Рішення № 57281930, 11.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р.Справа № 916/259/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 /особисто/; ОСОБА_3 за довіреністю від 19.10.2015р.

Від відповідача: Ткач С.А. за довіреністю № 24 від 01.02.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Елефант" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та змін до статуту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Елефант" (далі по тексту - ТОВ „Елефант") про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Елефант", що оформлене протоколом № 19 від 16.03.2001р., а також визнання недійсними змін та доповнень до статуту вказаного товариства, затверджених зазначеним рішенням, що зареєстровані 28.03.2001р. Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за № 04057209Ю0010314. Позовні вимоги обґрунтовані фактом допущення порушень вимог чинного на час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів законодавства, які укладаються у прийнятті рішення про добровільний вихід ОСОБА_2 із складу учасників даного товариства без подання ним відповідної заяви, а також без укладення цивільно-правової угоди про відчуження на користь третьої особи належної останньому частки у статутному капіталі ТОВ „Елефант".

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Також, ТОВ „Елефант" було наголошено на пропуску ОСОБА_2 визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.5 статуту ТОВ „Елефант", зареєстрованого Овідіопольською районною державною адміністрацією 24.03.2000р. за № 04057209Ю0010323, вказане товариство створене за рішенням його засновників на підставі установчого договору шляхом об'єднання майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Учасниками товариства є ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, відкриває у встановленому законом порядку рахунки його учасників. Держава не відповідає за зобов'язаннями товариства, рівно як і товариство не відповідає за зобов'язаннями держави.

Виходячи з положень п.п. 4.4 - 4.6 статуту ТОВ „Елефант", зареєстрованого Овідіопольською районною державною адміністрацією 24.03.2000р. за № 04057209Ю0010323, статутний фонд товариства складає 196 275,57 грн. Розміри вкладів кожного з учасників до статутного фонду товариства оцінюються в національній валюті та в грошовому і відсотковому відображенні складають: ОСОБА_5 - 147 206,68 грн. або 75% статутного фонду; ОСОБА_2 - 49 068,89 грн. або 25% статутного фонду. Учасники вносять свої вклади у вигляді грошових коштів.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 13.03.2001р., яка адресована загальним зборам учасників ТОВ „Елефант", достовірність підпису позивача на якій посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., позивач просив вивести його із складу засновників відповідача і повідомив про відступлення належної йому частки у статутному капіталі даного товариства на користь ОСОБА_7. Також позивач наголосив на відсутності у нього будь-який, в тому числі майнових вимог до ТОВ „Елефант".

Як свідчать матеріали справи, рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Елефант", яке оформлене протоколом № 19 від 16.03.2001р., за результатами розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_2 було виведено останнього зі складу учасників ТОВ „Елефант" та прийнято до складу учасників відповідача ОСОБА_7 за рахунок передачі йому частки, що належить ОСОБА_2 У зв'язку із зміною складу засновників товариства, загальними зборами також було вирішено внести зміни до статуту ТОВ „Елефант".

В результаті прийняття загальними зборами учасників ТОВ „Елефант" вищезазначеного рішення, до статуту ТОВ „Елефант" були внесені відповідні зміни, які були зареєстровані 28.03.2001р. Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за № 04057209Ю0010314.

Позивач наголошує на тому, що заява про його вихід із складу учасників ТОВ „Елефант" ним на адресу загальних зборів товариства не подавалась, у зв'язку з чим, вважає, що рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом № 19 від 16.03.2001р., суперечить вимогам закону із нижченаведених підстав. Також, ОСОБА_2 наголошує, що на підставі оспорюваного рішення відбулось відступлення належної йому частки у статутному капіталі ТОВ „Елефант" на користь третьої особи без укладення відповідної цивільно-правової угоди із цього приводу, що, за його переконанням, також суперечить вимогам законодавства. Викладені обставини покладені ОСОБА_2 в обґрунтування пред'явленого позову.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд першочергово виходить із роз'яснень, наведених у п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4. Так, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України „Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (в редакції Закону України від 21.09.2000р. N 1987-III, чинній на час прийняття спірного рішення; далі по тексту - Закон України „Про господарські товариства") господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ст.ст. 50, 51 Закону України „Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Згідно з п.п. в) ч. 1 ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

У п. 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 наголошено наступне. Під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

При цьому, як свідчать матеріали справи. в провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа № 6-30/37-08-567 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Елефант", ОСОБА_5, ОСОБА_7, приватного підприємства „Рамман" та Овідіопольської районної державної адміністрації про: відміну рішення зборів учасників ТОВ „Елефант", що оформлене протоколом № 19 від 16.03.2001р.; визнання недійсними змін та доповнень до статуту ТОВ „Елефант", що зареєстровані 28.03.2001р. Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за № 04057209Ю0010314, а також нової редакції статуту ТОВ „Елефант", зареєстрованого Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за реєстраційним номером № 15431050005001471 від 05.09.2007р.; поновлення ОСОБА_2 в правах учасника ТОВ „Елефант"; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ПП „Рамман" внести відповідні зміни до статутних документів ТОВ „Елефант"; державному реєстратору внести зміни в Єдиний державний реєстр щодо відміни рішення зборів учасників ТОВ „Елефант" від 16.03.2001р., оформленого протоколом № 19; стягнення із ТОВ „Елефант" на користь ОСОБА_2 збитків в сумі 300 000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2012р. по справі № 6-30/37-08-567, яке набрало законної сили, оскільки не оскаржувалось ані в апеляційному, ані в касаційному порядку, у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Вказаним рішенням було встановлено, що заява від 13.03.2001р. про вихід зі складу учасників ТОВ „Елефант", а також протокол зборів учасників ТОВ „Елефант" № 19 від 16.03.2001р. були підписані особисто ОСОБА_2, оскільки протилежні доводи останнього не були підтверджені належними доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, обставини щодо підписання ОСОБА_2 заяви від 13.03.2001р. про вихід зі складу учасників ТОВ „Елефант", а також протокол зборів учасників ТОВ „Елефант" № 19 від 16.03.2001р. є преюдиціальними для даної справи та не потребують доведення.

У п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 зазначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що підписання ОСОБА_2 протоколу заборів учасників ТОВ „Елефант" № 19 від 16.03.2001р. підтверджує його участь у відповідних зборах, обізнаність із змістом прийнятих рішень, у зв'язку з чим, наведені обставини повністю спростовують твердження позивача про начебто неподання ним на розгляд загальних зборів учасників ТОВ „Елефант", які проводились 16.03.2001р., заяви про його вихід із даного товариства. Отже, наведені обставини, якими обґрунтований позов, визнаються судом безпідставними.

Що стосується посилань ОСОБА_2 на протиправне відступлення належної йому частки у статутному капіталі ТОВ „Елефант" на користь третьої особи без укладення відповідної цивільно-правової угоди із цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 53 Закону України „Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 статуту ТОВ „Елефант", зареєстрованого Овідіопольською районною державною адміністрацією 24.03.2000р. за № 04057209Ю0010323, кожний з учасників має право зокрема вийти з товариства згідно з чинним законодавством та установчими документами. Кожний учасників товариства має право із згоди інших учасників передавати свою частку або частину частки іншому учаснику (учаснику), товариству або третім особам після повного здійснення свого вкладу в статутний фонд товариства. Право переважної купівлі мають учасники товариства. В разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї прав і обов'язків, що належать учаснику, який поступається часткою повністю або частково.

Таким чином, як положеннями статуту ТОВ „Елефант", так і вимогами закону, що були чинні на час ухвалення спірного рішення, було прямо передбачено можливість учасника у спрощений спосіб, тобто без укладення цивільно-правового договору, відступити на користь третьої особи, яка не є учасником товариства, належної учаснику частки, за умови відсутності протилежних застережень у статуті товариства. Заборона на вчинення таких дій щодо третіх осіб вперше була введена ст. 147 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., тобто після ухвалення спірного рішення, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 58 Конституції України правила цієї законодавчої норми не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки не мають зворотної сили в часі.

На підставі оспорюваного рішення дійсно відбулось відступлення належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ „Елефант" на користь третьої особи, що не є учасником товариства - ОСОБА_7 Наведена дія вчинялась за згодою іншого учасника ТОВ „Елефант" - ОСОБА_5, що підтверджує підпис останньої на протоколі № 19 від 16.03.2001р. При цьому, чинна на час прийняття оспорюваного рішення редакція статуту ТОВ „Елефант" передбачала можливість відступлення частки учасника на користь третьої особи, що не є учасником товариства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відступлення ОСОБА_2 належної йому частки у статутному капіталі ТОВ „Елефант" на користь третьої особи, що не є учасником товариства, у спрощений спосіб без укладення відповідної цивільно-правової угоди із цього приводу не суперечило ані положенням закону, ані положенням статуту ТОВ „Елефант", що були чинні на час прийняття оспорюваного рішення. Таким чином, наведені підстави позову ОСОБА_2 також визнаються судом необґрунтованими та безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що обставини, якими обґрунтований позов та факт порушення прав ОСОБА_2, в процесі розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Елефант", що оформлене протоколом № 19 від 16.03.2001р. задоволенню не підлягають. Як похідні від вказаних позовних вимог не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсними змін та доповнень до статуту вказаного товариства, затверджених зазначеним рішенням, що зареєстровані 28.03.2001р. Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за № 04057209Ю0010314.

При цьому, у п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином. судом не досліджується питання позовної давності, оскільки відповідний інститут права застосовується судом виключно у випадку встановлення факту порушення права, на захист якого поданий позов, в той час як в даному випадку судом не встановлено порушення прав ОСОБА_2

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 50, 51, 53 Закону України „Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (в редакції Закону України від 21.09.2000р. N 1987-III), ст. 35 ГПК України суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні пред'явленого ним позову у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 18.04.2016р.

Суддя С.П. Желєзна