Ухвала суду № 57291403, 21.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26368/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Собківа Я.М.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві - Гомольської Яни Павлівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що до перевірки ним самостійно було надано договори, виписки по особовому рахунку, платіжні доручення, заявки на придбання цінних паперів, виписки по операція з цінними паперами, які підтверджуються безпідставність доводів контролюючого органу з приводу заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в перевіряємому періоді.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2016 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від № 0026681701 від 17.11.2015 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві - Гомольська Яна Павлівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки № 741/26-57-17-01/НОМЕР_2 від 20.10.2015 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 170.2.2, 176.1 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму витрат, відображених в декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та завищено суму доходу, в результаті чого занижено фінансовий результат, що підлягає оподаткуванню.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026681701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 158 971,45 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 127 177,16 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31 794,29 грн.

Застування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на доводах відповідача про те, що до перевірки не надано документальних підтверджень щодо розрахунку вартості цінних паперів та ціни їх фактичного продажу. Враховуючи зазначене, в ході перевірки ціна продажу цінних паперів визначена виходячи з загальної кількості реалізованих цінних паперів та загальної їх суми продажу.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24 квітня 2015 року позивач подав до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в рядку 01.04 задекларовано нуль гривень інвестиційного прибутку (колонка 1).

Задекларований позивачем інвестиційний прибуток в сумі нуль гривень є наслідком того, що в 2014 позивачем понесено витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 11531524,05 грн. та отримано дохід від продажу інвестиційного активу в сумі 3250260,13 грн. (Додаток 3 до рядка 01.04 податкової декларації про майновий стан і доходи).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Як визначено в підпункті 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Абзац «а» підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначає термін «інвестиційний актив» як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Належним чином завірені копії договорів № 1-ІС від 01.08.2012 року, № 2-ІС від 08.08.2013 року, № 3-ІС від 21.11.2013 року, № 4-ІС від 27.12.2013 року, № 5-ІС від 19.05.2014 року, № 6-ІС від 19.05.2014 року та актів про виконання зобов'язань за цими договорами підтверджують, що протягом 2012-2014 років позивач придбав у ТОВ «Компанія з управління активами «РЕДІ-Інвест» інвестиційні сертифікати іменної форми випуску бездокументарної форми існування цінних паперів у кількості 1000 штук; емітент цінних паперів - пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонду «Аграрні інвестиції».

Згідно належним чином завірених копій платіжних доручень, банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, що також відображено на ст. 8 акта перевірки, протягом 2012-2014 років позивачем понесено витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 11531524,05 грн.

В той же час, як вбачається з акта перевірки, в 2014, на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів № 7-ІС від 24.06.2014 року, № 8-ІС від 31.10.2014 року, № 9-ІС від 18.11.2014 року, позивачем отримано інвестиційний дохід в сумі 2889533,88 грн., що також підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

З урахуванням викладених вище норм Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу; при цьому Податковий кодекс України не визначає обов'язкових вимог до виду, форми чи змісту документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, та не визначає переліку таких документів.

Із розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами (додаток 3 до податкової декларації) вбачається, що сума інвестиційного збитку розрахована позивачем наступним чином: 3250260,13 грн. (інвестиційний дохід) - 11531524,05 грн. (витрати, понесені у зв'язку із придбанням інвестиційного активу) = -8281263,92 грн.

При цьому, судом першої інстанції було встановленою, що позивач в колонці «Сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу» (Додаток 3 до декларації) ним було допущено арифметичну помилку, а саме, зазначено: 3250260,13 грн., в той час як в дійсності має бути зазначено 2889533,88 грн. Проте, оскільки дана обставина не впливає на суть спірних правовідносин та кваліфікується згідно інших норм Податкового кодексу України, то вказана помилка не приймається до уваги при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог.

Разом з тим, в якості підтверджуючих документів понесених витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді інвестиційних сертифікатів ПЗНВІФ «Аграрні інвестиції» позивач надав до перевірки: копії заявок на достроковий викуп цінних паперів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Аграрні інвестиції» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «РЕДІ-Інвест» № 7 від 23.06.2014 року, № 8 від 30.10.2014 року, № 9 від 17.11.2014 року; договорів купівлі-продажу цінних паперів № 7-ІС від 24.06.2014 року, № 8-ІС від 31.10.2014 року, № 9-ІС від 18.11.2014 року, виписки по особовому рахунку та платіжні доручення. Зазначені обставини підтверджуються копіями супровідних листів з відмітками податкового органу про їх отримання, які наявні в матеріалах справи.

Оскільки Податковий кодекс України не визначає обов'язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесення витрат на придбання інвестиційного активу - інвестиційних сертифікатів у розмірі в сумі 11531524,05 грн.

У свою чергу, відповідачем не спростовано факту понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 11531524,05 грн. та не зазначено правової норми, яка б зобов'язувала фізичних осіб при розрахунку інвестиційного прибутку підтверджувати витрати на придбання інвестиційного активу розрахунковими чи касовими документами

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

У відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов'язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання позивачем інвестиційного активу, він міг вимагати надання необхідних документів, для підтвердження достовірності даних податкової декларації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач витребовував у позивача будь-які підтверджуючі документи щодо витрат на придбання інвестиційного активу.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що інспектор під час перевірки документів від позивача не витребовував, а позивач надав документи самостійно з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2015 року № 0026681701 є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві - Гомольської Яни Павлівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

Я.М. Собків

Повний текст виготовлено 21.04.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Собків Я.М.

Грищенко Т.М.