Постанова № 57291135, 20.04.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1413/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Приходько Т.В.

та сторін, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Горінецький О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС згідно якої, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Закарпатської митниці ДФС №671-о від 08.07.2015 «Про звільнення ОСОБА_3.», поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мукачево» Закарпатської митниці ДФС, стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2015 по 12 жовтня 2015 року в розмірі суми 25460,54 грн., стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за липень 2015 року в розмірі 6344,40 грн.. обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуваний ним наказ відповідача про його звільнення був прийнятий в супереч вимогам чинного законодавства України, оскільки підстав для його звільнення з роботи у відповідача не було.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і просив суд такі задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Закарпатської митниця ДФС в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав зазначених у поданих Закарпатською митницею письмових запереченнях проти позову. Заперечення обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ Закарпатської митниці ДФС №671-о від 08.07.2015 «Про звільнення ОСОБА_3.» було видано у зв'язку із отриманням висновку Мукачівської ОДПІ, згідно якого встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про нерухоме майно позивача, а саме: у розділі IІІ не зазначено майно, що перебуває у нього у власності (а саме квартира загальною площею 102,7 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 в частині права спільної часткової власності в частці 1/5.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення уточнених позовних вимог з наступних підстав.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Наказом Закарпатської митниці ДФС від 30.01.2015 №154-о позивача було переведено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мукачево» Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.

Закарпатською митницею відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII) та Постанови КМУ від 16.10.2014 N 563 «Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади"», було направлено до Мукачівської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області запит для проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих позивачем за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в його декларації, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

11.06.2015 року Закарпатською митницею отримано, надісланий листом Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 15.05.2015 №243/7/07-09-1702, Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону № 1682-VII, стосовно позивача.

Як зазначено у вищевказаному висновку, Мукачівською ОДПІ за результатами перевірки встановила, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII. які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) позивача.

Також, відповідно до зазначеного висновку за результатами проведеної перевірки, встановлено, що вартість майна (майнових прав) вказаних ОСОБА_3 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_3 із законних джерел. (а.с.65).

У зв'язку із тим, що зміст Висновку не містить вказівки про те, яким чином при підготовці висновку було враховано надане позивачем пояснення щодо транспортного права спільної сумісної власності в частці 1/5 квартири, та яким чином вони були враховані при підготовці Висновку, Закарпатська митниця, керуючись п.35 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.3 і ч.4 ст.1 Закону № 1682-VII, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №563, листом від 12.06.2015 №07-70-03-1-04-32/4382 звернулась до начальника Мукачівської ОДПІ із клопотанням щодо уточнення результатів перевірки та надання Висновку, який би забезпечив прийняття митницею рішення відповідно до критеріїв законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, рівності перед законом та права особи на участь у процесі прийняття рішень. (а.с. 66,67).

06.07.2015 Закарпатською митницею отримано, надісланий листом Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 26.06.2015 №2070/10/07-09-17-02, уточнений висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII, стосовно позивача. (а.с. 68-69).

Згідно вказаного Уточненого висновку, Мукачівською ОДПІ підтверджено у висновку законність джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам, що виключає застосування заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України №1682-VII, а також, що позивачем у розділі IІІ не зазначено майно, що перебуває у нього у власності (а саме квартира загальною площею 102,7 м.кв. за адресою АДРЕСА_2 в частині права спільної часткової власності в частці 1/5).

На підставі отриманого висновку Закарпатською митницею було видано оскаржуваний позивачем наказ від 08.07.2015 № 671-о «Про звільнення ОСОБА_3.». (а.с. 24-25).

До правовідносин які виникли між сторонами слід застосувати наступні норми законодавства.

Так, згідно ст.1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно ч.3 ст.1 Закону № 1682-VII, протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону.

Згідно ч.8 ст.3 Закону № 1682-VII, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч.14.ст.5 Закону № 1682-VII, керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Статтею 5 Закону № 1682-VII встановлено порядок проведення перевірки, достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 10 вказаної ст. 5 Закону № 1682-VII, передбачено надання пояснень у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності задекларованих відомостей. Письмове пояснення особи, стосовно якої проводиться перевірка є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII ", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року N 1100 (далі - Порядок).

Вказаний порядок визначає процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч.5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" , зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Згідно п. 3 зазначеного Порядку загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Згідно п.4 Порядку при перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка.

Згідно п.8 Порядку у розділі III декларації перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи. При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі III декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).

Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - про набуті до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки; платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.

Згідно п.12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, повідомляє особу щодо якої проводиться перевірка з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

Крім того, згідно Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються на підставі визначених статтею 3 Закону критеріїв, за умови відповідності яким до особи можуть бути застосовані такі заборони.

Водночас, підтвердження законності джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам виключає застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України № 1682, відповідно до критерію, передбаченого частиною восьмою статті 3 Закону України № 1682, в зв'язку з тим що застосування такої заборони можливо при встановленні перевіркою недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, у разі, якщо таке майно (майнові права) було набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, за відсутності підтвердження законних джерел набуття доходів.

В даній справі сторонами визнається та обставина, що вартість майна вказана позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел, що також підтверджується і вище викладеними висновками податкового органу який проводив вказану перевірку.

Виходячи з наведеного суди приходить до висновку, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не може бути належною підставою для застосування до позивача Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення з посади, при цьому необхідно застосовувати принципи, затверджені у вказаному Законі: верховенство права та законності та презумпції невинуватості:

З урахуванням викладеного відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу вийшов за межі наданих йому повноважень, дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного наказу, не кореспондуються з приписами ч.2 ст.19 Конституції України, тому такий наказ слід визнати протиправним та скасувати його.

Частина шоста ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом, працівник підлягає поновленню на попередній роботі.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України".

У цьому рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивача з дня його звільнення з 09.07.2015 року на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мукачево» Закарпатської митниці ДФС , з якої його було незаконно звільнено.

Згідно ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При прийнятті судом даного рішення суд про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд враховує Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Закарпатської митниці ДФС про середню заробітну плату від 07.08.2015 № 07-70-05/35-405 середньогодинна заробітна плата позивача становить 27,64 грн.. а середньо місячна - 4560,60 грн. (а.с.86).

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 09.09.2014 № 10196/0/14-114/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 10.07.2015 по 31.12.2015 становила 991 година, а саме: з 10.07.2015 по 31.07.2015 - 128 год., за серпень 2015 - 160 год., за вересень 2015- 176 год., за жовтень 2015 - 176 год., за листопад 2015 -168 год., за грудень 2015 - 183 год.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01.01.2016 по 20.04.2016 становить 606 годин, а саме: за січень 2016 -151 год.,за лютий 2016 - 168 год., за березень 2016 - 175 год., за квітень 2016 - 112 год.

Таким чином, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 за період з 10.07.2015 року (наступний день після звільнення, так як день звільнення позивача 09.07.2015 року, йому був відповідачем оплачений і цей факт сторонами не заперечувався) по 20.04.2016 (день винесення судом рішення) становить: 27,64 х ( 991+ 606) = 44 141,08 грн.

Судом також встановлено, що позивач протягом періоду вимушеного прогулу в іншому місці не працював, однак був зареєстрований як безробітний в Мукачівському міському центрі зайнятості та отримував соціальну допомогу по безробіттю у загальному розмірі 24340.17 грн. (а.с. 150).

Згідно пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Враховуючи зазначене, сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача становить 44 141,08 грн. за мінусом 24340.17 грн. отриманої соціальної допомоги по безробіттю і дорівнює - 19800,91грн..

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки, згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином постанова суду про поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягають до негайного виконання.

Щодо позовних вимог, про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди то в задоволення таких слід відмовити, з наступних підстав.

Зі змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивачем повинно бути зазначено в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до змісту ст.71 КАС України, обов`язок доказування наявності спричиненої моральної шкоди та її розміру покладається саме на позивача.

Однак, всупереч наведеним нормам позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди та не обґрунтував її розміру.

Відсутність доказів наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та необхідності вжиття додаткових зусиль для організації життя позивача вказує на безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ виконуючого обов'язки начальника Закарпатської митниці ДФС України №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_3."

Поновити ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 1 митного посту "Мукачеве" Закарпатської митниці ДФС днем 09.07.2015 року.

Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 10 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року в розмірі 19800,91 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот гривень дев'яносто одна копійка) із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4560,60 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят гривень шістдесят копійок) із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України підлягає до негайного виконання.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяC.А. Гебеш