Ухвала суду № 57280040, 19.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 661/3315/15-ц Головуючий в І інстанції Матвєєва Н.В. Номер провадження 22-ц/791/924/16 Доповідач: Воронцова Л.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоСтародубця М.П., Воронцової Л.П.,суддів:Ігнатенко П.Я., секретарПісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від «05» лютого 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитом, зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_6 про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банка, звернулося до суду з вище зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 11 травня 2007 року між ним і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №574155, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 21600 доларів США строком на 218 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,99% річних.

Того ж дня між банком і ОСОБА_5, банком і ОСОБА_6 було укладено забезпечувальні договори: договір іпотеки, належної позичальниці квартири і договір поруки з ОСОБА_6, за яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник.

Належним чином ОСОБА_5 грошові зобов'язання щодо сплати щомісячного платежу не виконувала і станом на 10 червня 2015 року її заборгованість за кредитним договором склала 22122,43 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 468316,34 грн. і складається із: заборгованості за кредитом в сумі 17621,53 доларів США, заборгованості зі сплати відсотків в сумі 1748,42 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту в сумі 58268,07 грн., що еквівалентно за курсом НБУ 2752,48 доларів США, яку позивач просив стягнути достроково солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6

В грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору, який ухвалою суду від 09 грудня 2015 року прийнятий та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 посилалася на порушення банком ст.ст. 11, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування на сукупну вартість кредиту, що призвело до ненадання їй чіткої і зрозумілої інформації щодо сукупної вартості кредиту та введення її банком в оману щодо обставин, які мають істотне значення, включення до кредитного договору умов, які є несправедливими та їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду її, як споживача.

Позивач просила суд зарахувати із суми проведених нею платежів суму рівну вартості отриманого кредиту - 21600 доларів США, як суму повернутого кредиту, і зобов'язати відповідача повернути їй раніше сплачені платежі у рамках обслуговування кредиту у розмірі 2064 доларів США 33 центи.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено. Стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22122,43 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 468316, 34 грн. і судовий збір на користь держави по 1827 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційних скаргах на рішення суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6, поданих останніми окремо, посилаючись на його незаконність та невідповідність висновків суду обставина справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просили його скасувати, ухвалити нове, яким позов ОСОБА_5 задовольнити, у задоволенні позову банку відмовити.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 11 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником прав і обов'язків якого є АТ КБ «Надра» і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №574155, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 21600 доларів США на строк 218 місяців зі сплатою відсотків за користування 12,99% річних, а у випадку прострочення терміну виконання зобов'язань позичальником - у розмірі підвищеної подвійної відсоткової ставки - 25,98% річних, сплатою щомісячного мінімального платежу у розмірі 262 доларів США до 20 числа кожного місяця та передбачено відповідальність за неналежне виконання умов Договору у вигляді сплати пені у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми (пп. 1.3; 1.4; 3.3; 5.1-5.4) - /а.с. 7-8/.

У забезпечення виконання умов кредитного договору позичальником між банком і останньою та між банком і ОСОБА_6 того ж дня було укладено забезпечувальні договори: іпотеки з ОСОБА_5 і поруки з ОСОБА_6, за умовами яких останні зобов'язувалися: іпотекодавець - відповідати перед Банком майном, переданим нею в іпотеку; поручитель, як солідарний боржник, у повному об'ємі зобов'язань позичальника /а.с. 5-6, 9/.

Згідно до наданого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором, станом на 10.06.2015 року заборгованість останньої становить: 17621,53 доларів США - за кредитом; 1748,42 доларів США - заборгованість по відсоткам; 2752,48 доларів США - пеня за прострочення сплати платежів /а.с. 10, 11/.

Задовольняючи первісний позов Банку про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Банку про визнання недійсним кредитного договору, зобов'язання вчинити певні дії, суд І інстанції вважав, що умови оспорюваного позичальником кредитного договору, містять істотні умови, які сторонами погоджені, орієнтовна сукупна вартість кредиту зрозуміла за змістом його умов. ОСОБА_5 не надано суду доказів про те, що вона у момент укладання правочину помилялася щодо його умов і, що вказані умови є несправедливими та існує істотний дисбаланс договірних обов'язків на шкоду позичальника. Суд також вважав, що оскільки останній платіж позичальником здійснено 20.04.2015 року, а Банк звернувся до суду з позовом у серпні 2015 року, то ОСОБА_5 і ОСОБА_6, як солідарні боржники, повинні нести солідарну відповідальність за неналежне виконання умов кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, оскільки до нього він дійшов повно з'ясувавши обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, що їх регулюють та вирішив спір з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 повторюють зміст її позовної заяви та не вказують, у чому саме полягає незаконність і необґрунтованість оскаржуваного нею рішення суду, тому підлягають відхиленню.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про недотримання Банком при укладенні кредитного договору положень пунктів 2; 3; 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007р. №168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808 є юридично неспроможними, оскільки Правила набули чинності через 10 днів після їх реєстрації у Міністерстві юстиції України, тобто після укладення оспорюваного правочину. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58).

Доводи апелянта про порушення Банком ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» є неконкретизованими, містять перелік кредитних умов, не вказуючи, які із них конкретно не дотримані при укладенні оспорюваного договору. До того ж, надання Банком споживачу зазначеної інформації, тягне за собою відповідальність, встановлену ст.ст. 15, 23 вищевказаного закону у вигляді відшкодування заподіяних збитків, а не визнання договору недійсним.

Посилання апелянта на те, що до подачі позову і отримання розрахунків у додатках до позову їй не було відомо, яким саме чином проводиться зарахування платежів по кредиту підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на умовах договору і положеннях закону. Так підставою недійсності правочину, згідно ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину вимог законодавства. Крім того, пп. 3.5; 3.6 Умов кредитного договору, передбачено порядок прийняття Банком виконання позичальником своїх зобов'язань у разі несвоєчасного або неповного виконання останнім своїх зобов'язань, і такі умови стали результатом домовленості сторін.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при укладенні оспорюваного договору, ОСОБА_5 діяла вільно, виходячи з власних інтересів при прийнятті рішення про вибір контрагента та вступ з ним у договірні відносини, на власний розсуд визначилася з характером договору, погодивши його істотні умови. Позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 21600 доларів США, що нею не заперечується, здійснювала оплату платежів до 20.04.2015 року - 8 років, не порушуючи питання про відсутність істотних умов договору, незрозумілість його змісту та не погодження з ними, аж до подачі позову Банком про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 у частині незаконності рішення суду про відмову у позові про визнання недійсним кредитного договору аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_5 і змісту її позовної заяви є безпідставними і підлягаючими відхиленню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про недотримання Банком умов договору поруки щодо порядку попереднього повідомлення поручителя про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором підлягають відхиленню, як такі, що є безпідставними.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України №6-125цс14 від 17.09.2014р., яка є обов'язковою для застосування судами, пред'явлення вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002, щодо тлумачення ч.2 ст. 124 Конституції України - право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене встановлення законом або договором досудового врегулювання спору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про припинення договору поруки у зв'язку з пропуском кредитором строку пред'явлення вимоги до поручителя (ч.4 ст. 559 ЦК України) та внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності (ч.1 ст. 559 ЦК України) - у зв'язку із збільшенням розміру процентної ставки за кредитним договором підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором, позичальником здійснювалися платежі за договором до 20.11.2014 року безперервно та 20.04.2015р. нею було здійснено останній платіж, що сторонами не заперечується /а.с. 10-11/. Здійснення ОСОБА_5 дій по проведенню такої оплати, є переривання строку позовної давності у контексті положень пп. 1 ст. 264 ЦК України.

Оскільки останній платіж позичальником здійснено 20.04.2015 року, внесення останньою попереднього місячного платежу 20.11.2014р. у даних правовідносинах не має юридичного значення, як-то вважає ОСОБА_6 Відлік шестимісячного строку пред'явлення Банком вимоги до поручителя слід рахувати з 20.04.2015р. Отже, кредитор повинен був звернутися з позовом до суду до 20.10.2015 року, тоді як з позовом до суду останній звернувся у серпні 2015 року. За вказаних обставин підстави для визнання поруки ОСОБА_6 припиненою - відсутні.

У порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ОСОБА_6 не надав доказів на підтвердження збільшення Банком розміру процентної ставки за кредитним договором без погодження з ним цієї зміни, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності і такі докази в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вище зазначене, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нових фактів чи засобів доказування, висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню, а рішення суду - законне і обґрунтоване - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий підпис М. П. СтародубецьСудді: підпис підписЛ. П. Воронцова П. Я. Ігнатенко

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 19 квітня 2016 року

Ухвала набрала законної сили 14 квітня 2016 року

Суддя Секретар судового засідання Л. П. Воронцова Т. І. Пісоцька