Ухвала суду № 57285688, 21.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 квітня 2016 року №813/1364/16

м.Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до «ВДВС Кременецького районного управління юстиції», «ВДВС Тернопільського районного управління юстиції», «ВДВС Іршавського районного управління юстиції», «ВДВС Рахівського районного управління юстиції», «ДВС Шевченківського відділу ЛМУЮ», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання електронних торгів такими, що не відбулись та зобовязання повернути виплачені кошти,-

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до «ВДВС Кременецького районного управління юстиції», «ВДВС Тернопільського районного управління юстиції», «ВДВС Іршавського районного управління юстиції», «ВДВС Рахівського районного управління юстиції», «ДВС Шевченківського відділу ЛМУЮ», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із вимогами:

-«визнати електронні торги по лотам №43314, №54583, №52874, №53080, №50180, №40598, №40578, №40670, №40521, №28134, №51165, №59 такими, що не відбулись»;

-«зобовязати відповідача №4 - ВДВС Рахівського районного управління юстиції по лоту №111188 привести майно до стану, яке вказувалось у інформаційній довідці лоту»;

-«зобовязати відповідача №1 повернути виплачені кошти 363,00 грн. за лот №43314, плюс транспортні витрати у сумі 700,00 грн., понесені на доїзд до місця зберігання лоту та застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобовязати відповідача №2 повернути виплачені кошти 500,00 за лот №50180, 350,00 грн. за лот №53080, 100,00 грн. за лот №52874, 300,00 грн. за лот №54583 та застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобовязати відповідача №3 повернути виплачені кошти 50,00 грн. за лот №28134, 140,00 грн. за лот №40521, 231,00 грн. за лот №40670, 84,00 грн. за лот №40578, 126,00 грн. за лот №40598, плюс транспортні витрати у сумі 700,00 грн. та застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобовязати відповідача №5 повернути виплачені кошти 5 506,49 грн. за лот №51165, 1 669,31 грн. за лот №59, застосувати індекси інфляції до зазначених сум»;

-«зобовязати відповідача №6 повернути виплачені кошти 46,15 грн. за лот №51165, 67,53 грн. за лот №59, застосувати індекси інфляції до зазначених сум».

Відповідно до вимог ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, у тому числі зясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що таку подано без додержання вимог, визначених ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 105 КАС України, адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви.

Статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України прямо визначений склад осіб, які беруть участь у справі, а саме: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно з ч.1 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

За приписами ч.2, ч.3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), субєкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є субєкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 7 статті 3 КАС України, субєкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Під органами державної влади у контексті даної статті розуміються органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а делеговані повноваження - це функції, повноваження (права і обовязки), що їх набуває певний субєкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого субєкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону (Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 року №810/98).

В даному випадку, виходячи із змісту позовних вимог, характеру спірних відносин та складу осіб, слід розяснити позивачу, що Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є субєктом господарювання, який здійснює організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, забезпечує здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, а відтак не здійснює владних управлінських функцій та не є субєктом владних повноважень або особою, якій делеговано виконання таких повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути відповідачем у справі.

Водночас, у позові в якості відповідачів зазначено також «ВДВС Кременецького районного управління юстиції», «ВДВС Тернопільського районного управління юстиції», «ВДВС Іршавського районного управління юстиції», «ВДВС Рахівського районного управління юстиції», «ДВС Шевченківського відділу ЛМУЮ», тому доцільним є наголосити, що позивач зобовязаний чітко вказати повне найменування установ, тобто, визначити склад осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту четвертого частини першої та частини другої статті 106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог, згідно з частинами четвертою і пятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Письмовими доказами є документи, які за змістом частини 2 статті 69, частини 4 статті 79, пункту 6 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.

У контексті наведених норм вбачається, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, а також не зазначено причин неможливості їх надання разом із позовною заявою.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 КАС України).

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин.

Публічно-правові відносини - це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і фізичними та юридичними особами.

Таким чином, слід зауважити, що у змісті позовної заяви відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує наявність публічно-правового спору у вказаних відносинах сторін, зокрема, не обґрунтовано у чому конкретно полягають порушення відповідачів, а тому позивачу необхідно усунути вказані недоліки, шляхом належного обґрунтування заявлених позовних вимог.

Окрім цього, виходячи із змісту позовної заяви, вважаю, що позивачу необхідно запропонувати визначитись і щодо позовних вимог, сформульованих у прохальній частині адміністративного позову, оскільки такі підлягають уточненню з урахуванням вимог ст.105 КАС України.

Необхідним є також зауважити, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не зазначає конкретних норм законодавства у сфері публічно-правових відносин, які на його думку порушили відповідачі.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

При цьому, відповідно до п.5 ч.1 ст.106 КАС України, у позовній заяві зазначаються, у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про витребування доказів.

За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В той же час, позивачем до позовної заяви не додано належного документа про сплату судового збору за подання даного позову.

Загалом, одночасно із зверненням до суду із позовною заявою позивачем у позові заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач послався на п.13 ч.2 ст.3 та п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», якими відповідно встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду; від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, повязаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, повязаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Вирішуючи клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, вважаю, що таке не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, також суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір, наведено у ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору встановлені у статті 5 цього Закону.

Водночас, важливим є наголосити, що задля застосування наведеної норми, а саме - п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» необхідний факт визнання у встановленому законом порядку незаконності таких рішень, дій чи бездіяльності. Проте, про існування таких фактів позивачем не зазначено та не доведено їх наявність.

Окрім того, суддя звертає увагу позивача на те, що він не має пільг щодо сплати судового збору, у відповідності до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, відсутність документів про сплату судового збору свідчить про неналежне виконання позивачем вимог КАС України.

При цьому, доцільним є розяснити позивачу, що частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

У свою чергу, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2016 року на рівні 1 378,00 грн.

Як вбачається із прохальної частини позову, позивачем заявлено вимоги як немайнового, так і майнового характеру.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Тож, за подання адміністративного позову, який містить вимоги немайнового та майнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідних розмірах, що передбачені частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та у кореспонденції із положеннями ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» за наступними реквізитами: код банку отримувача - 825014; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007594; отримувач коштів - УДКСУ у Залізничному районі міста Львова; рахунок отримувача 31217206784003; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу: за розгляд адміністративної справи за позовом _ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа). Дані реквізити рахунку розміщені на офіційному веб-сайті Львівського окружного адміністративного суду та на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Більш того, пунктом 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що після одержання позовної заяви суддя зясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу п.5 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються у разі необхідності - заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку, з метою зясування суддею питань щодо додержання позивачем встановленого законом строку на звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом (або щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом), останньому необхідно надати відповідні докази та належні обгрунтування.

У відповідності до положень ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, вважаю, що вищенаведене унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.

При усуненні недоліків позовної заяви позивачу необхідно врахувати вимоги глави 4 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України №1149 від 12.12.2007 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за №1383/14650.

Керуючись ст.ст.106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В :

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до «ВДВС Кременецького районного управління юстиції», «ВДВС Тернопільського районного управління юстиції», «ВДВС Іршавського районного управління юстиції», «ВДВС Рахівського районного управління юстиції», «ДВС Шевченківського відділу ЛМУЮ», Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання електронних торгів такими, що не відбулись та зобовязання повернути виплачені кошти.

Позивачу усунути у строк включно до 04 травня 2016 року недоліки позовної заяви, що зазначені у мотивувальній частині даної ухвали.

Розяснити позивачу, що у разі неусунення вказаних недоліків у строк до 04 травня 2016 року включно, позовна заява, яку залишено без руху, підлягає поверненню.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Суддя Сасевич О.М.