Постанова № 57285705, 17.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ №810/301/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук Ірини Анатоліївни

державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Федоренко Анни Володимирівни

державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталії Іванівни

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування збитків,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук Ірини Анатоліївни (далі - відповідач 1), державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Федоренко Анни Володимирівни (далі - відповідач 2), державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталії Іванівни (далі - відповідач 3), Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач 4), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №27723323 від 31.12.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук Іриною Анатоліївною;

- визнати протиправним та скасувати рішення №27819659 від 14.01.2016 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталією Іванівною;

- зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- відшкодувати збитки, понесені у зв'язку із прийняттям відповідачами протиправних рішень у розмірі 564 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 безпідставно і протиправно відмовлену позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, чим порушено право позивача на реєстрацію прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що ним були подані всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на квартиру та документи, які підтверджують придбання квартири.

Зокрема, позивач наголошує, що відповідно до оскаржуваного рішення відповідача-1, підставою для відмови слугувало те, що у витягу з переліку довірителів забудовника відсутня інформація щодо інвестора позивача за квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що відмова відповідача-1 є неправомірною, оскільки державний реєстратор перевіряв список інвесторів будинку, який знаходиться за іншою адресою, аніж за адресою, яка зазначена у заяві про державну реєстрацію права власності та поданих документах, зокрема, витягу зі списку інвесторів, де зазначено, що ОСОБА_1 брав участь в інвестуванні квартири саме за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, позивач стверджує, що при прийнятті заяви про державну реєстрацію права власності та пакету документів, державним реєстратором до електронної бази даних були внесені неправдиві відомості, а саме неправильно зазначено найменування вулиці, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача-1.

Крім цього, позивач наголошує, що оскільки йому було відмовлено у державній реєстрації права власності, він повторно звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру із відповідним пакетом документів, передбаченим законом. Однак, позивач знову отримав відмову у державній реєстрації прав, яка обґрунтована тим, що подана копія документу про присвоєння ідентифікаційного номеру містить виправлення, що не відповідає вимогам законодавства. Позивач зазначає, що дане виправлення було внесено ним при подачі документів за пропозицією державного реєстратора Києво-Святошинського районного управління юстиції, який приймав заяву і відповідні документи, у зв'язку із тим, що копія документу про присвоєння ідентифікаційного номеру містила малопомітний ідентифікаційний номер, який під час сканування та перенесення в електронну базу даних може бути не виявлений.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачем-1 та відповідачем-3 протиправно відмолено у державній реєстрації права власності на квартиру, чим порушено його законні інтереси.

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Києво-Святошинського районного управління юстиції надав письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, послався на те, що державним реєстратором Києво-Святошинського РУЮ Федоренко А.В. було виконано всі необхідні дії з прийому заяви про державну реєстрацію права власності та доданих до неї документів, а також виготовлено електронні копії документів, які розміщені у Державному реєстрі речових прав, що відповідно підтверджує відсутність у реєстратора будь-яких намірів зашкодити заявникові у реалізації його прав.

Разом з цим, звертає увагу, що під час прийому першої заяви та доданих документів дійсно державним реєстратором Федоренко А.В. було допущено технічну помилку та помилково до електронної заяви внесено замість вулиці «Печерська» вулицю «Лобановського» у зв'язку із великим навантаженням.

Крім того, у запереченнях наголошує, що при повторній подачі заяви про державну реєстрацію права власності та доданих документів, уповноваженою особою позивача подано копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера позивача, зміст якої неможливо було прочитати. Оскільки під час прийняття рішення про реєстрацію чи проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі державний реєстратор зобов'язаний проводити перевірку на наявність чи відсутність обтяжень за суб'єктом права, подання документу про присвоєння ідентифікаційного номера є обов'язковим. З огляду на зазначене, державний реєстратор не міг примусити зробити будь-які виправлення, дописки чи приписки на поданих заявником документам, а лише міг звернути увагу на те, що поданий документ нерозбірливий і нечіткий, що у даному випадку може трактуватись як документ, що не дає змоги однозначно тлумачити його зміст.

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області позов не визнав, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав від 31.12.2015 №27723323, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чорнобук І.А. не містить ознак протиправності, оскільки державний реєстратор діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Рішення про відмову у державній реєстрації від 31.12.2015 №27723323 прийняте на підставі наявних електронних копій документів, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зокрема, в електронній заяві, що надійшла державному реєстратору Чорнобук І.А., містилась адреса об'єкту: АДРЕСА_1, а у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у графі адреса зазначено: АДРЕСА_1. Звертає увагу, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте на підставі електронних документів і не містить ознак протиправності, оскільки дана ситуація виникла безпосереднього через технічну помилку державного реєстратора, який формував електронну заяву.

Щодо рішення №27819659 від 14.01.2016 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталією Іванівною, відповідач-4 зазначив, що рішення прийняте у межах та способом, передбаченими законодавством України. Звертав увагу, що підставою для відмови у державній реєстрації слугував документ, а саме копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, яка містила виправлення, що є порушенням вимог статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім цього, наголошував, що відповідальність за достовірність даних, що містяться у документах, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Також, відповідач-4 зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання зареєструвати право власності є незаконними, оскільки судове рішення про зобов'язання зареєструвати право власності призведе до того, що суд перебере на себе повноваження особи, на яку законом покладено функції із проведення державної реєстрації права власності і таким чином втрутиться в його компетенцію.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2016 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-4 просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених у поданих запереченнях.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - 2 у судове засідання, призначене на 17.03.2016 не з'явився. Разом з цим, матеріали справи містять наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області, згідно із яким відповідач-2 у період з 15.03.2016 по 14.04.2016 перебуває у відрядженні.

Відповідач-3 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка (а.с.173), про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що позивачем в позовній заяві невірно зазначено прізвище державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук Ірини Анатоліївни, зокрема, в позовній заяві вказано прізвище Чорнобурик, в той же час з оскаржуваного рішення №27723323 від 31.12.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень вбачається, що рішення прийняте саме державним реєстратором Чорнобук Іриною Анатоліївною. Враховуючи викладене, суд вважає належним відповідачем по справі державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук Ірину Анатоліївну, що не потребує заміни відповідача по справі.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, на виконання вимог ухвал суду про витребування документів суду надані всі необхідні для розгляду цієї справи докази, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент Капітал Менеджмент» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу деривативу №Ф-26/8/1/128/Ж, який зареєстрований Універсальною товарною біржею «Контрактовий Дім «УМВБ» (далі - Договір №Ф-26/8/1/128/Ж). Метою укладання даного Договору є засвідчення зобов'язання ТОВ «ОМОКС» продати майнові права на Квартиру у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту (а.с.54-59).

Відповідно до пункту 2.1 за цим Договором Продавець зобов'язується передати Покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити Дериватив.

На дату укладання Договору №Ф-26/8/1/128/Ж, Дериватив належить Продавцеві. З укладенням цього Договору, всі права та обов'язки, які продавець має за Деривативом, повністю, безумовно та без винятків переходять до Покупця відповідно до умов цього Договору (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 на дату укладання Договору №Ф-26/8/1/128/Ж, сторони визначили ціну Договору у розмірі 35050 грн. 00 коп. без ПДВ, яка має бути сплачена у термін до 18 липня 2014 року.

Як вбачається зі змісту пункту 5.1 Продавець зобов'язується передати Покупцю Дериватив протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту здійснення Покупцем оплати ціни Договору відповідно до умов цього Договору шляхом укладення Акту прийому-передачі Деривативу, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Крім цього, 14 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМОКС» (далі - ТОВ «ОМОКС» або продавець) та позивачем (далі - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №26/8/1/128Ж-ИП (далі - Договір №26/8/1/128Ж-ИП) (а.с.44-52).

Зі змісту п. 1.2 вказаного Договору вбачається, що ТОВ «ОМОКС» зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру у Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Чайки, вул. Печерська, буд. 26 (далі - об'єкт будівництва) та оплатити ціну таких прав у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.3 Договору №26/8/1/128Ж-ИП майнові права на квартиру належать ТОВ «ОМОКС» відповідно до умов договору суперфіція від 20.07.2008, зареєстрованого за №322240004000158 від 29.12.2012; дозволу на виконання будівельних робіт №17 від 03.10.2008, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією Київської області; Договору генерального підряду №26 від 23.11.2009, укладеного із ТОВ «Будівельна компанія «Будцентр»; Проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта будівництва, затвердженої у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.4 предметом Договору №26/8/1/128Ж-ИП є майнові права на Квартиру, які після набуття їх Покупцем у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на Квартиру після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію та оформлення Покупцем відповідних правовстановлюючих документів (державної реєстрації права власності).

Згідно з п. 3.1 Договору №26/8/1/128Ж-ИП ціна майнових прав на Квартиру становить 245350 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ. Ціна майнових прав на один квадратний метр Квартири становить 7000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 1166,67 грн. Ціна майнових прав на Квартиру є фіксованою й не підлягає перегляду за умови оплати її Покупцем у термін до 28 липня 2014 року.

Зазначений Договір укладений під відкладальною обставиною, якою сторони визнають пред'явлення до виконання Форвардного контракту, яке має бути здійснене протягом 2 днів від одержання Покупцем повідомлення від продавця про готовність виконання Форвардного контракту. Цей Договір набирає чинності з дати настання відкладальної обставини і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 4.1 Договору №26/8/1/128Ж-ИП).

Матеріалами справи підтверджується, що 24 липня 2014 року між ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» (продавцем) та позивачем ОСОБА_1 (покупцем) було підписано Акт прийому-передачі деривативу, згідно із яким покупець прийняв дериватив, а саме Форвардний контракт « 26/8/1/128/Ж-Ф з поставкою базового активу (майнові права на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1). Відповідно до пункту 2 акту прийому-передачі деривативу, Покупець повністю сплатив Продавцю ціну деривативу у розмірі 35050,00 грн. (а.с.40-41).

Як вбачається із Акту прийому-передачі (пред'явлення до виконання) форвардного контракту, складеного 24 липня 2014 року між ТОВ «ОМОКС» (продавець) та позивачем ОСОБА_1 (покупець), на дату укладення даного акту покупець пред'явив до виконання, а продавець прийняв Форвардний контракт із поставкою базового активу (майнові права на квартиру). Також, підписанням цього акту Продавець засвідчує відсутність будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру щодо деривативу (пункт 3) (а.с.42-43).

Також, позивачем 24 липня 2014 року було отримано повідомлення від ТОВ «ОМОКС» про прийняття до виконання Форвардного контракту, придбаного за договором купівлі-продажу деривативу №Ф-26/8/1/128/Ж, згідно із яким Забудовник визнає відкладальні обставини такими, що були виконані позивачем у зв'язку із пред'явленням форвардного контракту до виконання Забудовнику вчасно (а.с.39).

Матеріалами справи підтверджено, що 9 листопада 2015 року між ТОВ «ОМОКС» (продавець) та позивачем ОСОБА_1 (покупець) було підписано Акт прийому-передачі, згідно із яким позивачу було передано майнові права на Об'єкт нерухомості (а.с.38).

Згідно із пункту 4 Акту прийому-передачі квартири позивачу було передано 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,5 кв.м., житловою площею 18,1 кв.м.

Відповідно до довідки ТОВ «ОМОКС» від 10.11.2015 №640/11 грошові кошти по сплаті ціни майнових прав на Квартиру, позивачем були сплачені повністю згідно із умовами договору купівлі-продажу майнових прав №26/8/1/128/Ж-ИП від 14.07.2014 (а.с.99).

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу майнових прав, відтак набув майнові права на квартиру.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У силу вимог приписів пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції станом на момент передачі майнових прав на квартиру позивачеві - 09.11.2015), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 5 зазначеного вище Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, уповноважена особа позивача 15 грудня 2015 року звернулась до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області із заявою (реєстраційний номер НОМЕР_3), до якої додано відповідний пакет документів (а.с.132-153).

Отримання зазначеної заяви та доданих документів державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Федоренко Анною Володимирівною також підтверджується карткою прийому заяви від 15.12.2015 № 27089674 (а.с.154).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та поданих документів щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук І.А., на підставі пункту 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 №868, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.12.2015 №27723323.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав зазначено, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. В рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.12.2015 №27723323 зазначено, що в поданих документах встановлено невідповідність, а саме в папці забудовника №8573528 у витязі з переліку довірителів відсутня інформація щодо інвестора ОСОБА_1 (а.с.160).

З дослідженого рішення від 31.12.2015 №27723323 судом встановлено, що вказана вище підстава є єдиною підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, інших підстав для відмови у державній реєстрації права власності за позивачем державним реєстратором не наведено.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача-1, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, зважаючи на норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає, що основним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952) (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 31.12.2015).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1952, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону №1952).

Згідно із статтею 8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав здійснює наступні повноваження: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Повноваження державного реєстратора визначені частиною другою статті 9 Закону №1952, до яких, зокрема, відносяться встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Аналіз наведених норм приводить суд до висновку про те, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області є посадовою особою органу державної реєстрації прав на нерухоме майно та наділений чинним законодавством правом проводити державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляти у їх реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (ч.13 ст.15 Закону №1952).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868) (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 31.12.2015).

Відповідно до вимог пункту 13 Порядку №868 заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 11 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У силу вимог частини першої статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Суд зазначає, що даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім цього, згідно із положеннями пункту 50 Порядку №868, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу заінтересованою особою є інвестор (особа, що придбала майнові права), член відповідного кооперативу.

Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав; довідка (виписка) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видана особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об'єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об'єкта нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася).

Отже, з вищенаведеного слідує, що законодавець не ставить у залежність набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, вид документу, що підтверджує купівлю інвестором квартири, проте вимагає його наявність та подання державному реєстратору у разі звернення до реєстраційної служби щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Як вбачається із картки прийому заяви від 15.12.2015 № 27089674 до заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень представником позивача було подано: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії - НОМЕР_4, виданого Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 20.02.1996, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію паспорту громадянина України представника позивача ОСОБА_5 серії - НОМЕР_5, виданого Богунським РВ у м. Житомирі МС України в Житомирській області 22.12.2012, копію картки фізичної особи-платника податків; довіреність від 15.10.2015 серії - НОМЕР_6, видану приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровану у реєстрі за №5929; довідку від 09.12.2015 №2575, видану Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Барщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; технічний НОМЕР_1 від 30.06.2015, виданий ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД»; договір купівлі-продажу деривативу №Ф-26/8/1/128/Ж від 14.07.2014; договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №26/8/1/128/Ж-ИП від 14.07.2014; акт прийому-передачі деривативу від 24.07.2014; акт прийому-передачі (пред'явлення до виконання) форвардного контракту від 24.07.2014; повідомлення про прийняття до виконання Форвардного контракту від 24.07.2014; акт прийому-передачі квартири від 09.11.2015; довідку №640/11 від 10.11.2015, видану ТОВ «Омокс»; витяг зі списку інвесторів, які брали участь в інвестуванні об'єкта будівництва №617/11 від 10.11.2015, видану ТОВ «Омокс» (а.с. 132-153).

Суд акцентує увагу на тому, що всі подані уповноваженою особою позивача документи стосувались квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 28 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

В силу положень частини першої статті 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 42 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Системний аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 31.12.2015 №27723323, воно було прийнято відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», а саме, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Підставою для прийняття даного рішення зазначено те, що в поданих документах встановлено невідповідність, а саме в папці забудовника №8573528 у витязі з переліку довірителів відсутня інформація щодо інвестора ОСОБА_1 (а.с.160).

Судом досліджено зміст доданої до позовної заяви довідки від 09.12.2015 №2575, виданої Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, в якій зазначено, що відповідно до витягу зі списку інвесторів №617/11 від 10.11.2015, виданого ТОВ «ОМОКС», ОСОБА_1 є інвестором квартири №128 у житловому будинку, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області (а.с.137).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 31.12.2015 №27723323, відмова у державній реєстрації права власності стосувалась квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що під час прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Федоренко Анною Володимирівною документів від уповноваженої особи позивача заяви від 15.12.2015 № 27089674 та до заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень представником позивача було подано: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії - НОМЕР_4, виданого Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 20.02.1996, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію паспорту громадянина України представника позивача ОСОБА_5

Суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про запровадження у Київській області пілотного проекту щодо розподілу функціональних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв» від 23.02.2015 № 240/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2015 р. за N 207/26652 (далі - Пілотний проект), у територіальних управліннях юстиції Київської області запроваджено пілотний проект щодо розподілу функціональних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв.

Відповідно до п.2 Пілотного проекту встановлено, що заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у разі якщо такі зміни не стосуються виправлення технічних помилок), про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, про скасування, про відкликання заяви відносно нерухомого майна, яке розташоване у межах Київської області, подаються до будь-якого районного, міського, міськрайонного, міжрайонного управління юстиції Київської області, а також до Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - орган державної реєстрації прав).

Відповідно до п.2 Пілотного проекту встановлено, що у разі подання до органу державної реєстрації прав заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у разі якщо такі зміни не стосуються виправлення технічних помилок), про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, про скасування, про відкликання заяви відповідні рішення приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Київській області відповідно до цього наказу, крім випадків, передбачених наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року N 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за N 534/23066.

Пунктом 5 Пілотного проекту передбачено, що у день прийняття заяв, зазначених у пункті 2 цього наказу, орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів цих документів та копій документів, що подаються для державної реєстрації прав, засвідчених в установленому порядку, та їх розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 Пілотного проекту у день прийняття заяв, зазначених у пункті 2 цього наказу, та після виконання дій, передбачених пунктом 5 цього наказу, орган державної реєстрації прав за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає права на обробку такої заяви до Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Згідно п.7 Пілотного проекту державний реєстратор прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у Київській області з дотриманням вимог, визначених законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приймає відповідне рішення.

Як вбачається із заперечень проти позову Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Києво-Святошинського районного управління юстиції, під час прийому заяви позивача про державну реєстрацію права власності та пакету документів державним реєстратором було допущено технічну помилку та помилково до електронної заяви в Державному реєстрі речових прав внесено замість вулиці «Печерська» вулицю «Лобановського Валерія».

Також, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області у своїх запереченнях наголошувало, що оскаржуване рішення від 31.12.2015 №27723323 прийняте на підставі електронних (сканованих) копій документів, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що в електронній заяві, яка надійшла державному реєстратору Чорнобук І.А. від державного реєстратора Федоренко А.В. реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ у Київській області за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав містилась адреса об'єкту: АДРЕСА_1, яка не відповідає адресі, яка зазначена у письмовій заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та інших документах, доданих до цієї заяви.

Відповідач-4 стверджував, що зазначена ситуація виникла у результаті технічної помилки державного реєстратора Федоренко А.В. Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, яка формувала електронну заяву в Державному реєстрі речових прав.

При дослідженні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (реєстраційний номер НОМЕР_3), судом встановлено, що позивач просив зареєструвати право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.132).

Крім того, зазначене місце розташування квартири підтверджується всіма іншими документами, доданими до вищезазначеної заяви, а щодо найменування вулиці у поданих документах немає жодних розбіжностей.

Суд зазначає, що саме дії державного реєстратора Федоренко А.В. Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області щодо неправильного зазначення в електронній заяві про державну реєстрацію права в Державному реєстрі речових прав найменування вулиці «Лобановського Валерія» замість правильного найменування вулиці «Печерська» призвели до розбіжностей між даними з одного боку електронної заяви та з іншого - письмової заяви з пакетом документів, що своєю чергою зумовило прийняття відповідачем-1 рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Таким чином, відповідачем-1 неправомірно відмовлено позивачу в державній реєстрації прав власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, державним реєстратором не у повному обсязі вивчено поданий позивачем пакет документів, які дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд зазначає, що наявна розбіжність в електронній заяві про державну реєстрацію прав та інших документах щодо найменування вулиці об'єкту нерухомого майна, яку заповнив державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області Федоренко А.В., мала бути усунута відповідачем-1 під час розгляду заяви, зокрема, шляхом зупинення розгляду заяви, право на що передбачено статтею 22 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», проте відповідач-1 не з'ясував підстав та причин розбіжностей в електронній заяві про державну реєстрацію прав та в письмовій заяві з пакетом інших документах щодо найменування вулиці об'єкту нерухомого майна, а одразу прийняв рішення про відмову в проведенні державної реєстрації прав.

Суд звертає увагу на те, що помилка у найменуванні вулиці об'єкта нерухомого майна була допущена не позивачем, а державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області Федоренко А.В. при заповненні електронної заяви в Державному реєстрі речових прав, відтак позивач подав документи для проведення державної реєстрації прав у повній відповідності до вимог Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень».

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення №27723323 від 31.12.2015, державний реєстратор при його прийнятті керувався пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, та саме зазначив, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до Пленуму Вищого адміністративного суду України від 18.09.2015 №20 «Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суддям адміністративних судів рекомендовано враховувати зазначений Огляд практики під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії.

Як зазначено в Огляді практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень пункт 4 частини першої статті 24 Закону №1952-ІV містить дві самостійні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а тому за наявності однієї з таких підстав державний реєстратор прав на нерухоме майно повинен чітко зазначати одну з них.

Проте, суд зазначає, що відмова відповідача містить непереконливі висновки, оскільки в ній є посилання на альтернативні підстави відмови «… або …».

Суд звертає увагу, що відповідачем-1 не конкретизовано, які саме документи, подані позивачем, не відповідають вимогам Закону, та не зазначає про конкретні обставини недоліків, встановлених під час розгляду заяви позивача.

Тобто, з оскаржуваного рішення не зрозуміло, чи подані позивачем документи для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, встановленим Законом № 1952-IV, чи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують з огляду на відсутність у рішенні інформації щодо вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для прийняття цього рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року №826/3057/14 (реєстраційний номер судового рішення №42763038).

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплений обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Оскільки прийняттю відповідачем-1 рішення про №27723323 від 31.12.2015 про відмову в проведенні державної реєстрації прав передували протиправні дії державного реєстратора Федоренко А.В. Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області щодо неправильного зазначення в електронній заяві про державну реєстрацію права в Державному реєстрі речових прав найменування вулиці «Лобановського Валерія» замість правильного найменування вулиці «Печерська», суд вважає, що у даному випадку повний захист прав позивача є неможливим без визнання таких дій протиправними.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії державного реєстратора Федоренко Анни Володимирівни Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області щодо неправильного зазначення в електронній заяві про державну реєстрацію права в Державному реєстрі речових прав найменування вулиці «Лобановського Валерія» замість правильного найменування вулиці «Печерська» щодо поданої уповноваженою особою позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 ОСОБА_7 заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень з реєстраційним номером 14849918 від 15.12.2015.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук І.А. №27723323 від 31.12.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №27819659 від 14.01.2016 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталією Іванівною, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, позивач у зв'язку із прийнятим рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.12.2015 №27723323, повторно звернувся через свого представника із заявою (реєстраційний номер №15239698) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та надав відповідний пакет документів (а.с.90-130).

Отримання зазначеної заяви та доданих документів також підтверджується карткою прийому заяви від 06.01.2016 № 27769821 (а.с.126).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та поданих документів щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на квартиру, державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Н.І., на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.01.2016 №27819659 з підстав того, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом.

Зокрема, у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.01.2016 №27819659 зазначено, що подана на реєстрацію копія документу про присвоєння ідентифікаційного номеру заявника містить випправлення, що не відповідає вимогам законодавства (а.с.131).

З дослідженого рішення від 14.01.2016 №27819659 судом встановлено, що вказана вище підстава є єдиною підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, та інших підстав для відмови у державній реєстрації права власності за позивачем державним реєстратором не наведено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, зважаючи на норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV (у редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення від 14.01.2016), державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 63 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), для державної реєстрації прав на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, подаються:

1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо), або довідка житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

У разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

У разі придбання безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося закріплення відповідного об'єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;

2) довідка (виписка) з переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва, видана особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, про участь особи, державна реєстрація права власності якої проводиться, в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (крім випадків, коли перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування) об'єкта будівництва, подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідно до пункту 62 цього Порядку, або копію такого переліку подано відповідно до підпункту 4 цього пункту);

3) технічний паспорт на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна;

4) завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом копії документів, передбачених пунктом 62 цього Порядку (у разі, коли такі документи не подано особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом).

Як вбачається із картки прийому заяви від 06.01.2016 № 27769821 до заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень представником позивача було подано: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії - НОМЕР_4, виданого Богунським РВ УМВС України в Житомирській області 20.02.1996, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію паспорту громадянина України представника позивача ОСОБА_5 серії - НОМЕР_5, виданого Богунським РВ у м. Житомирі МС України в Житомирській області 22.12.2012, копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_5; довідку від 09.12.2015 №2575, видану Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Барщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; довідку №640/11 від 10.11.2015, видану ТОВ «Омокс»; витяг зі списку інвесторів, які брали участь в інвестуванні об'єкта будівництва №617/11 від 10.11.2015, видану ТОВ «Омокс»; акт прийому-передачі квартири від 09.11.2015; повідомлення про прийняття до виконання Форвардного контракту від 24 липня 2014; акт прийому-передачі (пред'явлення до виконання) форвардного контракту від 24.07.2014; акт прийому-передачі деривативу від 24.07.2014; договір купівлі-продажу деривативу №Ф-26/8/1/128/Ж від 14.07.2014; договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №26/8/1/128/Ж-ИП від 14.07.2014; технічний НОМЕР_1 від 30.06.2015, виданий ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» (а.с. 90-126).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14.01.2016 №27819659, воно прийняте на підставі пункту 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскаржуване рішення прийняте у зв'язку із тим, що подана на реєстрацію копія документу про присвоєння ідентифікаційного номеру заявника містить виправлення, що не відповідає вимогам законодавства, а саме, частині першій статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 22 Закону України №1952-IV встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Суд зазначає, що наявність у поданих для державної реєстрації документах зазначених недоліків мала б унеможливлювати їх прийняття для державної реєстрації, що фактично означає відсутність таких документів.

Однак, відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством .

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

На думку суду, у даному випадку державний реєстратор, встановивши наявність в поданих документах копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру позивача із виправленнями в ідентифікаційному номері позивача, мав застосувати положення статті 23 Закону України №1952-IV та зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію з наданням заявнику строку для усунення недоліків поданих документів, а саме надання якісної копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника. І лише у разі невиконання заявником вимог державного реєстратора були б наявні підстави для відмови у державній реєстрації речових прав.

Судом встановлено, що виправлення в ідентифікаційному номері зроблено представником позивача, який був уповноважений позивачем на подачу документів для проведення державної реєстрації та представляв інтереси позивача в судовому засіданні. Так, представник позивача пояснила, що при подачі документів повторно державному реєстратору Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Федоренко А.В. останньою було звернуто увагу на те, що ідентифікаційний номер позивача у довідці не видно та запропоновано навести цифри в зазначеному ідентифікаційному номері, що й було зроблено представником позивача.

Після чого, як пояснила представник позивача, копія довідки із виправленнями була відсканована та занесена до Державного реєстру.

Дані факти та обставини не були спростовані відповідачем-2, хоча суд неодноразово витребовував від державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Федоренко А.В. письмові пояснення з цього приводу.

Наведене свідчить про те, що позивач надав документи для проведення державної реєстрації у повній відповідності до вимог Закону, проте завдяки недбалості відповідача-2 копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру була направлена на розгляд державному реєстратору Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області із виправленнями.

Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається із наданої копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника (а.с.94), вона посвідчена відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що в судовому засіданні судом оглянуто оригінал довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1, виданої ДПА в м.Житомирі 29.01.1998, яка не містить жодних виправлень чи підчисток, відтак в пакеті документів до заяви про державну реєстрацію права власності надана неякісна копія вказаної довідки.

Відповідно до пункту 77 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, напис про засвідчення документа складається із слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа "Підпис".

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування відповідної установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавство не містить вимог у разі, коли засвідчення копії документа здійснюється фізичною особою, що стосується цієї особи, а тому, виходячи із загальних положень щодо засвідчення копій документів, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, з відміткою "Згідно з оригіналом", дата засвідчення копії.

Таким чином, для цілей проведення державної реєстрації прав до копій документів, засвідчених в установленому порядку, слід відносити копії документів, засвідчені фізичною особою (для фізичних осіб), яка подає такий документ.

Аналогічна позиція викладена в листі Державної реєстраційної служби України від 7 лютого 2013 року № 43-06-15-13.

Тобто, суд дійшов до висновку, що позивачем особисто підтверджено відповідно до вимог законодавства вірність копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у відповідача у дійсності не було правових підстав для прийняття рішення саме про відмову позивачу у державній реєстрації речових прав в оскаржуваному рішенні від 14.01.2016.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 11 Закону України №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Проте, у разі коли у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації права, задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання органу державної реєстрації права провести державну реєстрацію права відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція викладена в Огляді практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 18.09.2015 №20 та рекомендований суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для відмови у державній реєстрації права, суд вважає, що адміністративний позов в частині зобов'язання задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача суд зазначає, що таке право можливо відновити саме шляхом зобов'язання відповідача-4 зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо вимоги позивача про відшкодування збитків, понесених у зв'язку із прийняттям відповідачами протиправних рішень у розмірі 564 грн. 74 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Вказану суму позивач обґрунтовує понесеними витратами на : 1) вартість проїзду Житомир-Київ-Житомир, яку було оплачено для повторного подання документів на реєстрацію права власності 06.01.2016 у загальному розмірі 160,00 грн. 2) вартість проїзду Житомир-Київ-Житомир, яку було оплачено для отримання документів після відмови 15.01.2016 у загальному розмірі 160,00 грн. 3) вартість проїзду Житомир-Київ-Житомир, яку потрібно буде оплатити для повторного подання документів на реєстрацію права власності за рішенням суду у загальному розмірі 160,00 грн. 4) сума, яка повторно сплачена за реєстрацію у розмірі 64,74 грн. 5) вартість проїзду на міському транспорті для повторної подачі документів 06.01.2016 та отримання документів з відмовою 15.01.2016 на суму 20,00 грн.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

Для стягнення такої шкоди необхідна наявність безпосереднього зв'язку між протиправними діями та понесеними витратами (шкодою), який в даному випадку наявний.

Враховуючи те, що суд при вирішенні даної справи визнав протиправним та скасував рішення про відмову у державній реєстрації права №27723323 від 31.12.2015 та №27819659 від 14.01.2016, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з проїздом підлягають задоволенню.

Визначаючись із розміром заподіяної матеріальної шкоди позивачу суд виходив з того, що документально підтвердженими понесеними позивачем витратами є квитки на автобус Житомир-Київ-Житомир від 06.01.2016 №636200, №230866 та від 15.01.2016 №219169, №219168 на загальну суму 320,00 грн. (а.с.181)

Також суд зазначає, що вартість витрат на проїзд Житомир-Київ-Житомир у сумі 160,00 грн., яку потрібно буде оплатити для повторного подання документів на реєстрацію права власності за рішенням суду, не підлягає відшкодуванню на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки позивач позбавлений необхідності повторно подавати документи для проведення державної реєстрації права власності, а судове рішення про зобов'язання зареєструвати право власності на квартиру буде направлено судом на адресу відповідача-4 поштою, відтак позивач не повинен нести витрат для відновлення свого порушеного права в цій частині.

Разом з цим, позивачем не надано жодних доказів щодо витрат на проїзд в міському транспорті для повторної подачі документів та отримання документів про відмову у проведенні реєстрації права власності у розмірі 20,00 грн., відтак такі витрати не є документально підтвердженими та не підлягають відшкодуванню.

Також, додана на підтвердження повторної сплати за реєстрацію квитанція №ПН351779 від 06.01.2016 у розмірі 54,74 грн. не приймається до уваги судом, оскільки у графі «платник» зазначено ОСОБА_8, на яку не додано будь-якої довіреності на здійснення представництва на вчинення зазначеного повноваження від імені позивача (а.с.20).

Крім цього, суд погоджується із поясненнями відповідача - 4, викладених у запереченнях проти позову, які стосуються відшкодування збитків за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів, що відповідає положенням частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України на користь позивача, завданої в результаті прийнятих незаконних рішень посадовими особами Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області у загальному розмірі 320,00 грн.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн. згідно із квитанцією №1282920001 від 29.01.2016 (а.с.35).

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до пп. 5.5, 5.9 п. 5 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за N 759/19497 Головне територіальне управління юстиції з метою організації своєї діяльності: здійснює організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції; здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, нотаріальних контор.

Суд зазначає, що Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області є структурним підрозділом Києво-Святошинського РУЮ, яке в свою чергу є територіальним органом Міністерства юстиції України, а Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Київській області, а отже зазначені суб'єкти владних повноважень, у складі яких працюють відповідні державні реєстратори, не є розпорядниками бюджетних коштів.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 551,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного територіального управління юстиції у Київській області, яке є розпорядником бюджетних коштів.

Керуючись статтями 94, 159-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії державного реєстратора Федоренко Анни Володимирівни Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області щодо неправильного зазначення в електронній заяві про державну реєстрацію права в Державному реєстрі речових прав найменування вулиці «Лобановського Валерія» замість правильного найменування вулиці «Печерська» щодо поданої уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень з реєстраційним номером 14849918 від 15.12.2015.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення №27723323 від 31.12.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Чорнобук Іриною Анатоліївною.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення №27819659 від 14.01.2016 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталією Іванівною.

5. Зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса проживання 10029, АДРЕСА_1) матеріальну шкоду, заподіяну протиправними рішеннями суб'єктів владних повноважень на суму 320,00 грн. (триста двадцять грн. 00 коп.).

7. У решті позовних вимог відмовити.

8. Стягнути судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса проживання 10029, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код 34481907, місцезнаходження 04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 5/2).

9. Встановити для Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.