Рішення № 57281889, 12.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа № 911/776/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради, м.Ірпінь

про стягнення 1607463,40 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач) до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (далі відповідач) про стягнення 1607463,40 грн.

Провадження у справі №911/776/16 порушено відповідно до ухвали суду від 09.03.2016 року та призначено справу до розгляду на 22.03.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2016 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. Розгляд справи відкладався до 12.04.2016 року.

В судовому засіданні 12.04.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд, встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Продавець) та Комунально-побутовим підприємством «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (відповідач, Покупець) був укладений Договір № 1593/14-КП-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими субєктами господарювання, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцю з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 286 тис.куб.м.

На виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний на загальну суму 1 182 260,50 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року б/н на загальну суму 1 182 260,50 грн.

Таким чином позивачем передано відповідачу за період січень-грудень 2014 року природного газу на загальну суму 1 182 260,50 грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що Комунально-побутовим підприємством «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради частково сплачено кошти за поставлений природний газ на загальну суму 353 584,87 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 828 675,63 грн.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

У звязку з несвоєчасним виконанням грошового зобовязання з оплати природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 207 506,79 грн. пені та на підставі 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 534 606,41 грн. інфляційних та 36 674,57 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві визнав суму основного боргу 828675,63 грн., заперечував проти штрафних санкцій, посилаючись на те, що несвоєчасна оплата виникла з незалежних від нього обставин, через несплату споживачами коштів за послуги теплопостачання. У звязку з чим, відповідач посилався на тяжкий фінансовий стан і просив на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити штрафні санкції.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наслідками розгляду справи встановлено наявність заборгованості відповідача в сумі 828675,63 грн., що відповідачем визнано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з несвоєчасним виконанням грошового зобовязання з оплати природного газу, позивач просить стягнути з відповідача пені та на підставі 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 207506,79 грн., нарахований на заборгованість відповідача за фактичні періоди прострочення. Таким чином, розрахунок пені є арифметично вірним та обґрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 534 606,41 грн. інфляційних та 36 674,57 грн. 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що 3% річних та інфляційні нараховані за фактичні періоди прострочення. Таким чином, розрахунок 3% річних та інфляційних є арифметично вірним та обґрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим 3% річних та інфляційні підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Відповідач у відзиві не надав заперечень по суті наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, у звязку зі сплатою основного боргу просив зменшити пеню, 3% річних та інфляційні.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Однак, відповідач не обґрунтував поважності причин несвоєчасної оплати, допустив значне прострочення і сплачував основний боргу з простроченнями. Нарахований позивачем розмір санкцій узгоджений сторонами Договору та передбачений чинним законодавством. Також, чинним законодавством передбачено право суду зменшувати розмір неустойки, до якої не входять 3% річних та інфляційні. Відповідач просив зменшити штрафні санкції, однак не визначив та не обґрунтував розміру зменшення.

Крім того, як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладені обставини та заперечення позивача, суд не вбачає підстав для зменшення відповідальності відповідача за порушення термінів розрахунків за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької Комуни,11, код 32973584) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 828 675,63 грн. основного боргу, 207 506,79 грн. пені, 534 606,41 грн. інфляційних, 36 674,57 гри. 3% річних та 24111,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 20.04.2016 р.