Рішення № 57281189, 19.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.16р. Справа № 904/1617/16За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ

до Військової частини 3054 Національної гвардії України,м. Дніпропетровськ

про стягнення 167 643,84 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 173/1001 від 01.04.16р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Військової частини 3054 Національної гвардії України (далі-відповідач) про стягнення 167 643,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 016001 від 19.01.15р., в частині розрахунків за використану (куплену) електричну енергію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.16р. порушено провадження у справі № 904/1617/16, прийнято позовну заяву та справу призначено до розгляду в засіданні на 19.04.16р.

04.04.16р., 05.04.16р. та 18.04.16р. до суду від позивача надійшли для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

19.04.16р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи суду не надав, але 19.04.16р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з призначенням 19.04.16р. о 12:30 год. розгляду справи № 804/13688/15 в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді, стороною в якій є відповідач.

Дослідивши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні поданого клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відповідач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-друге, відповідач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.

По-третє, у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом документів, оскільки копію ухвали від 14.03.16р. відповідач отримав 29.03.16р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, у відповідача було достатньо часу (21 день) для виконання вимог ухвали суду.

По-четверте, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується своїми процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 19.04.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 016001 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1. якого, позивач продає електричну енергію відповідачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 297,68 кВт, величини якої по об'єктах відповідача визначені додатком "Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

У п. 2.3.1. Договору зазначено про те, що відповідач зобов'язується виконувати умови цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.5. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Положеннями п. 2.3.6. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Як зазначено у п. 1 Додатку 3 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць, а саме з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Сторонами було обумовлено, що відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у позивача рахунком (п. 2 Додатку 3 до Договору).

Пунктом 2.1 Додатку 3 до Договору визначено, що оплата рахунків за активну електричну енергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії проводиться на підставі самостійно отриманого у позивача рахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.

У п. 3.1.1. Договору зазначено про те, що позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифами, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Як зазначає позивач, останній належним чином виконував свої зобов'язання за Договором, що підтверджується актами про використану електроенергію за період з січня по березень 2015 рік.

Позивач звертає увагу суду, що Додатком 1 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу" до Договору відповідачу було узгоджено наступні обсяги постачання електроенергії (договірну величину електроспоживання):

- на січень 2015 у розмірі 53 000 кВт*год.

- на лютий 2015 у розмірі 10 000 кВт*год.

- на березень 2015 у розмірі 9 200 кВт*год.

Фактичне споживання електроенергії відповідача склало:

- у січні 2015 - 54 514 кВт*год.

- у лютому 2015 - 60 768 кВт*год.

- у березні 2015 - 60 118 кВт*год.

Таким чином, відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії:

- у січні 2015 на 1 514 кВт*год.

- у лютому 2015 на 50 768 кВт*год.

- у березні 2015 на 50 918 кВт*год.

Рахунки за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період: січень, лютий, березень 2015 року було вручено повноважному представнику відповідача, що підтверджується його підписом на корінцях виданих рахунків.

Як вказує позивач, всупереч умовам Договору, відповідач вказані рахунки до теперішнього часу не сплатив, а тому станом на 10.03.16р. його заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за період з січня по березень 2015 року становить 167 643,84 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 167 643,84 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 629, 714 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 275 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Військової частини 3054 Національної гвардії України (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, буд. 46, код ЄДРПОУ 25575569) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 167 643,84 грн. (сто шістдесят сім тисяч шістсот сорок три грн. 84 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 514,66 грн. (дві тисячі п'ятсот чотирнадцять грн. 66 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.04.16р.

Суддя ОСОБА_2