Ухвала суду № 57287614, 20.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/384/2016(м)

221/3056/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Аксьоненко В.І.

Категорія 5 Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар Брежнєв Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначала, що житловий будинок № 4 по вул. Незалежності в смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області належав їй та відповідачеві, її колишньому чоловіку, на праві спільної сумісної власності. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2012 року будинок поділено між ними в натурі і зобовязано їх провести переобладнання щодо ізолювання виділених частин будинку.

Проте, вона фактично позбавлена можливості користуватися та володіти своєю частиною будинку, оскільки відповідач чинить їй перешкоди в доступі до будинку.

На підставі викладеного позивач просила вселити її в будинок, зобовязати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні її частиною будинку, передати їй ключі від хвіртки огорожі та вхідних дверей будинку; стягнути з відповідача на її користь відшкодування судових витрат.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 09 березня 2016 року позов задоволено. ОСОБА_3 вселена в належну їй на праві власності частину житлового будинку № 4 по вул. Незалежності в смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області, зобовязано ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди в користуванні належною їй частиною житлового будинку та передати ключі від хвіртки огорожі та вхідних дверей у будинок. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на сплату судового збору 243 грн. 60 коп. і на правову допомогу 1 100 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволені позову. Зокрема, він посилається на те, що судом не враховано, що він є власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний житловий будинок; позивач проживає в іншому житловому будинку і не має потреби проживати в спірному будинку; користуватися будинком двом власникам неможливо; переобладнання будинку на дві ізольовані частини не проведено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення позивача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони з 1986 року до 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого збудували на виділеній земельній ділянці житловий будинок № 4 по вул. Незалежності в смт. Володимирівка Волноваського району. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2008 року житловий будинок визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, задоволено позов про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? його частину і зобовязано ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди в користуванні будинком та передати їй ключі від будинку (а.с. 14, 62-63).

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 5 грудня 2011 року, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 червня 2012 року, поділено зазначений житловий будинок з господарськими будівлями між сторонами в натурі. ОСОБА_3 виділено частину житлового будинку, яка становить 48/100 ідеальних часток, ОСОБА_4 частину будинку, яка становить 52/100; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто компенсацію в порівняння вартості часток у сумі 3562 грн.; на сторони покладено обовязок з переобладнання будинку для ізолювання належних їм часток (а.с.22-24, 59-61).

Відповідач заперечує проти вселення позивача, чинить їй перешкоди в доступі до будинку та користуванні ним, що підтверджується його поясненнями; актом від 17 червня 2015 року, складеним депутатом Володимирівської селищної ради ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_4 відмовився допустити ОСОБА_3 у спірний будинок, надати їй ключі та дозволити замінити ключі (а.с. 19); зверненнями позивача до прокуратури з приводу перешкоджання відповідачем користуватися житловим будинком та постановою СВ Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 19 березня 2013 року про закриття кримінального провадження за зверненням позивача з тих же підстав (а.с. 86-90).

Задовольняючи позов, суд відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 чинить перешкоди в користуванні житловим будинком ОСОБА_3, яка є власником частини будинку з підстави, передбаченої законом.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Суд дослідив обставини справи і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом і при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання ОСОБА_6 на неприязні відносини з позивачем, неможливість їх проживання в одному будинку та на те, що позивач не має потреби в проживанні в спірному будинку не спростовують правильність висновків суду.

Позивач є власником частини будинку і має право володіти та користуватися нею на свій розсуд.

Обмеження чи втручання у праві власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Зі справи вбачається, що на підставі рішення Володимирівської селищної ради Волноваського району від 20 січня 2010 року № V/39-524 ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1500 га, по вул. Незалежності № 4 у смт. Володимирівка, яка була виділена для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку (а.с. 105).

ОСОБА_3 оспорює в судовому порядку вказане рішення селищної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З урахуванням зазначених положень закону та обставин справи не можна погодитись з доводами заявника про те, що рішенням суду про вселення позивача в спірний будинок порушено його право власності на земельну ділянку, на якій будинок розташований.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213, 214 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 391ЦК України і підстав для його скасування не наведено.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І.Песоцька

ОСОБА_1

ОСОБА_2