Рішення № 57287020, 12.04.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/136/16

Справа № 235/9710/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Задерей О.В.

за участю представника позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ДТЕК Східенерго» ОСОБА_1

За участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Красноармійськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» в інтересах Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ОСОБА_3 є власником квартири, що розташована за адресою: м. Курахове, пр. Комсомольський, 17/1, що підтверджується довідкою КП «Міська служба єдиного замовника», який здійснює облік житлового фонду та мешканців м. Курахове, які в ньому проживають та випискою з особистого рахунку ДТЕК Курахівська ТЕС № 400669. Позивачем надаються послуги відповідачам щодо централізованого опалення, централізованого постачання гарячої та холодної води. Претензій щодо неналежного виконання своїх обов»язків з боку відповідачів не надходило. Споживачами вищевказаних комунальних послуг у період з жовтня 2010 року по липень 2014 року плата за споживчі комунальні послуги вносилась частково, у зв»язку з чим виникла заборгованість за комунальні послуги в розмірі 12688,15 грн., яка складається із заборгованості з центрального опалення в розмірі 12321,04 грн., центрального постачання гарячої води в розмірі 221,51 грн., централізованого постачання холодної води в розмірі 145,60 грн. У зв»язку з невиконання відповідачами своїх обов»язків щодо сплати комунальних платежів, просить стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 12321,04 грн., централізованого постачання гарячої води 221,51 грн., централізованого постачання холодної води в розмірі 145,51 грн, а також суму штрафних санкцій в розмірі 3% річних у розмірі 734,17 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1218 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, просила справу слухати без її участі, позовні вимоги визнала частково, просила на підставі ст. 267 ЦК України застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з сумою заборгованості згоден, пояснив, що заборгованість в подальшому погашалась, проте доказів щодо оплати суми заборгованості ним до суду не надана.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюютьсяЦивільним кодексом України, Законом УкраїниПро житлово-комунальні послуги.

Відповідно до положень частини 3 ст. 20 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги,споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом УкраїниПро житлово-комунальні послуги.

Субєктами цього Законує органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги).

Відповідно до ст. 1 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги, виконавецьсубєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживачфізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 16 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послугипорядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Статтями 20, 21 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги, визначені обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Згідно ст.ст.156,162 ЖК України, власник та члени його сімї зобовязані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до вимогст. 179 ЖК України,користування будниками (квартирами) державного ігромадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обовязковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків, які затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 3 ст. 20 Закону УкраїниПро житлово-комунальні послуги,споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки , встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 68 ЖК України та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. При цьому споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також на зменшення розміру плати за надані послуги в раз їх ненадання або надання не в повному обсязі, або зниження їх якості.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем в період з жовтня 2010 року по липень 2014 рік своєчасно надавались відповідачам житлово-комунальні послуги.

Відповідачі по справі у вищезазначений період послуги оплачували частково, у зв»язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2010 року по липень 2014 рік у розмірі 12688,15 грн., яка складається з заборгованості з централізованого опалення 12321,04 грн., з централізованого постачання гарячої води - 221.51 грн., з централізованого постачання холодної води 145,60 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. ( а. с. 7).

Відповідачка ОСОБА_3 просила суд застосувати строки позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України.( а. с. 44).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

При цьому, визнання боргу повинно бути усвідомленим та свідчити про те, що особа згодна з наявністю цього боргу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п»ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов»язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов»язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов»язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов»язанням.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов»язки визначено у Законі України « Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 частини третьої статті 2- цього Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у пункті 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та пункті 20 типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов»язання, установлених статтею 526 ЦК України зобов»язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов»язань.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов»язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов»язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Доводи відповідачки ОСОБА_3 про часткове задоволення позову , а саме в розмірі 5816,37 грн., суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, відповідачкою в обґрунтування своїх заперечень не надано жодного доказу, підтверджуючого факт оплати заборгованості житлово-комунальних послуг за спірний період, по-друге, будь-яких інших заперечень з приводу стягнення усієї суми заборгованості в розмірі 12688,15 грн., відповідачкою не надано.

Суду не надано жодного доказу з боку відповідача ОСОБА_2 про часткове погашення ними заборгованості на момент розгляду справи.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст.. 19 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідност.541 ЦК Українисолідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Солідарна відповідальність співвласників квартири за борги по житлово-комунальних послугах законодавством не передбачена, наявність договірних зобов'язань відповідачів щодо такої відповідальності з матеріалів справи не вбачається.

За таких обставин відповідачі повинні нести часткову відповідальність за борги по сплаті за житлово-комунальні послуги відповідно до розміру їх часток у квартирі.

Відповідно дост.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у цих осіб лише перед власником (ст.156 ЖК України).

Оскільки квартира між співвласниками не поділена в установленому законом порядку і вони не визначили порядок користування усіма її приміщеннями, а також враховуючи і те, що з ними не укладалися окремі договори на надання житлово-комунальних послуг, що послуги надавалися для забезпечення усієї квартири, доказів або заперечень, які б спростовували вищезазначене з боку відповідачів не надано, навпаки відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги у повному обсязі,незважаючи на те, що двічі просив відкласти розгляд справи для надання відповідних заперечень, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про солідарну відповідальність відповідачів.

Що стосується застосування строків позовної давності, то суд виходить з наступного.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Законом, зокремастаттею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено обов'язок споживача щомісячно вносити плату за житлово-комунальні послуги у розмірі, визначеному виконавцем відповідно до встановлених тарифів, тобто встановлені окремі самостійні зобов'язання щодо внесення платежів за житлово-комунальні послуги та встановлено самостійну відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'язань, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожен платіж починається з моменту порушення строку його внесення.

При цьому, як зазначив пленум Вищого господарського суду України в постанові №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З пояснень відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що відповідачі частково вносили плату за житлово-комунальні послуги, проте визнавали борг у повному обсязі, оскільки, як пояснив відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, в подальшому, вони з ОСОБА_3 намагалися погашати борг, однак в підтвердження своїх доводів відповідних доказів не надали.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема той факт, що визнання боргу відповідачами, ненадання заперечень та доказів відповідачкою ОСОБА_5 з приводу часткового погашення боргу відповідачами після спірного періоду, на що вказував відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що вказані обставини переривали позовну давність до позовних вимог.

Окрім того, на підставі ст.. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню 3% річних.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 12688,15 грн., та 3% річних у розмірі 734,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14-16, 256, 264, 525,526 ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст. 79,88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товаритсва з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» в інтересах Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Відокремленого підрозділу « Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» заборгованість за спожитті житлово-комунальні послуги в розмірі 12688,15 грн.:

-централізоване опалення- 12321,04 грн., централізоване постачання гарячої води 221,51 грн., централізоване постачання холодної води 145,60 грн., штрафні санкції 3% річних у розмірі 734,17 грн. з подальшим зарахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок ДТЕК Курахівська ТЕС № 260003021664 у філії обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» м. Краматорськ, МФО 335106, код ЄДРПОУ 261160824

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 1218 грн., по 609 грн. з кожного з подальшим зарахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок ДТЕК Курахівська ТЕС № 260003021664 у філії обласного управління АТ «Державний Ощадний банк України» м. Краматорськ, МФО 335106, код ЄДРПОУ 261160824

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: