Ухвала суду № 57284984, 20.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 876/1679/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано п.2 Наказу за №1195 від 08.09.2015 року "Про звільнення з органів внутрішніх справ окремих працівників УДАІ УМВС", згідно якого ОСОБА_1 - заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). Зобов'язано Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області з 08 вересня 2015 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідно до протоколу кадрової комісії відповідача від 28.07.2015 року №8, позивача було відкликано з 01.08.2015 року із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З даного приводу управлінням кадрового забезпечення відповідача на адресу УДАІ УМВС було надіслано службову телеграму від 30.07.2015 року № 2/1785. Однак, станом на 30.08.2015 року позивач до виконання службових обов'язків не приступив. Упродовж серпня 2015 року на адресу позивача надсилалися 6-ть листів-повідомлень про необхідність з'явитися до відповідача, однак з боку позивача не було жодного реагування-відповіді. Відтак, упродовж серпня 2015 року керівником підрозділу ДАІ - майором міліції Микуліним В.М. щоденно, окрім суботи-неділі, починаючи з 01.08.2015 року, комісійно фіксувався факт невиходу позивача на службу, що підтверджується відповідними актами невиходу на службу. Таким чином, враховуючи те, що позивач проігнорував вимоги Наказу відповідача від 28.07.2015 року № 146 в частині відкликання з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.2015 року, приховував своє місце перебування, не бажав виходити на роботу та грубо порушив трудову і службову дисципліну, ними було прийнято Наказ за №1195 від 08.09.2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДАІ УМВС", згідно якого позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). На виконання даного Наказу за №1195 від 08.09.2015 року, відповідачем було прийнято Наказ від 11.09.2015 року за №185 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) із постановкою на військовий облік.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом відповідача від 16.04.2014 року №70 о/с "По особовому складу" було надано позивачеві відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 17.04.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

На засіданні кадрової комісії відповідача, результати якої відображено в Протоколі №8 від 28.07.2015 року, було розглянуто питання про доцільність подальшого перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Так, у відповідності до п. 4.3 Протоколу №8 від 28.07.2015 року було прийнято рішення про відкликання позивача з 01.08.2015 року із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також, 28.07.2015 року відповідачем було прийнято наказ №146 о/с щодо відкликання позивача з відпустки по догляду за дитиною.

У відповідності до Висновку службового розслідування за фактом невиконання працівниками вимог наказу відповідача від 28.07.2015 року №146 щодо відкликання їх з відпустки по догляду за дитиною від 31.08.2015 року вбачається, що позивач, який своєчасно був повідомлений про рішення кадрової комісії відповідача від 28.07.2015 року №8 та про вимоги наказу від 28.07.2015 року №146 о/с в частині відкликання останнього з відпустки по догляду за дитиною з 01.08.2015 року, однак, на час закінчення службового розслідування позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків, проявивши при цьому особисту недисциплінованість та невиконання службової дисципліни, відтак, керівництво відповідача клопотало про звільнення останнього з органів внутрішніх справ.

Відтак, 08.09.2015 року відповідачем було винесено наказ №№1195 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС" в якому зазначено, що позивач до виконання службових обов'язків 01.08.2015 року не приступив, а у подальшому у період з 01.08.2015 року до 29.08.2015 року на службу без поважних причин не виходив, що підтверджується відповідними комісійно складеними актами.

Так, у відповідності до наказу від 08.09.2015 року №1195 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС" за невиконання вимог наказу УМВС від 28.07.2015 року №146 о/с, грубе порушення трудової та службової дисципліни, ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що проявилося у безпідставному невиході на службу (прогулі) у період з 01.08.2015 року до 28.08.2015 року, заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №2 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області майора міліції - позивача, відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) (а.с. 8, 27).

Згідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України №504/96-ВР) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України №504/96-ВР після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно до ч. 3 ст. 18 Закону України №504/96-ВР ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, як батько дитини, (що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії І-ФМ №262547) скористався своїм правом передбаченим ч. 3 ст. 18 Закону України №504/96-ВР на отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно до ч. 8 ст. 79 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 12 Закону України №504/96-ВР відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Відповідно до п.55 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

Відтак, вірними є висновки суду першої інстанції, що згідно до вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 відкликання осіб рядового і начальницького складу допускається тільки із чергової відпустки та в разі крайньої необхідності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в порушення чинного законодавства України відповідачем, у відповідності до Протоколу №8 від 28.07.2015 року та Наказу від 28.07.2015 року №146 о/с позивача було відкликано з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, вихід на роботу під час перебування у відпустці для догляду за дитиною є правом, а не обов'язком особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, який у відповідності до наказу від 16.04.2014 року № 70 о/с "По особовому складу", перебував у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17.04.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, добровільно не виявив бажання працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Згідно до пп. "є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використання свого права, передбаченого ч. 4 ст. 18 Закону України №504/96-ВР, та не виявлення позивачем добровільного бажання виходу на роботу до досягнення дитиною трирічного віку не є порушенням службової та трудової дисципліни, відтак не може призводити до наслідків визначених пп. "є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114, а саме: до звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 807/2258/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула