Ухвала суду № 57284894, 20.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року справа № 233/6505/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання - Куленко О.Д., за участю прокурора - Сущенка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 233/6505/15-а за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до прокуратури Донецької області (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як зазначив позивач та підтверджено показаннями свідка ОСОБА_3, допитаної в суді першої інстанції, 16.07.2014 ОСОБА_2 отруївся питною водою, яку він купив в магазині «Олимп» в м. Костянтинівці Донецької області.

Як вбачається з позовної заяви, 04.08.2014 ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області з заявою по факту його отруєння питної водою, купленої в магазині «Олимп», що підтверджується роздруківкою з книги обліку звернень громадян з відміткою № 191 про одержання звернення ОСОБА_2 04.08.2014 за вхідним №[05-56]2982вх-14.

04.08.2014 Костянтинівською міжрайонною прокуратурою листом № 56-2154 вих-14 направлено начальнику Костянтинівського районного управління ГУ Держсанепідслужби в Донецькій області Велічко С.Л. звернення та копію лікарняного ОСОБА_2 для розгляду по суті, та просили повідомити заявника про результати розгляду у встановлений законом термін.

Зазначене підтверджується переліком простої почтової кореспонденції в почтове відділення № 14 Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 05.08.2014 (а.с. 108).

Відповідно до листа Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області від 27.05.2015 за вих. № 311-3, у літку 2014 року яких-небудь документів по факту харчового отруєння від Костянтинівської міжрайонної прокуратури на адресу Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області не надходило. 21.11.2014 від Костянтинівської міжрайонної прокуратури надійшла заява ОСОБА_2 по вказаному питанню та повідомлено позивача про недоцільність проведення позапланової перевірки.

Разом із тим, відповідно до листа Костянтинівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області від 21.03.2016 за вих. № 186.1 повідомлено, що у період з 25.07.2014 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 31.08.2014 та з 01.09.2014 по 30.09.2014 з Костянтинівської міжрайонної прокуратури поступали інші вимоги.

Згідно листа Костянтинівської місцевої прокуратури від 22.03.2016 за № 90-3258 вих-16, з приводу надання копії спрямованого до іншого органу звернення ОСОБА_2 повідомлено, що Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України № 3 від 15.01.2013, а також Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011, зберігання копій звернень, спрямованих до інших органів, не передбачено.

Зазначене узгоджується зі ст. 10 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних». За вказаними нормативними актами обов'язковому збереженню підлягають лише звернення, які розглянуто органами прокуратури по суті, та документи, які утворились у процесі такої діяльності. З огляду на викладене, копія звернення ОСОБА_2 від 04.08.2014, яке спрямовано до Костянтинівського РУ ГУ Держсанепідслужби в Донецькій області, у Костянтинівській міжрайонній та місцевій прокуратурах не зберігалась.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 цього Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно з п. 1.6 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі за текстом - Інструкція), затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), заява - звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.

Заяви та скарги, звернення і запити депутатів усіх рівнів, які надійшли до органів прокуратури без долучення до них копій відповідей органів державного нагляду (контролю), уповноважених на їх розгляд, надсилаються за належністю підрозділами з розгляду звернень та прийому громадян.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати бездіяльність Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області по факту не направлення (бездіяльності) документів його отруєння в липні 2014 року начальнику Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області Величко С.Л.

Однак, зазначене спростовується наявними у матеріалах доказами, а саме листом Костянтинівської міжрайонної прокуратури № 56-2154 вих-14 від 04.08.2014 та переліком простої почтової кореспонденції в почтове відділення № 14 Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 05.08.2014 про направлення звернення та копії лікарняного ОСОБА_2 для розгляду по суті.

Відтак, колегія суддів вважає, що Костянтинівською міжрайонною прокуратурою Донецької області не було допущено бездіяльності щодо не направлення заяви (звернення) ОСОБА_2 стосовно його отруєння в липні 2014 року начальнику Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області Величко С.Л., а діяло на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України завданої з вини Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області матеріальної та моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що Костянтинівською міжрайонною прокуратурою Донецької області завдано позивачеві матеріальну та моральну шкоду, ним не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат майнового та немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та не визначено, якими доказами це підтверджується.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області по факту не направлення (бездіяльності) документів ОСОБА_2 щодо його отруєння в липні 2014 року начальнику Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області Величко С.Л., підстав для задоволення якої не вбачається, таким чином, у колегії відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 233/6505/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 233/6505/15-а за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 21.04.2016.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов