Ухвала суду № 57283325, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/27552/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року

у справі № 2а/0470/10674/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський холодкомбінат"

до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський холодкомбінат" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2012 року № 0103792301, № 0103802301 та № 0104282301 від 07 липня 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу відповідача від 14 березня 2012 року №373, на виконання постанови начальника слідчого відділу податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська підполковника податкової міліції Кочата В.І. від 22 лютого 2012 року про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальній справі № 99126401 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 09 квітня 2008 року по 31 грудня 2011 року. За результатами означеної перевірки складено акт № 1491/22/01558135 від 18 квітня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1257049,54 грн.; п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту заниження суми податку на додану вартість на 2772,66 грн.; п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на 1571311,92 грн.; п.164.1 ст. 164, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 2340,30 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року: № 0103792301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1964139,90грн., у тому числі за основним платежем - на 1571311,92 грн., за штрафними санкціями - на 392827,98грн.; № 0103802301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1574087,59 грн., у тому числі за основним платежем - на 1259822,20грн., за штрафними санкціями - на 314265,39 грн.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. В результаті оскарження податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року № 0103792301 було залишено без змін, а грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 26 квітня 2012 року №0103802301 в частині штрафних санкцій зменшено на 2,00 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення форми від 07 липня 2012 року №0104282301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1574085,59грн., у тому числі за основним платежем - на 1259822,20 грн., за штрафними санкціями - на 314263,39 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт, складений за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи, не може бути підставою для винесення податкових повідомлень рішень до набрання законної сили вироком суду у відповідній справі або рішенням про закриття кримінальної справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень вищезазначені судові рішення прийняті не були, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 2а/0470/10674/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна