Постанова № 57285782, 19.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 346390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2016 р. № 820/1319/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення, викладене у формі висновку Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування посвідки на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2010 р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у березні 2016 р. випадково дізнався про існування прийнятого щодо нього висновку про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні, після чого звернувся до відповідача із запитом щодо дійсності посвідки. Листом від 12.03.2016 р. ГУ ДМС України в Харківській області повідомило позивача, що 09.04.2010 р. рішенням ГУ ДМС України в Харківській області було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_4, а також надіслало копію зазначеного висновку. Даний висновок, на думку позивача, не містить підстав для скасування, а тому є незаконним та необґрунтованим. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач також зазначив, що оскільки копія спірного рішення ним була отримана лише у березні 2016 року, то строк, встановлений ст. 99 КАС України для подання позову, ним не пропущений.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, позов не визнав. Представником Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ОСОБА_3 суду надані письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що співробітниками ГУ ДМС в Харківській області встановлено, що за обліками Управління значиться гр. В'єтнаму ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Матеріалами особової справи про надання дозволу на імміграцію та видачі посвідки на постійне проживання вказаного громадянина В'єтнаму встановлено, що у зазначеного громадянина відсутній документ, що підтверджує право громадян СРВ на постійне проживання в Україні. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, прибула у судове засідання та не заперечувала проти розгляду справи в порядку письмового провадження, про що зазначила у відповідному клопотанні.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судом, позивач - громадянин В'єтнаму ОСОБА_4, прибув в Україну у 1994 р. з метою навчання та залишився проживати в Україні.

05.09.2001 р. керівництвом УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області на підставі його заяви був прийнятий висновок про документування вказаного громадянина тимчасовою посвідкою на постійне проживання НОМЕР_2, згодом здійснено обмін цієї посвідку на безстрокову посвідку серії НОМЕР_3 від 17.10.2003 р., а по досягненню позивачем 45-річного віку здійснено обмін на безстрокову посвідку серії НОМЕР_1 від 18.08.2008 р.

Однак, 09.04.2010 року Головним управлінням ДМС України в Харківській області складено спірний висновок, яким постановлено, зокрема: 1) посвідку на постійне проживання в Україні на імя ОСОБА_4 скасувати; 2) посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 18.08.2008 року визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку; 3) скасувати реєстрацію місця проживання гр. СРВ ОСОБА_4; 4) у національному паспорті гр. СРВ ОСОБА_4 анулювати штамп "Дозволено постійне проживання в Україні".

Юридичною підставою для прийняття спірного висновку відповідачем визначено ст. ст. 12-13 Закону України "Про імміграцію", а фактичним мотивом зазначена відсутність у справі позивача документу, що підтверджує право громадянина СРВ на постійне проживання в Україні.

При цьому, доказів вручення або надіслання позивачу копії вказаного вище висновку відповідачем суду не надані, а судом на виконання приписів ст. 11 КАС України, таких доказів не встановлено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення суд зазначає, що статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладений обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Суд звертає увагу на те, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні Відділ УГІРФО ГУМВС України в Харківській області проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявив та надав позивачу посвідку на постійне проживання в Україні як то передбачено Законом № 2491-ІІІ.

Разом з тим, цією ж нормою Закону Головне управління ДМС України в Харківській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення - Висновку про скасування посвідки на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_4.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Отже, з'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_4.

Юридична обставина, з якою закон пов'язує виникнення певних прав особи зворотної дії не має. Фактична підстава, на яку посилається відповідач, мала існувати на момент первісного рішення про надання дозволу на імміграцію позивача та видачу посвідки.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Проте, доказів отримання позивачем посвідки на постійне проживання у не передбаченому законом порядку відповідач суду не надав.

За таких підстав, висновок Головного управління ДМС України в Харківській області від 09.04.2010 р. підлягає скасуванню та посвідка позивача на постійне проживання підлягає поновленню із повідомленням підрозділів міграційної служби.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити у повному обсязі, адже обґрунтованість заявлених вимог підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем спірного висновку Головного управління ДМС України в Харківській області від 09.04.2010 р. у встановлений законодавством термін, суд не знаходить підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 100 КАС України

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов гр. В'єтнаму ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення, викладене у формі висновку Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2010 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.