Ухвала суду № 57282906, 13.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Шкрум В.М.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гейко О.В., погоджене із начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Генеральної прокуратури України Омельченко О.М. та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Прийняте рішення слідчий суддя вмотивував тим, що клопотання слідчого містить достатньо даних, які вказують на наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній сказі представник ОСОБА_2, ОСОБА_1, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на незаконність прийнятого судом рішення, оскільки вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не в повній мірі дотримався вимог чинного законодавства. Зокрема апелянт вказує на ті обставини, що дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим, на цю квартину не може бути накладено арешт, оскільки це зачіпає інтереси третіх осіб.

Також, представник звертає увагу суду, що строк на оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, оскільки дане рішення суду було постановлена без виклику особи, яка його оскаржує, а копію цього рішення було отримано 25 березня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику власника майна, а зворотне повідомлення про отримання останнім копії ухвали не містить відмітки про дату її вручення, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що оскаржуване рішення суду було отримано ОСОБА_2 25 березня 2016 року, у зв'язку з чим, вважає, що апеляційна скарга подана в межах встановленого строку.

Що стосується доводів апелянта про незаконність ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

На переконання колегії суддів, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотрималися.

Так, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 52016000000000025 за ч. 3 ст. 368 КК України в рамках якого, 02 березня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на майно, детектив відповідно до вимог ст. 171 КПК України, зазначив підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження, а саме збереження можливого судового рішення в частині конфіскації майна.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Крім того, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає конфіскацію майна.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Посилання апелянта про те, що квартира на яку накладено арешт є спільною сумісною власністю, не підтверджуються матеріалами провадження. Не довів даних обставин в судовому засіданні і представник. Крім того, слід зазначити, що відповідно до копії рішення Козівської селищної ради від 28 грудня 2010 року № 200 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, оформлено за ОСОБА_2. Також, в копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, в Розділі 3.А «Відомості про нерухоме майно» зазначено, що у власності ОСОБА_2 перебуває «квартира 56, 7 кв.м.». Разом з тим, в Розділі 3.Б «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї декларанта» такої відмітки не має. Ті обставини, що квартира була придбана ОСОБА_2 у власність під час шлюбу, відповідно до вимог Сімейного кодексу України, не підтверджує права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гейко О.В., погоджене із начальником першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Генеральної прокуратури України ОмельченкоО.М. та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/1179/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Кізюн Л.І.

Доповідач Присяжнюк О.Б.