Рішення № 57282048, 20.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016р. Справа№ 914/596/16

За позовом: Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, м.Новий Калинів

До відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,с.Гординя

Про усунення перешкод в користуванні нежитловими примішеннями№5,6,7, загальною площею 43,1 м.кв. по АДРЕСА_1 у м.Новий Калинів та стягнення 8000,00 грн. збитків.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Юзвяк Б.О. -міський голова

від відповідача: - ОСОБА_3 -представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Новокалинівською міською радою подано позов до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нежитловими примішеннями №5,6,7, загальною площею 43,1 м.кв. по АДРЕСА_1 у м.Новий Калинів та стягнення 8000,00 грн. збитків.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в засіданнях поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що термін дії договору оренди визначений умовами договору закінчився, а орендар продовжує користуватися майном поза межами договору оренди чим завдано позивачу збитки в розмірі 8000,00 грн., понесених на оренду іншого приміщення, необхідного для розміщення відділів міської ради.

18.04.2016 року в судове засідання позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка залишена судом без розгляду, оскільки подана без дотримання правил передбачених ст.ст.54-57 ГПК України.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Як стверджує відповідач, він не отримував повідомлення про припинення договірних стосунків у визначені Договором та Законом строки, продовжує використовувати орендовані приміщення та сплачувати орендну плату, а відтак вважає договір оренди продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.

В судовому засіданні 20.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

20.01.2011 року між Новокалинівською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна ( будівель, споруд, приміщень) № 1, терміном дії до 31.12.2015 року.

У п.6.1 договору сторони передбачили, що даний договір вважається щорічно продовженим , якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявки однієї із сторін про відмову від договору або про його перегляд.

Як стверджує позивач, 30.07.2015 року ним було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом за № 02/09-396/1 повідомлення про розірвання договору оренди , а 11.11.2015 року вручено наручно ще одне повідомлення про припинення договору та вивільнення орендованих приміщень.

З огляду на ті обставини, що відповідач не звільнив і не повернув орендованих приміщень, позивач вимушений був винаймати додаткові приміщення для розміщення відділів міської ради, чим йому завдано збитки в розмірі 8000,00 грн., які просить стягнути з відповідача і усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з нежитлових приміщень, загальною площею 43,1 м.кв. №5,6,7 по АДРЕСА_1 у м.Новий Калинів.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами на підставі договору оренди № 1 від 20.01.2011 р. виникли відносини оренди.

Частина 1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.4 ст.284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як стверджує позивач, 30.07.2015 року ним було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом за № 02/09-396/1 повідомлення про розірвання договору оренди , а 11.11.2015 року вручено під розписку ще одне повідомлення про припинення договору та вивільнення орендованих приміщень. Як доказ повідомлення орендаря про припинення договірних стосунків позивачем долучено до матеріалів справи претензію попередження про розірвання договору оренди приміщення від 30.07.2015 №02/09-396/1, поштову квитанцію та лист ЦПЗ №3 м.Дрогобич від 16.02.2016 року про вручення рекомендованого листа відповідачу 08.08.2015 року ( а.с.12-14).

Відповідач заперечує проти вручення йому повідомлення про припинення договору, зазначаючи, що в зазначеному вище рекомендованому листі йому надійшов лише розрахунок заборгованості за теплову енергію.

Проаналізувавши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що подані докази не можуть бути належним доказом повідомлення відповідача про припинення договірних стосунків, оскільки копія претензії свідчить про розірвання договору оренди ( а не припинення його дії) , датована 30.07.2015 року, ще задовго до закінчення терміну дії договору, а квитанція про направлення рекомендованої кореспонденції не містить опису вкладення і не може бути належним доказом направлення відповідачу саме зазначеної претензії.

Заслуговують на увагу суду доводи відповідача щодо неналежності доказів направлення йому у 2015 році повідомлення про припинення договірних стосунків, оскільки до реєстру поштових відправлень позивачем не надано опису вкладення.

Не є належним доказом повідомлення Орендаря про припинення дії договору оренди і подане позивачем попередження ( а.с.15), оскільки не містить жодних даних про особу, яка підписалась про ознайомлення з ним.

Відповідач стверджує, що ні за місяць до закінчення терміну дії договору, ні після закінчення терміну дії договору ( після 31.12.2015 року) протягом встановленого терміну жодних повідомлень про припинення дії договору чи заперечень Орендодавця він не отримував, продовжував користуватися орендованим майном, а відтак вважає , що строк дії договору продовжено на той самий період на тих самих умовах.. На підтвердження даних обставин позивач посилається на виставлення йому рахунків на оплату за оренду нерухомого майна згідно договору оренди та на лист, підписаний міським головою Новокалинівської міської ради № 02/15-303/1 від 17.03.2016 року про сплату орендної плати з врахуванням щомісячного індексу інфляції ( а.с.49).

В обґрунтування відсутності заборгованості із сплати орендної плати позивачем долучено до матеріалів справи квитанції про сплату орендної плати за весь період оренди.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди нерухомого майна №1 від 20.01.2011 року, укладений між Новокалинівською міською радою та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 є пролонгованим і не розірваний станом на час звернення позивача до суду.

Відповідно до пунктів 4.1- 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено: «зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього..

Зважаючи на те, що договір оренди № 1 від 20.01.2011 року є продовженим, позовна вимога про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями та стягнення збитків, понесених в зв'язку з чиненням таких перешкод задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.04.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.