Ухвала суду № 57285482, 20.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р.Справа № 632/2737/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В. за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дюміна Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2016р. по справі № 632/2737/15-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, в якому просив суд : визнати противоправними та скасувати рішення комісії №9 управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 16.12.2015 року про відмову йому, як судді у відставці у виплаті щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язати відповідача призначити йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 02.12.2015 року (з наступного дня після звільнення), виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 грн.

29.01.2016 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог і просив суд зобов'язати відповідача призначити йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 03.12.2015 року (з наступного дня після звільнення), виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 грн..

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області та скасовано рішення комісії № 9 управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 16.12.2015 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного утримання як судді у відставці

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції 07.07.2010 року, нарахувати і виплатити щомісячне довічне утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру, починаючи з 03.12.2015 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт посилається на те , що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки лише після прийняття Закону, який буде регламентувати призначення спеціальних пенсій, щомісячне грошове утримання суддям у відставці буде призначатися згідно діючої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 з 23 травня 1997 року займав посаду судді Первомайського районного суду Харківської області та працював на займаній посаді до 02.12.2015 року, тобто до моменту звільнення у зв'язку з відставкою.

25.12.2014 року позивач звернувся з заявою про відставку до Вищої ради юстиції України.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року №788-У111 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

Наказом голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області № 02-03/53 від 02.12.2015 року позивач звільнений з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 11 червня 2008 року, розділу ХІІІ п. 11 Перехідних положень Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання входить половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період строкової військової служби, також робота на посадах слідчого, прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посаді судді на момент звільнення складає 18 років 6 місяців, а всього з урахуванням іншого стажу, що дає право на відставку, його стаж роботи складає 37 років і 2 місяці.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області про призначення щомісячного довічного утримання.

Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, посилаючись на п. 5 розділу ІІІ Закону України №213-УІІІ від 02.03.2015 року, згідно з яким «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України», відмовило в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, про що винесено рішення комісії № 9 від 16.12.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що управління ПФУ в Первомайському районі Харківської області, відмовляючи в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, вчинило неправомірні дії, які не відповідають ст.ст. 8, 19, 22, 58, 126 Конституції України, порушують вимоги, закріплені в ст. 138 Закону України № 2453-УІ, оскільки позивач звернувся з заявою про відставку 25.12.2014 року і не має його вини, що цю заяву розглянуто Верховною Радою України тільки 12.11.2015 року На момент звернення з заявою про відставку суддя ОСОБА_1. мав відповідний суддівський стаж, необхідний для виходу у відставку, його право на відставку підтверджено рішенням Вищої ради юстиції від 16 липня 2015 року № 217/о/15-15, що було підставою для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями статті 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 було надано офіційне тлумачення положення статті 126 Конституції України, зокрема зазначено, що додаткові гарантії незалежності і недоторканості суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Такі, гарантії визначені, зокрема, ст. 13 Закону України "Про статус суддів" від 10.07.1998 року. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 19-рп/2004).

В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному законі України "Про статус суддів". Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується з частиною 3 статті 22 Конституції України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Окрім того, зазначена позиція Конституційного Суду України також узгоджується і з міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з пункту 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC (2010)12): "Оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.".

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (04 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 15-го пленарного засідання Економічної та Соціальної Ради ООН "Процедури ефективного здійснення основних принципів незалежності судових органів".

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/, але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав, що також підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, в якому зокрема вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Зі змісту розділу IX Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Починаючи з 1992 року Україна понад 20 років на конституційному (пункти 2, 9 частини 5 статті 126 Конституції України) та законодавчому (статті 43 Закону України № 2862-ХII від 15.12.1992 року "Про статут суддів", статті 138 Закону України від 07.07.2010 року № 2453 VI "Про судоустрій і статус суддів" та статті 141 цього Закону, у редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

Відповідно до положень статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року, якою визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Частинами 1-3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (зі змінами, внесеними Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року) встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у призначенні щомісячного довічного утримання по причині скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Цим же Законом були внесені зміни до частин третьої - п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII) у такій редакції:

" 3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".

Отже, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", не скасована норма щодо довічного грошового утримання судді у відставці, навпаки передбачено, що після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Натомість, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовує норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо довічного грошового утримання працюючим суддям, залишаючи за ними право на інші види пенсій (по інвалідності, за віком тощо).

Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою у встановленому законом порядку саме для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що позивача було звільнено з посади судді 02 грудня 2015 року. При цьому, про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку позивач повідомив Вищу раду юстиції 25 грудня 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Несвоєчасне вирішення органами державної влади заяви позивача про звільнення відбулося з підстав незалежних від волі позивача та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що на дату виникнення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, підлягають застосуванню положення статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року, а тому управління ПФУ в Первомайському районі Харківської області, відмовляючи в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, вчинило неправомірні дії, які не відповідають ст.ст. 8, 19, 22, 58, 126 Конституції України, порушують вимоги, закріплені в ст. 138 Закону України № 2453-УІ, оскільки позивач звернувся з заявою про відставку 25.12.2014 року і не має його вини, що цю заяву розглянуто Верховною Радою України тільки 12.11.2015 року На момент звернення з заявою про відставку суддя ОСОБА_1. мав відповідний суддівський стаж, необхідний для виходу у відставку, його право на відставку підтверджено рішенням Вищої ради юстиції від 16 липня 2015 року № 217/о/15-15, що було підставою для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р №2862-ХІІ, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді .За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного утримання збільшується на 2 % заробітку, але не більше ніж 90% заробітку судді.

Наведене правило було закріплено і у статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, згідно з ч. 3 якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідної посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2%, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року було змінено грошове утримання судді у відставці та передбачено, що щомісячне грошове утримання судді виплачується у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 частину третю, перше, друге, трете речення частини п'ятої ст. 138 Закону № 2453 -УІ у редакції Закону № 3668-УІ визнав такими, що не відповідають Конституції України, що Законом 3668-УІ змінено визначений Законом № 2453-УІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне утримання суддів, Закон № 3668-УІ звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного утримання. З моменту ухвалення вказаного рішення Конституційного суду України підлягає застосуванню частина третя ст. 138 Закону № 2453-УІ в редакції до змін внесених Законом № 3668-УІ, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання працюючого судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж на 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання.

Згідно Закону «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166 -УІІ від 27.03.2014р. були внесені зміни до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., а саме: цифра 80% змінена на 70%. Доплата за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років в розмірі 2% не була змінена, тому, на день звернення до Вищої ради юстиції України, позивач мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідної посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшився на 2%, але не більше ніж на 90%. Заробітна плата, яка має враховуватись при призначенні довічного грошового утримання, згідно довідки ТУ ДСА України у Харківській області № 04-54/633 від 09.12.2015 року становить 23426 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання неправомірних дій управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області у прийнятті рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 судді у відставці, який має суддівський стаж роботи понад 37 років, щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідної посаді судді, без обмеження граничного розміру.

Відповідно до п. 1.2 постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказ про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1. був виданий 02.12.2015року, тому виплата щомісячного довічного грошового утримання повинна бути призначена з 03.12.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду, а лише дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції та були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2016р. по справі № 632/2737/15-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 21.04.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.