Рішення № 57297691, 21.04.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/182/2016

Справа № 537/4301/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2016 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Демиденка І.О.

при секретарі Костюкевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить ухвалити рішення , яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмір ? частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позову зазначила, що 30.08.2008 року між нею та відповідачем був укладений шлюб на території Сирії відповідно до законів шаріату . Водночас легалізацію шлюбу, укладеного на території Сирії, ні вона, ні відповідач на території України не проводили, тому в Україні вони перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4. З народженням сина відповідач припинив будь-які стосунки з нею та дитиною. Зазначила, що відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні сина, не піклується про його здоров»я, фізичний , духовний та моральний розвиток, не допомагає їй у забезпеченні сина необхідним харчуванням , медичним доглядом, лікуванням тощо. З урахуванням викладеного, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмір ? частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача в судове засідання не з»явилася, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у її відсутність.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився з невідомих суду причин, про день та час слухання справи був належним чином сповіщений, про що свідчить офіційне підтвердження консула Сирійської Арабської Республіки в Україні.

Третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві свого представника в судове засідання не направила , надала лист, згідно якого просить слухати справу без присутності представника служби у справах дітей та при винесені рішення в інтересах малолітньої дитини врахувати висновок комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача надала суду заяву, згідно якої не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 06.01.2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.12).

Служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві надала висновок, згідно якого , у зв»язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання батьківських обов»язків вважає за доцільне позбавити його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним висновком.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної ради Української РСР № 789-XII від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.1 ст. 164 Сімейного Кодеку України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківств прав , якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських права є заходом відповідальності батьків за невиконаня або неналежне викання ними своїх батьківських обов»язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов»язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов»язками.

В п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов»язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного , всебічного, об»єктивного з»ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п.16 вищезазначеної постанови ухилення батьків від виконання батьківських обов»язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання ; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, ухилення від виконання батьківського обов»язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

У відповідності до ч.1 ст. 17 Закону України від 23.02.20076 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу , що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і , дотримуючись такої рівноваги , особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків . Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров»ю чи розвитку дитини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок служби у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, оскільки в Рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи по позбавлення батьківських прав, суд зобов»язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з»ясованих обставинах ; чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання .

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та ті, на яких ґрунтується висновок служби у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві, суд вважає останній достатньо обґрунтованим та таким, що містить в собі переконливі аргументи, які вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов»язків.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов»язків відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає та знаходиться на повному забезпеченні позивачки.

Проаналізувавши вищевикладені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно не займається вихованням сина, ухиляється від своїх обов»язків по його утримання та вихованню, не спілкується з ними і не проявляє до сина щонайменшої батьківської турботи, у зв»язку з чим позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав підлягають задоволенню.

Разом з тим суд роз»яснює право на поновлення батьківських прав, передбачене ст. 169 Сімейного Кодексу України в разі стійкої зміни поведінки відповідача та відношення до сина.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не можу бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В той же час , відповідно до ч.2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов»язку щодо утримання дитини. Згідно роз»яснень наданих в постанові Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Згідно ст. 166 Сімейного Кодексу України особа позбавлена батьківських прав не звільняється від обов»язку щодо утримання дитини.

За таких обставин та враховуючи права та інтереси дитини, суд дійшов висновку про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов»язків та необхідність стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі ? частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму , до досягнення дитиною повноліття , допустивши рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах місячної суми платежу.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., сплачений нею при подачі позову до суду.

При зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів , тому, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за дану позовну вимогу в розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212,213,215,224-226 ЦПК України, ст.ст. 150,164,166 Сімейного Кодексу України, суд,

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.09.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , сплачений нею судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 487 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в розмірі платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.О.ДЕМИДЕНКО