Постанова № 57278280, 20.04.2016, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

____________________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

511/708/15-к

Номер провадження: 1-кп/511/18/16

20 квітня 2016 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В. ,

при секретарі - Песчанській К.В.,

за участю прокурора - Сагідова А.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

потерпілої - ОСОБА_5,

представника потерпілої - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області матеріали кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бритавка Чечельницького району Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційного не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, зареєстрованого в Єдиному Реєстрі досудових розслідувань за №12013170390001861 від 01.11.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 року біля 10:00 годин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Carina Е», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску, рухаючись по автодорозі М-16 «Одеса-Кучурган», в напрямку с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, на 69 км + 450 м, в порушення п.п.10.1; 16.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, рухаючись по проїзній частині, наблизившись до перехрестя автодороги М-16 «Одеса-Кучурган» з вулицею Леніна, с.Кучурган Роздільнянського району Одеської області, почав виконувати маневр повороту вліво, не переконавшись при цьому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, тим самим, не надав перевагу мопеду «Honda SA-50», реєстраційний номер НОМЕР_3, за кермом якого знаходилась ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка рухалась у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

В результаті зіткнення транспортних засобів, водію мопеду «Honda SA-50» ОСОБА_7 було завдано тілесних пошкоджень у вигляді закритого перелому сьомого правого ребра, закритого перелому лівого поперечного відростка першого поперекового хребця, множинні садна і синці голови та кінцівок, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 239 від 25.06.2014 кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.10.1; 16.13 Правил дорожнього руху, відповідно до яких: (п.10.1) Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; (п.16.13) Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч; стало причиною зіткнення автомобілю «Toyota Carina Е» та мопеду «Honda SA-50» та знаходяться в прямому причинному зв'язку із тілесними ушкодженнями, що були спричиненні потерпілій ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні даного злочину не визнав. Не заперечував проти своєї участі у дорожньо-транспортній пригоді, але заперечував проти спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, крім того, вважає, що сама потерпіла винна у ДТП.

Суду пояснив, що 01.11.2013 року біля 10:00 годин він керував автомобілем «Toyota Carina Е» та рухаючись по проїзній частині автодороги «Одеса-Кучурган» в напрямку с.Кучурган Роздільнянського району Одеської області, наблизившись до перехрестя з вулицею Леніна в с.Кучурган Роздільнянського району Одеської області, зупинився, щоб надати перевагу у русі автобусу, який рухався у зустрічному напрямку в бік м.Одеси. Переконавшись у відсутності транспортних засобів почав здійснювати маневр - поворот наліво у бік смт.Лиманське та побачив мопед, який рухався по дорозі з боку м.Первомайськ у бік м.Одеса, якого зразу видно не було та який їхав одразу ж за автобусом, зупинився і відчув, як мопед в'їхав у його стоячий автомобіль, який був вже на зустрічній полосі руху. Вважає, що потерпіла не дотримувалась дистанції між її мопедом та їдучим попереду неї автобусом, внаслідок чого він її одразу не помітив. В салоні його автомобілю був пасажир ОСОБА_8, вони вийшли з автомобіля і підійшли до потерпілої, яка впала з мопеду, вона по телефону почала викликати брата ОСОБА_2. Потім викликали працівників ДАІ та карету швидкої допомоги, яка забрала потерпілу до Роздільнянської ЦРЛ. У його присутності працівники ДАІ склали протокол, зробили заміри, слідчий допитав його пасажира. Потім разом зі слідчим вони поїхали до Роздільнянської ЦРЛ, де також вже був брат потерпілої. Він побачив лікаря ОСОБА_9, який був із знімками в руках, і який сказав, що переломів у потерплої не має, однак брат потерпілої почав заперечувати і казати, що повинно бути два переломи, однак рентгенолог також підтвердив слова ОСОБА_9 про відсутність переломів. Обвинувачений зазначив, що він відвідав потерпілу та вибачився перед нею, на лікування надав їй грошові кошти в сумі 2000,00 грн. Зі слів матері потерпілої йому стало відомо, що раніше ОСОБА_5 вже потрапляла в аварію, від якої її чоловік помер, а вона залишилась жива, але отримала численні переломи. Автомобіль обвинуваченого застрахований, однак у страхову компанію ні він, ні потерпіла не звертались та не повідомляли про ДТП.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину не визнав, його вина повністю підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілої, свідків, письмовими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що 01.11.2013 року біля 10:00 годин вона, керуючи мопедом «Honda SA-50», їхала по автодорозі «Кишинів-Одеса» з боку м.Первомайськ, попереду неї їхав автобус «Богдан» білого кольору, який проїхав перехрестя та зупинився, потерпіла до перехрестя ще не доїхала, коли побачила автомобіль обвинуваченого «Toyota Carina Е», який стояв на перехресті. Потерпіла пропустила автобус та почала здійснювати поворот у бік смт.Лиманське, так як вирішила, що обвинувачений надасть їй дорогу, однак побачила, що він почав рухатись. Вона почала вивертати кермо вправо, однак зіткнення уникнути їй не вдалось. Зазначила, що рухалась вона приблизно зі швидкістю 15-20 км/год., обвинувачений також рухався з невеликою швидкістю, так як тільки-но почав рух, зіткнення відбулось прямо на перехресті на її полосі руху. Від зіткнення вона впала з мопеду на дорожнє покриття та втратила свідомість, прийшла до тями від того, що її хтось підіймав. Вона попросили її не рухати. Потім приїхала карета швидкої допомоги та її забрали до лікарні, де їй зробили рентгенівські знімки, подивившись які головний лікар ОСОБА_10 сказав її брату, що у неї в наявності як мінімум два переломи. Підтвердила, що ОСОБА_3 вибачився перед нею в лікарні та надав їй на лікування грошові кошти у сумі 2000,00 грн., але більше її здоров'ям не цікавився та на її телефонні дзвінки не відповідав. 12.11.2013 року її виписали з лікарні з діагнозом «остеохондроз» та забій нирки на амбулаторне лікування, порадили дома робити зарядку. Однак вона почувала себе погано, їй було важко дихати, тому 14.11.2013 року вона поїхала до лікарні у м.Тираспіль. Там їй зробили знімок та виявили рідину у легенях та переламані ребра, рідину викачали та назначили курс лікування. У м.Тираспіль потерпіла зробила томограму грудної клітини та легень, на якій у неї виявили 9 переломів ребер, одне ребро у двох плоскостях, перелом ключиці, лопатки, перелом був закритий зі зміщенням. Зазначила, що між її мопедом та автобусом відстань була приблизно 11 м, тому ОСОБА_3 мав можливість її побачити та уникнути зіткнення. Вважає винуватим у ДТП ОСОБА_3, який повинен був пропустити її мопед. Пояснила, що рентгенівські знімки в Роздільнянській ЦРЛ їй видали на руки, але вона віддала їх слідчому ОСОБА_15. на його вимогу для проведення експертизи. В подальшому слідчий повернув їй 9 знімків замість 11, два знімка ним втрачено. Знімки з лікарні в м.Тираспіль знаходяться у неї. В Роздільнянській ЦРЛ їй знімок ключиці не робили, а перелом ключиці вперше виявили під час обстеження в м.Тираспіль. Заперечує, що коли-небудь потрапляла до аварії або отримувала переломи кісток іншим чином, стверджує, що всі виявлені у неї переломи вона отримала внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 01.11.2013 року їхав в автомобілі ОСОБА_3 «Toyota Carina Е» у якості пасажиру. При повороті ліворуч на смт.Лиманське на перехресті ОСОБА_3 зупинився для того, щоб пропустити автобус. Коли почали здійснювати поворот, то побачили мопед, який не витримував дистанцію та їхав за автобусом на відстані 10-15 м. Коли вони вже перетнули розділювальну смугу та заїхали на зустрічну полосу руху, мопед побіжно заціпився ніжкою за номерний знак автомобіля ОСОБА_3, який на той момент вже не рухався. Потерпіла втратила рівновагу, вперлась на капот автомобіля і з'їхала з нього, проїхала на мопеді далі і впала разом з мопедом. Він зі ОСОБА_3 вийшли з машини, викликали фельдшера, потерпілій надали першу допомогу та на кареті швидкої допомоги її відвезли до лікарні, потім приїхали працівника ДАІ.

Свідки захисту, допитані в судовому засіданні, не спростували обставин, викладених в обвинувальному акті.

Свідок ОСОБА_9, який працює лікарем-травматологом у Роздільнянській ЦРЛ, допитаний за клопотанням захисту, суду пояснив, що дійсно 01.11.2013 року біля 10.00 год. у Роздільнянську ЦРЛ після ДТП була доставлена потерпіла ОСОБА_5 з множинними забоями та гематомами. Їй зробили рентгенографію, на якій переломів не виявили. Свідок зазначив, що перелом ребра без зміщення на рентгенографії можливо і не побачити, його видно буде на комп'ютерній або магнітно-резонансній томографії. Також на рентгенографії не можливо виявити перелом поперечного відростку хребта. Також стверджував, що у потерпілої не було перелому ключиці, як вказано у висновку судово-медичного експерта ОСОБА_11, але стосовно спричинення такого перелому потерпілій обвинувачення ОСОБА_3 і не пред'явлено. Така думка лікаря узгоджується і з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 239 від 25.06.2014, яким не підтверджено висновок судово-медичного експерта ОСОБА_11 в частині наявності у потерпілої перелому ключиці.

Свідок ОСОБА_12, завідувач рентгенологічним відділенням Роздільнянської ЦРЛ, допитаний за клопотанням захисту, оглянувши у судовому засіданні знімки потерпілої, суду пояснив, що ці знімки дійсно робились в Роздільнянській ЦРЛ 01.11.2013р., але переломів на них не вбачається. Однак на рентгенівських знімках потерпілої, зроблених в лікарні в м.Тираспіль від 21.11.2013 року, вбачається свіжий перелом 7 ребра справа. Також на контрольних знімках, зроблених в Роздільнянської ЦРЛ 15.01.2015 року вбачається зрощений перелом з 7 по 9 ребро справа. Свідок припускає, що бувають випадки, коли на знімку перелом можливо і не побачити. Зазначив, що знімки від 01.11.2013р., зроблені в Роздільнянський ЦРЛ, є малоінформативними, оскільки хвору не підготували до рентгенографії, не зробили необхідних очисних процедур. На цих знімках 7 ребро справа закрито печінкою, газами та каловими масами, так що не виключає, що перелом могли і пропустити.

Свідок ОСОБА_10, який працює на посаді завідуючого хірургічним відділенням Роздільнянської ЦРЛ, допитаний в суді за клопотанням захисту, зазначив, що відповідно до опису знімку лікаря-рентгенолога в медичній карті потерпілої, переломів у неї під час знаходження в Роздільнянській ЦРЛ виявлено не було. Але не виключає, що у разі неправильного розташування хворого під час проведення рентгенографії, накладення тіні, відсутності зміщення, могли і не замітити перелому поперечного відростка хребта і ребра.

Слідчий СВ Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_13, допитаний в суді за клопотанням захисту, зазначив, що він проводив слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню. Рентгенологічні знімки від 01.11.2013р., зроблені під час перебування потерпілої в Роздільнянсьій ЦРЛ, знаходились у неї, на його вимогу потерпіла надала знімки для проведення судово-медичної експертизи. Згодом 9 знімків він повернув потерпілій. Що стосується медичної картки хворого, то її лікарня надає безпосередньо на вимогу судово-медичного експерта, після проведення експертизи картку експерт повернув йому, а він долучив її до матеріалів кримінального провадження.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно протоколом огляду місця ДТП від 01.11.2013р. з фото таблицею місцем ДТП є перехрестя автомобільної дороги «М-16» Одеса-Кучурган 69 км + 450м, яка має асфальтобетонне покриття, на момент огляду сухе, чисте, без дефектів, два напрямки руху, по одній смузі в кожному напрямку, на момент огляду на місці ДТП знаходяться на проїжджій частині автомобільної дороги «М-16», на лівій смузі автомобіль «Toyota», на правій смузі - мопед «Honda», також виявлено осип фарби червоного кольору від мопеду, слідів гальмування не виявлено. (а.с.78-84);

На схемі пригоди, доданої до протоколу, підписаної обвинуваченим та понятими, зображено місце розташування транспортних засобів після ДТП та слідова інформація (а.с.85).

Згідно висновку №1307 судової автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобіля «Toyota Carina Е» з мопедом «Honda» від 31.03.2014 року водій мопеду «Honda» р/н НОМЕР_2 у момент виникнення небезпеки для руху, належним чином виконуючи вимоги п.12.3 ПДР (у випадку виникнення небезпеки для руху водій повинен негайно вжити заходів по зниженню швидкості аж до зупинки транспортного засобу), не мала технічної можливості запобігти зіткненню; дії водія автомобіля «Toyota Carina Е» не відповідали вимогам п.п.10.1, 16.3 ПДР, згідно яких йому слід було надати дорогу водію мопеда, який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку направо, - створили аварійну ситуацію на дорозі, внаслідок якої сталася дорожньо-транспортна пригода (а.с.118-119).

З медичної картки стаціонарного хворого №3529 ОСОБА_5 вбачається, що 01.11.2013 року о 13.15 год. її госпіталізовано до травматологічного відділення Роздільнянської ЦРЛ з множинними забоями м'якої тканини голови, грудної клітини зліва, грудного відділу хребта, забієм нирок. Згідно запису у картці рентгенологічне профілактичне обстеження ОСОБА_5 проведено 01.11.2013 року за №3770, в картці мається опис рентгенологічних знімків лікарем-рентгенологом, усі рентгенологічні знімки у кількості 11 штук отримано потерпілою на руки. Згідно даних медичної картки потерпіла ОСОБА_5. весь час перебування в лікарні скаржилась на болі в грудному та поперековому відділі хребта, була виписана додому 12.11.2013р. на амбулаторне лікування (а.с.87-102).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №375 від 06.12.2013р. потерпілої ОСОБА_5, проведеної на підставі постанови слідчого ОСОБА_15. від 04.12.2013р., у останньої були виявлені наступні ушкодження: - закрита травма грудної клітини, представлена: поперечними переломами 2-5 ребер зліва по середній пахвовій лінії, подвійними переломами 7-9 ребер по задній пахвовій лінії, переломом 7-го правого ребра по задній пахвовій лінії, осколковим переломом зовнішнього кінця лівої ключиці без зміщення відламків, лінійним переломом-тріщиною лівої лопатки; - закритий перелом поперечного відростка 1-го поперекового хребця зліва; - множинні синці та садна з локалізацією в лівій виличної області та на спинці носа зліва, в поперековій ділянці зліва та у верхніх половинах обох сідниць, на тильній поверхні кистей і зап'ясть, на передньовнутрішній поверхні в нижній половині лівої гомілки і тильній поверхні лівої стопи. Перелічені ушкодження були спричинені 01.11.2013р внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути виступаюча частина (поверхня) рухомого автомобіля, а також дорожнє покриття при подальшому падінні на нього потерпілої та кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості. Даний висновок зроблений експертом на підставі огляду потерпілої, вивчення медичної документації - історії хвороби № 3529 та даних рентгенографічних досліджень: комп'ютерної томограми органів грудної порожнини, поперекового відділу хребта №1096 від 19.11.2013р. з Республіканської клінічної лікарні м.Тираспіль, консультативного висновку лікаря-рентгенолога Одеського обласного СМЕ від 19.11.2013р. Останній, дослідивши рентгенологічні знімки грудної клітини та знімок черевної порожнини потерпілої від 01.11.2013р., зроблені в Роздільнянській ЦРЛ, виявив на них ателектаз нижньої долі правої легені, перелом 7 правого ребра по задній пахвовій лінії, мішечну емфізему справа, в поперековому відділі хребта перелом поперечного відростку 1-го поперекового хребця зліва. (а.с.113-114).

В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 підтвердив свій висновок і зазначив, що потерпіла поступила у лікарню 01.11.2013 року, по сукупності даних у медичній документації та огляду ним особисто потерпілої 11.11.2013р., він зробив висновок про те, що травма грудної клітини отримана нею 01.11.2013р. Він виключає, що ці переломи були отримані потерпілою раніше, до даного ДТП, оскільки на знімках відсутні сліди консолідації (зрощення). Зазначає, що при таких переломах потерпіла могла самостійно рухатись. Оскільки при виготовленні томограми не ставилось питання про давність переломів, то і лікар, який описував томограму, не написав про кісткові мозолі. Експерт пояснив, що не пам'ятає, хто надав йому рентгенологічні знімки - слідчий або сама потерпіла, а томограми дала потерпіла. Надані знімки у нього сумнівів не викликали. Наголосив, що немає заборони використовувати для проведення експертизи знімки, зроблені в іншій державі. А рентгенологічні знімки від 01.11.2013р. були оглянуті та описані в порядку консультації в Одеському обласному бюро СМЕ лікарем-рентгенологом, оскільки він сам знімки не описує, а це робить лікар-рентгенолог. Крім того, оскільки томограма - це більш точний знімок, ніж рентген, то може спостерігатись таке явище як гіпердіагностика - тобто томограма може показати те, чого насправді немає. Також зауважив, що

перелом 7 правого ребра по задній пахвовій лінії та перелом поперечного відростку 1-го поперекового хребця зліва, зазначені в консультативному висновку лікаря-рентгенолога Одеського обласного бюро СМЕ, самі по собі являються тілесними ушкодженням середньої тяжкості.

У зв'язку з тим, що згідно медичної документації потерпілої - медичної картки стаціонарної хворої №3529 ОСОБА_5 під час її перебування в Роздільнянській ЦРЛ з 01.01.2013р. по 12.11.2013р. у неї переломів не виявлено, а згідно висновку судово-медичної експертизи №375 від 06.12.2013р. у потерпілої виявлені тілесні ушкодження середньої тяжкості, на підставі постанови слідчого від 17.06.2014р. в приміщенні Одеського обласного бюро СМЕ проведена комісійна судово-медична експертиза №239 від 20.11.2014 року потерпілої ОСОБА_5 за матеріалами справи - медичної картки №3529 стаціонарного хворого ОСОБА_5 та матеріалів кримінального провадження. Згідно даного висновку у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у виді: закритого перелому сьомого правого ребра; закритого перелому лівого поперечного відростку першого поперекового хребця, множинні садна та синці голови та кінцівок. Дані тілесні ушкодження оцінені експертами в комплексі, вони не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, викликали тривалий розлад здоров'я більш ніж 21 день і по цьому критерію згідно п.п.2.2.1.в), 2.2.2. і 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р. відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Згідно висновку експертів дані тілесні ушкодження спричинені внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути зовнішні частини автомобіля і мопеда в умовах ДТП (зіткнення легкового автомобіля та мопеда), а також при подальшому падінні тіла потерпілої і його зіткненні з елементами дорожнього покриття не вздовж до її потрапляння у лікарню 01.11.2013р. (а.с.105-112).

Оскільки при складанні висновків судово-медичних експертиз №375 та №239 судмедексперт ОСОБА_11 та комісія лікарів - судово-медичних експертів у складі 4 осіб прийшли до однакового висновку в частині отримання потерпілою 01.11.2013р. внаслідок ДТП тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді закритого перелому сьомого правого ребра; закритого перелому лівого поперечного відростку першого поперекового хребця, множинні садна та синці голови та кінцівок, що не суперечить матеріалам кримінального провадження, та іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, тому суд повністю погоджується з висновком комісійної судово-медичної експертизи №239 від 20.11.2014 року та частково з висновком судово-медичної експертизи №375 від 06.12.2013р. потерпілої ОСОБА_5 в частині, що не суперечить висновку №239 від 20.11.2014 року. Стосовно зазначених у висновку експерта №375 інших тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої - поперечних переломів 2-5 ребер зліва по середній пахвовій лінії, подвійних переломів 7-9 ребер по задній пахвовій лінії, осколкового перелому зовнішнього кінця лівої ключиці без зміщення відламків, лінійного перелому - тріщини лівої лопатки; то суд з висновком експерта в цій частині не погоджується, оскільки він суперечить іншим доказам по справі та виходить за межі пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення.

Таким чином, суд, проаналізувавши усі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що своїми діями, вчиненими з необережності, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України кваліфікований як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 заявив суду клопотання про визнання недопустимими доказів по справі, а саме: медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_5 №3529, акта СМЕ №341 та висновків судово-медичних експертиз №239 від 20.11.2014р. та №375 від 06.12.2013р. у зв'язку з тим що медична картка отримана слідчим ОСОБА_15. не процесуальним шляхом, тобто за відсутності його звернення з клопотанням до слідчого судді про надання йому дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів в порядку ст.ст.159,162 КПК України.

Суд вказані доводи захисту відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 і ч.2 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченим цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе: 1) наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні (п. 2 ч. 5 ст. 163 КПК України); 2) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 6 ст. 163 КПК України). При цьому, для оцінки потреб досудового розслідування, згідно ч. 4 ст. 132 КПК України, слідчий суддя (суд) зобов'язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Оскільки адміністрація Роздільнянської ЦРЛ добровільно надала експертам медичну картку №3529 стаціонарної хворої ОСОБА_5, а остання не заперечувала проти цього та добровільно надала на вимогу слідчого свої рентгенологічні знімки від 01.11.2013р., то у слідчого не було підстав звертатись до слідчого судді з клопотанням про застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно листів КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 06.05.2015р. та 29.03.2016р. медична картка ОСОБА_5 вилучена слідчим ОСОБА_15 27.11.2013р. і знаходиться в суді.

В матеріалах кримінального провадження міститься медична карта стаціонарного хворого №3529 ОСОБА_5, заведена в Роздільнянській ЦРЛ 01.11.2013р.. Вказана медична картка була оглянута в судовому засіданні лікарями даної лікарні, допитаними в якості свідків, які її заповнювали. У жодного з них зауважень або сумнівів щодо достовірності та справжності цієї картки та записів в ній не виникло. (а.с.87-102). Крім того, завідувач рентгенологічним відділенням Роздільнянській ЦРЛ ОСОБА_12 в судовому засіданні при огляді знімків потерпілої однозначно вказав, що ці знімки зроблені в Роздільнянській ЦРЛ та підписані медичною сестрою рентгенологічного відділення. Таким чином, суд вважає, що даний доказ отриманий у порядку, встановленому КПК України та визнає його допустимим.

Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, зтверджених наказом Міністерства охорони здоров'я N6 від 17.01.95 судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами. П. 4.1. Правил передбачає, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг

та інші необхідні відомості. Судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного, з'ясовує у нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється зматеріалами справи і наявними медичними документами. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта (акті судово-медичного обстеження - надалі акт). Керівники і лікарі лікувальних закладів зобов'язані подавати судово-медичному експерту при виконанні судово-медичної експертизи допомогу в проведенні клінічного обстеження і консультацій, здійснюванні лабораторних аналізів. При проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. В необхідних випадках судово-медичний експерт може використовувати відомості досліджень, що проводяться із залученням відповідних спеціалістів, не обстежуючи потерпілого особисто. За п.4.9. Правил при експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути відображені: характер ушкоджень з медичної точки зору (садно,синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості; вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження; механізм виникнення ушкоджень; давність (термін) спричинення ушкоджень; ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров'я, стійка втрата загальної працездатності тощо.

Згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95р. N6 проведення судово-медичної експертизи здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України. Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр

судової медицини, фахівці закладів охорони здоров'я та інших відомств. Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду. Первинна судово-медична експертиза може бути проведена

як одним, так і кількома експертами. Участь кількох експертів є обов'язковою при проведенні повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ. При виконанні експертиз, в яких виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції

судово-медичного експерта, і потрібна консультація фахівця у відповідній галузі медицини, або у разі потреби у проведенні огляду особи, яка піддається судово-медичній експертизі у

лікаря-фахівця, що працює в іншому закладі охорони здоров'я, судово-медичний експерт за погодженням з особою, яка призначила експертизу, має право залучати цього фахівця для проведення всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед

експертизою. Коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні судово-медичних лабораторних досліджень, судово-медичний експерт має право надіслати всі необхідні матеріали на ці дослідження. Порядок, організація та вид лабораторного дослідження визначаються правилами проведення окремих видів експертиз, затверджених наказом МОЗ України N 6 ( z0257-95 ) від 17 січня 1995 року.

Також, порядок складання висновку експерта та його зміст передбачені ст.ст. 101 та 102 КПК України.

При дослідженні судом висновків судово-медичних експертиз №239 від 20.11.2014р. та №375 від 06.12.2013р. порушень експертами вищезазначених норм законів при їх складанні судом не встановлено, вони не грунтуються на доказах, визнаних судом не допустимими, а тому суд визнає дані висновки допустимим доказами по даному кримінальному провадженню. Суд вважає, що експерти при складанні даних висновків діяли в межах закону, а твердження захисника ОСОБА_4 про те, що експерт ОСОБА_11 виявляв зайву ініціативу, досліджував те, що його не просили, отримував консультативні висновки невідомих осіб, незаконно отримав від потерпілої додаткову медичну документацію, є необґрунтованим та не відповідають дійсності.

Крім того, сторона захисту в разі незгоди з висновками судово-медичних експертиз, наданих прокурором, на підставі принципу змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, мала право заявити клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи, але таким своїм правом не скористалась.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини, наслідки злочину.

ОСОБА_3 вчинив злочин вперше, вчинений злочин є необережним та відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, обвинувачений має сім'ю, постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно.

Також, при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує, що обвинувачений не працює, не має власного джерела доходу, також враховує позицію потерпілої та її представника, які просять призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі реально з позбавленням його права керування транспортним засобом, що шкоду обвинувачений відшкодував частково, на суму 2000 грн., свою вину не визнав, не розкаявся у вчиненому.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, суд визнає вчинення злочину вперше.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 за вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, основне покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції даної статті з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта на загальну суму 295 грн. 20 коп. підлягають відшкодуванню обвинуваченим в дохід держави відповідно до вимог ст.ст.118-126 КПК України (а.с.120).

Речові докази не приєднувались.

Потерпілою ОСОБА_5 до початку розгляду справи по суті заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, спричиненої злочином на суму 18 648,18 грн. та моральної шкоди у сумі 20 0000 грн. (а.с.27-38).

Обвинувачений ОСОБА_3 позов не визнав.

З урахуванням обґрунтованості, доведеності позовних вимог, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково в частині стягнення з обвинуваченого майнової шкоди на суму 2 951 грн. 73 коп., що підтверджується чеками на придбання лікарських засобів (призначення даних препаратів наявне в медичній картці потерпілої) без урахування чеку на придабнання продуктів харчування на 11 грн. та чеку від 21.04.2013р. на суму 11.43 грн., та чеками на придбання пального, оскільки після отриманих травм потерпіла мала право та необхідність користуватись для пересування автотранспортним засобом. Судом не приймається до уваги квитанція, надана потерпілою на суму 675,54 руб. ПМР, оскільки потерпіла лікувалася за кордоном (ПМР) та надала розрахунок у рублях, крім того, квитанція датована 18.03.2013 року, тоді як ДТП відбулось 01.11.2013р.). Потерпілою не надано також жодного доказу на підтвердження вартості матеріального збитку за пеосилення харчування в сумі 5000 грн. та за пошкодження транспортного засобу - мопеду (заявлено до відшкодування 10 000 грн.), зокрема, відсутній висновок автотоварознавчої експертизи, немає даних про проведений ремонт мопеду та його вартість, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають. Що стосується відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, яку потерпіла оцінила в 200 000 грн., то суд вважає, що дійсно, потерпілій діями обвинуваченого ОСОБА_3 спричинено моральну шкоду, яку суд оцінює в 25 000 грн., враховуючи вимоги розумності та справедливості. Спричинення потерпілій діями обвинуваченого моральної шкоди в більшому розмірі потерпілою не доведено. Також з обвинуваченого підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в сумі 551 грн. 20 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.127-129,368-371,373,374,392,393,395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та з покладенням, відповідно до п.2 ч.1 ст.76 КК України, обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 295 грн. 20 коп. ( р/р 31256272210989 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272).

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, 2 951 грн. 73 коп., та моральну шкоду на суму 25 000 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягунути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Бобровська І. В.