Ухвала суду № 57279236, 12.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2993/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П., Сегеди С.М.

при секретарі: Томашевській К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма», ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи-приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2016 року, -

встановила:

В серпні 2015 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2014 нежитлового приміщення №550 по вул. Рішельєвська 11а в м.Одесі та нежитлового приміщення №502 по вул. Рішельєвська,11а в м.Одесі.

22 лютого 2016 року позивач надав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2016 року клопотання ОСОБА_2 задоволено.

Забезпечено позов шляхом накладання арештуна:

- нежитлове приміщення №550 в будинку №11-А по вул. Рішельєвській в м. Одесі, яке складається з нежилих приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі, заг. пл. 423,6 м2.;

- нежитлове приміщення другого та третього поверху №502 в будинку №11-А по вул. Рішельєвській в м. Одесі, заг. пл.. 363,8 м2.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма» подало апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви ОСОБА_2 прозабезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2С про вжиття заходів забезпечення позову і накладаючи арешт на нежитлові приміщення, районний суд свій висновок не мотивував, хоч і виходив з вимог ст. 151- 152 ЦПК України.

Судова колегія на підставі п. 2 ст. 312 ЦПК України вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, ці заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Всупереч приведеним вимогам, районний суд не пересвідчився у наявності спору про право власності між позивачем та відповідачами та існуванні реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, не зясував обсяг позовних вимог, не врахував, що позивач володіє лише 14% статутного капіталу товариства, а решта 86% належать іншій особі, що встановлено п. 8.4 Статуту Товариства і між нею та Товариством спору з приводу розпорядження майном товариства не виникло.

У відповідності до п. 6.2, п. 6.3, 6.3.1 Статуту майно товариства належить йому на праві власності, оренди та ін. воно формується за рахунок внесків учасників до статутного капіталу.

З урахуванням обставин, що склалися, у районного суду не було підстав вважати, що дійсно між позивачем і відповідачем виник спір з приводу нерухомого майна, і накладення арешту на нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову.

За таких обставин, судова колегія ухвалу суду першої інстанції скасовує і постановлює нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2С про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Керуючись: п. 2 ч. 2 ст. 307; ст.312; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма» задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8