Постанова № 57282695, 12.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
12.04.2016
Номер справи
914/2139/15
Номер документу
57282695
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа № 914/2139/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді Гнатюк Г.М.

суддів- Кравчук Н.М.

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Стрийтеплоенерго, м.Стрий, Львівська область, №01/359 від 25.02.2016р.

на рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2016р.

у справі № 914/2139/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Львівобленерго, м.Львів

до відповідача: Комунального підприємства Стрийтеплоенерго, м.Стрий, Львівська область

про стягнення 101 306,72 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник,

від відповідача: ОСОБА_3 - представник,

10.03.2016р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Комунального підприємства Стрийтеплоенерго на рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2016р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4 При цьому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 11.03.2016р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.03.2016р.

Ухвалою суду від 22.03.2016р. відкладено розгляд справи на 12.04.2016р.

У судове засідання 12.04.2016р. зявилися представники сторін, яким розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України та які надали суду усні пояснення.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2016р.у справі №914/2139/15 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Сухович Ю.О., Петрашко М.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Львівобленерго задоволено повністю та стягнено з Комунального підприємства Стрийтеплоенерго 29 372,90 грн. пені, 1 491,66 грн. 3% річних, 70 442,16 грн. інфляційних втрат та 2 026,13 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за спожиту електричну енергію, проте з порушенням строку проведення оплати, а тому позовні вимоги про стягнення за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Комунальне підприємство Стрийтеплоенерго оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права без зясування у повному обсязі обставин справи, у звязку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно п. 2.1.2 договору сторони зобовязалися керуватися вимогами нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до договору. Вважає, що уклавши спільні протокольні рішення сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію згідно договору №90346 від 13.11.2007р. Згідно листів від 06.02.2015р. №01/104 та від 10.03.2015р. №01/203 відповідачем вживались заходи щодо сплати коштів за поставлену електричну енергію.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу б/н від 21.03.2016р. (вх. №01-04/2114/16 від 21.03.2016р.) та представник Публічного акціонерного товариства Львівобленерго в судовому засіданні доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2015р.у справі №909/1092/15 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Львівобленерго, що перейменоване у Публічне акціонерне товариство Львівобленерго (постачальник) та Комунальним підприємством Стрийтеплоенерго (споживач) укладено договір №90346 про постачання електричної енергії (надалі договір).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Термін дії договору встановлюється з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. договору).

Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобовязується: постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатками №11 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобовязується, зокрема, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Порядок розрахунків за спожиту електроенергію врегульовано додатком № 2 від 13.11.2007р. до договору № 90346 про постачання електричної енергії від 13.11.2007р. (надалі додаток № 2)

У п. 4 додатку №2 сторони визначили, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) . Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Відповідно до п. 2 додатку №2 розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця включно та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Згідно п. 6 додатку № 2 рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

На виконання умов договору, за поставлену електроенергію позивач виставив відповідачу рахунки за активну енергію: №300402/43585-1 за лютий 2015р. на суму 452 642,16грн., який отримано відповідачем 20.02.2015р.; №300403/45642-1 за березень 2015 року на суму 391 912,87грн., який отримано відповідачем 20.03.2015р.; №300504/47702-1 за квітень 2015 року на суму 284 474,30 грн., який отримано відповідачем 20.04.2015р. Отримання рахунків відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника на кожному з рахунків .

Відповідач повністю здійснив оплату по рахунках: №300402/43585-1 за лютий 2015р. 02.04.2015р. (платіжним дорученням №594 від 23.02.2015р. в сумі 52 642,16 грн., платіжним доручення №353 від 02.04.2015р. в сумі 400 000,00 грн.), №300403/45642-1 за березень 2015 року 20.04.2015р. (платіжним дорученням №741 від 24.03.2015р. в сумі 91 912,87 грн., платіжним доручення №414 від 20.04.2015р. в сумі 300000,00грн.), №300504/47702-1 за квітень 2015 року 21.04.2015р. ( платіжним доручення №61 від 21.04.2015р. в сумі 284 474, 30грн.).За спожиту активну енергію за травень 2015 року відповідач перерахував позивачу 19 390,57 грн. платіжним дорученням №156 від 21.05.2015 року.

Однак, платежі в сумі 400 000,00 грн. та 300 000,00 грн. за спожиту відповідачем енергію в лютому та березні місяцях 2015 року позивачу перераховано Департаментом фінансів Львівської ОДА на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №20 та згідно спільного протокольного рішення від 17.02.2015р. та спільного протокольного рішення від 18.03.2015 року.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання та несвоєчасно здійснював оплату за поставлену активну електричну енергію по рахунках №300402/43585-1 за лютий 2015р. в сумі 400 000,00 грн. та №300403/45642-1 за березень 2015 року в сумі 300 000,00 грн.

У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (п. 7 додатку №2 до договору № 90346 від 13.11.2007р.).

Згідно п. 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 29 372,90 грн. пені, 1 491,66 грн. 3% річних та 70 442,16 грн. інфляційних втрат враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобовязань, в частині здійснення розрахунків за поставлену електроенергію, у встановлені договором строки.

Взаємовідносини, які виникають в процесі купівлі, продажу електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі ПКЕЕ).

Зі змісту п 1.1 ПКЕЕ вбачається, що дані Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з п. 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України Про електроенергетику та ПКЕЕ постачання електричної енергії здійснюється лише на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії. При цьому, споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно додатку №2 від 13.11.2007р. до договору № 90346 про постачання електричної енергії від 13.11.2007р. рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (п. 6 додатку № 2).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Позивач належним чином виконав умови договору про постачання електричної енергії №90346 від 13.11.2007р. Проте, відповідач оплачував надані послуги з порушенням встановлених договором строків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та річних обґрунтовані та підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення до стягнення втрат від інфляції на суму 70 442,16грн. та 3% річних 1 491,66грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, провівши перерахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача з відповідача 29 372,90 грн. пені.

Скаржник посилається на те, що уклавши спільні протокольні рішення сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електричну енергію згідно договору №90346 від 13.11.2007р. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 9.1. укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії, усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Комунальне підприємство Стрийтеплоенерго не ініціювало внесення змін в укладений між сторонами договір № 90346 від 13.11.2007р. та не укладало з позивачем жодних договорів про організацію взаєморозрахунків.

17.02.2015р. за №20/629 та 18.03.2015р. за №20/1010 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, ПАТ Львівобленерго та ДП Енергоринок підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію. На виконання згаданих протокольних рішень, погашення бюджетної заборгованості за надані житлові субсидії населенню було проведено 02.04.2015р. на суму 400 000,00 грн. та 20.04.2015р. на суму 300 000,00 грн.

Протокольні рішення, на які посилається відповідач, стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати електричної енергії за договором, а саме джерелом фінансування погоджено кошти державного бюджету. При цьому, жодних змін до умов договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи заміну не вирішувалось. Відповідач стороною цих рішень не був. Тобто, протокольні рішення жодним чином не змінюють та не припинять зобов'язань сторін за договором, а лише свідчать про те, що відповідачу погоджене бюджетне фінансування оплати отриманої електричної енергії.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Комунального підприємства Стрийтеплоенерго залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2016р.у справі №914/2139/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Стрийтеплоенерго залишити без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяГнатюк Г.М.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 18.04.2016р.

Попередній документ : 57282694
Наступний документ : 57282705