договору № 02/05ПК від 31.12.2004 року перестрахувальник має право самостійно проводити врегулювання збитків за договорами страхування, а саме: встановлювати причини настання страхових випадків, визначити розмір збитків, давати запити та отримувати відповіді від компетентних органів (у т.ч. ДАІ), залучати до розслідування причин та визначення розміру збитків належних експертів, проводити переговори з зацікавленими особами, оформляти всі необхідні документи та приймати рішення щодо виплати (відмови в виплаті) страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 статті 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Позивач направив на адресу відповідача лист-розрахунок № 1-1296 від 06.08.2007 року з пропозицією сплатити перестрахувальне відшкодування і копії документів. Відповідно до розрахунку № 041-013/06 частка відповідальності перестраховика становить 32357,00 грн.

Відповідно до п3.2.5 договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року виплата належної частки з перестрахування здійснюється перестраховиком на підставі:

- вимоги перестрахувальника про виплату належної частки з перестрахування.

- розрахунку частки перестраховика в виплаті страхового відшкодування.

Крім того, перестрахувальник зобов'язаний надати завірені печаткою компанії та підписом уповноваженої особи копії наступних документів:

- договору страхування;

- страхового акту (аварійного сертифікату);

- розрахунку страхового відшкодування;

- документу що підтверджує здійснення виплати страхового відшкодування страховиком;

- документів що підтверджують факт настання страхового випадку, суми витрат та розмір нанесеного збитку;

Документами що підтверджують факт настання страхового випадку, суму витрат та розмір нанесеного збитку є:

- довідка з ДАІ встановленого зразка про обставини ДТП (в т.ч. з зазначенням стану (тверезість) водія застрахованого транспортного засобу);

- акт огляду пошкодженого ЗНТ або інший документ що включає детальний опис пошкоджень;

- копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, доручення на право керування транспортним засобом (якщо таке є);

- заява про виплату страхового відшкодуванням

- документи що підтверджують розмір нанесеного збитку (акт авто-товарознавчого дослідження, деталізовані рахунки спеціалізованих авторемонтних організацій) або фактично понесені витрати (деталізований акт виконаних робіт (при проведенні ремонту ЗНТ), сплачені рахунки, довідки, товарні та касові чеки, платіжні доручення.

Таким чином, усі необхідні документи були надані позивачем відповідачу разом з листом-розрахунком № 1-1296 від 06.08.2007 року.

Листом вих. № 2392/09/07 від 15.08.2007 року відповідач відмовив позивачу у виплаті частини страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідно до договору перестрахування укладеного сторонами передбачено, що перестрахувальник протягом трьох днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика, а перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення.

Дослідивши наявний в матеріалах справи укладений між сторонами договір № 02/05 ПК від 31.12.2004 року судом встановлено, що в ньому відсутній пункт договору який би передбачав обовязок перестрахувальника протягом трьох днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика.

Щодо п.3.2.6 договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року, то в ньому передбачено, що протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 50000,00 грн.

Відповідно до акту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 17 від 11.11.2006 року, матеріальний збиток, завданий власникові «Шкода Октавіа А-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП склав 47 544,92 грн., що не перевищує 50000,00 грн. Тобто, в даному випадку зазначений пункт договору не повинен застосовуватись на дані правовідносини.

Таким чином, рішення відповідача щодо відмови у виплаті частини страхового відшкодування не відповідає умовам договору № 02/05 ПК від 31.12.2004 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 32357,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7276,34 грн., індекс інфляції в розмірі 11755,30 грн., три проценти річних в розмірі 1319,10 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

03.07.2008 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 1-1342, відповідно до якої просить протягом 15 днів з моменту отримання даної претензії здійснити виплату страхового відшкодування згідно з розрахунком збитків № 041-013 (в розмірі 32357,00 грн.)

Відповідно до ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається коли саме відповідач отримав вищезазначену претензію, а позивачем не обґрунтовано належним чином момент з якого починається прострочення зобовязання відповідача, тому суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 7276,34 грн., індексу інфляції в розмірі 11755,30 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1319,10 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з договору № 02/05 від 31.12.2004 року, у ньому не визначено розміру пені, тобто відсутня згода сторін щодо її нарахування.

Частина 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 203,45 грн., на відповідача 323,63 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 45,55 грн., на відповідача 72,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ч.2 ст.34, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, код ЄДРПОУ 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «ХДІ Страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 102; п/р 26500001973331 в АКБ «УкрСоцбанк»м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 22868348) суму основного боргу 32 357 (тридцять дві тисячі триста пятдесят сім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 323 (триста двадцять три) грн. 63 коп. та 72 (сімдесят дві) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені в розмірі 7276,34 грн., індексу інфляції в розмірі 11755,30 грн., трьох процентів річних в розмірі 1319,10 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий