YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Окружний адміністративний суд міста Києва

Ухвала суду № 57291250, 20.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення

20.04.2016

Номер справи

826/6181/16

Номер документу

57291250

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 квітня 2016 року м. Київ № 826/6181/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом ОСОБА_1до 1) Окружного адміністративного суду м. Києва 2) Святошинського районного суду м. Києва 3) Апеляційного суду Київської області4 4) Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 5) Голосіївського районного суду м. Києва 6) Печерського районного суду м. Києва 7) Національного антикорупційного бюро України 8) Солом'янського районного суду м. Києвапро визнання незаконними рішення, дії і бездіяльність, визнання нечинними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва (далі - відповідач-1), Святошинського районного суду м. Києва (далі - відповідач-2), Апеляційного суду Київської області (далі - відповідач-3), Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - відповідач-4), Голосіївського районного суду м. Києва (далі - відповідач-5), Печерського районного суду м. Києва (далі - відповідач-6), Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач-7), Солом'янського районного суду м. Києва (далі - відповідач-8), у якій просить суд:

1. визнати незаконними рішення, дії і бездіяльність всіх відповідачів, якими заблоковано конституційний доступ до правосуддя;

2. визнати нечинними та скасувати рішення відповідачів, а саме:

- ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва постановленої 08.05.2014 у справі №826/6059/14;

- ухвали Святошинського районного суду м. Києва, постановленої 14.08.2015 у справі №759/12359/15-ц, провадження №2/759/5319/15;

- ухвали Апеляційного суду Київської області, постановленої 26.01.2016 в апеляційному провадженні за №22-Ц/780/102/16;

- ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановленої 17.03.2016;

- ухвали Голосіївського районного суду м. Києва, постановленої 30.09.2015 у справі №757/25061/15-к, провадження №1-кс/752/5563/15;

- ухвали Печерського районного суду м. Києва, постановленої 28.12.2015 у справі 757/8729/15-к;

- ухвали Печерського районного суду м. Києва, постановленої28.10.2015 у справі 757/35061/15-к;

- ухвали Печерського районного суду м. Києва, постановленої 11.01.2016 у справі 757/41715/15-к;

- ухвали Солом'янського районного суду м. Києва, постановленої 25.12.2015 про відкриття провадження №760/22425/15-к у справі №1-кс/760/8155/15.

3. зобов'язати відповідача-1, відповідача-2, відповідача-5, відповідача-6 і відповідача-8 вчинити новий розгляд вищеозначених звернень позивача до суду після визнання нечинними 9-ти ухвал, вищеперерахованих в прохальній частині цього позову;

4. зобов'язати Національне антикорупційне бюро України виконати вимоги ст. 214 КПК України стосовно заяви позивача про кримінальне правопорушення, зареєстрованого відповідачем-7 за вхідним №Б-164 від 14.12.2015;

5. відшкодувати на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України за всіх відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 3 000 000 (три мільйона) гривень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З позовної заяви видно, що позивач, вважаючи незаконними рішення, дії і бездіяльність всіх відповідачів, звернувся до суду, зокрема, з вимогою про скасування судових рішень, а також просить суд зобов'язати суди першої інстанції вчинити новий розгляд ухвал, вказаних у пункті 4 прохальної частини позову.

Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

За вимогами частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За положеннями статей 1, 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій та апеляційній інстанціях, в касаційному порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 12.06.2009 у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7, 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 вказано, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

За приписом частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в рішенні від 25.02.1993 у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина 1 статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Отже, Окружний адміністративний суд м. Києва, Святошинський районний суд м. Києва, Апеляційний суд Київської області, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Голосіївський районний суд м. Києва, Печерський районний суд м. Києва, Солом'янський районний суд м. Києва наділений законодавством України певними процесуальними функціями, які не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді. У спірних правовідносинах суди, які визначені відповідачами у даній справі не виконували владних управлінських функцій.

В такому випадку, вказані позовні вимоги не підсудні Окружному адміністративному суду міста Києва.

Дана позиція узгоджується з позицією Київського апеляційного адміністративного, викладеною в ухвалі від 01.09.2012 по справі № 2а-11816/12/2670 та в ухвалі від 28.01.2015 у справі № 826/17633/14.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Національного антикорупційного бюро України виконати вимоги ст. 214 КПК України стосовно заяви позивача про кримінальне правопорушення, зареєстрованого відповідачем-7 за вхідним №Б-164 від 14.12.2015.

В той же час, у відповідності до положень статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Виконуючи покладені Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" завдання, відповідач-7 здійснює не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Отже, враховуючи приписи Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 4 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з пункту 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування до суду має здійснюватись у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачами щодо обов'язку Національного антикорупційного бюро України виконати вимоги ст. 214 КПК України стосовно заяви позивача про кримінальне правопорушення також не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про:

1. визнання нечинними та скасуваня рішення відповідачів, а саме: