Вирок № 57290977, 21.04.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2016 Справа №607/18392/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Мостецької А.А.

за участю секретаря Бєлоусової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003214 від 11.11.2015 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого:

- 27.11.2003 Бучацьким районним судом Тернопільської області за ч. 1 ст.296 КК України до, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на основі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання терміном на 1 рік іспитового строку;

- 25.12.2003 Бучацьким районним судом Тернопільської області за ч. 3 ст.296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на основі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання терміном на 2 роки іспитового строку;

- 10.03.2006 Бучацьким районним судом Тернопільської області за ч. 3 ст.185, ч.4 ст.189, ст.69, ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, згідно ст.71 КК України добавити не відбуте покарання 6 місяців по вироку від 15.12.2003 р. загалом на 5 років позбавлення волі;

-19.06.2009 Шепетівським районним судом

Хмельницької області ст.391 КК України до покарання у

вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців,

згідно ст.71 КК України добавити до вироку від

10.03.2006 загалом на 2 роки позбавлення волі;

26.07.2012 Бучацьким районним судом Тернопільської

області за ч.1 ст.162, ч. 1 ст.395 ст.70 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців, 22.10.2012 звільнений від відбування покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Строцень Т.О., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2015 року, близько 22 год. 00 хв., у ОСОБА_1, який перебував неподалік будинку №10 по вул.. Б. Хмельницького в м. Тернопіль виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, 10 листопада 2015року, близько 22.00год., ОСОБА_1, перебуваючи неподалік будинку будинку №10 по вул.. Б. Хмельницького в м. Тернополі, не маючи дозволу на право керування, всупереч волі власника, без посвідчення водія, шляхом вільного доступу до автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, сидячи на передньому сидінні пасажира вказаного автомобіля, скориставшись тим, що ОСОБА_2 залишив ключі в замку запалювання з увімкненим двигуном та вийшов із свого автотранспорту і направився у продуктовий магазин, що знаходився неподалік, пересівши за кермо вищевказаного автомобіля, увімкнув передачу та почав рухатись, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1, на викраденому автомобілі зник, поїхав у напрямку м. Бучач Тернопільської області і в такий спосіб незаконно заволодів ним.

В подальшому на відрізку дороги с. Зелена Бучацького району Тернопільської області ОСОБА_1 перебуваючи за кермом викраденого автомобіля НОМЕР_2 не впоравшись із керуванням здійснив ДТП, пошкодивши вищевказаний автомобіль на грошову суму в розмірі 4866,66 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні описаного в обвинувальному акті кримінального правопорушення визнав в повному обсязі.

Пояснив, що дійсно 10 листопада 2015року, близько 22.00год., скориставшись тим, що ОСОБА_2 залишив ключі в замку запалювання з увімкненим двигуном та вийшов із свого автотранспорту і направився у продуктовий магазин, пересів за кермо автомобіляНОМЕР_2, увімкнув передачу та почав рухатись, у напрямку м. Бучач Тернопільської області. В подальшому на відрізку дороги с. Зелена Бучацького району Тернопільської області перебуваючи за кермом викраденого автомобіля не впоравшись із керуванням здійснив ДТП, пошкодивши вищевказаний автомобіль.

Про скоєне шкодує, просить вибачення у потерпілого ОСОБА_2 Цивільний позов визнає в повному обсязі. Повідомив про те, що він відшкодував потерпілому 9000 гривень, як відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_2 суду повідомив, що 10 листопада 2015року, близько 22.00год., ОСОБА_1, маючи вільний доступу до його автомобіля НОМЕР_1, сидячи на передньому сидінні пасажира вказаного автомобіля, скориставшись тим, що він залишив ключі в замку запалювання з увімкненим двигуном та вийшов із свого автотранспорту і направився у продуктовий магазин, пересівши за кермо вищевказаного автомобіля, почав рухатись та на викраденому автомобілі зник. Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 4866 грн. 66 коп. та 10133 грн. 34 коп. моральної шкоди підтримав. Повідомив про те, що ОСОБА_1 сплатив йому 9000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Просить стягнути з ОСОБА_1 4866,66 грн. матеріальної шкоди та 1133 грн. 34 коп. моральної шкоди. При призначенні покарання ОСОБА_1І просить суд суворо обвинуваченого не карати та не позбавляти волі.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. З ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимогст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі.

Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд також не вбачає.

При цьому, суд враховує обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, а саме те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, позицію потерпілого, який просить суд не позбавляти волі обвинуваченого, часткове відшкодування заподіяної шкоди, його молодий вік, позитивні характеристики, а тому вважає за можливе застосуватист.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, оскільки виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 у період дії іспитового строку, відповідно дост.76 КК України, його слід зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок винних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду в розмірі 4866 грн. 66 коп, що становить вартість пошкоджень належного потерпілому транспортного засобу «Volkswagen Passat В3» д.н.з. НОМЕР_3, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, суд враховує тривалість порушення прав потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, необхідність вживати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, пережитий стрес, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 завданої моральної шкоди на суму 10133 грн. 34 коп., тобто в обсязі заявлених позовних вимог. Однак як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 було проведено часткове відшкодування заподіяної ним моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5, а саме сплачено 9000 гривень. З огляду на вказане, позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення з врахуванням сум сплачених обвинуваченим добровільно.

Також з ОСОБА_1 необхідно стягнути процесуальні витрати повязані із проведенням експертиз.

Строк запобіжного заходу обраного ОСОБА_1 закінчився 28.02.2016 року.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373. 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

На підставіст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1 у період дії іспитового строку, відповідно дост.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 866 грн. 66 коп. (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок) матеріальної шкоди та 1 133 грн. 34 коп. (одна тисяча сто тридцять три гривні тридцять чотири копійки) моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 1536 грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяА.А. Мостецька