Ухвала суду № 57285917, 21.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5885/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області - Савенок Олексія Юрійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання наказів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання наказів недійсними. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Ніко» здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції в розумінні Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, а тому оскаржувані накази Ірпінської ОДПІ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача прийняті всупереч вимог чинного законодавства, оскільки ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні АТО. При цьому, позивач вважає, що норми ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, є спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України, а тому застосування норм податкового законодавства повинно відбуватись у частині, що не суперечить вимогам вказаного Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано накази Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.12.2015 року № 1014 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 25.12.2015 року № 1090 «Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області - Савенок Олексій Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецької області 18.08.1994 року та до 28.11.2014 року було зареєстроване за адресою: Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, 1-1.

У зв'язку із неможливістю здійснення подальшого провадження господарської діяльності за основним місцезнаходженням у м. Макіївка Донецької області, засновниками ТОВ «Ніко» було прийнято рішення про зміну місця реєстрації підприємства.

Так, з 01.12.2014 року позивач зареєстрований за адресою: 07850, Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, буд. 44-Б, та знаходиться на податковому обліку в Бородянському відділенні Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області як платник податків.

Згідно Ліцензії Державної служби України з лікарських засобів Серії АЕ №193886, виданої на підставі рішення від 09.12.2014 року № 1451, ТОВ «Ніко» здійснює господарську діяльність з виробництва лікарських засобів за адресою: 86123, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, буд. 1-1.

Відповідно до п. 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, місто Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

07.12.2015 року начальником Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ № 1014 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Згідно даного наказу доручено з 07.12.2015 року провести тривалістю 10 робочих днів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ніко» (код ЄДРПОУ 20390397) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.08.2015 року.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним наказом, 08.12.2015 року ТОВ «Ніко» були подані до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області письмові заперечення, в яких зазначено, що при прийнятті рішення щодо проведення перевірки були проігноровані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими запроваджено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні АТО.

Також, в даних запереченнях було зазначено, що первинні бухгалтерські документи, які необхідні для проведення позапланової перевірки, підприємством не можуть бути надані, оскільки їх певна частина знаходиться за місцем попередньої реєстрації, а саме: на території зони АТО, а частина документів за період з моменту перереєстрації підприємства на підконтрольну територію України та по 24 липня 2015 року, які також входять до періоду перевірки, були вилучені співробітниками Слідчого відділу Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.

08.12.2015 року начальником Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ № 1060 «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки», яким перенесено терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ніко» (код ЄДРПОУ 20390397) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.08.2015 року до дати отримання документів або забезпечення доступу до них.

В подальшому, начальником Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ від 25.12.2015 року № 1090 «Про поновлення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки», яким поновлено з 25.12.2015 року термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ніко» (код ЄДРПОУ 20390397) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.08.2015 року.

Вважаючи, що підстави для проведення перевірки відсутні, позивач не допустив працівників контролюючого органу до перевірки, та звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За правилами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що на законодавчому рівні визначено право відповідача на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, проводити документальні позапланові виїзні перевірки, призначення яких здійснюється за наявності законних підстав шляхом винесення відповідного наказу.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та іншими законами.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність за адресою: 86123, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, буд. 1-1.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

З викладеного слідує, що заборона проведення планових або позапланових перевірок стосується суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Тобто, визначальним у даному випадку є місце здійснення суб'єктом господарювання своєї діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 1 додатку до вказаного розпорядження м. Макіївка віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» від 05 листопада 2014 року.

Відповідно до приписів частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що загальновідомою є обставина, що на території Донецької області та, зокрема, міста Макіївки триває антитерористична операція, а деякі населені пункти Донецької області є територіями, тимчасово не підконтрольними уряду Україні.

В подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02 грудня 2015 року № 1275-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить місто Макіївка Донецької області.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність в місці, яке згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р, відноситься до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки позивач здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що на нього поширюються вимоги ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово встановлено заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції.

Крім того, частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з наведеного слідує, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що позивач здійснює господарську діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, а також тимчасову заборону на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, яка визначена ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те. що спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Щодо вирішення питання про судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір з 01.09.2015 року справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Дана позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 ст. 6 вказаного Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру. Судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Сума судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги на постанову суду за вимогами немайнового характеру становить в даному випадку 2679,60 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року *110%*2 вимоги).

Враховуючи те, що ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в даній справі, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з відповідача у вказаному вище розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області - Савенок Олексія Юрійовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року - без змін.

Стягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (адреса: 08200, вул. Шевченка, 2а, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 39473843) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2679,60 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 21.04.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.