Ухвала суду № 57284909, 18.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1214/15 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

представника позивача Буряк І.М.

представника відповідача Чернявська О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014р. № 125000003/2014/000638/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.10.2014 № 125130005/2014/00162.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, в той час як представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" зареєстроване в якості юридичної особи 01.04.2010 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою та роздрібною торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, неспеціалізованою оптовою торгівлею, вантажним автомобільним транспортом.

У жовтні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" було заявлено до митного оформлення придбаний у компанії Guizhou Tyre I/E Co., Ltd. на підставі контракту від 16.10.2013р. № GT-DE/2013-1016 товар, зокрема, шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, тип протектора універсальний, всесезонний, з індексом навантаження більш як 121: безкамерні: 385/65 R22.5-18 GL286T TL ADVANCE, індекс навантаження 158, індекс швидкості L(120 км/год.) - 194 шт., торгівельної марки: ADVANCE, виробник: Guizhou Type Corporation, країна виробництва: CN.

Згідно інвойсу №14080683003 від 31.08.2014 р. поставка товару здійснювалась на умовах FOB Shenzhen (за правилами Інкотермс 2000, тобто, з моменту перетину товаром поручнів судна в названому порту відвантаження всі витрати та ризики втрати товару несе покупець, який зобов'язаний укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження).

03.10.2014р. з метою митного оформлення імпортованого товару позивач надав Київській митниці Міндоходів електронну митну декларацію за № 125130005/2014/547672 із заявленою митною вартістю товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме: картку обліку особи, що здійснює операції з товарами, зовнішньоекономічний контракт від 16.10.2013р. № GT-DE/2013-1016, коносамент від 31.08.2014р. № SHASEA090212, інвойс від 31.08.2014р. № 14080683003, пакувальний лист від 31.08.2014р. № 14080683003, міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 01.10.2014р. № 0072 та 01.10.2014р. № 0073, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2013р. № 1911-13, інформацію про позитивне здійснення радіологічного контролю товару, платіжний документ від 01.09.2014р. № 350, що підтверджує вартість товару, документи від 24.09.2014р. б/н та 02.10.2014р. № 949, що підтверджують вартість перевезення товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару від 04.08.2014р. та 01.09.2014р., сертифікат про походження товару, сертифікат відповідності від 03.03.2014р. № UA1.0009.0013492-14, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 01.10.2014р. № 3408, страховий поліс від 30.08.2014р. № 20203252010014001178, копію митної декларації країни відправлення від 27.08.2014р. № 531620140166560919, інші некласифіковані документи (лист продавця про зниження цін, бухгалтерські документи).

Згідно з даними МД від 03.10.2014р. № 125130005/2014/547672 та декларації митної вартості від 03.10.2014р., контрактна вартість партії товару становила 36109,49 доларів США, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 467618,11 грн. З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат та витрат на страхування), задекларована митна вартість товару становила 38366,33 доларів США (496844,15 грн.).

У ході розгляду цих документів митним органом було встановлено розбіжності у них, з'ясовано, що такі документи містять неповну інформацію про визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та витребувано у позивача додаткові документи, а саме: рахунок на здійснення транспортування вантажу, документи, що стосуються страхування вантажу, прайс-лист виробника, висновки експертних організацій щодо вартості товару, бухгалтерську документацію щодо попередніх поставок ідентичного товару.

Позивачем на виконання вимог органу доходів і зборів повторно подано до документів за МД від 03.10.2014р. 125130005/2014/547672 висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП "Укрзовнішекспертиза" від 01.10.2014р. № 3408, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2013р. № 1911-13, рахунок на оплату від 02.10.2014р. № 949, страховий поліс від 30.08.2014 № 20203252010014001178, прас-лист виробника товару, а також видаткові накладні на товарно-матеріальні цінності.

Рішенням Київської митниці Міндоходів від 13.10.2014р. № 125000003/2014/000638/2 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості партії шин пневматичних гумових 385/65 R22.5-18 GL286T TL ADVANCE у кількості 194 шт. у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії цього товару за МД від 03.10.2014р. № 125130005/2014/547672 становить 45410,12 доларів США.

Як вбачається з відомостей, що викладені у вказаному рішенні, митна вартість імпортованих товарів визначена митним органом за резервним методом з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 18.08.2014р. № 125000005/2014/546264. Незастосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідач пояснює відсутністю цінової інформації про ідентичні та подібні товари, а методів визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення.

Неможливість визначення митної вартості оцінюваного товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, відповідач обґрунтовує наявністю у поданих позивачем документах для підтвердження митної вартості розбіжностей, а також відсутністю у вказаних документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховано всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення.

У зв'язку з проведенням коригування митної вартості товару орган доходів і зборів відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, про що склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 13.10.2014р. № 125130005/2014/00162.

13.10.2014р. позивач подав до Київської митниці Міндоходів нову митну декларацію за № 125130005/2014/547949, в якій відкоригував митну вартість партії товару з урахуванням рішення митного органу, та надав фінансові гарантії забезпечення сплати різниці.

У зв'язку з зазначеними обставинами, Київською митницею Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

Водночас, позивач, не погоджуючись із рішенням Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014р. № 125000003/2014/000638/2 та рішенням від 13.10.2014р. № 125130005/2014/00162 про відмову в прийнятті митної декларації (карткою відмови), звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом та визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України № 3018-VI від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). За змістом ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року у справі № К/800/12159/15.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 МК України, інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зауваження відповідача щодо експертного висновку про неврахування аналізу цін виробників аналогічної продукції на ринку, не відповідають дійсності, оскільки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку № 3408 від 01 жовтня 2014 року (а.с. 42).

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу. Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) від 16.10.2013 року №GT-DE/2013-2016, інвойс (рахунок-фактуру) №14080683003 від 31.08.2014 року, платіжне доручення в іноземній валюті №350 від 01.09.2014 року, у відповідача не було.

Крім того, ціна розмитненого товару, яка була задекларована позивачем, підтверджується також прайс-листом до інвойсу (а.с. 116,118), експортною митною декларацією Китайської народної республіки (а.с. 40-41,120-121) та висновком №3408 від 01.10.2014 року щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту від 16.10.2013 року GT-DE/2013-2016, який розроблявся ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

В експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3408 від 01.10.2014р. вказується, що «згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу № 14080683003 від 31.08.2014р. до контракту № GT-DE/2013-2016 від 16.10.2013р.:, на умовах поставки FOB - SHENZHEN, Китай, відповідає поточній кон'юктурі ринку.

Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, конюктурної ситуації на ринку, тощо.

Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Shandong Yongsheng Rubber Group Co., Sinotyre Industrial Qingdao Limited, Qingdao Harvest Tyre&Wheel Co., Limited, Weifang Lutong Rubber Co., Ltd, Tirexcelle (Qingdao) Inc, Seastar Rubber Co., Ltd, Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com

З викладеного вище вбачається, що зауваження Відповідача, не відповідають дійсності, ДП «Укрзовнішекспертиза» провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку № 3408 від 01.10.2014р.

Як з'ясовано під час розгляду справи в суді першої інстанції та вбачається з листа постачальника Guizhou Tyre I/E Co. Ltd від 18.06.20015 (а.с. 189-192), в місті SHENZHEN (умови поставки, які відображені в інвойсі) - знаходиться 10 портів (портових районів), кожен з яких має свою назву. Yantian і Shekou - це назви цих портових районів. Різні порти в коносаменті та страховому полісі виникли тому, що місце на судні заброньовано в одному порту, а по технічним причинам вийшло з іншого порту. Оскільки всі порти належать до одного і того ж міста SHENZHEN, китайська сторона не бачить в цьому ніякого протиріччя.

Крім того, як вірно зазначено судом, відповідно до умов укладеного позивачем з його контрагентом зовнішньоекономічного контракту, поставку партій товару здійснено за правилами Інкотермс 2000 на умовах FOB - SHENZHEN, які передбачають обов'язок продавця здійснити завантаження товару на борт судна, що, у свою чергу, відокремлює витрати на перевезення як окрему складову задекларованої митної вартості.

На підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України позивачем, зокрема, надано органу доходів і зборів договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2013 № 1911-13, а також рахунок на оплату від 02.10.2014 № 949 та листи експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Фаворит» від 24.09.2014 б/н та 02.10.2014 №949, з яких вбачається, що вартість фрахту (у торговому мореплаванні обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або за надання судна в користування за договором тайм-чартера або бербоут-чартеру) водного транспорту складає 66 015,12грн.(а.с. 31,32).

Отже, судом встановлено, що різниця щодо порту відправлення не має значення для визначення митної вартості, оскільки згідно з умовами поставки ГОВ (за правилами Інкотермс 2000) витрати на доставку товару до порту навантаження та завантаження на борт судна здійснюється за рахунок продавця.

Щодо тверджень відповідача, що витрати на страхування вантажу не підтверджено, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за домовленістю з постачальником Guizhou Tyre I/E Co. Ltd саме постачальник здійснив страхування вантажу, що і відображено у страховому полісі №20203252010014001178 від 30.08.2014р., але за умови компенсації вартості таких витрат Позивачем. Як вбачається з інвойсу № 14080683003 від 31.08.2014р. (а.с. 28), витрати на страхування за домовленістю сторін були включені до інвойсу окремо від витрат на оплату вартості товару та становлять 212,00 дол. США, саме така сума і була задекларована ТОВ «Дельта-2010».

Підтвердженням належності наданого Позивачем страхового полісу №20203252010014001178 від 30.08.2014р. до спірного товару, є те, що в страховому полісі вказано коносамента (Bill of landing) № SHASEA090212, а також кількість та марка шин, а саме 444 шт. шин марки ADVANCE, що повністю співпадає з партією товару, яка розмитнювалась Позивачем.

Апелянт наголошує, що позивачем надано недостовірну інформацію про ціну товару, оскільки в страховому полісі №20203252010014001178 від 30.08.2014р. міститься інформація про більшу вартість товару, аніж заявлено до митного оформлення, а саме, в страховому полісі вказано вартість застрахованого товару у розмірі 100 612,71 доларів США, а до митного оформлення заявлено 91 466,10 доларів США.

Разом з тим, у страховому полісі №20203252010014001178 від 30.08.2014р. вказується, не вартість застрахованого товару, а страхова сума. Відповідно до умов Інкотермс 2000, мінімальна страхова сума повинна покривати вартість поставки передбаченої умовами контракту плюс 10% (тобто 110%) та повинна бути встановлена у валюті контракту.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представником позивача зазначено та вбачається з матеріалів справи (а.с. 18-19), що Декларантом позивача до митного оформлення надані чотири групи товарів, однак митним органом було прийнято рішення щодо коригування митної вартості тільки щодо однієї групи товарів, не зважаючи на те, що до митного оформлення всі товари надавалися на підставі одних і тих самих документів. Представником товариства наголошено, що по іншим групам товарів з однієї партії, митним органом фактично було визнано, що документи не містять розбіжностей та містять усі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, тобто, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», витрати на транспортування та страхування є належними та підтвердженими.

Представником відповідача на спростування вказаних доводів будь-яких пояснень надано не було.

Отже, митний орган під час розгляду справи не навів суду обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту .

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів під час вирішення справи також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі № 21-262а12, в яких суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Тобто за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані ТОВ «Дельта-2010» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 20 квітня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.