Ухвала суду № 57291348, 19.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р. № 876/10283/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

представника позивача - Лазор М.О.

представника відповідача - Гладій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Галичина» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галичина» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

06.07.2015 ПрАТ «Галичина» звернулось з позовом до СДПІ з ОВП у м. Львові Міжрегіонального управління Міндоходів у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2015 № 0000014001/494, 0000024001/495.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені у акті перевірки висновки про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і ТОВ «Алвікс» не відповідають дійсності, оскільки первинні документи, які були надані під час перевірки в повній мірі підтверджують обставини, щодо придбання маркетингових послуг.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апелянт, обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про недостовірність наданих позивачем первинних документів та непідтвердження ними господарських операцій, оскільки такі з ТОВ «Алвікс» мали реальний характер, що підтверджується договором, актом здачі-приймання виконаних робіт, податковою накладною, платіжними дорученнями, які відповідають вимогам до первинних документів. Предметом договору було надання маркетингових послуг, обсяг яких не може вимірюватися метричними одиницями, а тому такий обсяг визначається у звітах про проведення досліджень, який було надано у суді першої інстанції.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну каргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Галичина» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності декларування, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за серпень-вересень 2014 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Алвікс», результати якої оформлені актом від 24.12.2014 № 544/28-06-40-01/25553579.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по загальній декларації з ПДВ за вересень 2014 року на суму 46028,64 грн та податкового зобов'язання по декларації з ПДВ у спеціальному режимі оподаткування переробного підприємства за вересень 2014 року на суму 125336,36 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на не підтвердження наданими до перевірки документами реальності господарських операцій з ТОВ «Алвікс» з придбання маркетингових послуг, за наслідками чого позивачем у вересні 2014 року сформовано податковий кредит з ПДВ в сумі 171365 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 16.01.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000014002/494, яким ПрАТ «Галичина» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 69042,96 грн, в т.ч. за основним платежем - 46028,64 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23014,32 грн;

- № 0000024001/495 від 16.01.2015, яким для ПрАТ «Галичина» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 188004,54 грн., в т.ч. за основним платежем - 125336,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62668,18 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував у адміністративному порядку, проте це на дало позитивного результату.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з доводами податкового органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують реальність його господарських операцій з ТОВ «Алвікс» по придбанню у серпні 2014 року маркетингових послуг. У представлених позивачем звітах міститься узагальнююча інформація без зазначення адрес де проводились дослідження, кількості опитуваних споживачів, кількісних і вартісних показників, у зв'язку з чим з них не вбачається можливим встановити зміст проведених робіт на чому ґрунтується вартість отриманих маркетингових послуг. Крім цього, у процесі судового розгляду встановлено, що у представлених звітах маркетингових послуг міститься інформація, якою позивач і так володіє. Також, з договору від 01.08.2014 № 22 про надання маркетингових послуг встановлено, що такий мав укладатися у місті Дніпропетровську, а також у це місто мав прибути і представник позивача для складення акта здачі-приймання послуг, або такий мав позивачу надійти поштою цінним листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, позивачем не надано доказів відрядження представника у м. Дніпропетровськ, а також надходження акта здачі-приймання послуг поштою.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту з ПДВ мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2014 між ПрАТ «Галичина» (Замовник) та ТОВ «Алвікс» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг, з якого вбачається, що такий мав укладатися у м. Дніпропетровську. Крім цього, за змістом п. 4.1 цього договору, після закінчення надання передбачених даним договором щомісячних послуг Виконавець передає Замовнику акти здачі-прийняття наданих послуг в 2х екземплярах, підписані уповноваженою особою Виконавця і скріплена печаткою Виконавця. Для отримання актів здачі-прийому наданих послуг Замовник повинен в строк з 12-го до 15-го числа (включно) місяця, наступного за звітним, забезпечити явку уповноваженого представника за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кирова, 82-Г. Уповноважений представник Замовника повинен мати при собі оригінал довіреності Замовника, який підтверджує повноваження представника Замовника та отримує від Виконавця акти здачі-прийому наданих послуг і інші документи, а також повинен надати Виконавцю належним чином завірену копію такої довіреності. При неявці уповноваженого представника Замовника у встановлені в цьому договорі строки акт здачі-прийому наданих послуг направляється на адресу Замовника цінним листом з описом-вкладення і з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, виходячи з умов вказаного вище договору, у позивача мали б бути у наявності докази відрядження керівника у м. Дніпропетровськ для укладення цього договору, а також виконання п. 4.1 договору (копій повідомлень про вручення поштових відправлень, копій з журналів реєстрації документів тощо). Проте, таких доказів ним не подано, хоча на це звертав увагу суд першої інстанції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Алвікс» позивачем надано: акт здачі-приймання виконання робіт від 31.08.2014 № 002022, податкову накладну від 31.08.2014 № 22, платіжне доручення від 29.10.2014 № 8001, документи про маркетингові дослідження (звіти) за серпень 2014 року.

Однак, вказані вище акти здачі-приймання виконаних робіт та звіти судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки у поданих актах здачі-приймання виконаних робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат. У звітах щодо проведення фокус-групових досліджень, телефонних опитувань, анкетуваннях споживачів міститься загальновідома інформація щодо продуктів харчування, крім цього, не зазначено адресу, за якою проводилися дослідження, не вказано кількість опитуваних споживачів, не визначено кількість та вартісні показники здійснених маркетингових досліджень та взагалі не вказано повний зміст проведених робіт, не вказано, на чому ґрунтується вартість отриманих маркетингових послуг, не містять конкретного розрахунку вартості наданих послуг. Враховуючи наведене зміст господарських операцій не розкрито, отже такі документи не підтверджують реальність отримання маркетингових послуг позивачем від ТОВ «Алвікс» у серпні 2014 року.

Окрім того, позивачем не надано документів про економічну доцільність та економічний ефект цих господарських операцій, а також доказів того, що використання маркетингових послуг отриманих від ТОВ «Алвікс» призвело до збільшення обсягів продажу продукції, з чого слід зробити висновок, що отримані послуги від ТОВ «Алвікс» не містять економічного ефекту у господарській діяльності ПрАТ «Галичина».

Більше того, за результатами перевірки встановлено, що у представлених звітах маркетингових послуг міститься інформація, якою ПрАТ «Галичина» володіє в процесі здійснення діяльності із покупцями продукції (без отримання додаткових маркетингових послуг). У наданих ТОВ «Алвікс» звітах маркетингових досліджень відображена інформація щодо різниці між кількістю реалізованої продукції ПрАТ «Галичина» за звітний та за попередній місяці у відсотковому відношенні в розрізі окремих продуктів, інформація щодо об'ємів продажу продукції ТМ «Галичина» у торгівельних пунктах мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» у кількісному та вартісному еквіваленті.

Згідно АС «Податковий блок» встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Алвікс» одночасно здійснювало продаж послуг іншим контрагентам, кількість яких становила: у серпні 2014 року - 87 СГД.

Відповідно до поданої ТОВ «Алвікс» форми 1-ДФ на підприємстві чисельність працюючого персоналу у серпні 2014 року становила 7 чоловік, що недостатньо для здійснення маркетингових досліджень у зазначених обсягах одночасно для вказаної кількості СГД з використанням такої чисельності працівників.

Згідно даними звіту форми 1-ДФ ТОВ «Алвікс», середня заробітна плата у серпні 2014 року становила 233 грн. Відповідно до бази даних АС «Податковий блок», загальний обсяг поставлених ТОВ «Алвікс» у серпні 2014 року становила 21667445,00 грн (без ПДВ), що також свідчить про сумнівність фактичного надання послуг контрагетам-покупцям у серпні 2014 року, в тому числі ПрАТ "Галичина".

Крім цього, про відсутність фактичного постачання маркетингових послуг від ТОВ «Алвікс» для ПрАТ «Галичина» свідчить лист ДПІ у Деснянському району ГУ Міндоходів у м.Києві № 3275/7/26-52-22-03-20 від 14.11.2014, яким на адресу СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів надіслано податкову інформацію про те, що ТОВ «Алвікс» відсутнє за місцем знаходження, в деклараціях за період січень 2013 року - червень 2014 року щомісячно декларувало загальний обсяг постачання у сумі 5000,00 грн, в серпні 2014 року цей показник збільшився в 4333 рази, та склав 21667,00 тис. грн, з 07.10.2014 змінено директора та головного бухгалтера, ТОВ «Алвікс» було створено видимість господарських операцій, з метою формування податкового кредиту підприємствам-покупцям, шляхом випуску паперових носіїв за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі нереальності госопдарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи наведене та наявні докази у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не підтверджено фактичного отримання маркетингових послуг від ТОВ «Алвікс», натомість доводи податкового органу щодо визначення грошового зобов'язання є обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Галичина» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі № 813/3474/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 21.04.2016.