Постанова № 57291192, 21.04.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/141/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Дюкаревій М.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В2950, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В2950, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16 травня 2014 року знаходилась на військово - польових зборах у військовій частині ПП 0624. Яка також має назву «24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар», з'явилась до військової частини за власним бажанням, так як вважала що не може бути осторонь подій які сталися в України, в нашій Луганськй області в 2014 році, і головне, бажала захищати Вітчизну - Україну. Пізніше залишилась у військовій частині і проходила військову службу солдатом приблизно по 01 травня 2015 року.

На даний час анульоване умовне найменування та поштова адреса ПП В0624 і надано нове найменування і поштова адреса військової частини - «В 2950».

За час знаходження у в\ч ПП 0624(В2950) позивач 16.05.2014 року отримала зброю НОМЕР_2, також отримувала військову форму та харчове забезпечення. Крім того позивачу видали довідку від 31.05.2014 року №0624/89 про те, що вона знаходилась на військово - польових зборах при військовій частині ПП В0624 відповідно до Указу Президента України №454/2014 від 06.05.14р. «Про часткову мобілізацію».

За період несення військової служби у зазначеній частині позивач приймала участь у несенні військової служби на блок-постах, разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими і брала участь у несенні караульно- патрульної служби по місту Старобільськ.

Під час проходження військової служби у військовій частині ПП В0624 (В 2950) позивач вважала себе військовослужбовцем і сумлінно виконувала свій військовий обов'язок Громадянина України, передбачений ст.68 Конституції України, оскільки отримала зброю за обліком, виконувала накази командирів, носила форму і знаки розрізнення, приймала участь у бойових завданнях у складі військового формування створеного відповідно до законів України.

У 2014 році позивач, не отримавши інших (крім вище перелічених) документів на підтвердження проходження мною військової служби звернулась з рапортом до командира військової частини ПП В0624, який було завізовано підполковником ОСОБА_5 виконуючим обов'язки командира ПП В0624, щодо проведення розслідування по моєму рапорту до 10.01.2015 року.

Усно позивачу та іншим солдатам пояснювали та обіцяли оформити документально виконання нами обов'язку із захисту Вітчизни, але до тепер позивач не отримала жодних відомостей із військової частини про будь- яке оформлення служби.

Вважає що такою бездіяльністю командуванням військової частини, де позивач проходила службу, порушуються її права громадянина України на належне оформлення факту несення мною військової служби під час особливого періоду, створена невизначеність мого статусу як особи яка в кризовий для України ситуації, виконувала свій обов'язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Оскільки невизначеність із оформленням проходження позивача служби триває і протягом 2015-2016 року, вона звернулась до Сватівського районного військового комісаріату із запитом про наявність відомостей щодо мого зарахування до штату військової частини. Позивачу надали відповідь у вигляді довідки від 01 лютого 2016р. № 172 з якої видно, що ніяких відомостей до них, щодо оформлення проходження мною служби, не надходило. Вважаю що місячний термін звернення до суду за захистом своїх прав відраховується з часу отримання мною цієї відповіді - тобто з 01.02.2016 року.

Позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність військової частини - польова пошта В 2950 щодо не зарахування ОСОБА_1 до штату у період з 16.05.2014 по 01.05.2015. Зобов'язати військову частину - польова пошта В 2950 зарахувати ОСОБА_1 до штату військової частини - польова пошта В 2950 у період з 16.05.2014 по 01.05.2015. Зобов'язати військову частину - польова пошта В 2950 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 16.05.2014 по 01.05.2015.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

В матеріалах, які знаходяться у справі відсутні документально підтверджені дані проходження позивачем військової служби у військовій частині ПП В0624.

У Луганському обласному військовому комісаріаті відсутні засновницькі документи, дані обліку щодо військової частини ПП В0624, та дані про проходження служби у цієї військовій частині позивачем.

Луганський обласний військовий комісаріат на протязі 2014 року здійснював комплектування особовим складом військову частину ПП В0624 через Сватівський РВК Луганської області.

На дійсний час, у зв'язку із захопленням 07.07.2014 року приміщення Луганського обласного військового комісаріату нелегітимними представниками окремих районів Луганської області, документальних підтверджень того, що Луганський ОВК на протязі 2014 року здійснював заходи щодо комплектування військової частини ПП В0624 надати неможливо, тому що вся документація стосовно цього залишена у Луганському ОВК.

Відповідно до довідки зі Сватівського районного військового комісаріату Луганської області від 01.02.2016 року №172 ОСОБА_1 через Сватівський РВК Луганської області у Збройні Сили України за мобілізацією не призивалась.

Враховуючи вищевикладене, представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши позивача та третю особу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася АДРЕСА_2 (а. с. 9). Ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - НОМЕР_1 (а.с.9).

Довідкою № 0624/89 від 31.05.2014 підтверджено, що ОСОБА_1, з 16 травня 2014 року перебувала на військово-польових зборах при військовій частині ПП В 0624, відповідно до Указу Президента України № 454/2014 від 06.05.2014 "Про часткову мобілізацію", та було видано зброю НОМЕР_4 (а.с.10).

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано доказів недостовірності чи фальшивості вказаної довідки, яка містить підпис командира військової частини ПП В 0624 підполковника ОСОБА_6 та відповідну печатку.

ОСОБА_1 звернулась з рапортом до командира військової частини ПП В0624, оскільки до штатної посади батальйону зарахована не була, який було завізовано підполковником ОСОБА_5 виконуючим обов'язки командира ПП В0624, щодо проведення розслідування по рапорту до 10.01.2015 року (а. с. 11).

Відповідно до довідки від 01.02.2016 року №172, ОСОБА_1 Сватівським районним військовим комісаріатом Луганської області у Збройні Сили України за мобілізацією не призивалась (а. с. 12).

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2015, яка на сьогодні набрала законної сили, в адміністративній справі № 812/1526/15 встановлено, що відповідно до витягу з наказу від 28.01.2015 року №26, анульовано умовне найменування та поштову адресу військової частини В 0624, та надано нове найменування та поштову адресу військової частини В 2950.

Свідок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, має посвідчення учасника бойових дій, видане управлінням особового складу штабу командування сухопутних військ (а.с.15-17), пояснив, що з травня 2014 року було сформовано батальйон «Айдар». Вони з позивачем були у добровольчому батальйоні та увійшли до складу 24 штурмового батальйону «Айдар» у підрозділ «Старобільська самооборона». 04.08.2014 були офіційно мобілізовані. Їх підрозділ був протитанковий. ОСОБА_8 возила забезпечення на м. Щастя, мала зброю, здійснювала оборону.

Свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, смт Троїцьке Луганської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, має посвідчення учасника бойових дій, видане головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних сил України від 19.05.2015 (а.с.55-57) пояснив, що приймав участь у звільненні смт Хрящуватого, м.Лисичанська, Вергунки, м.Золотого, смт Трьохізбенки, Бахмутовського напряму. Їм 16.05.2014 видали зброю. ОСОБА_8 допомагала йому в 24 штурмовому батальйоні «Айдар». ОСОБА_8 несла службу на блок - постах Старобільська. Зброя була тільки стрілкова, один раз на три дні була служба. Ще ОСОБА_8 займалась волонтерською діяльністю. На весні (у травні) 2015 року ОСОБА_8 здала зброю.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що одним із видів військової служби, зокрема, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п. 2 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року № 303/2014 визначено про проведення мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На виконання даного Указу Президента України, 18.03.2014 року Начальником Генерального штабу Збройних Сил України було видано мобілізаційну директиву №0188, одним із розпорядчих пунктів якої надано вказівку командирам частин, зарахувати до списків військових частин військовозобов'язаних, які проходять десятиденні збори при військових частинах.

Відповідно до п.п.2 п. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, зазначено, що у разі оголошення мобілізації: "... військовозобов'язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями".

Згідно абз.2 ч.5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 року N 1275-VII військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 виконувала накази командирів військової частини, отримувала зброю, військову форму, іншу амуніцію, позивача було зараховано на харчове забезпечення, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7, та іншими бійцями батальйону "Айдар" приймала участь у бойових завданнях у складі військового формування створеного відповідно до законів України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не спростовано того факту, що позивач перебував на військово-польових зборах з 16.05.2014 при військовій частині польова пошта В 0624 (В2950), як і не спростовано належними та допустимими доказами факту видачі позивачу вогнепальної зброї.

Згідно ч. 1 ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Частинами 1,2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд враховує при розгляді справи факт мобілізації на території Луганської області, яка відбулася на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 та факт видачі вогнепальної зброї позивачу державою в особі військової частини польова - пошта В 0624, тобто на законних підставах.

Статтею 43 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 року, який ратифікований Україною у 1993 р. визначено, що до збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, належать формування з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи владою, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, крім медичного і духовного персоналу, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях, мають право вбивати та наносити поранення військовим збройних сил супротивника.

Положеннями Гаазької конвенції про права й обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни 1907 року, фактично визначено поняття добровольця, який, на відміну від найманця, керується передусім ідеологічними, моральними почуттями, релігійними переконаннями. Так, основною відмінністю добровольців є те, що вони фактично вступають до регулярних збройних сил держави і беруть участь у конфлікті в складі добровольчих формувань, створених на підставі нормативно-правових актів держави-учасниці конфлікту. Саме законодавча база держави, на стороні якої беруть участь добровольці, легітимує участь таких осіб у збройному конфліктів та дає їм право носити розпізнавальні знаки, які свідчать про приналежність добровольців до регулярних збройних сил сторони конфлікту. Фактично забезпечення матеріальними ресурсами, такими, як зброя, харчування, заробітна плата покладається також значною мірою на приймаючу державу.

В Україні питання, пов'язане з участю добровольців у збройних конфліктах, регулюється Законом України "Про оборону України" від 06.12.1991 року №1932-XII, Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №1126-VІІ, Законом України "Про збройні сили України" від 06.12.1991 року № 1934-XII.

Так, положеннями Закону України "Про оборону України" визначено, що до виконання завдань територіальної оборони в межах їх повноважень залучаються Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

Таким чином, через законодавче закріплення знаків розрізнення, які ідентифікують особу, як учасника збройних сил держави (нашивки на формі у вигляді національного прапору, погони з гербом та інше), створено механізм, який дозволяє розпізнати комбатантів, зокрема добровольців від найманців та цивільних осіб.

Враховуючи той факт, що позивач перебував на військово-польових зборах при військовій частині ПП В0624 та отримав вогнепальну зброю на законних підставах, а також те, що відповідачем не спростовано факту надання військовою частиною ПП В0624 (В2950) позивачу харчового та речового забезпечення, отже, держава в особі військової частини ПП В0624 (В2950) визнала правовідносини з приводу проходження служби позивачем, а тому на відповідача покладено обов'язок зарахування ОСОБА_1 до штату військової частини ПП В0624 (В2950).

Згідно абз. 2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджених указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище.

Відповідно до п.п.1.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.07.2014р. №38677/06 "Будченко проти України" визначено, що відсутність механізму реалізації законодавчих положень є втручанням у право заявника за ст.1 Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв'язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.

Отже, наявність правовідносин з приводу проходження військової служби між позивачем та військовою частиною ПП 0624 (2950) в період з 16.05.2014 по 01.05.2015 дають суду підстави для висновків щодо порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через невиплату позивачу грошового забезпечення за час проходження служби.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини - польова пошта В2950 щодо не зарахування ОСОБА_1 до штату військової частини - польова пошта В2950 в період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року є неправомірною та такою, що порушує баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована.

У зв'язку з вищевикладеним, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання військової частини - польова пошта В2950 зарахувати до штату військової частини - польова пошта В2950 ОСОБА_1 в період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року, а також нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення за період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених вище.

Щодо строків звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач про порушення своїх прав дізналась з довідки від 01.02.2016 № 172, з якої вбачається, що вона Сватівським районним військовим комісаріатом Луганської області у Збройні Сили України за мобілізацією не призивалась (а.с.12). Позивач вважала, що знаходиться на обліку у вказаній частині, оскільки вони проходили медичний огляд як військовослужбовці для зарахування в військову частину.

З даним адміністративним позовом позивач звернулась до суду 22 лютого 2016 року, тобто в межах строку передбаченого нормами КАС України.

Згідно частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1653,60 грн.(а.с.27).

Зважаючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, судовий збір у сумі 1653,60 грн. підлягає стягненню з Військової частини - польова пошта В2950, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В2950, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Луганський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність військової частини - польова пошта В 2950 щодо не зарахування ОСОБА_1 до штату у період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року.

Зобов'язати військову частину - польова пошта В 2950 зарахувати ОСОБА_1 до штату військової частини - польова пошта В 2950 у період з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року.

Зобов'язати військову частину - польова пошта В 2950 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 16 травня 2014 року по 01 травня 2015 року.

Стягнути з Військової частини - польова пошта В2950 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань у сумі 1653,60 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні 60 коп.) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Старобільським РВ УМВС України в Луганській області 10.12.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 21 квітня 2016 року.

Суддя Т.І. Ковальова