Постанова № 57284806, 20.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року 810/1056/16

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 14 год. 55 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015р. №36-15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки станом на час прийняття рішення фактична грошова оцінка земельної ділянки становила 1117721, 67 грн., відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держземагентства у Бориспільському районі Київської області від 28.08.2015 року №03-10/1814.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивачу у відповідності до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України правомірно нараховано земельний податок у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та до липня 2015 року.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, у 2008 році ОСОБА_2 згідно з рішенням Великолександрівської сільської ради від 10.12.2008 №1443-35-V набула у власність земельну ділянку площею 3,0292 га., яка розташована у межах в с. Безуглівка Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку виникло на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 22.12.2008.

Відповідно до вищезазначеного Державного акту цільове призначення вказаної земельної ділянки - "для будівництва складів та центру логістики".

Як зазначає податковий орган, Великоолександрівською сільською радою листом від 30.04.2015 року №2-16/09/369 було надано до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942, в якій зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6980171, 82 грн.

15 квітня 2015 року Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №36-15, згідно з яким з метою оподаткування вказаної земельної ділянки позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" на суму 69802, 70 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його звернувшись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, плата за землю - це "загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Згідно із тією ж ст. 14 ПКУ, земельний податок - це "обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів" (пп. 14.1.72 ст. 14 ПКУ); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це "обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою" (пп. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно до вимог ст. 15 п. 15.1. Податкового Кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; своєчасно сплачувати земельний податок.

В силу статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлено статтею 274 Податкового кодексу України у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача до 28.08.2015 року становила 6980171, 82 грн., яка зазначена у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.03.2015 №03-10/942, який був наданий Великоолександрівською сільською радою до податкового органу.

Отже, ставка податку за земельну ділянку позивача станом на 15.04.2015 року становила 6980171, 82 грн. х 1 % = 69801, 70 грн.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання по сплаті земельного податку становить 69801, 70 грн. грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач у відповідності до вимог п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України правомірно нарахував позивачу земельний податок у розмірі 1 % (69801, 70 грн. грн.) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2015 №36-15, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено наявність правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб".

Щодо посилань позивача на фактичну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1117721, 67 грн., як базу оподаткування, що була дійсна на час прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державного агентства земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області про визнання протиправними дій відповідача по видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за №03-10/942 від 19.03.2015 р., в якому було застосовано коефіцієнт функціонального використання 2,5; скасування вищевказаного витягу та зобов?язання відповідача видати витяг із зазначенням коефіцієнту функціонального використання 0,5.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року у справі №810/2443/15, позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління державного Держземагентства у Бориспільському районі Київської області в частині застосування коефіцієнта функціонального використання для земель комерційного призначення - 2,5 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 30292,00 га, яка розташована за адресою с.Безуглівка Бориспільського району Київської області та знаходиться у власності ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою № НОМЕР_2; Скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №03-10/942 від 19.03.2015 р.; Зобов'язано управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської області провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 30292,00 га, яка розташована за адресою с.Безуглівка Бориспільського району Київської області та знаходиться у власності ОСОБА_2 із застосуванням коефіцієнта функціонального використання для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво - 0,5.; Зобов'язано управління Держземагентства у Бориспільському районі Київської видати ОСОБА_2 новий витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 30292,00 га, яка розташована за адресою с.Безуглівка Бориспільського району Київської області із застосуванням коефіцієнта функціонального використання для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво - 0,5; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

28.08.2015 року Управлінням Держземагенства у Бориспільському районі Київської області було видано новий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.08.2015 року №03-10/1814.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем не було повідомлено відповідача про Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі №810/2443/15 та не надано до податкового органу Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.08.2015 року №03-10/1814, позивач, також, не звертався до відповідача з вимогою здійснити перерахунок земельного податку з фізичних осіб, у зв'язку зі зміною нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що 15.04.2015 року в день винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, як постанови Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі №810/2443/15 так і Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.08.2015 року №03-10/1814 не існувало.

Отже, грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 1117721, 67 грн., не була дійсна на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення - 15.04.2015 р..

Також, суд зазначає, що відповідно до п.271.1.1 Податкового кодексу України, базою оподаткування є - нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п.271.2. ПКУ - рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель аюо змін (плановий період), в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.284.1 ст. 284 ПКУ, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п.285.2. ст. 285 ПКУ, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим ,12 місяців).

Згідно з пп. 1 п.286.5 ст. 286 ПКУ, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, а саме додатків доданих позивачем, Витяг з нормативно грошової оцінки №03-10/942 від 19.03.2015 року діяв до набрання законної сили рішенням КОАС від 09.07.2015 у справі №810/2443/15, тобто до липня 2015 року.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення - рішення №36-15 від 15.04.2015 року є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги невмотивованими так, як Витяг з нормативно грошової оцінки №36-15 від 15.04.2015 був діючий до липня 2015 р. , а новий виданий лише 28.08.2015 №03-10/1814.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідачем доведено факт перебування у власності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 30292 м2 із зазначенням її нормативної грошової оцінки діючої до липня 2015 року, то податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015 р. №36-15.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.04.2015 р. №36-15 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 квітня 2016 р.