Постанова № 57285145, 12.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 804/16533/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника позивача представника відповідача Захарової Г.В. Чернишова А.А. Никитенка Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультативно-фінансова компанія» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультативно-фінансова компанія» з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати повністю податкову вимогу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 03.12.2015 року №1373-23 на суму - 561947,95грн., у тому числі за основним платежем - на суму 292421,43грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму - 60662,02грн., за пенею на суму - 208864,50грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультативно-фінансова компанія» (далі - ТОВ «КФК») зазначило, що відповідачем була винесена протиправна, безпідставна, необґрунтована податкова вимога форми «Ю» від 03.12.2015 року №1373-23, якою зобов'язано терміново сплатити суму податкового боргу за нібито узгодженими грошовими зобов'язаннями по орендній платі з юридичних осіб на суму - 561947,95грн., в тому числі за основним платежем - на суму 292421,43грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму - 60662,02грн., за пенею на суму - 208864,50грн. Адже вважає, що ним не було порушено пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України та він є добросовісним платником податків, а податкова інспекція не мала підстав для проведення перевірки, складання акту перевірки, винесення на його підставі податкового повідомлення-рішення №0000341503 від 19.02.2014 року, податкової вимоги від 18.03.2014 року №542-25, а тому і не мала підстав для формування ще й податкової вимоги від 03.12.2015 року за №1373-23. Більш того, сума основного платежу (292421,43грн.), зазначена в оспорюваній податковій вимозі не збігається із сумою основного платежу (272429,45грн.), зазначеною у податковому повідомленні-рішенні №0000341503 від 19.02.2014 року.

Представники позивача під час судового засідання підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснили обставини справи таким чином, як про це вказано вище.

Представник відповідача заперечував проти цього адміністративного позову та зазначив, що постановою суду, яка набрала законної сили, податкове повідомлення-рішення №0000341503 від 19.02.2014 року - залишено без змін та визнано правомірним, скасована податкова вимога від 18.03.2014 року №542-25, з урахуванням чого прийнята нова податкова вимога від 03.12.2015 року за №1373-23. Отже, позовні вимоги ТОВ «КФК» є такими, що задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що прийняття Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області оскаржуваної податкової вимоги від 03.12.2015 року №1373-23 відбулось внаслідок судового розгляду результатів проведеної податковою інспекцією перевірки, за висновками якої складено акт №190/1503/32351017 від 28.01.2014 року, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2014 року форми «Р» №0000341503, податкова вимога №542-25 від 18.03.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено ряд договорів оренди земельних ділянок, а саме:

- 13.09.2007 року земельної ділянки площею 0,8352 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 180, строком на п'ятнадцять років, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу під № 2039 та зареєстрований в Державному реєстрі земель під № 040710400554.

- 09.10.2009 року земельної ділянки площею 0,0949 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район вул. Адміральська, 71, строком на три роки, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу під № 595 та зареєстрований в Державному реєстрі земель під № 041010400041.

- 09.10.2009 року земельної ділянки площею 0,6654 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Адміральська, 71, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу під № 594 та зареєстрований в Державному реєстрі земель під № 041010400040.

В період з 16.01.2014 року по 22.01.2014 року на підставі наказу №25 від 13.01.2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КФК» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №190/1503/32351017 від 28.01.2014 року.

За висновками акту перевірки податковою інспекцією виявлені порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 року, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 19.02.2014 року форми «Р» №0000341503, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з орендної плати з юридичних осіб на суму 292846,01грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 60662,02грн.

У зв'язку з несплатою ТОВ «КФК» податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000341503 від 19.02.2014 року, відповідачем на адресу позивача направлено податкову вимогу №542-25 від 18.03.2014 року.

Позивач не погодився із таким податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, тому оскаржував їх в судовому порядку.

За результатами судового розгляду адміністративного позову ТОВ «КФК» у першій інстанції було винесено постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року, справа №804/5446/14, за позовом ТОВ «КФК» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000341503 від 19.02.2014 року, податкової вимоги №542-25 від 18.03.2014 року, якою задоволені позовні вимоги ТОВ «КФК» у повному обсязі.

Однак, після оскарження цієї постанови податковою інспекцією в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 року, справа №804/5446/14, вищевказану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року було частково скасовано, а саме: в частині визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення №0000341503 від 19.02.2014 року та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 року, справа №804/5446/14, набрала законної сили станом на 08.07.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.162, 14.1.175, 14.1.265 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп.56.18.3 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, беручи до уваги обставини, встановлені у вищевказаному рішенні суду, яке набрало законної сили, суд зазначає, що суми нарахованого податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000341503 від 19.02.2014 року вважаються узгодженими та, у зв'язку із несплатою ТОВ «КФК» самостійно у визначений строк, становлять суму податкового боргу. Тому, доводи позивача з цього приводу є хибними.

Згідно виставленої податкової вимоги від 03.12.2015 року №1373-23 ТОВ «КФК» станом на 02.12.2015 року була нарахована така сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі - 561947,95грн., а саме: сума грошового зобов'язання за основним платежем - 292421,43грн., штрафні (фінансові) санкції - 60662,02грн., пеня - 208864,50грн.

Зазначену податкову вимогу позивач отримав - 14.12.2015 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання у копії поштового повідомлення про вручення.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні розглядуваного адміністративного позову, сплачена позивачем сума судового збору (за платіжними дорученнями №714 від 23.12.2015 року на суму - 1218,00грн., №727 від 28.01.2016 року на суму - 7211,63грн.) поверненню з Державного бюджету України не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складений 18 квітня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 18 квітня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник