Ухвала суду № 57284885, 05.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2016 рокусправа № П/811/3183/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року

у справі за позовом Приватного малого підприємства Науково-виробничої фірми "КІТ" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2015 року №0000812204,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 17.07.2015 року №0000812204.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковим органом не доведено суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та заниження податку на додану вартість позивачем.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що перевіркою позивача встановлені порушення ст. 198 ПКУ, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 198751грн. за лютий 2015 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Алекс Групп», що призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення. Вказує, що зазначений контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, не можливо провести зустрічну звірку цього контрагента за період грудень 2014 року - березень 2015 року, однак при дослідженні інформації з бази даних ДПІ не можна підтвердити формування податкового кредиту ТОВ «Алекс Групп», вважає, що всі операції цього контрагента не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки безтоварності по ланцюгу. Тому податковий орган дійшов висновку, що у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Алекс Групп» відсутній факт реального вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників. Таким чином позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2015 року та як наслідок занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 198751грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що висновки відповідач щодо заниження податку на додану вартість ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагента ТОВ «Алекс Групп» по ланцюгу постачання, однак юридична відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за дії контрагента. Зазначає, що перевірка була проведена з порушеннями пп. 78.1.1 ст. 78, 79.2 ст. 79 ПКУ, що взагалі виключає можливість проведення перевірки. Посилається на те, що господарські операції підтверджені документами, які дають право на формування податкового кредиту. Вказує на практику Європейського Суду з прав людини та практику ВСУ. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представником позивача надана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПМП НВФ "КІТ" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податного кредиту з ПДВ, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Апекс груп" за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №86 /11-23-22-02/ 13748444 від 03.07.2015 року (т.1, а.с.56-68), висновками якого, є порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ "Алекс Групп" на загальну суму 198751,00 грн. за лютий 2015 року. На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 року №0000812204 (т.1, а.с.16). Під час перевірки відповідач дійшов висновку про заниження податку на додану вартість у сумі 198751,00 грн. Такі висновки ґрунтуються на підставі отриманої податкової інформації від 09.04.2015 року № 1141/7/14-04-22-05-12 по ТОВ " Апекс груп" за період грудень - 2014 року - березень 2015 року" та комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу АС " Податковий блок".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Алекс Групп" (Продавець) та ПМП НВФ "КІТ" (Покупець) укладено договір поставки №2 від 12.01.2015 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар згідно видаткових накладних, а покупець прийняти та оплатити вказаний товар (т.1, а.с.93-94).

Згідно видаткової накладної №35 від 11.02.2015 року та рахунку-фактури №СФ-000035 від 11.02.2015 року ТОВ "Алекс Групп" поставило позивачу товар на суму 628039,80 грн. (т.1,а.с.96). ТОВ "Алекс Групп" виписано на адресу позивача податкову накладну №35 від 11.02.2015 року на суму 628039,80 грн., в т.ч. 104673,30 грн. ПДВ (т.1, а.с.97). Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих накладних за лютий 2015 року, а суму ПДВ - до податкової декларації з ПДВ за відповідний період (т.1, а.с.219-240).

Відповідно до видаткової накладної №119 від 25.02.2015 року та рахунку-фактури №СФ-0000119 від 25.02.2015 року ТОВ "Алекс Групп" поставило позивачу товар на суму 564468,00 грн. ТОВ "Алекс Групп" виписано на адресу позивача податкову накладну №119 від 25.02.2015 року на суму 564468,00 грн., в т.ч. 94078,00 грн. ПДВ (т.1, а.с.101-103). Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих накладних за лютий 2015 року, а суму ПДВ - до податкової декларації з ПДВ за відповідний період (т.1, а.с.219-240).

Підтверджують проведення оплати вказаних господарських операцій шляхом перерахування грошових коштів на рахунки контрагента платіжні доручення (т.1, а.с.107-111).

Слід взяти до уваги, що перевезення вантажу здійснювалось ФэОП ОСОБА_1 згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №90000001 від 02.01.2014 укладеного між ФэОП ОСОБА_1 та ПМП НВФ "КІТ" (т.1,а.с.112-115). Виконання вищезазначеного договору підтверджується товарно-транспортними накладними №10 від 11.02.2015 року та №14 від 25.02.2015 року (т.1, а.с.99, 105), актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (т.1, а.с.116-121). Підтверджують реальність отримання товарів від ТОВ "Алекс Групп" накладні на внутрішнє переміщення товарів та акти списання (т.1, а.с.126-129).

При цьому, з придбаного товару позивачем виготовлена продукція та реалізована контрагентам (використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Алекс Групп" товарів здійснювалось на виробничих потужностях підприємства розташованих у нежитловому приміщенні за адресою: вул. Генерала Родимцева, буд.89-а, м. Кіровоград, належне ПМП НВ "КІТ" згідно договору купівлі-продажу від 14.08.2013 року (т.1,а.с.39-41); подальшу реалізацію товарів позивачем здійснено згідно договорів укладених між ПМП НВФ "КІТ" та ТОВ "Проктер енд Гембл Трейдінг Україна"(т.1,а.с.132-143; т.2,а.с.7-12), ТОВ "Нестле Україна"(т.1,а.с.144-154), Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (т.1,а.с.157-166), ТОВ "Асистент" (т.1,а.с.167-172), що також підтверджується податковими та видатковими накладними виписаними ПМП НВФ "КІТ" на адресу підприємствам-контрагентам, виписками з банку, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, замовленнями та виписками (т.1, а.с.173-218; т.2, а.с.24-141)).

Підпунктом "а, в" пункту 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з абзацом шостим пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що первинні документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Алекс Групп" мають силу первинних документів, оскільки жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити. Реальне виконання договорів між позивачем та ТОВ "Алекс Групп" підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Матеріали справи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Разом з тим, слід зазначити, що з акта перевірки від 03.07.2015 року №86/11-23-22-04/13748444 вбачається відсутність документальних підтверджень стосовно фінансово-господарських взаємовідносин ПМП НВФ „КІТ" по взаєморозрахункам з контрагентами, які мали місце у відповідному періоді. Так, висновки акта ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, не підкріплених посиланням на жодні досліджені під час перевірки документи, а також на підставі автоматизованих інформаційних баз даних органів державної податкової служби України та аналізі господарської діяльності ТОВ "Алекс Групп" яке не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача. При цьому, первинні документи щодо взаємовідносин позивача з контрагентами податковим органом не досліджувалися, а інші докази, що підтверджують наявність факту порушення, не зазначені та до акту перевірки не долучені.

Крім того, в акті перевірки не викладено чіткий зміст порушення, допущеного платником податків, який перевіряється, не досліджено, які саме угоди, та з якими саме контрагентами, є нікчемними, не зазначено дати укладання цих угод та їх номери. Крім того, податковим органом не встановлено ні предмету, ні умов виконання угод, визнаних ним нікчемними, ні порядку розрахунків за цими угодами, тощо. Крім того, податковим органом не досліджувався факт реального виконання угод з контрагентами за період, що перевірявся.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ "Алекс Групп" вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і був платником ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність (т.1, а.с.90-92). Отже, волевиявлення позивача та зазначеного контрагенту на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків.

Слід зазначити, що стаття 61 Конституції України визначила, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. При цьому, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає про врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

З огляду на те, що податковим органом не доведено фактів безтоварного характеру господарських операцій та заниження податку на додану вартість позивачем, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4919,10 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 10 копійок) за реквізитами:

Отримувач коштівУДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37989274 Банк отримувачаГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача31217206781004 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;39484073 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Л.П. Туркіна