Рішення № 57277142, 14.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 149/1908/14-ц Провадження № 22-ц/772/1070/2016Головуючий в суді першої інстанції Клімик К. О.Категорія 48 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів : Іванюка М.В., Кучевського П.В.

при секретарі : Торбасюк О.І.

за участю представника позивачки - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду від 10 лютого 2016 року, -

В с т а н о в и л а :

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 червня 2012 року відповідача зобов'язано сплачувати аліменти на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму. Натомість ОСОБА_3 з 2012 року ухиляється від сплати аліментів, чим поставив її з дітьми у скрутне матеріальне становище, тому просила стягнути із нього пеню за прострочення сплати аліментів з 22.05.2012 року до 01.05.2014 року в сумі 49 360 грн 35 коп.

В ході розгляду справи, позивачка неодноразово збільшувала позовні вимоги, останніми просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів з 22.05.2012 року по 30.11.2014 року в розмірі 81 738 грн 85 коп.

Справа розглядалась судами неодноразово, останнім рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 10.02.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей в розмірі 81738,85 грн., а також 246,80 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення змінити і зменшити розмір пені, виключивши періоди з 22.05.2012 року по січень 2013 року та 06.02.2013 року по червень 2014 року за котрий вона нарахована. Зазначив, що пеня стягується з моменту невиконання рішення суду про стягнення аліментів, про наявність якого він дізнався лише в січні 2013 року, тому вважає, що пеня підлягає нарахуванню саме з цього часу. Також вказав, що в нарахуванні пені за період з 06.02.2013 року по червень 2014 року відсутня його вина, оскільки державний виконавець безпідставно не звернув стягнення на допомогу по безробіттю, котру він отримував протягом цього строку. Крім того, суд допустив порушення ч.2 ст.196 СК України, не врахувавши його скрутний матеріальний стан і не зменшив розмір неустойки.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ч. ч.1, 2 ст.14 ЦПК України вбачається, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, вказав на те, що суди першої та апеляційної інстанції не встановили наявність вини відповідача у несплаті аліментів, що має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення пені за період з 22.05.2012 року по 30.11.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України, факт умисного та свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх зобов'язань по сплаті аліментів встановлено ухвалою Хмільницького міськрайонного суду від 29.08.2014 року про обмеження останнього у праві виїзду за кордон.

Проте, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки з вказаної ухвали не вбачається встановлення судом вини ОСОБА_3 в умисній несплаті аліментів, а саме: коли відповідач дізнався про стягнення з нього аліментів та про відкриття виконавчого провадження, що свідчило б про умисне невиконання ним рішення суду.

Тому посилання суду на обставини встановлені в ухвалі суду від 30.11.2014 року є необґрунтованими, а ці обставини підлягають встановленню судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не брав участі у розгляді справи при вирішенні питання про стягнення аліментів і 27.06.2012 року судом будо ухвалено заочне рішення. 16.07.2012 року було відкрито виконавче провадження, а 26.07.2012 року направлено ОСОБА_3 копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Однак, докази отримання останнім копії рішення суду чи вищевказаної постанови, як в матеріалах даної цивільної справи, так і в матеріалах виконавчого провадження, відсутні.

За таких обставин, не можна вважати, що ОСОБА_3 знав про стягнення з нього аліментів з 22.05.2012 року, умисно ухилявся від їх сплати, відтак наявна вина останнього. Також відсутні докази щодо дати отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, що направлялась йому 26.07.2012 року.

Тому нарахування пені з вказаних дат, за відсутності доказів вини відповідача, не відповідає вимогам закону.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що про наявність рішення суду та відкритого виконавчого провадження дізнався 14.01.2013 року. Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечував проти стягнення з нього аліментів саме з цієї дати.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про обізнаність ОСОБА_3 з необхідністю сплати аліментів за рішенням суду раніше за вказану дату, колегія суддів вважає, що нарахування пені необхідно проводити з 14.01.2013 року.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 мав заборгованість за аліментами станом на 01.12.2014 року в розмірі 18187,44 грн.

Перевіряючи алгоритм нарахування розміру пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, ст.360-7 ЦПК України, відповідно до якої суд має враховувати висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права.

Так, за правовою природою аліментні зобов'язання це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно і несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.12.2015 року по справі №6-2696цс15, висновок якого, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, мотивів для відступлення від якого у колегії суддів немає.

За таких обставин, суд здійснив невірний обрахунок пені, стягненню підлягає пеня за період з 14.01.2013 року по 30.11.2014 року в розмірі 4014,99 грн., що складається: за січень 2013 року - 59,07 грн. (347,46 х 1% х 17 днів); за лютий 2013 року - 177,41 грн. (633,60 грн. х 1% х 28 днів); за березень 2013 року - 196,42 грн. (633,60 грн. х 1% х 31 день); за квітень 2013 - 110,98 грн. (369,93 грн. х 1% х 30 днів); за травень 2013 року - 83,68 грн. (269,93 грн. х 1% х 31 день); за червень 2013 року - 125, 98 грн. (419,93 грн. х 1% х 30 днів); за липень 2013 року - 212,64 грн. (685,93 грн. х 1% х 31 день); за серпень 2013 року - 212,64 грн. (685,93 грн. х 1% х 31 день); за вересень 2013 року - 205,78 грн. (685,93 грн. х 1% х 30 днів); за жовтень 2013 року - 219,36 грн. (707,60 грн. х 1% х 31 день); за листопад 2013 року - 212,28 грн. (707,60 грн. х 1% х 30 днів); за грудень 2013 року - 157,36 грн. (507,60 грн. х 1% х 31 день); за січень 2014 року - 146,82 грн. (473,60 грн. х 1% х 31 день); за лютий 2014 року - 188,61 грн. (673,60 грн. х 1% х 28 днів); за березень 2014 року - 84,82 грн. (273,60 грн. х 1% х 31 день); за квітень 2014 року - 267,37 грн. (891,24 грн. х 1% х 30 днів); за травень 2014 року - 276,28 грн. (891,24 грн. х 1% х 31 день); за червень 2014 року - 267,37 грн. (891,24 грн. х 1% х 30 днів); за липень 2014 року - 241,98 грн. (780,59 грн. х 1% х 31 день); за серпень 2014 року - 241,98 грн. (780,59 грн. х 1% х 31 день); за жовтень 2014 року - 241,98 грн. (780,59 грн. х 1% х 31 день); за листопад 2014 року - 84,18 грн. (280,59 грн. х 1% х 30 днів).

Враховуючи вищевикладене, доводи скарги щодо цього заслуговують на увагу, розмір пені підлягає зменшенню, а рішення суду в цій частині зміні.

Доводи скарги про відсутність вини відповідача у нарахуванні пені за період з 06.02.2013 року по червень 2014 року через те, що державний виконавець не звернув стягнення на допомогу по безробіттю, котру він отримував протягом цього строку, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах виконавчого провадження докази, що ОСОБА_3 повідомляв державного виконавця про отримання такої допомоги відсутні.

Крім того, з відповіді Хмільницького міськрайонного центру зайнятості вбачається, що відповідач отримував вказану допомогу лише по 08.02.2014 року, а не до червня 2014 року.

Тому відсутні підстави для виключення цього періоду з нарахування пені.

Доводи скарги про неврахування судом скрутного матеріального стану відповідача при визначенні розміру пені та положення ч.2 ст.196 СК України щодо зменшення розміру неустойки є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3, в підтвердження цих доводів скарги, не надав, а апеляційним судом і так було зменшено розмір неустойки (пені).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду від 10 лютого 2016 року змінити, замість слів «за період з 22.05.2012 року по 30.11.2014 року в сумі 81738 грн. (вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень) 85 коп. (вісімдесят п'ять копійок)» вказати «за період з 14.01.2013 року по 30.11.2014 року в сумі 4014 грн. (чотири тисячі чотирнадцять грн.) 99 коп.».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: