Рішення № 5728823, 27.05.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21/196-48/7227.05.08 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Інтертранс»

До

Про

За зустрічним

позовом

До

Третя особа 1) Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»;

2) Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр

міжнародних перевезень»

визнання недійсними додатків до договору та стягнення сум

Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

Закритого акціонерного товариства «Інтертранс»

Державне підприємство «Український державний розрахунковий центр

міжнародних перевезень»

ПроВизнання недійсними додатків до договору та стягнення сум Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:Зязіна Ю.О. пред. за довір.

Бабич Т.Г пред. за довіреністю

Від відповідачів:1) Онопрієнко О.П.. пред. за довір.

2) не зявився

Від прокуратури:Бузницька Г.М. посвідчення № 188 від 20.09.2007р. 22.05.08 р. у судовому засідання у відповідності до вимог ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсними додатків №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р. укладеного між Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»(далі ДАЗТ „Укрзалізниця” або відповідач 1) та Закритим акціонерним товариством „Інтертранс” (далі ЗАТ „Інтертранс” або позивач) та стягнення з Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»(далі ДП „РЦП” або відповідач 2) на користь позивача боргу в сумі 37137158,75 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 р. суддею Шевченком Е.О. було порушено провадження у справі № 21/196 та призначено її до розгляду.

10.04.2007р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення суми боргу до 61700383,75 грн.

20.06.2007р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої збільшено позовні вимоги в частині стягнення суми боргу до 109431976,42 грн., що складається з 106644722.55 грн. боргу, 2145351,65 грн. збитків, 518915,06 грн. упущеної вигоди та річних в сумі 122937,13 грн. також позивач просить зобовязати ДП „РЦП” перерахувати зазначену суму на картку обліку ЗАТ „Інтертранс” для оплати за майбутні перевезення.

09.07.2007 р. ДАЗТ “Укрзалізниця” до Господарського суду м. Києва було подано зустрічний позов про стягнення з ЗАТ „Інтертранс” збитків в розмірі 444273610.50 грн. та визнання недійсними додатків №1, 2 до Договору №1-349/06-ЦЮ. Також відповідач 1 просить залучити до участі по справі в частині позовних вимог ДП „РЦП” в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці ДАЗТ “Укрзалізниця”.

В судовому засіданні 16.07.07р. судом оголошено ухвалу про прийняття зустрічного позову до сумісного розгляду з первісним, а також про задоволення клопотання в частині притягнення 3-ї особи.

Крім того, 16.07.2007р. у судовому засідання представником відповідача 1 подано заяву про уточнення позовних вимог по зустрічному позову. А саме позов заявлено про визнання недійсними додатків №1, 2 до Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.07.2007 р. первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р., укладеного між ДАЗТ „Укрзалізниця” та ЗАТ „Інтертранс” та зобовязано ДП “РЦП” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 106644772,58 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. рішення Господарського суду м. Києва по справі № 21/196 від 16.07.2007 р. змінено, первісний позов задоволено частково, визнано недійсними додатки №№ 1, 2 до договору № 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р., зобовязано ДП “РЦП” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 129595735,88 грн. для оплати за майбутні перевезення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2007 р. в частині вирішення спору про перерахування на картку ЗАТ ”Інтертранс” боргу в розмірі 22950963,30 грн., збитків та упущеної вигоди, відповідно, в розмірі 544349,41 грн. та 132824,92 грн., а також розподілу судових витрат. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. залишено без змін.

Справу в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва від 29.02.2008 р. справу передано на новий розгляд судді Сулім В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2008р. суддею Сулім В.В. прийнято до провадження справу 21/196 в частині перегляду позовних вимог ЗАТ „Інтертранс” про зобовязання ДП „РЦП” перерахувати на картку обліку ЗАТ “Інтертранс” борг в сумі 22950963,30 грн., збитків та упущеної вигоди, відповідно, в розмірі 544349,41 грн. та 132824,92 грн., а також розподілу судових витрат та призначено їй новий номер 21/196-48/72. Розгляд справи призначено на 18.03.2008р.

14.03.2008р. позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, що переглядаються, відповідно до якої позивач просить стягнути з ДП „РЦП” борг в сумі 11941008,33 грн. та стягнути з відповідачів державне мито в сумі 25500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового розгляду.

18.03.2008р. у судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 09.04.08р. з підстав необхідності повідомлення Генеральної прокуратури про розгляд справи.

В звязку з подачею ДАЗТ „Укрзалізниці” касаційної скарги 20.03.2008р. справу було передано до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 17.04.2008р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2008р. у справі №21/196.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2008р. розгляд справи призначено на 22.05.2008р.

20.05.2008р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких останній просить стягнути з ДП „РЦП” борг в розмірі 11941008,33 грн., збитки в розмірі 2689701,06 грн., упущену вигоду в розмірі 651739,98 грн., річні в сумі 122937,13 грн., а також стягнути з відповідачів державне мито в сумі 51000, 00 грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

22.05.2008р. через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача 2 про відкладення розгляду справи в звязку зі звільненням особи, яка представляла інтереси відповідач 2 у даній справі та відсутністю юриста на підприємстві.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутність юриста у штаті підприємства не перешкоджає представленню інтересів юридичної особа її директором або іншою уповноваженою особою.

Крім того, у судовому засіданні 22.05.2008р. було заявлено клопотання представником відповідача 1 про відкладення розгляду справи, з підстав звільнення попереднього представника відповідача 1 та не ознайомленням нового представника з матеріалами справи.

Оскільки, ухвала про призначення дати розгляду справи була направлена сторонам завчасно та у представників сторін було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами, а матеріали справи містять грунтовні письмові пояснення відповідача щодо позовних вимог, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Позовні вимоги позивач обґрунтовані наступним.

Між ЗАТ „Інтертранс” та ДАЗТ „Укрзалізниця” було укладено договір №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006р. про організацію перевезень вантажів залізницями України, предметом якого є відносини ЗАТ „Інтертранс” та Укрзалізниці, повязані з організацією перевезень Укрзалізницею вантажів у міжнародному залізничному сполученні, наданням додаткових послуг, повязаних із цими перевезеннями і оплатою їх позивачем як замовником.

Ціни (тарифи), за якими здійснюються розрахунки, були зазначені в додатках до цього договору: №1 (загальний рівень коефіцієнтів до базових ставок), та додаток №2 (особливі тарифи на транзитні перевезення). В додатках також зазначено, що тарифи на транзитні перевезення були встановлені у відповідності з рішенням тарифної комісії Укрзалізниці від 01.12.2006р. та 20.12.2006р.

При нарахуванні оплати за 2007 рік згідно Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006р. ДП „РЦП”, як особа на яку покладено обовязки по здійсненню розрахунки, користувалось тарифами, зазначеними у додатку №2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2007р. зміненого Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2008 р. додатки №1 та №2 до договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006р. визнано недійсними.

Позивач при розрахунку провізної плати користувався тарифами, встановленими рішеннями Тарифної комісії ДАЗТ „Укрзалізниця” від 01.12.2005р. щодо встановлення тарифів на транзитні перевезення вантажів (з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа Укрзалізниці від 31.05.2006р. №ЦЗМ-12/984) згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.207р. у справі Господарського суду міста Києва №48/66-А, якою продовжено з 01.01.2007р. термін дії зазначеного рішення Тарифної комісії Державної адміністрації залізничного транспорту „Укрзалізниці.

Різниця в розрахунках по вищезазначеному договору за перше півріччя 2007 року по розрахункам позивача склала 12129 595735,88 грн.

29.12.07р. тарифною комісією ДАЗТ «Укрзалізниця», протокол №10, прийнято рішення щодо врегулювання господарського спору між ДАЗТ «Укрзалізниця»та ЗАТ «Інтертранс», відповідно до якого для врегулювання господарського спору сторони домовилися примиритись на наступних умовах: з 01.01.07р. по 30.11.07р. (включно) встановити ЗАТ «Інтертранс»по Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006р. тарифні ставки на перевезення транспортних вантажів на рівні тарифів другого півріччя 2006 року, встановленого по договору №701-632/04 від 26.11.04р. з урахуванням загальної індексації тарифів як всіх експедиторських організацій - у розмірі 7%, коефіцієнтів перерахування базових ставок ТП УЗ-2007 з швейцарських франків в долар США, оголошеного на 2007 фрахтовий рік, у розмірі 1,25; з 01.12.07р. по 31.12.07р. (включно) до тарифних ставок додатково застосовувати підвищуючи коефіцієнти у відповідності з розпорядженням ДАЗТ «Укрзалізниця»від 31.10.07р. №Ц 1/1373.

Між сторонами було підписано акти розрахунків по провізним платежам, стягнення з ЗАТ «Інтертранс»відповідно до Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. та сумам, нарахованим провізних платежів згідно умов протоколу тарифної комісії №10 від 29.12.07р. за 1-ше півріччя 2007 року, за яким різниця в розрахунках склала 118585780,91 грн. та підписано Акт звірки розрахунків між ДАЗТ «Укрзалізниця»та ЗАТ «Інтертранс»за 1півріччя 2007 року, згідно з яким різниця за червень 2007 року додатково склала 20882192,45грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.07р. в частині зобовязання ДП «РЦП»перерахувати 106644722,58 грн. на картку обліку ЗАТ «Інтертранс»залишено без змін. Тому позивач просить стягнути борг в розмірі 11941008,33 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з ДП „РЦП” збитки в розмірі 2689701,06 грн., упущену вигоду в розмірі 651739,98 грн., річні в сумі 122937,13 грн., а також стягнути з відповідачів державне мито в сумі 51000, 00 грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, однак відзиву на позов не надав.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, з підстав наведений у поясненнях від 02.04.2008. вих. № РЦП 9/2612-10, відповідно до яких відповідач стверджу, що позивач повинен стягувати зазначені у позові суми з ДАЗТ „Укрзалізниця”.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін та прокуратури було ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, вказаним представникам у судовому засіданні розяснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ «Інтертранс»та ДАЗТ «Укрзалізниця»було укладено договір №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06 р. про організацію перевезень вантажів залізницями України, предметом якого є відносини ЗАТ «Інтертранс»і ДАЗТ «Укрзалізниця», повязані з організацією перевезень Укрзалізницею вантажів у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, повязаних із цими перевезеннями і оплатою їх ЗАТ «Інтертранс» як замовником.

Ціни (тарифи), за якими здійснюються розрахунки, були зазначені в додатках до цього договору: №1 (загальний рівень коефіцієнтів до базових ставок), та додаток №2 (особливі тарифи на транзитні перевезення). В додатках також зазначено, що тарифи на транзитні перевезення були встановлені у відповідності з рішенням тарифної комісії ДАЗТ «Укрзалізниця»від 01.12.06р. та 20.12.06р.

Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, повязаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

ДАЗТ «Укрзалізниця»є субєктом природних монополій в розумінні ст. 5 Закону України «Про природні монополії», тому ЗАТ «Інтертранс»не мав змоги вільно обрати контрагента при укладенні договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р., а також не міг відмовитися від укладення додатків №№1,2 до договору з фактично встановленими, а не погодженими коефіцієнтами до базових ставок.

Статтею 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення»чітко визначено, що до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, відносяться послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище, яким є перевезення вантажів залізничним транспортом згідно Закону України «Про природні монополії».

Також суд зазначає, що фіксованою ціною є затверджена ціна, яка залишається, незмінною, тобто загальний рівень тарифів, а регульованою ціною є надання коефіцієнтів знижок, але тільки в межах законодавства, а не за волевиявленням сторін.

Відповідно до ст.ст. 8 та 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вищезазначені тарифи відносяться до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище, яким є залізничний транспорт.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про ціни та ціноутворення»зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Повноваження з встановлення тарифів на транзитні перевезення транзитних вантажів залізницями України (здійснення тарифної політики) були предметом декількох судових справ: №21/119-А за позовом ЗАТ «Інтертранс»до ДАЗТ «Укрзалізниця»про визнання дій протиправними, визнання нечинним рішення та зобовязання утриматись від вчинення дій; №48/66-А за позовом ЗАТ «Інтертранс»до Міністерства транспорту та звязку України (далі - Мінтрансзвязку) про зобовязання Мінтрасзвязку виконати свої повноваження - встановити тарифи; №21/410-А за позовом ДАЗТ «Укрзалізниця»до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним норми Положення про Мінтрансзвязку.

Рішеннями відповідних судів встановлено, що повноваження з встановлення тарифів на транзитні перевезення транзитних вантажів залізницями України (здійснення тарифної політики) з 15.06.06р. належать Міністерству транспорту та звязку України.

Тарифи, зазначені в спірних додатках до договору №1-349/06-ЦЮ 27.11.06р. не є такими, що встановлені відповідно до законодавства повноважним органом, оскільки ці тарифи встановлені Укрзалізницею на тарифній комісії Укрзалізниці від 01.12.06р. та 20.12.06р., тобто за відсутності повноважень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.07р. №21/196 було визнано недійсними додатки №1 та №2 до договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р., укладеного між Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця»та Закритим акціонерним товариством «Інтертранс». Крім того, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.07р. у справі №21/196, змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08р., в цій частині та в частині зобовязання перерахування ДП «РЦП»боргу в сумі 106644722,58 грн. на картку ЗАТ «Інтертранс»залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.07р. у справі № 48/66А за позовом ЗАТ «Інтертранс»до Міністерства транспорту та звязку про зобовязання вчинити дії продовжено термін дії рішення Тарифної комісії Державно адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця»від 01.12.05р. щодо встановлення тарифної політики на транзитні перевезення вантажів (з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа Укрзалізниці від 31.05.06р. №ЦЗМ-12/984).

Таким чином, судом встановлено, що при виставленні рахунків Відповідачі повинні були користуватися тарифами, встановленими рішенням Тарифної комісії Державно адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця» від 01.12.05р. щодо встановлення тарифної політики на транзитні перевезення вантажів (з врахуванням коефіцієнтів знижок та положень листа ДАЗТ «Укрзалізниця»від 31.05.06р. № ЦЗМ-12/984).

Відповідно до п. 3.5 Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. ДП «РЦП»відкриває картку обліку з наданням відповідного номера і здійснює облік коштів Замовника (ЗАТ «Інтертранс»).

Судом встановлено, що ДП «РЦП»нараховував оплату за транзитні перевезення, керуючись тарифами, встановленими рішенням тарифної комісії від 01.12.06р. та 20.12.06р. і підписаними на підставі цих протоколів додатком № 1 та додатком № 2 до Договору №/1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р., які є недійсними.

ЗАТ «Інтертранс»сплачувало на рахунок ДП «РЦП»завищені суми, оскільки відповідно до п. 3.8 Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. та додатку № 2 до Договору Замовник (ЗАТ «Інтертранс») зобовязаний забезпечувати постійну наявність передоплати у розмірі 50% та 100% середньомісячної суми платежів за рахунками предявленими до сплати за попередні три місяці.

Відповідно до п. 3.10 Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. у разі виявлення переборів провізних платежів Розрахунковий центр (ДП «РЦП») здійснює перерахунок і надлишок стягненої суми перераховує на картку обліку Замовника як оплату, за майбутні перевезення.

ЗАТ «Інтертранс»неодноразово зверталося до ДП «РЦП»з повідомленнями про незгоду з сумою провізних платежів та проханням провести звірення розрахунків, однак ДП «РЦП»не здійснювало ніяких дій щодо виявлення недоборів або переборів провізних платежів ЗАТ «Інтертранс», тобто порушував свої зобовязання, що підтверджується доданими до справи листами.

Після проведення перерахування, різниця в розрахунках по Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. за 1 півріччя 2007 року складає 129595735,88 грн. (розрахунок ЗАТ «Інтертранс»знаходиться в матеріалах справи).

Як вже зазначалося, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.07р. у справі №21/196, змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08р., в частині зобовязання перерахування ДП «РЦП»боргу в сумі 106644722,58 грн. на картку ЗАТ «Інтертранс»залишено без змін.

29.12.07р. тарифною комісією ДАЗТ «Укрзалізниця»(протокол №10) прийнято рішення щодо врегулювання господарського спору між ДАЗТ «Укрзалізниця»та ЗАТ «Інтертранс», відповідно до якого для врегулювання господарського спору сторони домовилися примиритись на наступних умовах: з 01.01.07р. по 30.11.07р. (включно) встановити ЗАТ «Інтертранс»по Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. тарифні ставки на перевезення транспортних вантажів на рівні тарифів другого півріччя 2006 року, встановленого по договору №701-632/04 від 26.11.04р. з урахуванням загальної індексації тарифів як всіх експедиторських організацій - у розмірі 7%, коефіцієнтів перерахування базових ставок ТП УЗ-2007 з швейцарських франків в долар США, оголошеного на 2007 фрахтовий рік, у розмірі 1,25; з 01.12.07р. по 31.12.07р. (включно) до тарифних ставок додатково застосовувати підвищуючи коефіцієнти у відповідності з розпорядженням ДАЗТ «Укрзалізниця»від 31.10.07р. №Ц 1/1373.

Між сторонами було підписано акти розрахунків по провізним платежам, стягнення з ЗАТ «Інтертранс»відповідно до Договору №1-349/06-ЦЮ від 27.11.06р. та сумам, нарахованим провізних платежів згідно умов протоколу тарифної комісії №10 від 29.12.07р. за 1-ше півріччя 2007 року, за яким різниця в розрахунках склала 118585780,91 грн. та підписано Акт звірки розрахунків між ДАЗТ «Укрзалізниця»та Закритим акціонерним товариством «Інтертранс»за 1півріччя 2007 року, згідно з яким різниця за червень 2007 року додатково склала 20882192,45грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.07р. в частині зобовязання ДП «РЦП»перерахувати 106644722,58 грн. на картку обліку ЗАТ «Інтертранс»залишено без змін. Тому обґрунтованими суд вважає вимоги ЗАТ «Інтертранс»сумі в розмірі 11941008,33 грн.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Що стосується стягнення суми збитків у сумі 2689701,06 грн. та упущеної вигоди у сумі 651739,98 грн., річних у сумі 122937,13 грн., то ЗАТ «Інтертранс»не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх складових, необхідних для стягнення з боржника збитків та упущеної вигоди, річних, зокрема, факту настання відповідних негативних наслідків через дії (бездіяльність) боржника, причинного звязку між діями (бездіяльністю) боржника та негативними наслідками, а також вини боржника.

З огляду на зазначене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ДП «РЦП»сум збитків, упущеної вигоди та річних є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обовязок доведення обставин, на які ця сторона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачі не надали суду обґрунтованих пояснень та доказів, які б спростовували твердження ЗАТ «Інтертранс». Крім того в судовому засіданні представники Відповідачів підтримали правильність розрахунків ЗАТ «Інтертранс».

ЗАТ «Інтертранс»у заяві про зміну позовних вимог просить стягнути суму 11941008,33 грн. стягнути з ДП «РЦП»на користь ЗАТ «Інтертранс»для подальшого перерахування в якості попередньої оплати за перевезення.

Що ж до пояснень ДП «РЦП», поданих суду 20.05.08р., то суд зазначає, що посилання ДП «РЦП»на той факт, що ДАЗТ «Укрзалізниця» є розпорядником коштів, а ДП «РЦП»є структурою ДАЗТ «Укрзалізниці», яка керується розпорядженнями останньої, а тому ЗАТ «Інтертранс»неправильно визначило процесуальний статус ДАЗТ «Укрзалізниця», спростовується фактичними обставинами справи та наявними у матеріалах доказами. Так, спірним договором на ДП «РЦП»покладено обовязок із здійснення розрахунків між Сторонами Договору та обліку сплачених ЗАТ «Інтертранс»грошових коштів на підставі договору. Крім того, отримувачем платежів, здійснених ЗАТ «Інтертранс»на підставі Договору є саме ДП «РЦП».

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання, а кожен субєкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Спосіб захисту порушених прав ЗАТ «Інтертранс»шляхом зобовязання Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»перерахувати на картку обліку Закритого акціонерного товариства «Інтертранс»суму боргу для оплати за майбутні перевезення не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав ЗАТ «Інтертранс».

Таким чином, ЗАТ «Інетртранс»має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку ДП «РЦП», який добровільно не виконав рішення по справі у частині перерехування на картку обліку ЗАТ «Інтертранс»борг у сумі 106644722,58 грн. для оплати за майбутні перевезення.

Крім традиційної концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що повязані з відносинами між приватними особами (акції, інтелектуальна власність тощо), власністю в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є і «законні сподівання»права власності. Суд вважає, що задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ДП «РЦП»на користь ЗАТ «Інтертранс»боргу у сумі 11941008,33 грн. є забезпеченням дотримання принципу обґрунтованих сподівань ЗАТ «Інтертранс»на право використовувати належні йому грошові кошти відповідно до власних інтересів, а отже правомірним і ефективним способом захисту прав ЗАТ «Інтертранс»задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 11941008,33 грн.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до обгрунтованого висновку, що позов Закритого акціонерного товариства «Інтертранс»про стягнення з Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»боргу у сумі 11941008,31 грн., стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»та Державного підприємства «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»збитків в сумі 2689701,06 грн., упущеної вигоди в сумі 651739,98 грн. та річних у сумі 122937,13 грн. підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційної інстанції має містити, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Статтею 11112 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. В той же час резолютивною частиною постанови Вищого господарського суду України від 20.02.08р. у справі №21/196-48/72 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.07р. та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.07р. в частині вирішення спору про перерахування на картку ЗАТ «Інтертранс»боргу в розмірі 22950963,30 грн., збитків та упущеної вигоди, відповідно, в розмірі 544349,41 грн. та 132824,92 грн., а також розподілу судових витрат. Таким чином, на новому розгляді справи суд першої інстанції має повноваження відповідно до вказівок Вищого господарського суду України провести новий розподіл судових витрат, які були здійснені сторонами під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє заяву Позивача про стягнення з Відповідачів судових витрат в частині розподілу сплаченого державного мита за розгляд позовної заяви у першій інстанції у сумі 25500,00 грн. та 12750,00 грн. за розгляд апеляційної скарги, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень»(03049, м. Київ, вул. Уманська, 5, код ЄДРПОУ 20078961, р/р 260330100534 в АБ «Експрес-банк»м. Києва МФО 322959) на користь Закритого акціонерного товариства «Інтертранс»(03049, м. Київ, вул. Фурманова, 1/7, код ЄДРПОУ 32461684 р/р: 26004064583 в АБ “Експрес-банк” м. Києва МФО 322959) борг в сумі 11941008,33 грн. (одинадцять мільйонів девятсот сорок одна тисяча вісім гривень 33 копійки), державне мито у сумі 18582,14 грн. ( вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят дві гривні 14 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 57,33 грн. (пятдесят сім гривень 33 копійок).

3. Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 14306033, р/р 26003000281 в АБ «Експрес-банк»м.Києва, МФО 322959) на користь Закритого акціонерного товариства «Інтертранс»(03049, м.Київ, вул. Фурманова, 1/7, код ЄДРПОУ 32461684, р/р 26004064583 в АБ “Експрес-банк” м.Києва, МФО 322959) державне мито у сумі 18582,14 грн. ( вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят дві гривні 14 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 57,33 грн. (пятдесят сім гривень 33 копійок).

4. У задоволені інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Суддя В.В. Сулім