Ухвала суду № 57284993, 19.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3951/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протипраним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар", звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.01.2016 року, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби № 504060000/2015/000007/2 від 24.09.2015року.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504060000/2015/00031 від 24.09.2015 року.

Свій позов ТОВ "Сонар" мотивував тим, що ним для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які позивач мав можливість надати, тому митний орган неправомірно відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Бриліант Трейдинг (Шанхай) Ко., Лтд" (продавець) був укладений контракт купівлі-продажу № 1 (далі - Контракт, арк. спр. 21 - 22), за умовами якого продавець зобов'язується поставляти вантажі (партії товарів) електроізоляційні матеріали покупцеві впродовж часу, вказаному в цьому Контракті. Асортимент, кількість, ціна електроізоляційних матеріалів, ціна усієї партії товарів, валюта платежу, умови платежу і умови постачання обумовлюються в специфікаціях до постачання окремої партії електроізоляційних матеріалів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

З метою митного оформлення товару позивачем 23.09.2015 року була подана електронна митна декларація № 504060000/2015/002742, до якої були надані наступні документи: контракт купівлі-продажу № 1 від 15.05.2015 року; фактична специфікація № А52 від 16.08.2015 року; коносамент № MSCUEX651481 від 23.08.2015 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 40562 від 21.09.2015 року; комерційний рахунок-фактура № SS52 від 17.08.2015 року; пакувальний лист від 17.08.2015 року; страховий поліс № PYIE201531010000009410 від 17.08.2015 року; копія митної декларації країни відправлення від 19.08.2015 року; прайс-лист від 22.05.2015 року; лист Brilliant Trading (Shanghai) Co., Ltd від 22.05.2015 року до прайс-листа; лист Brilliant Trading (Shanghai) Co., Ltd від 18.05.2015 року стосовно оплати за товар.

Митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним (першим) методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

24.09.2015 року Миколаївською митницею ДФС України прийнято рішення № 504060000/2015/000007/2 про коригування митної вартості товарів, яким здійснено коригування зазначеної у ВМД № 50460000/2015/002742 митної вартості товару "Лакотканина 2210" товщ. 0,15 мм на суму 315,32 USD: з 5395,39 до 5710,71 USD, що становить 6854,60 грн. (по курсу 21,738564 грн. за 1 USD). Тобто відповідачем збільшено вартість товару за 1 одиницю виміру з 7,70 до 8,15 USD (арк. спр. 17).

Рішення про корегування митної вартості товарів обґрунтоване тим, що подані для підтвердження заявленої митної вартості документі містять розбіжності, а саме: - по товару №8 МД 504060000/2015/002742 від 23.09.2015 року: у прайс-листі від 22.05.2015 року зазначено "Sі1к Cloth 2210 (width. 1.2M), але опис товару "width. 1.2M" не вказано ні в інвойсі № SS52 від 17.08.2015 року, ні в гр. 31 митної декларації; - у прайс-листі від 22.05.2015 року не зазначено строк дії пропозиції на продукцію виробника; - не надано банківської довідки щодо оплати вантажу, що передбачено умовами контракту специфікація № А52 від 16.08.2015 року, контракт № 1 від 14.05.2013 року та ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України).

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 50406000/2015/00031 від 24.09.2015 року (арк. спр. 18).

У зв'язку з цим, 24.09.2015 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення № 51543 із запитом про надання Митниці додаткових документів, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договір з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації щодо оплати страхових виплат, щодо здійснення оплати за товар; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші за власним бажанням, відповідно до п. 6 ст. 53 Митного кодексу країни (арк. спр. 19).

Листом № 058 від 24.09.2015 року позивач засвідчив, що ним подані всі наявні документи для визначення митної вартості по митній декларації № 50460000/2015/002742 (арк. спр. 20).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" вважає, що Миколаївській Митниці ДФС України було надано вичерпний перелік документів, необхідних для визначення методу митної вартості відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, а саме: за ціною договору (контракту).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що у пункті 1 Контракту № 1 від 14.05.2013 року зазначено, що Попередня Специфікація документально обгрунтовує доцільність першого платежу за контрактом. Згідно з умовами Контракту встановлена вартість товарів може бути змінена у разі зміни ваги неділимого вантажу або в інших випадках. Продавець складає Фактичну Специфікацію відповідно до реальної кількості відправлених товарів, якій присвоюється такий же номер і дата, як у Попередній специфікації. Сума Контракту складається з загальних сум усіх Фактичних специфікацій, які с невід'ємною частиною цього Контракту.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що саме Фактична специфікація є визначальною щодо ціни товару, а Попередня специфікація слугувала лише підставою для здійснення часткової передплати за товар. Тому у позивача під час митного оформлення товару не було необхідності у поданні Попередньої специфікації натомість наявність попередньої переплати у розмірі 30% від суми поставки не є свідченням того, що позивач оплатив товар у повному обсязі, тому у надані банківського платіжного документу щодо підтверджував авансовий платіж, також не було необхідності. Відсутність платіжного документу про авансовий платіж людним чином не впливає на числове значення заявленої митної вартості товару.

Апеллянтом зазначено, що за основу взята прийнята митним органом вартість операції з подібними товарами, які продано па експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього на рівні 8,15 USD, але в якості обґрунтування цього доводу навів лише один приклад - митна декларація від 13.03.2015 № 504060000/2015/000994, відповідно до якої позивач здійснив розмитнення аналогічного товару.

Суд зазначає, що поставка мала місце у березні 2015 року, після чого з урахуванням мирової тенденції до зниження цін па нафту та енергоресурси, про що зазначені у листі до прайс-листа від 22.05.2015 року, виробник знизив ціну, тобто зменшення ціни на товар було обумовлено волевиявленням сторін Контракту.

Відповідно до п. 1 ст. 57 МК визначення митної вартості товарів; які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів; які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не наведено обгрунтованих доводів вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та у встановлений законом спосіб не обгрунтовано неможливість визначення митної вартості за наявними документами, а саме, за ціною Контракту № 1 від 13.05.2013 року.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протипраним та скасування рішення,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.