Ухвала суду № 57285463, 20.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р.Справа № 632/2511/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В. за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дюміна Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.02.2016р. по справі № 632/2511/15-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, в якому просив суд : визнати протиправним та скасувати рішення комісії №7 управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року про відмову йому, як судді у відставці у виплаті щомісячного довічного грошового утримання; встановити, що його загальний стаж на посаді судді складає 27 років 3 місяці; зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на підставі ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції 07.07.2010 року, яка діяла на момент звернення з заявою про його відставку, призначити йому як судді у відставці з загальним стажем роботи на посаді судді 27 років 3 місяців, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84 % заробітної плати працюючого на посаді голови суду Первомайського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 15.09.2015 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 гривень.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.02.2016р. адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_1, як судді у відставці, у виплаті щомісячного довічного грошового утримання.

Скасовано рішення комісії № 7 управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року щодо відмови ОСОБА_1, як судді у відставці, у виплаті щомісячного довічного грошового утримання.

Встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання на посаді судді складає 27 років 3 місяці.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції 07.07.2010 року, призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 15.09.2015 року, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області «Про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» № 04-54/1 від 04.01.2016 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426,00 гривень.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт посилається на те , що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки лише після прийняття Закону, який буде регламентувати призначення спеціальних пенсій, щомісячне грошове утримання суддям у відставці буде призначатися згідно діючої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивач з 24.04.2003 року працював на посаді судді Первомайського міського суду Харківської області, з 27.03.2004 року працював суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області, з 01.06.2007 року заступником голови Первомайського міськрайонного суду, з 12.05.2010 року виконував обов`язки голови Первомайського міськрайонного суду, а 18.10.2011 року призначений головою Первомайського міськрайонного суду Харківської області та працював на займаній посаді до 20.08.2015 року, тобто до моменту звільнення у зв`язку з відставкою.

23.12.2014 року позивач у відповідності з ч.3 ст.109 Закону України №2453-У1 «Про судоустрій і статус суддів» ( в редакції від 07.07.2010 року, з змінами станом на 14.10.2014 року) та ст.126 Конституції України направив заяву до Вищої ради юстиції про відставку з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, яка надійшла поштою до Вищої ради юстиції 30.12.2014 року за вхідним №612/0/-14, що підтверджується довідкою Вищої ради юстиції, та поштовою квитанцією.

16.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 634-Y111 «Про звільнення суддів», яка введена в дію 23.07.2015 року, згідно якої позивача звільнено з посади судді у відставку, що підтверджується копією Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року.

20.08.2015 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року, наказом по штату Первомайського міськрайонного суду Харківської області позивач був звільнений у відставку з посади голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області, що підтверджує копія наказу про звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посаді судді на момент звільнення та з урахуванням іншого стажу, що дає право на відставку, складав 27 років 3 місяці.

15.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці згідно ч.2 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( в редакції 07.07.2010 року, з змінами станом 14.10.2014 року).

Однак, рішення комісії №7 управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року позивачу відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з прийняттям Закону України від 02.03.2015 року №213-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з посиланням на п.5 Прикінцевих положень вище зазначеного Закону, де передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі і Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, є протиправними, незаконними та такими що порушують його Конституційні права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зазначає, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо) у майбутньому право на пенсійне забезпечення та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Правові засади організації судової влади, система і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

На підставі ч. 3 ст. 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Як зазначено вище, 23.12.2014 року позивач направив заяву до Вищої ради юстиції про відставку, 16.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 634-Y111 «Про звільнення суддів», яка введена в дію 23.07.2015 року, згідно якої позивача звільнено з посади судді у відставку, а 20.08.2015 року, відповідно до зазначеної постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 року, наказом по штату Первомайського міськрайонного суду Харківської області позивач був звільнений у відставку з посади голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

Згідно ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 07.07.10 р.), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01.10.2011 року вступили в дію зміни до ст. 138 названого вище Закону, які внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011 р., згідно з якими довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 р. страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. В частині п'ятій цієї статті зазначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 р. частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.10 р. у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.11 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.06.2013 р. відновлено дію частини третьої та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». В цьому Конституційний Суд України вказав на те, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний Суд України врахував попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях № 5-рп/2002 від 20.03.02 р., № 19-рп/2004 від 01.12.04 р., № 8-рп/2005 від 11.10.05 р., № 10-рп/2008 від 22.05.08 р., зазначивши при цьому, що «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Одночасно Конституційний Суд України зазначив, «що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.98 р., за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4)».

Як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки № (2010) 12 від 17.11.2010 р., «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 р. внесено зміни до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції № 191-VІІІ від 12.02.2015 р., згідно з якими ч. 3 цієї статті передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовує норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо довічного грошового утримання працюючим суддям, залишаючи за ними право на інші види пенсій (по інвалідності, за віком тощо).

Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивача було звільнено з посади судді 20 серпня 2015 року. При цьому, про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку позивач повідомив Вищу раду юстиції 30.12.2014 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Несвоєчасне вирішення органами державної влади заяви позивача про звільнення відбулося з підстав незалежних від волі позивача та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що на дату виникнення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, підлягали застосуванню положення статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року, а тому управління ПФУ в Первомайському районі Харківської області, відмовляючи в призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання, діяло у не відповідності ст.ст. 8, 19, 22, 58, 126 Конституції України, ст. 138 Закону України № 2453-УІ, оскільки позивач звернувся з заявою про відставку 30.12.2014 року і не має його вини, що цю заяву розглянуто Верховною Радою України тільки 16.07.2015 року На момент звернення з заявою про відставку позивач мав відповідний суддівський стаж, необхідний для виходу у відставку, його право на відставку підтверджено рішенням Вищої ради юстиції від 02 липня 2015 року, що було підставою для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р №2862-ХІІ, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного утримання збільшується на 2 % заробітку, але не більше ніж 90% заробітку судді.

Наведене правило було закріплено і у статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, згідно з ч. 3 якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідної посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2%, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року було змінено грошове утримання судді у відставці та передбачено, що щомісячне грошове утримання судді виплачується у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Однак, як зазначено вище, в Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначено: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання працюючого судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж на 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання.

Згідно Закону «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166 -УІІ від 27.03.2014р. були внесені зміни до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., а саме: цифра 80% змінена на 70%. Доплата за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років в розмірі 2% не була змінена, а тому на день звернення до Вищої ради юстиції України позивач мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідної посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшився на 2%, але не більше ніж на 90%. Заробітна плата, яка має враховуватись при призначенні довічного грошового утримання, згідно довідки ТУ ДСА України у Харківській області № 04-54/633 від 09.12.2015 року становить 23426 грн.

На підставі наведених вище правових норм, колегія суддів зазначає, що позивач, маючи право на відставку станом на законодавче визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та збільшення цього утримання на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 %.

Таким чином, рішення комісії №7 управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 22.09.2015 року, яким позивачу відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з прийняттям Закону України від 02.03.2015 року №213-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з посиланням на п.5 Прикінцевих положень вище зазначеного Закону, де передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі і Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не можна вважати законним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду, а лише дублюють заперечення на позов, які подавались до суду першої інстанції та були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.02.2016р. по справі № 632/2737/15-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 21.04.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.