Ухвала суду № 57279043, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3672/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі : головуючого судді Суворова В.О.

судді - Артеменко І.А.

судді - Сватаненко В.І.

при секретарі Фабіжевській Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровська Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності , -

ВСТАНОВИЛА:

14 липня 2015 року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, який уточнили 02 березня 2016 року, розширивши коло відповідачів та обґрунтування свого позову. Позивачі зазначають, що ОСОБА_2 набув з порушенням закону право власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою : Одеська області, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, вулиця Сонячна,13 ; Одеська області, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, вулиця Сонячна,15, чим порушив їх права, а саме земельні ділянки позивача перешкоджають доступу та вїзду до земельних ділянок, що належать їм на праві власності.

У резолютивній частині позову позивачі просять суд накласти арешт на спірні земельні ділянки, вказуючи, що є усі підстави вважати, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, шляхом наступного продажу незаконно отриманих ділянок (а.с.105,106).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2016 року клопотання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, Затоківської селищної ради, Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності - задоволено.

Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський смт. Затока, Сонячний район, вулиця Сонячна, 13, та накладення арешту на земельну ділянку за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський смт. Затока, Сонячний район, вулиця Сонячна, 15, які належать ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 09 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність ухвали суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом , заходи забезпечення позову.

Згідно з розясненнями, що викладені у пункті першому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Частиною другою статті 151 ЦПК України встановлено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд першої інстанції задовольняючи клопотання про забезпечення позову, яке викладено в позивній заяві, не звернув увагу, що позивачі ставлячи питання про забезпечення позову не мотивували заяву про забезпечення позову, що не відповідає вимогам частини другої статті 151 ЦПК України. Так, в клопотанні позивачі вказали, що існує загроза щодо можливого невиконання рішення суду у звязку з тим, що відповідач продасть земельні ділянки. Але жодного доказу, що відповідач має намір продати ділянки, вони суду не надали. Суд постановляючи ухвалу, вказує, що позивачі надали такі докази, але з вказаного приводу суд жодного доказу в ухвалі не зазначив.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен був здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, відповідач зазначає, що розташування земельних ділянок, які він придбав у власність, не порушують права позивачів. Відповідач вказує , що доступ, вхід та заїзд до земельних ділянок позивачів здійснюється з протилежної сторони від його земельних ділянок. Крім того, судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_3 до набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки самовільно їх використовувала в своїх потребах, встановивши огорожу, з приводу чого Затоківською селищною радою був наданий припис на усунення порушень закону (а.с.26). Крім того, відповідно до плану розташування земельних ділянок убачається, що між земельними ділянками позивачів та земельними ділянками відповідача існує розрив шириною один метр (а.с.42).

Судова колегія звертає увагу, що клопотання про забезпечення позову було розглянуто у судовому засіданні 02 березня 2016 року. Апелянт не був сповіщений про час та місце слухання справи. Суд проводячи судове засідання за даних обставин не врахував розяснень, які викладені в ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року № 10-72/0/4-13 "Про деякі питання застосування норм ЦПК". Так , відповідно до вказаних розяснень питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) у день надходження. Отже, якщо заяву про забезпечення позову подано після відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, то суддя одноособово вирішує це питання відповідно до вимог закону. У випадку якщо заява про забезпечення позову надійшла під час проведення судового засідання, то, відповідно, вона розглядається у судовому засіданні згідно з вимогами закону. Таким чином, якщо суд розглядав клопотання про забезпечення позову у судовому засіданні, він повинен був дотримуватися вимог ст. 158 ч.1 ЦПК України, відповідно до якої розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обовязковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Відповідач не сповіщався про час та місце слухання справи, дані про його сповіщення у порядку ст. 76 ЦПК України в матеріалах справи відсутні.

Порушення визначеного порядку проведення судового засідання позбавило апелянта можливості надати свої заперечення проти клопотання про забезпечення позову, що в свою чергу зробило неможливим врахувати їх суду при вирішенні питання при розгляді клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції вирішив питання з порушенням порядку для його вирішення, що є підставою для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п. 2, 311 ч.1 п.4, 313, 314, 315, 317, 318 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2016 року - скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання по суті.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною, оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_11

ОСОБА_12