Постанова № 57285378, 21.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року справа №812/1608/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року у справі №812/1608/15 за позовом ОСОБА_2 до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових вимог,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Первомайська ОДПІ), в якому просив скасувати податкові вимоги Первомайська ОДПІ від 05.08.2015 №344-25 та від 04.08.2015 №Ф-334-25, посилаючись на протиправність їх прийняття податковим органом внаслідок порушення вимог законодавства, якими передбачено звільнення, зокрема позивача як фізичної особи-підприємця, від сплати єдиного внеску, єдиного податку та орендної плати за земельні ділянки, оскільки ним здійснювалася підприємницька діяльність в населеному пункті, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції (а. с. 2 - 4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року повністю відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 (а .с. 68-72).

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позову в повному обсязі (а. с. 80-82).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження за матеріалами, наявними у справі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 з 14.05.2003 року, зареєстрований у встановленому законом порядку, фізичною особою - підприємцем, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно даних з виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач 16.05.2003 року був взятий на облік в Первомайській ОДПІ ( Попаснянське відділення) як платник податків, з 02.06.2003 року був взятий на облік Первомайською ОДПІ ( Попаснянське відділення) як платник єдиного внеску.

Відповідно до даних в АІС «Податковий блок» позивач є суб'єктом господарювання в якості платника єдиного податку 2-ї групи за ставкою 20% в Первомайській ОДПІ з 01.11.2013 року.

З 11.02.2013 року перебував на обліку в Попаснянському відділенні Первомайської ОДПІ як «платник окремих видів податків», а саме, орендної плати за землю.

З 27.07.2015 року у зв'язку із зміною податкової адреси перейшов на облік з Первомайської ОДПІ до Попаснянського відділення Первомайської ОДПІ (а. с. 23, 54 - 57).

ОСОБА_2 є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерирористичної операції ( а. с. 5).

04.02.2014 року ОСОБА_2 до Попаснянського відділення Первомайської ОДПІ було подано податкову декларацію з плати за земельну ділянку на 2014 рік із річною сумою орендної плати 2068,52 грн (щомісячний платіж 172,38 грн) (а.с.58-59).

В додатку 1 до вищезазначеної податкової декларації зазначено, що договір оренди землі укладено між ОСОБА_2 та Попаснянською міською радою (зареєстрований 24.07.2012 за №442381014000778; термін дії - до 24.07.2017 року, об'єкт оренди землі громадської та житлової забудови для розміщення складу промислових товарів; адреса АДРЕСА_1) (а. с. 60).

Станом на 01.08.2015 року згідно даних інтегрованих картки платників в АІС «Податковий блок» по ФОП ОСОБА_2 обліковувався податковий борг по єдиному податку за період з жовтня 2014 року до липня 2015 року в загальній сумі 2367,82грн. та орендній платі за земельну ділянку в сумі 1034,16 грн. за період з липня 2014 року до грудня 2014 року.

04.08.2015 року Первомайською ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області відносно позивача прийнято податкову вимогу №Ф-334-25 на суму 5071,80 грн. про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.19).

05.08.2015 року Первомайською ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області відносно позивача прийнято податкову вимогу за формою «Ф» № 344-25 на суму 3401,98 грн. про стягнення податкового боргу, з яких: орендна плата з фізичних осіб - 1034,16 грн., єдиний податок з фізичних осіб - 2367,82 грн. (а. с.20).

Позивачем зазначені податкові вимоги оскаржені до Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду яких скарги залишені без задоволення (а. с. 6 -18).

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем спірних податкових вимог від 04..08.2015 року №Ф-334-25 на суму 5071,80 грн. та від 05.08.2015 року за формою «Ф» № 344-25 на суму 3401,98 грн., з огляду на те, що нормами законодавства, якими регулюються спірні правовідносини і які були чинними на час виникнення спору, на думку позивача, він був звільнений від сплати зазначених податків, оскільки є вимушеним переселенцем і підприємницька діяльність ним здійснювалася в м.Первомайську Луганської області, а територія м.Первомайська знаходиться в зоні проведення АТО.

Щодо правомірності формування та направлення податкової вимоги від 04.08.2015 року №Ф-334-25 на суму 5071,80 грн. про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суть спірних правовідносин в частині формування та направлення спірної вимоги полягає у правомірності винесення податковим органом вимоги щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску із урахуванням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон№2464) та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669).

Обов'язок та строки сплати єдиного внеску передбачені пунктами 4 і 5 частини першої статті 4, частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Зазначена норма діяла з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, а з 01.01.2016 року була виключена Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 жовтня 2014 року до 31 грудня 2015 року включно.

Як встановлено вище, спірна вимога №Ф-334-25 сформована 4 серпня 2015 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає заходи впливу та стягнення. Згідно абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року унеможливлювала складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме станом на 4 серпня 2015 року.

Отже, спірна вимога про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати була протиправною на дату її формування.

Наведення судом першої інстанції норм законів, якими регулюється порядок звільнення від сплати єдиного внеску, списання недоїмки як безнадійного податкового боргу є недоцільними в даному випадку, оскільки предметом спору є правомірність дій податкового органу щодо формування та направлення податкової вимоги.

Висновок суду першої інстанції щодо необхідності наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин та подання такого сертифікату відповідачу - податковому органу для зупинення сплати зобов'язань з єдиного внеску є неприйнятним з огляду на безумовне відстрочення сплати, яке передбачено в силу Закону, згідно норм якого податковий орган не міг формувати таку вимогу в період з 15 жовтня 2014 року до 31 грудня 2015 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною податкової вимоги Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області №Ф-334-25 від 4 серпня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 5071,80 грн. підлягає скасуванню через невірне застосування норм матеріального закону, а зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо правомірності формування спірної податкової вимоги від 05.08.2015 року «Ф» № 344-25 на суму 3401,98 грн. про стягнення податкового боргу, з яких: орендна плата з фізичних осіб - 1034,16 грн., єдиний податок з фізичних осіб - 2367,82 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

За ФОП ОСОБА_2, згідно інтегрованих даних, обліковується податковий борг з єдиного податку за період з жовтня 2014 року до липня 2015 року в загальній сумі 2367,82 грн. та орендній платі за землю в сумі 1034,16 грн. за період з липня до грудня 2014 року.

За приписами п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України ( далі ПК України) платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2 п.16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3 п.16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно ( п.31.1 ст.31 ПК України).

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. статті 288 ПК України).

Згідно з п.32.2 ст.32 ПК України зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки або розстрочки.

Встановлено, що заява позивача, датована 07.02.2016 року, про скасування орендної плати з фізичних осіб та єдиного податку з фізичних осіб надійшла відповідачеві 12.02.2016 року, тобто після вирішення справи судом першої інстанції.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1. ст.59 ПК України).

За приписами статті 206 Земельного кодексу України плата за землю використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі ( п. 269.1. ст. 269 ПК України).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Згідно з п.288.4 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб регулюються ст.282 Податкового кодексу України.

Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податковим визначено нормами ст.283 Податкового кодексу України. Дія та/або наявність форс-мажорних обставин, як податкова пільга із сплати земельного податку до норм ст.282 Податкового кодексу України не включена.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що органом місцевого самоврядування -Попаснянською міською радою, з яким ОСОБА_2 укладав договір оренди земельної ділянки, рішення щодо пільг зі сплати орендної плати для орендаторів земельних ділянок у 2014-2015 році не приймались.

Позивач не надавав податковому органу до дати формування оскаржуваної податкової вимоги додаткову угоду до договору оренди землі, на підставі якого розраховано податкове зобов'язання з орендної плати на земельні ділянки на 2014 рік (в частині скасування орендної плати за період проведення АТО), уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2014 рік.

Законом № 1669 зміни до Податкового кодексу України (в частині порядку та строків сплати плати за землю та/або встановлення пільг) не внесено, а отже положення ст.6 Закону №1669 не скасовують необхідність виконання вимог п.287.3 ст.287 ПК України щодо місячної сплати плати за землю платниками податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Також Закон № 1669 не містить положень щодо несплати, скасування та/або не стягнення сум заборгованості по єдиному податку.

За наведених обставин, норм матеріального закону та відсутності заяви позивача про звільнення ( або розстрочення) плати за землю, заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у встановленому ПК України порядку, позивач повинен був сплачувати орендну плату за земельну ділянку та єдиний податок, а податкова вимога відповідача від 05.08.2015 №344-25 сформована відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до встановлених обставин та наведених норм законодавства колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про скасування податкової вимоги відповідача від 05.08.2015 №344-25.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 487,20 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 536,80грн., а всього-1024 грн. (а. с.47,79).

З врахуванням пропорційної частини задоволених позовних вимог, на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 512,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір за суттю частково вирішений невірно внаслідок порушення норм матеріального закону, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст.207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року у справі №812/1608/15 за позовом ОСОБА_2 до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових вимог скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових вимог задовольнити частково.

Скасувати протиправну податкову вимогу Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області: №Ф-334-25 від 4 серпня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 5071,80 грн. ( п'ять тисяч сімдесят одна гривня 80 копійок) недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати в розмірі 512 (п'ятсот дванадцять гривень) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

Р.Ф.Ханова