Ухвала суду № 57275891, 18.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/3123/13-к Головуючий суддя І інстанції Шишкін О. В.

Провадження № 11/790/73/16 Суддя доповідач Гришин П.В.

Категорія: Шахрайство

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Гришина П.В.,

суддів Григорова П.О., Каплієнко І.І.,

при секретарі Голубенко Ю.О., Євдокименко В.В.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представників потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляціями прокурора, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_14, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_15 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_49 мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 30 січня 2012 року Дзержинським райнноим судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України до 6 років позбавлення волі,-

засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності, за ч.2 ст. 355 КК України - до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Згідно з ч.4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно призначено ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, зараховано покарання, відбуте частково за попереднім вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2012 року, яким останнього засуджено за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України до 6 років позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Харкова, громадянин України, зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_50 засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності, за ч.2 ст. 355 КК України - до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Згідно з ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 відраховано з моменту його затримання - з 04 квітня 2011 року, зараховано в строк відбування покарання знаходження його в СІЗО №27 м. Харкова з 27 квітня 2010 року по 25 червня 2010 року.

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 відраховано з моменту його затримання - з 11 жовтня 2011 року.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08 квітня 2014 року із змінами, внесеними згідно із Законом №1246-VII від 06 травня 2014 року звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання .

Згідно вироку, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, в період з серпня 2008 року по серпень 2010 року, як самостійно так і за попередньою змовою, в групі з ОСОБА_2, вчинив ряд злочинів, пов'язаних із заволодінням чужим майном шляхом шахрайства при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, володіючи пізнаннями в області юриспруденції і економіки, оскільки здобув вищу юридичну і вищу економічну освіту, усвідомлюючи, що багато громадян і юридичні особи потребують готівкових грошових коштів, проте за різними підставами не мають можливості отримати кредити в банківських установах, при цьому не мають пізнань в області законодавства, регулюючого правовідносини, пов'язані з отриманням кредиту під заставу майна, не знайомі з процедурою нотаріального оформлення таких операцій, але готові з метою отримання позики надавати в заставу об'єкти рухомого і нерухомого майна, що мають значну вартість, у 2008 році вирішив зайнятися злочинною діяльністю, яка полягала в заволодінні об'єктами власності, що мали значну вартість, шляхом обману і зловживання довірою.

З цією метою, ОСОБА_1 розробив злочинну схему, згідно якої підшукувалися особи, які мали об'єкти власності великої вартості та бажали отримати готівку в позику.

Після цього, ОСОБА_1, за допомогою своїх довірених осіб, заздалегідь маючи намір на заволодіння об'єктами власності, переконував вищезгаданих підшуканих громадян у вигідності отримання позики під заставу об'єктів власності саме у нього, а коли останні, не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_1, погоджувалися на його пропозицію, пропонував майбутнім позичальникам оформити їх правовідносини шляхом укладення договору позики, а так само договору іпотеки, при цьому, насправді, маючи намір шляхом приховування кількості і змісту підписуваних документів, в момент їх нотаріального оформлення отримати документ, який би надавав йому можливість розпоряджатися об'єктом іпотеки без необхідності отримання згоди іпотекодателя.

Таким чином, створювалися умови, які дозволяли ОСОБА_1 розпоряджатися об'єктами іпотеки, вартість яких значно перевищувала розмір позики, в будь-який зручний для нього момент, незалежно від дотримання або не дотримання позичальниками своїх зобов'язань перед ним.

Усвідомлюючи, що для здійснення вищезгаданого злочинного плану знадобляться співучасники, ОСОБА_1 ознайомив з ним ОСОБА_2, якому з метою отримання спільної матеріальної вигоди запропонував його сумісну реалізацію.

Отримавши згоду ОСОБА_16 брати участь у вчиненні злочинів, ОСОБА_1 так само вирішив використовувати в злочинній діяльності ряд інших осіб, з якими підтримував довірчі стосунки і для яких мав незаперечний авторитет, при цьому вирішивши не посвячувати їх в злочинний план. Даними особами виступили його батьки ОСОБА_17 та ОСОБА_4, які повністю йому довіряли, ОСОБА_18, яка знаходилася в матеріальній залежності від нього, ОСОБА_19, що була його довіреною особою, а так само інші особи, які, будучи знайомі з ОСОБА_1, рекомендували його своїм знайомим як порядну людину, яка надавала гроші в позику під заставу нерухомості.

З метою систематичного підшукування власників об'єктів рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 залучив ОСОБА_19, яка, розраховуючи на отримання матеріальної винагороди за надання посередницьких послуг, через засоби масової інформації розмістила оголошення про надання позики під заставу нерухомості, а після звернення до неї громадян від імені ОСОБА_1 проводила з ними попередні переговори, в ході яких роз'яснювала, що ОСОБА_1 надає позику на вигідних умовах шляхом укладення двох договорів, а саме договору позики і договору іпотеки, через що громадяни, які в подальшому приходили до нотаріальної контори для оформлення цих операцій із ОСОБА_1, не здогадувалися про те, що ними так само будуть підписані інші документи.

Місцем здійснення обману потерпілих ОСОБА_1 вибрав нотаріальну контору приватного нотаріуса ОСОБА_66, розташовану по АДРЕСА_9 оскільки він був з нею знайомий, систематично оформляв правочини зі своєю участю, підтримував з нею довірчі стосунки, а також знав, що через вищезгадані причини ОСОБА_66 під час оформлення операцій з його участю і участю його довірених осіб, таких як ОСОБА_16 та ОСОБА_18, недбало відноситься до своїх обов'язків. Недбалість приватного нотаріуса ОСОБА_66, яку ОСОБА_1 вирішив використовувати для вчинення злочинів, не посвячуючи її в злочинний намір, полягала в тому, що вона не роз'яснювала сторонам суті документів, що оформлюються, допускала підписання договорів без одночасної присутності всіх учасників правочину, не видавала копії документів позичальникам, що дозволяло ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вводити в оману потерпілих, приховуючи від них факт підписання договору комісії, оформлення якого було основною метою ОСОБА_1 і ОСОБА_2

З метою створення найбільш слушного моменту для обману потерпілих, останні запрошувалися у вищезгадану нотаріальну контору за декілька годин до приїзду самого ОСОБА_1 і здійснення операції, у зв'язку з чим потерпілі, за тривалий час очікування, стомлювалися психологічно і втрачали увагу до змісту підписуваних документів.

Також, ОСОБА_1, використовуючи довірчі стосунки із нотаріусом ОСОБА_66., просив останню про одночасне нотаріальне оформлення як договорів позики і іпотеки з його участю, так і договору комісії, комісіонерами в якому виступали або ОСОБА_16 або ОСОБА_18, що так само дозволяло обманювати потерпілих, які, не будучи заздалегідь попереджені ОСОБА_1 про необхідність підписання договору комісії, несвідомо підписували його в числі інших наданих ним документів і не надавали значення факту знаходження в приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_18 або ОСОБА_2, які приходили разом з ОСОБА_1 і яких потерпілі не сприймали як учасників договору.

Використовуючи умови розробленого ОСОБА_1 договору комісії, який підписувався і оформлявся шляхом обману при вищезгаданих обставинах, ОСОБА_16 і ОСОБА_1 отримували право розпоряджатися майном потерпілих, а також виконувати без їх відома ряд дій, направлених на відчуження цього майна.

Створивши таким чином шляхом обману і зловживання довірою умови для заволодіння майном потерпілих, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після цього, незалежно від виконання або невиконання потерпілими умов договору позики, реалізовували сумісний злочинний намір шляхом оформлення безгрошової і уявної оборудки по купівлі - продажу предмету комісії, в ході якої право власності переходило від потерпілих до ОСОБА_2, членів сім'ї ОСОБА_1 або іншим довіреним особам, що дозволяло ОСОБА_1 і ОСОБА_2 або самостійно або опосередковано через фіктивних власників розпоряджатися даним майном.

Надалі, з метою отримання можливості фактичного володіння об'єктами нерухомості, право власності на які ОСОБА_16 та ОСОБА_1 набували шляхом реалізації вищезгаданої злочинної схеми, співучасники, нехтуючи принципами психічної і фізичної недоторканності, волі, свободи і здоров'я людини, а також права власності, самовільно, без дотримання встановленої законом процедури, шляхом пошкодження майна потерпілих, замінювали вхідні двері квартир і здійснювали силове захоплення приміщень разом зі всім майном, що знаходилося в приміщеннях.

При цьому, усвідомлюючи, що потерпілі, дізнавшись про факт відчуження свого майна без їх відома і волі, звертатимуться в правоохоронні органи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою приховання злочину, шляхом надання йому видимості цивільно-правових відносин, розробили фіктивну схему, яка дозволяла обґрунтувати невиконання комісіонером умов договору комісії, в частині його зобов'язання повернути комітентові всі отримані від продажу предмету договору гроші.

Дана схема полягала в тому, що разом з оформленням договорів позики, іпотеки і комісії, особа, що виступала як комісіонер, а саме ОСОБА_16 або ОСОБА_18К, формально, без повідомлення позичальника (потерпілих у справі), укладали з ОСОБА_1 фіктивний договір поруки, згідно якого, нібито, виступали поручителем позичальника перед ОСОБА_1 Вказаний договір надавав можливість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 фіктивно обґрунтувати погашення поручителем зобов'язань потерпілих за договором позики за рахунок грошових коштів, нібито, виручених від продажу предмету договору комісії, в якому він же виступав комісіонером.

Так само, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що вартість предмету іпотеки і комісії значно перевищує розмір зобов'язань позичальника по поверненню грошових коштів за договором позики, з метою штучного завищення їх розміру, без відома потерпілих, передбачив в договорі позики наявність необґрунтовано великих штрафних санкцій за прострочення в погашенні заборгованості, які він, надалі, використовував для покриття різниці між сумою, нібито, вирученою комісіонером від продажу майна потерпілих і розміром основного зобов'язання позичальника перед ним. Таким чином, в своїй злочинній схемі, ОСОБА_1 заздалегідь передбачив спосіб штучного ухилення від кримінальної і цивільної відповідальності комісіонера за порушення договору комісії, використовуючи, передбачене цивільним правом правило заліку взаємних вимог сторін. Надалі, ОСОБА_1, маючи намір на здійснення шахрайських дій, з метою формування заборгованості перед ним у потерпілих, користуючись їх юридичною неосвідченністю, здійснював умисні дії з ухилення від прийому платежів і підписання актів прийому-передачі грошових коштів або доручав приймати від його імені платежі за договором позики особам, що не мають для цього спеціальних повноважень, зокрема ОСОБА_19

Вищезгаданим злочинним способом ОСОБА_1, за попередньою змовою і в групі з ОСОБА_2, в період із 21.10.2008 року по 13.10.2009 року заволоділи майном ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_24, а крім того, ОСОБА_1, так само в період серпня по листопад 2008 року під приводом позики грошових коштів, шляхом обману і зловживання довірою заволодів майном ТОВ «Валтар-агро» при наступних обставинах.

Так, у вересні 2008 року, ОСОБА_1, дізнавшись від раніше знайомого ОСОБА_25, що мешканка м. Харкова ОСОБА_9, у якої в сумісній власності з матір'ю ОСОБА_10 і батьком ОСОБА_21 є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, бажає отримати в позику грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США і, усвідомлюючи, що ринкова вартість даної квартири, що склалася на той момент, значно перевищує вказану суму, запропонував ОСОБА_2 шляхом реалізації вищезгаданої розробленої співучасниками злочинної схеми, заволодіти даною квартирою.

З цією метою, ОСОБА_1, через ОСОБА_25, повідомив ОСОБА_9, що готовий на вигідних умовах дати їй в позику вищезгадану суму грошей під заставу її квартири, за умови укладення договорів позики і іпотеки, вказавши їй місце нотаріального посвідчення даних операцій, а саме приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_3.

21.10.2008 року близько 14-30 годин ОСОБА_9, а так само її батьки ОСОБА_21 і ОСОБА_10, чоловік ОСОБА_26 і посередник ОСОБА_25, прибули в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 за адресою АДРЕСА_4.

Цього ж дня, близько 16-30 годин, з метою подальшої реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння майном ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_21, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 прибули ОСОБА_1, який почав переконувати потерпілих в своїй чесності і вигідності отримання у нього позики на умовах передачі в заставу квартири, а так само ОСОБА_2, який знаходився поза видимістю ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_21 і ОСОБА_26, щоб приховати від останніх мету свого прибуття, а саме участі як комісіонера при оформленні договору комісії, про майбутнє укладання якого потерпілі обізнані не були.

21.10.2008 року між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21, які не здогадувалися про його злочинні наміри, з іншого боку, були укладені договір позики строком до 20.12.2008 року на суму 26400 доларів США, з яких ОСОБА_9 на руки отримала 25000 доларів США, а 1400 доларів США складали відсотки за користування позикою, і договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_29. При цьому ОСОБА_1, з метою подальшої реалізації сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, пославшись на передбачені договором іпотеки зобов'язання ипотекодателей, отримав від потерпілих технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право власності на квартиру АДРЕСА_29, після чого передав ОСОБА_9 гроші в сумі 25000 доларів США, що на той момент, згідно офіційного курсу Національного банку України, складало 124637,50 гривень, роз'яснив їй порядок розрахунку за договором позики, зокрема, про необхідність виплати відсотків за користування кредитом, які складали 700 доларів США в місяць, а так само завірив ОСОБА_9 в можливості погашення заборгованості і після закінчення терміну договору.

При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_66 знаходячись в довірчих відносинах з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки неодноразово надавала їм послуги з нотаріального оформлення договорів позики, іпотеки і комісії, і не здогадуючись про наявність у них злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, вважаючи, що ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21 ознайомлені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з умовами отримання позики, а так само із змістом договору комісії, не роз'яснила потерпілим умови вищезгаданих договорів, у зв'язку з чим ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_21, довіряючи ОСОБА_1 і приватному нотаріусові ОСОБА_66, будучи фізично і психологічно стомлені тривалим перебуванням в приміщенні нотаріальної контори, підписали всі надані ним документи, зокрема несвідомо підписали під впливом обману договір комісії з ОСОБА_2, з фактом складання і змістом якого ознайомлені не були.

Таким чином, скориставшись недбалим відношенням до своїх обов'язків приватного нотаріуса ОСОБА_66, невисоким рівнем освіти ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ступенем їх фізичної і психологічної втоми на момент оформлення операції, довірою з їх боку, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом обману і зловживання довірою, отримали оформлений договір комісії, який ОСОБА_2 як комісіонер підписав вже після того, як потерплі пішли з нотаріальної контори, і на підставі якого отримали можливість розпоряджатися вищезгаданою квартирою без відома і волі потерпілих.

Продовжуючи не здогадуватися про злочинний намір ОСОБА_1 заволодіти квартирою, що належить нею, ОСОБА_9, виконуючи умови договору позики від 21.10.2008 року, з листопада 2008 року почала сплачувати останньому гроші в рахунок погашення заборгованості, виплативши до листопада 2009 року гроші на загальну суму 24500 доларів США.

При цьому, ОСОБА_1, не чекаючи виконання ОСОБА_9 своїх зобов'язань в повному обсязі, з метою реалізації сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, спрямованого на заволодіння шляхом шахрайства квартирою належною ОСОБА_27 і її родичам, 10.06.2009 року передав ОСОБА_2 технічний паспорт та інші документи, що встановлюють право, на вищезгадану квартиру, а так само залучив раніше знайому ОСОБА_18 для фіктивної участі в уявній операції з придбання у ОСОБА_16 квартири АДРЕСА_29.

Того ж дня, близько 19-45 годин, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_7, виконуючи відведену йому в реалізації злочинної схеми роль, ОСОБА_2, використовуючи право розпорядження чужим майном, яке йому надавав отриманий шляхом обману договір комісії з ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_21, уклав із ОСОБА_18 , яка не була обізнана про його злочинний намір, уявний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_29 внаслідок чого майно потерпілих вибуло з їх власності.

11.06.2009 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_18 звернувся до КП «Харківське міське БТІ» із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, після чого 25.06.2009 року КП «Харківське міське БТІ» за ОСОБА_18 було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, ринкова вартість якої, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №11832 від 10.01.2012, на момент скоєння злочину складала 365048 гривень.

Вчинивши вищезгадані злочинні дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таким чином, обернули в свою користь належну ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, розпоряджатися якою могли шляхом контролю дій ОСОБА_18, яка, не здогадуючись про протиправні дії ОСОБА_1 і довіряючи йому, виконувала всі його вказівки.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_9, дізнавшись про факт відчуження власності, що їй належить, звернеться в правоохоронні органи із заявою про шахрайство, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щоб ускладнити порядок оспорювання в суді переходу права власності до ОСОБА_18 і витребування майна з її незаконного володіння, прийняли рішення про повторне фіктивне переоформлення права власності на вказану квартиру.

З цією метою, 13.10.2009 року о 17-37 годин, ОСОБА_18 , не здогадуючись про злочинний спосіб заволодіння квартирою потерпілих, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_7, діючи за вказівкою ОСОБА_1, уклала з ОСОБА_16, а також ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, які не були обізнані про протиправну спрямованість наміру ОСОБА_1 фіктивний договір купівлі-продажу ? частини квартири АДРЕСА_29 в спільну сумісну власність.

В результаті вищезгаданих злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_21 і ОСОБА_10 була завдана матеріальна шкода на суму 365048 гривень, що є особливо великим розміром.

Окрім цього, в жовтні 2008 року ОСОБА_1, дізнавшись від раніше знайомій ОСОБА_34, що мешканець м. Харкова ОСОБА_22, у якого у власності є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_8, бажає отримати в позику грошові кошти 16 000 доларів США і, усвідомлюючи, що ринкова вартість даної квартири, що склалася на той момент, значно перевищує вказану суму, вирішив шляхом реалізації вищезгаданої злочинної схеми, шляхом шахрайства, заволодіти даною квартирою.

З цією метою, ОСОБА_1 через ОСОБА_34 повідомив ОСОБА_22, що готовий на вигідних умовах дати в позику вищезгадану суму грошей під заставу його квартири, за умови укладення договорів позики і іпотеки, вказавши йому місце нотаріального посвідчення даних правочинів, а саме приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_9.

22.10.2008 року в період часу з 16-00 до 17-00 годин ОСОБА_22 прибув до приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 за адресою: АДРЕСА_10.

Цього ж дня, з метою подальшої реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння майном ОСОБА_22, в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 прибули ОСОБА_1, а так само ОСОБА_18, яку ОСОБА_1 привернув для фіктивної участі як комісіонера при оформленні договору комісії, про майбутнє укладання якого потерпілий обізнаний не був.

22.10.2008 року між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_22 який не здогадувався про його злочинні наміри, з іншого боку, був укладений договір позики строком до 22.04.2009 року на суму 17700 доларів США, з яких ОСОБА_22 на руки отримав 16000 доларів США, а 1700 доларів США складали відсотки за користуванням позики, і договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_11. При цьому, ОСОБА_1, з метою подальшої реалізації злочинного наміру, посилаючись на передбачені договором іпотеки зобов'язання іпотекодателя, отримав від потерпілого технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право на квартиру ОСОБА_22, після чого передав останньому гроші в сумі 16000 доларів США, що на той момент, згідно курсу Національного банку України, складало 80160 гривень, роз'яснив йому порядок розрахунку за договором позики, зокрема про необхідність виплати відсотків за користування кредитом, які складали 450 доларів США в місяць, а так само завірив ОСОБА_22 в можливості погашення заборгованості і після закінчення терміну договору.

При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_66 знаходячись в довірчих відносинах з ОСОБА_1, оскільки неодноразово надавала йому послуги з нотаріального оформлення договорів позики, іпотеки і комісії, і не здогадуючись про наявність у ОСОБА_1 злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, вважаючи, що ОСОБА_22 ознайомлений ОСОБА_1 з умовами отримання позики, а так само із змістом договору комісії, що оформлявся за ініціативою ОСОБА_1 з його довіреною особою - ОСОБА_18, не роз'яснила потерпілому умови вищезгаданих договорів, у зв'язку з чим ОСОБА_22, довіряючи ОСОБА_1 і приватному нотаріусові ОСОБА_66, підписав всі надані йому документи, зокрема несвідомо підписав під впливом обману договір комісії із ОСОБА_18, з фактом підписання і змістом якого ознайомлений не був. ОСОБА_18 підписала договір комісії вже після того, як ОСОБА_22 залишив приміщення нотаріальної контори.

Таким чином, скориставшись недбалим відношенням до своїх обов'язків приватного нотаріуса ОСОБА_66, довірою з її боку, ОСОБА_1, шляхом обману і зловживання довірою, отримав оформлений договір комісії, який ОСОБА_18 як комісіонер підписала вже після того, як потерплий пішов з нотаріальної контори, на підставі якого, отримав фактичну можливість розпоряджатися вищезгаданою квартирою без відома і волі потерпілого, шляхом контролю дій ОСОБА_18, яка, не здогадуючись про протиправні дії ОСОБА_1 і довіряючи йому, виконувала всі його вказівки.

При цьому, ОСОБА_1, 18.08.2009 року, не чекаючи виконання ОСОБА_22 своїх зобов'язань в повному обсязі, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння шляхом шахрайства квартирою, належною ОСОБА_22, попросив ОСОБА_2, звернутися в КП «ХарміськБТІ» із заявою від імені ОСОБА_18, про видачу витягу про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8.

21.08.2009 року ОСОБА_2 отримав в КП «ХарміськБТІ» витяг із реєстру права власності, необхідний для нотаріального оформлення оборудки по відчуженню об'єкту нерухомості, який передав ОСОБА_1

Після цього, ОСОБА_1 доручив ОСОБА_18 , якій передав технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право на вищезгадану квартиру, укласти уявну оборудку з купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12, для участі в якій як покупець привернув свою матір ОСОБА_4

26.08.2009 року, близько 19-15 години, ОСОБА_18, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_7, виконуючи доручення ОСОБА_1, використовуючи право розпорядження чужим майном, яке їй надавав отриманий ОСОБА_1 шляхом обману договір комісії з ОСОБА_22, уклала уявний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13, внаслідок чого майно потерпілого ОСОБА_22 вибуло з його власності у власність ОСОБА_4

10.09.2009 року у КП «Харківське міське БТІ» було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_14, вартість якої, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №9628 на момент вчинення злочину складала 232602 гривень.

Вчинивши вищевказані злочинні дії, ОСОБА_1, таким чином обернув на свою користь належну ОСОБА_22 квартиру за адресою: АДРЕСА_8, розпоряджатися якою міг шляхом контролю дій ОСОБА_4, яка, не здогадуючись про протиправні дії ОСОБА_1 і довіряючи йому, виконувала всі його вказівки.

В результаті вищезгаданих злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_22 була спричинена матеріальна шкода на суму 232602 гривень, що є особливо великим розміром.

Окрім того, в грудні 2008 року, ОСОБА_1, дізнавшись від невстановленої в ході досудового слідства особи, що мешканка м. Харкова ОСОБА_23, у якої у власності є шестикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_15, бажає отримати в позику грошові кошти 80 000 доларів США і, усвідомлюючи, що ринкова вартість даної квартири, що склалася на той момент, значно перевищує вказану суму, запропонував ОСОБА_2 шляхом реалізації вищезгаданої розробленої співучасниками злочинної схеми, заволодіти даною квартирою.

З цією метою, ОСОБА_1, повідомив ОСОБА_23, що готовий на вигідних умовах дати в позику вищезгадану суму під заставу її квартири, за умови укладення договорів позики і іпотеки, вказавши їй місце нотаріального посвідчення даних правочинів, а саме приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 по АДРЕСА_51, з якою він, а так само ОСОБА_2 підтримували тривалі і довірчі відносини, оскільки систематично оформляли у неї різного роду правочини, зокрема договори позики, іпотеки і комісії.

26.12.2008 року близько 14-00 годин ОСОБА_23 разом з чоловіком ОСОБА_36 прибула в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 по АДРЕСА_51

Цього ж дня, близько 18.00 годин, з метою подальшої реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння майном ОСОБА_23, в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 прибув ОСОБА_1, який почав переконувати потерпілу в своїй чесності і вигідності отримання у нього позики на умовах передачі в заставу квартири, приховавши при цьому факт нотаріального оформлення договору комісії, що планувалося оформити між нею і ОСОБА_2, який, з метою подальшого заволодіння належною квартирою ОСОБА_23, мав намір отримати шляхом обману.

При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_67, знаходячись в довірчих стосунках із ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки неодноразово надавала їм послуги з нотаріального оформлення договорів позики, іпотеки і комісії, і не здогадуючись про наявність у ОСОБА_1 і ОСОБА_16 злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, вважаючи, що ОСОБА_23 ознайомлена ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з умовами отримання позики, а так само із змістом договору комісії, не роз'яснила потерпілій умови вказаного договору, запропонувавши їй підписати ті договори, про оформлення яких її попросив ОСОБА_1

26.12.2008 року, у вечірній час ОСОБА_23, підписала з ОСОБА_1 договір позики, згідно якої вона отримала у нього в позику строком до 26.12.2009 року грошових коштів в сумі 108 800 доларів США, з яких на руки отримала 80 000 доларів США, що на той момент, згідно курсу НБУ складало 623200 гривень, а 28 800 доларів США складали відсотки за користування позикою, а також підписала договір іпотеки, предметом якого була квартира за адресою: АДРЕСА_15. При цьому, ОСОБА_1, з метою подальшої реалізації сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, посилаючись на передбачені договором іпотеки зобов'язання іпотекодателя, отримав від потерпілої технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право на квартиру ОСОБА_23

В ході вивчення наданих для підпису нотаріусом ОСОБА_67 документів, ОСОБА_23 та її чоловік ОСОБА_36 випадково виявили наявність серед них договору комісії із раніше незнайомим ОСОБА_2, після чого заявили ОСОБА_1, що не домовлялися з ним про підписання даного договору, не знають ОСОБА_2 і не мають наміру продавати свою квартиру.

Усвідомлюючи, що йому не вдалося отримати договір комісії шляхом приховування від потерпілої факту його підписання і не бажаючи відмовлятися від доведення злочинного наміру до кінця, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_23 неправдиві відомості про те, що нотаріальне оформлення договору комісії з його довіреною особою - є додатковою умовою для видачі їй позики, завіривши останню, що це проста формальність і його перестраховка на випадок неповернення грошових коштів позичальником після закінчення терміну договору, а також пообіцяв не використовувати договір комісії, що надає право розпорядження її майном до закінчення терміну дії договору позики.

Будучи переконаною в щирості пояснень ОСОБА_1, повіривши йому і не здогадуючись про його злочинний намір, ОСОБА_23 погодилася на пропозицію і підписала договір комісії, в якому як комісіонер був вказаний ОСОБА_2

З метою спрощення способу заволодіння належною квартирою ОСОБА_23 шляхом шахрайства, ОСОБА_1 запропонував надати їй додаткову позику 20 000 доларів США за умови якщо ОСОБА_23 зніме з реєстраційного обліку всіх мешканців, що проживають у вказаній квартирі. Продовжуючи довіряти ОСОБА_1, ОСОБА_23 погодилася на дану пропозицію і 13.02.2009 року в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 уклала з ним додатковий договір до договору позики від 26.12.2008 року, отримавши від ОСОБА_1 гроші в сумі 20000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на той момент складало 154000 гривень і зобов'язалася в строк до 29.12.2009 року виплатити з урахуванням відсотків грошові кошти 135400 доларів США.

14.01.2010 року, реалізовуючи сумісну домовленість про продовження терміну договору позики між ОСОБА_23 і ОСОБА_1 за умови виплати відсотків за користування позикою, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 останні уклали додаткову угоду до договору позики від 26.12.2008 року, згідно якої ОСОБА_23 зобов'язалася в строк до 13.01.2011 року виплатити грошові кошти 217400 доларів США.

Продовжуючи не здогадуватися про злочинний намір ОСОБА_1 заволодіти квартирою, що належить їй, ОСОБА_23 та її чоловік ОСОБА_36, виконуючи умови договору позики від 26.12.2008 року, з січня 2009 року почали сплачувати ОСОБА_1 гроші в рахунок погашення заборгованості, виплативши до липня 2010 року гроші на загальну суму 76000 доларів США.

При цьому, ОСОБА_1, не чекаючи виконання ОСОБА_23 своїх зобов'язань в повному обсязі, з метою реалізації сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, направленого на заволодіння шляхом шахрайства квартирою ОСОБА_23, 07.04.2010 передав своїй довіреній особі ОСОБА_19, яка не була обізнана про його злочинні наміри, технічний паспорт і інші документи, що встановлюють право, на вищезгадану квартиру для отримання Витягу про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_15, необхідного для нотаріального оформлення операції по відчуженню вищезгаданого майна. Після цього, ОСОБА_1 для фіктивної участі в уявній оборудки з придбання у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_16 залучив свого батька ОСОБА_17, який не був обізнаний про його злочинні наміри.

13.07.2010 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, передав останньому технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право, на квартиру ОСОБА_23 для її відчуження в таємниці від потерпілій.

Того ж дня, о 18-46 годин в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 по АДРЕСА_51, виконуючи відведену йому ОСОБА_1 роль, ОСОБА_2, не отримавши прямої згоди ОСОБА_23 на продаж її квартири, в таємниці від неї, використовуючи право розпорядження квартирою, яке йому надавав фіктивний договір комісії з ОСОБА_23, уклав із ОСОБА_17 фіктивний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_39, внаслідок чого майно потерпілої вибуло з її власності.

13.08.2010 року КП «Харківське міське БТІ» за ОСОБА_17 було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_15, ринкова вартість якої, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №6361 від 10.10.2011 року на момент скоєння злочину складала 2 651 630 гривень.

Скоївши вищезгадані злочинні дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таким чином обернули в свою користь належну квартиру ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_15, розпоряджатися якою могли шляхом контролю дій ОСОБА_17, який, не здогадуючись про протиправні дії ОСОБА_1 і довіряючи йому, виконував всі його вказівки.

В результаті вищезгаданих злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_23 був спричинена матеріальна шкода на суму 2651630 гривень, що є особливо великим розміром.

Окрім цього, в лютому 2009 року ОСОБА_1, дізнавшись від ОСОБА_19, що мешканка м. Харкова ОСОБА_13, у якої у власності є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_17, бажає узяти в позику грошові кошти 3000 доларів США і, усвідомлюючи, що ринкова вартість даної квартири, що склалася на той момент, значно перевищує вказану суму, запропонував ОСОБА_2 шляхом реалізації вищезгаданої розробленої співучасниками злочинної схеми, заволодіти даною квартирою.

З цією метою, ОСОБА_1, через ОСОБА_19, переконав потерпілу в чесності і вигідності отримання у нього позики на умовах передачі в заставу квартири та повідомив ОСОБА_13, що готовий на вигідних умовах дати в позику вищезгадану суму грошей під заставу її квартири, за умови укладення договорів позики і іпотеки, вказавши їй місце нотаріального посвідчення даних операцій, а саме приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_9.

12.02.2009 року близько 19-00 годин, ОСОБА_13, спільно з ОСОБА_19, прибула в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_18.

Цього ж дня, близько 19-20 годин, з метою подальшої реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння майном ОСОБА_13, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 прибули ОСОБА_1 та ОСОБА_18 , яку ОСОБА_1 залучив для фіктивної участі як комісіонера при оформленні договору комісії, про майбутнє укладання якого потерпіла не була обізнана.

12.02.2009 року між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_13, яка не здогадувалася про його злочинні наміри, з іншого боку, були укладені договір позики строком до 12.02.2010 року на суму 4080 доларів США, з яких ОСОБА_13 на руки отримала 3000 доларів США, а 1080 доларів США складали відсотки за користування позикою, і договір іпотеки, предметом якого була належна ОСОБА_13 квартира АДРЕСА_19. При цьому ОСОБА_1, з метою подальшої реалізації сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, посилаючись на передбачені договором іпотеки зобов'язання іпотекодателя, отримав від потерпілої технічний паспорт та інші документи, що встановлювали право на квартиру АДРЕСА_19, після чого передав ОСОБА_13 гроші в сумі 3000 доларів США, що на той момент, згідно офіційного курсу Національного банку України, складало 23100 гривень, роз'яснив їй порядок розрахунку за договором позики, зокрема, необхідність виплати відсотків за користування кредитом, які складали 90 доларів США в місяць.

При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_66 знаходячись в довірчих стосунках із ОСОБА_1, оскільки неодноразово надавала йому послуги з нотаріального оформлення договорів позики, іпотеки і комісії, і не здогадуючись про наявність у нього злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, вважаючи, що ОСОБА_13 ознайомлена ОСОБА_1 із умовами отримання позики, а так само із змістом договору комісії, не роз'яснила потерпілій умови договору комісії, у зв'язку з чим ОСОБА_13, довіряючи ОСОБА_1 і приватному нотаріусові ОСОБА_66, будучи особою з невисоким рівнем освіти, підписала всі надані нею документи, зокрема несвідомо підписавши під впливом обману договір комісії із ОСОБА_18, з фактом підписання і змістом якого ознайомлена не була. ОСОБА_18 підписала договір комісії вже після того, яка ОСОБА_13 залишила приміщення нотаріальної контори.

Таким чином, скориставшись недбалим відношенням до своїх обов'язків приватного нотаріуса ОСОБА_66, невисоким рівнем освіти ОСОБА_13, довірою з її боку, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом обману і зловживання довірою, отримали оформлений договір комісії, на підставі якого придбали можливість розпоряджатися вищезгаданою квартирою, шляхом контролю дій ОСОБА_18, яка, не здогадуючись про протиправні дії ОСОБА_1 і довіряючи йому, виконувала всі його вказівки.

Продовжуючи не здогадуватися про злочинний намір ОСОБА_1 заволодіти її квартирою, ОСОБА_13, виконуючи умови договору позики від 12.02.2009 року стала регулярно, в строки передбачені договором, сплачувати останньому гроші в рахунок погашення заборгованості.

18.08.2009 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою і в групі з ОСОБА_1, не чекаючи виконання ОСОБА_13 своїх зобов'язань в повному обсязі перед останнім, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння шляхом шахрайства квартирою ОСОБА_13, в таємниці від останньої, звернувся із заявою від імені ОСОБА_18 до КП «Харківське міське БТІ», де отримав Витяг про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_17, необхідний для нотаріального оформлення оборудки по відчуженню об'єкту нерухомості.

Після цього, ОСОБА_1, діючи погоджено з ОСОБА_16, доручив ОСОБА_18, якій передав технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право на вищезгадану квартиру, укласти уявну оборудку із купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2

26.08.2009 року, близько 19-15 годин, ОСОБА_18 , в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_9, виконуючи доручення ОСОБА_1, використовуючи право розпорядження чужим майном, яке їй надавав отриманий ОСОБА_1 шляхом обману договір комісії з ОСОБА_13, уклала з ОСОБА_2 уявний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_20, внаслідок чого майно потерпілої ОСОБА_13 вибуло з її власності.

10.09.2009 року ОСОБА_2 продовжуючи реалізацію сумісного із ОСОБА_1 злочинного наміру, в таємниці від потерпілої ОСОБА_13, звернувся до КП «Харківське міське БТІ» із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно і цього ж дня за останнім було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_21, ринкова вартість якої згідно висновку будівельно-технічної експертизи №8338 від 16.01.2012 року на момент скоєння злочину складала 215168 гривень.

Виконавши вищезгадані злочинні дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таким чином обернули в свою користь належну ОСОБА_13 квартиру за адресою: АДРЕСА_22.

При цьому ОСОБА_1, бажаючи приховати факт вчиненого злочину, через ОСОБА_19, продовжив отримувати від ОСОБА_13, яка знаходилася в невіданні щодо факту відчуження квартири, що їй належала, грошові кошти за договором позики від 12.02.2009 року.

У грудні 2009 року, ОСОБА_13, потребуючи отримання додаткових позикових грошових коштів, через ОСОБА_19 знов звернулася до ОСОБА_1 з проханням про позику їй грошових коштів в сумі 2000 доларів США.

При цьому, ОСОБА_1, продовжуючи приховувати від ОСОБА_13 факт відчуження квартири, що їй належить, і не бажаючи, що б потерпіла про це дізналася, 29.12.2009 року, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 за адресою: АДРЕСА_23, уклав з ОСОБА_13 додатковий договір позики на суму 7700 доларів США, терміном дії до 29.12.2010 року, і додатковий договір до договору іпотеки від 12.02.2009 року, в якому було вказано, що ОСОБА_13 є власником АДРЕСА_24.

Підписавши вищезгадані договори і навіть не припускаючи, що квартира, що їй належала, вже тривалий час як продана, потерпіла ОСОБА_13 в період з січня 2010 року по грудень 2010 року, виконуючи свої зобов'язання за договором позики, продовжувала сплачувати ОСОБА_1 через ОСОБА_37 грошові кошти, виплативши в загальній сумі 6170 доларів США, і припинила виплату тільки після того, як дізналася, що на підставі позову раніше не знайомого їй ОСОБА_16 судом Фрунзенського району м. Харкова винесена ухвала про її виселення із квартири АДРЕСА_25.

В результаті вищезгаданих злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_16 потерпілій ОСОБА_13 була завдана матеріальна шкода на суму 215168 гривень, що є особливо великим розміром.

Окрім того, в липні 2009 року ОСОБА_1, дізнавшись від ОСОБА_19, що мешканка м. Харкова ОСОБА_12, у якої в сумісній власності з її братом ОСОБА_24 є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_26 бажає узяти позику грошові кошти в сумі 17000 доларів США і усвідомлюючи, що ринкова вартість даної квартири, що склалася на той момент, значно перевищує вказану суму, запропонував ОСОБА_2 шляхом реалізації вищезгаданої розробленої співучасниками злочинної схеми, заволодіти даною квартирою.

З цією метою, ОСОБА_1, через ОСОБА_19, повідомив ОСОБА_12, що готовий на вигідних умовах дати в позику вищезгадану суму грошей під заставу її квартири, за умови укладення договорів позики і іпотеки, вказавши їй місце нотаріального посвідчення даних операцій, а саме приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 АДРЕСА_9.

16.07.2009 року близько 17-00 годин ОСОБА_12 і ОСОБА_24 прибули в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 по АДРЕСА_52

Цього ж дня, близько 20-00 години, з метою подальшої реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння майном ОСОБА_12 і ОСОБА_24, в приміщення нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_66 прибули ОСОБА_1, який почав переконувати потерпілих в своїй чесності і вигідності отримання у нього позики на умовах передачі в заставу квартири, а так само ОСОБА_2, який знаходився поза видимістю ОСОБА_12 і ОСОБА_24, щоб приховати від останніх мету свого прибуття, а саме участі як комісіонера при оформленні договору комісії, про майбутнє укладення якого потерпілі не були обізнані.

16.07.2009 року між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_12, ОСОБА_24, які не здогадувалися про його злочинні наміри, з іншого боку, були укладені договір позики строком до 16.07.2010 року на суму 23120 доларів США, з яких ОСОБА_12 на руки отримала 17000 доларів США, а 6120 доларів США складали відсотки за користування позикою, і договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_53 При цьому ОСОБА_1, з метою подальшої реалізації сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, посилаючись на передбачені договором іпотеки зобов'язання іпотекодателя, отримав від потерпілих технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право на вищезгадану квартиру, після чого передав ОСОБА_12 гроші в сумі 17000 доларів США, що на той момент, згідно офіційного курсу НБУ складало 129728,7 гривень, роз'яснив їй порядок розрахунку за договором позики, зокрема про необхідність виплати відсотків за користування кредитом, які складали 510 доларів США в місяць, а так само завірив ОСОБА_12 в можливості погашення заборгованості і після закінчення терміну договору.

При цьому, приватний нотаріус ОСОБА_66 знаходячись в довірчих стосунках із ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки неодноразово надавала їм послуги із нотаріального оформлення договорів позики, іпотеки і комісії, і не здогадуючись про наявність у них злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, і вважаючи, що ОСОБА_12 і ОСОБА_24 ознайомлені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з умовами отримання позики, а так само із змістом договору комісії, не роз'яснила потерпілим умови вищезгаданих договорів, у зв'язку з чим останні, довіряючи ОСОБА_1 і приватному нотаріусові ОСОБА_66, будучи фізично і психологічно стомлені тривалим перебуванням в приміщенні нотаріальної контори, несвідомо підписали всі надані нотаріусом документи, зокрема підписавши під впливом обману договір комісії з ОСОБА_2, з фактом підписання і змістом якого ознайомлені не були. ОСОБА_2 підписав договір комісії вже після того, як ОСОБА_12 і ОСОБА_24 залишили приміщення нотаріальної контори.

Таким чином, скориставшись недбалим відношенням до своїх обов'язків приватного нотаріуса ОСОБА_66, невисоким рівнем освіти ОСОБА_12 і ОСОБА_24, ступенем їх фізичної і психологічної втоми на момент оформлення оборудки, довірою з їх боку, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом обману і зловживання довірою, отримали оформлений договір комісії, на підставі якого отримали можливість розпоряджатися вищезгаданою квартирою без відома і волі потерпілих.

Продовжуючи не здогадуватися про злочинний намір ОСОБА_1 заволодіти квартирою, що їй належить, ОСОБА_12, виконуючи умови договору позики від 16.07.2009 року, з серпня 2009 року почала сплачувати останньому гроші в рахунок погашення заборгованості, виплативши до грудня 2010 року гроші на загальну суму 7100 доларів США.

У вересні 2009 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою і в групі з ОСОБА_1, не чекаючи виконання ОСОБА_12 і ОСОБА_24 своїх зобов'язань в повному обсязі перед останнім, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на заволодіння шляхом шахрайства квартирою потерпілих, в таємниці від останніх, звернувся із заявою від імені ОСОБА_24 в КП «Харківське міське БТІ», де отримав Витяг про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_27, необхідний для нотаріального оформлення оборудки по відчуженню об'єкту нерухомості. Після цього, ОСОБА_1 для фіктивної участі в уявній оборудці з придбання у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_28 привернув свого батька ОСОБА_17, який не був обізнаний про злочинний характер його дій.

10.09.2009 року ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію сумісного з ОСОБА_2 злочинного наміру, передав останньому технічний паспорт і інші документи, що встановлювали право на квартиру ОСОБА_38 і ОСОБА_24 для її відчуження в таємниці від потерпілих.

Цього ж дня, близько 19-55 годин, в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_67 Г.І, по АДРЕСА_51, виконуючи відведену йому в реалізації злочинної схеми роль, ОСОБА_2 не отримавши прямої згоди ОСОБА_12 і ОСОБА_24 на продаж їх квартири, в таємниці від останніх, використовуючи право розпорядження квартирою, яке йому надавав фіктивний договір комісії з потерпілими, уклав з ОСОБА_17, який не був обізнаний про протиправну спрямованість наміру ОСОБА_1 і ОСОБА_2, уявний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_53, внаслідок чого майно потерпілих вибуло з їх власності.

30.09.2009 року у КП «Харківське міськеБТІ» за ОСОБА_17 було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_26, ринкова вартість якої, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №4848 від 25.07.2011 року на момент скоєння злочину складала 355 700 гривень.

Скоївши вищезгадані злочинні дії, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таким чином, шляхом шахрайства, обернули в свою користь належну ОСОБА_12 і ОСОБА_24 квартиру за адресою: АДРЕСА_26, розпоряджатися якою могли шляхом контролю дій ОСОБА_17, який, не здогадуючись про протиправні дії ОСОБА_1 і довіряючи йому, виконував всі його вказівки.

При цьому ОСОБА_12, яка знаходилася в невіданні щодо факту відчуження квартири, що їй належить, продовжувала сплачувати ОСОБА_1 гроші за договором позики від 16.07.2009 року аж до січня 2011 року, коли припинила виплату, оскільки дізналася про те, що її квартира вже тривалий час як продана.

В результаті вищезгаданих злочинних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_12 і ОСОБА_39 була заподіяна матеріальна шкода на суму 355 700 гривень, що є особливо великим розміром.

Окрім цього, в період з 2006 року по 2008 рік між ТОВ «Валтар-Агро», в особі директора ОСОБА_40 і ОСОБА_1 була досягнута усна угода про систематичні позики у останнього грошових коштів під заставу сільськогосподарської продукції. Згідно досягнутої угоди ТОВ «Валтар-Агро» завозив на елеватори Харківської області сільськогосподарську продукцію, після чого переоформляв її на ПФ «ЦСІ «Аграрій» засновником якої був ОСОБА_1, який у свою чергу перераховував на поточний рахунок ТОВ «Валтар-агро» раніше обумовлену суму позикових грошових коштів. Надалі, ТОВ «Валтар-Агро», коли наступав час повернення позики, придбавало у ПФ «ЦСІ «Аграрій» назад заставне майно шляхом зворотного переоформлення на свій рахунок сільськогосподарської продукції на елеваторах Харківської області. З метою приховання факту позики грошових коштів ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_40 використовувати для оформлення вищезгаданих господарських взаємин договори купівлі-продажу, а також витратні накладні на постачання товару. При цьому, оскільки вартість с/г продукції, переданої ТОВ «Валтар-Агро» як заставу ПФ «ЦСІ «Аграрій», значно перевищувала розмір грошових коштів, перерахованих за безготівковим розрахунком ОСОБА_1, як засновником даної фірми в адресу ТОВ «Валтар-Агро», ним, з метою надання фактично існуючим позиковим відносинами виду відносин за договором купівлі-продажу, а також уявного факту оплати поставленої продукції в повному обсязі, було запропоновано ОСОБА_40, як директорові ТОВ «Валтар-Агро» видавати йому квитанції до прибуткових касових ордерів про, нібито, отримання від нього наявних грошових коштів по оплаті постачань с/г продукції на суми, які складали різницю між розміром поставленої продукції і фактичним розміром безготівкової оплати на поточний рахунок ТОВ «Валтар-Агро».

У 2008 році ОСОБА_1 вирішив скористатися довірчим відношенням до нього з боку посадових осіб ТОВ «Валтар-агро», щоб заволодіти майном вищезгаданого підприємства, яке було б йому передано як застава шляхом укладення договорів купівлі-продажу.

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1 вирішив досягти найбільш сприятливих умов для скоєння злочину і запропонував директорові ТОВ «Валтар-Агро» ОСОБА_40 продовжити господарські відносини, що склалися, шляхом подальшого переоформлення сільськогосподарській продукції, що належала ТОВ «Валтар-агро», на ПФ «ЦСІ «Аграрій», обіцяючи сплатити частину вищезгаданої продукції з можливістю зворотного викупу даного майна на колишніх умовах.

При цьому, сам ОСОБА_1, бажаючи надати взаєминам, що склалися, вигляду цивільно-правових, вирішив в завершення злочинного наміру переоформити отримане від ТОВ «Валтар-Агро» майно на ТОВ «ЦАПІ «Кредит-Агро», в якому він був співзасновником і директором, внаслідок чого, мав можливість розпоряджатися предметом злочину за власним розсудом.

На здогадуючись про злочинний намір ОСОБА_1, довіряючи останньому, посадові особи ТОВ «Валтар-Агро» шляхом списання зі свого особового рахунку і зарахування на рахунок на ПФ «ЦСІ «Аграрій» поставило в адресу останньої: 29.09.2008 року пшеницю 6-го класу в кількості 200,330 тон, вартістю 180 399,60 грн, що зберігалася на ТОВ «Беспалівське ХПП»; у період з 14.08.2008 року по 18.09.2008 року ячмінь 3-го класу в кількості 546,116 тон, вартістю 510498,79 грн, що зберігався на ТОВ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство»; у період з 17.09.2008 року по 08.10.2008 року соняшник в кількості 356,564 тон на суму 713 128,00 грн., що зберігався на ДП ДАК «Хліб України» «Торгово-заготівельне підприємство»; у період з 11.08.2008 року по 22.09.2008 року ячмінь 3-го класу в кількості 403,822 тон на суму 410 826,37 грн., що зберігався на ДП ДАК «Хліб України» «Торгово-заготівельне підприємство»; у період з 11.08.2008 року до 23.09.2008 року пшеницю 6-ої класу в кількості 673,367 тон на суму 587363,25 грн., що зберігалася на ДП ДАК «Хліб України» «Торгово-заготівельне підприємство», а всього ТОВ «Валтар-агро» в період з 11.08.2008 року по 08.10.2008 року переоформив на ПФ «ЦСІ «Аграрій» товару на загальну суму 2 402 216,01 грн.

Після цього, ОСОБА_1, з метою заволодіння найбільшою кількістю заставного майна ТОВ «Валтар-Агро» шляхом шахрайства, здійснив в адресу останнього часткове перерахування позикових грошових коштів в сумі 673 527,76 грн і запропонував ОСОБА_40 продовжувати переоформляти зерно, ТОВ «Валтар-агро», що належало ТОВ «ЦАПІ «Кредіт-агро», обіцяючи останньому, що він як генеральний директор ТОВ «ЦАПІ «Кредит-Агро» виконає перед ТОВ «Валтар-Агро» узяті на себе зобов'язання по позиці грошових коштів під заставу поставленого зерна.

Не здогадуючись про злочинний намір ОСОБА_1 і продовжуючи довіряти йому, директор ТОВ «Валтар-агро» ОСОБА_40 переоформив на ТОВ «ЦАПІ «Кредіт-агро»: 21.10.2008 року соняшник в кількості 80,000 тон на суму 104000,00 грн; 22.10.2008 року ячмінь в кількості 13,436 тон на суму 11420,60 грн; 05.11.2008 року соняшник в кількості 55,790 тон на суму 72527,00 грн; 07.11.2008 року соняшник в кількості 32,047 тон на суму 41661,10 грн; 17.11.2008 року соняшник в кількості 17,950 тон на суму 23335,00 грн, а всього товару на загальну суму 252 943,70 грн.

В період 21.10.2008 року по 14.11.2008 року ОСОБА_1, не маючи наміру на виконання узятих на себе зобов'язань по поверненню переданого йому в заставу товару перед ТОВ «Валтар-Агро», діючи від імені ПФ «ЦСІ «Аграрій», на підставі листа, переоформив отримане в заставу від ТОВ «Валтар-агро» вищезгадане майно на загальну суму 2 655 159,71 гривень на особовий рахунок ТОВ «ЦАПІ «Кредит-Агро».

У січні 2009 року, ОСОБА_1 , досягнувши бажаного результату своїх злочинних дій, відмовився від виконання узятих на себе перед ТОВ «Валтар-Агро» зобов'язань повернути отриманий від вищезгаданого підприємства товар або в повному обсязі сплатити його вартість, чим заподіяв ТОВ «Валтар-агро», згідно висновку судово-економічної експертизи № 3155 від 20.04.2011 року матеріальну шкоду на суму 1 981 632,25 гривень, що є особливо великим розміром.

Окрім цього, в серпні 2010 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, заволодівши при вищезгаданих обставинах шляхом шахрайства належною ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_21 квартирою за адресою: АДРЕСА_2, вирішили отримати можливість фактичного володіння даним житлом.

З цією метою, в лютому 2010 року ОСОБА_1 попросив ОСОБА_18, на яку фіктивно, при вищезгаданих обставинах, було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_29 звернутися в Дзержинський р/с м. Харкова з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_21 про зняття їх з реєстраційного обліку і виселенні.

Дізнавшись про те, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_21 звернулись із заявою про вчинене відносно них шахрайство в правоохоронні органи, а так само в судовому порядку оспорили укладені правочини, а саме договір комісії від 21.10.2008 року і подальші договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_29 від 10.06.2009 року та 13.10.2009 року, а також подали заперечення на вимогу ОСОБА_18 про їх виселення, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою отримання можливості фактичного володіння даним житлом, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, вирішили шляхом погроз застосування насильства, а так само із застосуванням фізичного насильства, примусити зареєстрованих і мешкаючих в даній квартирі ОСОБА_9 ОСОБА_10 і ОСОБА_21 виконати уявне цивільно-правове зобов'язання, витікаюче із п.3 підписаного при вказаних обставинах шляхом обману договору комісії з ОСОБА_2 від 21.10.2008 року, згідно якого потерпілі, нібито, повинні були з моменту укладення вищезгаданої цивільно-правової угоди не займати квартиру АДРЕСА_29

З цією метою, в середині серпня 2010 року, ОСОБА_2 який діяв погоджено з ОСОБА_1, на АДРЕСА_54 біля місця роботи ОСОБА_9 зустрівся з останньою і став вимагати виселитися із займаної нею і членами її сім'ї квартири, на що отримав від останньої категоричну відмову.

Не бажаючи відмовлятися від злочинних намірів, ОСОБА_2 з метою залякування потерпілої, пригрозив останньої фізичною розправою і застосував відносно ОСОБА_9 фізичне насильство не небезпечне для життя і здоров'я, а саме штовхнув останню плечем, чим заподіяв їй фізичний біль.

Після цього, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, нехтуючи принципами психічної і фізичної недоторканності, волі, свободи і здоров'я людини, вирішили, діючи в групі, а також спільно з іншими особами, які не були обізнані про їх протиправний намір, провести силове захоплення квартири АДРЕСА_29.

27 серпня 2010 року ОСОБА_2 з метою отримання можливості проникнення в квартиру потерпілих, залучив для злому замків дверей вказаної квартири фахівця ПП «Альянс» ОСОБА_41, який не був обізнаний про злочинний намір співучасників.

Того ж дня, близько 13-00 годин ОСОБА_1, спільно із ОСОБА_18 , ОСОБА_17, та іншими невстановленими в ході слідства особами, реалізовуючи сумісний з ОСОБА_16 злочинний намір, прибув до АДРЕСА_29. Знаходячись біля вищезгаданого будинку ОСОБА_1 пояснив ОСОБА_41, що, нібито, всі власники квартири загубили ключі і тому в ній необхідно відкрити замок. При цьому, ОСОБА_18, не усвідомлюючи протиправний характер майбутніх дій співучасників, пред'явила ОСОБА_41 документи, підтверджуючі її власність на АДРЕСА_29.

Після цього, ОСОБА_41, будучи введеним в оману з боку ОСОБА_1, який бажав проникнути в житло, зробив спробу зламати замок вхідних дверей вищезгаданої квартири з використанням спеціального інструменту, проте проникнути в квартиру ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інші особи не змогли, оскільки у цей момент, близько 14-30 годин, на сходовий майданчик 8-го поверху 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_29 прибули ОСОБА_42 і ОСОБА_43, які перешкодили діям ОСОБА_41 зі зламу замка вхідних дверей і присікли протиправні дії ОСОБА_1

Цього ж дня, близько 15.00 годин, після того, як ОСОБА_42 і ОСОБА_43 покинули місце події, до будинку АДРЕСА_29 прибув ОСОБА_2 який попросив ОСОБА_44 продовжити зламувати двері, на що останній відмовився, оскільки усвідомив протиправність даних дій, у зв'язку з чим співучасники вирішили перенести завершення реалізації свого злочинного наміру на інший день.

30.08.2010 року близько 15-50 години ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знову прибули за адресою: АДРЕСА_2, де, переслідуючи мету примусити ОСОБА_9, ОСОБА_21 і ОСОБА_10 до виконання цивільно-правових зобов'язань, пошкодили ті, що належать потерпілим вхідні двері вказаної квартири, а потім проникли в приміщення квартири, де в цей час знаходився ОСОБА_21, і, застосовуючи до нього фізичне насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я, виселили останнього з його житла, виштовхавши на сходовий майданчик, внаслідок чого заподіяли потерпілому фізичний біль, після чого встановили нові двері в квартиру, що позбавило ОСОБА_21, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 вільного доступу в своє житло.

В апеляції , з урахуванням змін, які не погіршують становище засудженого ОСОБА_1, прокурор просить вирок суду у відношенні ОСОБА_2 скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок , призначивши ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст. 190 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності; за ч.2 ст. 355 КК України- у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити у виді позбавлення волі на 12 років з конфіскацією майна , що належить на праві власності. Вирок у відношенні ОСОБА_1 в частині призначення покарання просить змінити , виключивши посилання про застосування ч.4 ст. 70 КК України та зарахування покарання , відбутого за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2012 року, оскільки цей вирок скасовано постановою Верховного Суду України від 19.10.2012 року. Вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання за ч.4 ст. 190 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 355 КК України - 4 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності. Просить також скасувати окрему постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.09.2014 року, як винесену без всебічного,повного та об'єктивного дослідження обставин зберігання сільгосппродукції, ввіреної посадовим особам ТОВ «Валтар-Агро».

В апеляції із доповненнями захисник ОСОБА_4 просить вирок суду у відношенні засудженого ОСОБА_1 скасувати в частині визнання його винним та призначення покарання. Вказує, що предметом даної кримінальної справи є цивільні правовідносини між сторонами. Щодо епізоду з ТОВ «Валтар-агро» зазначає наявність кримінальної справи щодо незаконного вимагання грошових коштів ОСОБА_40 та працівниками міліції. Зазначає , що навіть на очній ставці потерпілий ОСОБА_21 вказав про відсутність ОСОБА_1 під час його примусового виселення із квартири. Посилається також на упередженість та необ'єктивність суду першої інстанції, який не розглянув скарги підсудного ОСОБА_1 та захисника на незаконні дії слідчого під час проведення досудового слідства. Суд не роз'яснив підсудним суть обвинувачення за кожним епізодом. Мотивовані заяви підсудного про відвод головуючого не були задоволені . Крім того підсудного з 04.04.2011 року безпідставно тримали під вартою без наявності для того необхідних підстав. Суд відмовив в застосуванні амністії щодо ОСОБА_1, не мотивуючи своє рішення.

В своїй апеляції із доповненнями захисник ОСОБА_3 просить вирок скасувати та закрити провадження у відношенні ОСОБА_1 через відсутність складу злочину в його діях за ч.4 ст. 190 та ч.2ст. 355 КК України. В обґрунтування своєї апеляції посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, неправильну юридичну кваліфікацію дій засуджених по кожному із епізодів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необ'єктивність та упередженість суду. Вирок суду ґрунтується на припущеннях, що нібито ОСОБА_1 підшукував потенційних позичальників і переконував їх у вигідності отримання позики саме у нього, хоча всі потерпілі звертались через своїх знайомих. Припущенням суду також є висновок про те, що ОСОБА_1 приховував кількість і зміст документів, які підписували позичальники, що взагалі неможливо зробити. Наявні між сторонами договори комісії не давали можливості безоплатно розпоряджатися майном. Відсутність «злочинного плану» та домовленості підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальних справ щодо ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19 нотаріуса ОСОБА_66 та ОСОБА_67

Так , по епізоду шахрайства щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 суд не врахував факт неналежного виконання потерпілими умов договору позики від 21.10.2008 року, відсутність актів приймання передачі ними грошей ОСОБА_1 на суму 24500 доларів США, які суд вказав у вироку повернутими позичальнику, хоча належно підтверджено лише 2100 доларів США. Суд не врахував наявність у підсудного права на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки через прострочку виконання а також право на неустойку. Про відсутність складу злочину у ОСОБА_1 свідчить та обставина, що він не скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру потерпілих. Не доведений в суді факт добровільної передачі квартири чи прав на неї, що є обов'язковою ознакою способу вчинення шахрайства, навпаки суд встановив, що відчуження квартири відбулось в таємниці. Не було встановлено судом даних про повідомлення потерпілим будь-яких неправдивих відомостей або приховування певних обставин з метою переконання у вигідності або обов'язковості передачі свого майна. Крім того висновок суду про недоведеність позовних вимог потерпілих належними та допустимими доказами підтверджує, що характер і розмір заподіяної шкоди не було встановлено. Неправильне застосування кримінального закону судом полягає в тому, що суд не виправдав підсудних при відсутності складу злочину шахрайства.

По епізоду шахрайства щодо потерпілого ОСОБА_22 суд не врахував , що він не виконав належним чином свої зобов'язання за договором позики від 22.10.2008 року, належних заходів для продовження дії договору не вжив, письмових актів про повернення коштів в сумі 25000 доларів США не надав. Факт забезпечення виконання договору позики іпотекою ОСОБА_22 підтвердив в суді, але про обман з боку ОСОБА_1 та нотаріуса при укладенні договору комісії із ОСОБА_18 не зазначав, вину у невиконанні власних зобов'язань пояснив тим, що не встиг повернути гроші. Зазначене свідчить про відсутність даних щодо приховування підсудним ОСОБА_29 або повідомлення ним неправдивих відомостей з метою переконання потерпілого у вигідності або обов'язковості передачі свого майна. Не наведено судом і ознак добровільної передачі потерпілим цього майна а також розмір заподіяної шкоди.

По епізоду шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_23 суд не врахував , що ініціатором укладення договорів був не ОСОБА_1 ,а чоловік потерпілої- ОСОБА_36., зобов'язання повернути позику потерпіла не виконала належним чином, документально підтверджено повернення позики в сумі 8400 доларів США. Суд не дав належної оцінки укладеним додатковим угодам між сторонами, загальна сума яких становила 217 400 доларів США. Невиконання вказаних зобов'язань надавало право ОСОБА_1 на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки та нарахування неустойки, а тому спростовується наявність у ОСОБА_1 умислу на заволодіння квартирою потерпілої.. Суд не врахував , що умови цивільно-правових угод сторони обговорювали, будь-яких неправдивих відомостей або приховування певних обставин з боку ОСОБА_1 та комісіонера ОСОБА_2 не встановлено в суді. Не наведено судом і ознак добровільної передачі потерпілим цього майна а також розмір заподіяної шкоди.

По епізоду шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_13 суд не врахував, що надати їй позику попросила ОСОБА_19 Свої зобов'язання повернути позику на умовах договору від 12.02.2009 року позичальник не виконав, а тому ОСОБА_1 мав право на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому спростовується наявність у ОСОБА_1 умислу на заволодіння квартирою потерпілої. Поручитель боржниці - ОСОБА_18 , яка була також комісіонером , виконала за неї зобов'язання перед ОСОБА_1 Тому немає даних щодо приховування підсудним ОСОБА_29 або повідомлення ним неправдивих відомостей з метою переконання потерпілої у вигідності або обов'язковості передачі свого майна. Не наведено судом і ознак добровільної передачі потерпілою цього майна а також розмір заподіяної шкоди.

По епізоду шахрайства щодо потерпілих ОСОБА_38 та ОСОБА_24 суд не врахував, що позичити їм гроші просила ОСОБА_19, договори ОСОБА_24 підписав навіть не дочекавшись у нотаріуса ОСОБА_1 та в подальшому долею угод взагалі не цікавився. Поручителем позичальників виступив

ОСОБА_16, який уклав із ними договір комісії. Факт укладання договорів позики, іпотеки , комісії у нотаріуса 16.07.2009 року потерпілі не заперечували, що свідчить про відсутність даних щодо приховування підсудним ОСОБА_29 або повідомлення ним неправдивих відомостей з метою переконання потерпілих у вигідності або обов'язковості передачі свого майна. Позичальники в повному обсязі свої зобов'язання не виконали , заходів щодо продовження дії договору не вжили, цивільний позов не заявляли, що підтверджує відсутність у підсудних умислу на заволодіння квартирою потерпілих.

По епізоду шахрайських дій щодо ТОВ «Валтар-агро» судом не було надано належної оцінки наявності господарських взаємовідносин із ПФ ЦСІ «Аграрій», ТОВ ЦАПІ «Кредит -Агро», які здійснювались на умовах договорів купівлі -продажу та поставки сільгосппродукції, передача продукції здійснювалась з оформленням видаткових накладних, а оплата проводилась у безготівковій формі або шляхом внесення готівки в касу постачальника. Суд не звернув увагу на неповноту судово-економічної експертизи, для проведення якої не було надано слідчим копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ТОВ «Валтар-Агро», якими в касу підприємства внесено 4 млн.180тис 550 грн. від ПФ ЦСІ «Аграрій». Крім того не враховано наявність договорів відступлення права вимоги від ТОВ «Аграрна фірма «Росія» та ТОВ «Промислова компанія «Система», якими також підтверджується право вимоги ПФ ЦСІ «Аграрій» на суму 98000,79 грн . ОСОБА_1 не будо надано можливість задати питання експерту. Суд не врахував суперечливі покази директора ТОВ «Валтар-Агро» ОСОБА_40 про нібито надання позик під заставу сільгосппродукції,, не допитав свідків ОСОБА_45,ОСОБА_46, ОСОБА_47 про переоформлення зернової продукції на елеваторах. Сам факт поставки сільгосппродукції між юридичними особами спростовує висновок суду про шахрайське заволодіння цією продукцією фізичною особою ОСОБА_1, що свідчить про неправильне застосування судом кримінального закону по цьому епізоду обвинувачення. Цивільний позов ТОВ «Валтар-Агро»не заявляв, що підтверджує про відсутність заподіяної матеріальної шкоди та її розмір, зазначений судом.

По епізоду примушування ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 до виконання цивільно- правових зобов'язань суд не звернув увагу , що підсудний ОСОБА_1 не брав участі в подіях 30.08.2010 року, (що підтвердив і потерпілий ОСОБА_21,) що намагання співвласників квартири, яких 27.08.2010 року супроводжував підсудний , за допомогою майстра ПП «Альянс» замінити замок на вхідних дверях до квартири не містять ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України. Суперечливим є висновок суду про те, що в серпні 2010 року підсудні вирішили отримати можливість фактичного володіння квартирою потерпілих, для чого в лютому 2010 року( раніше ніж вирішили) ОСОБА_1 попросив ОСОБА_18 звернутись із позовом про виселення потерпілих. При передачі ОСОБА_2 договору оренди квартири ОСОБА_9 в середині серпня 2010 року ОСОБА_1 участі не приймав та непричетний до цієї зустрічі. Покази свідків ОСОБА_42, ОСОБА_43,ОСОБА_48 наведені у тексті вироку не відповідають наданим показам в суді. Суд не вказав яка конкретна вимога виконати правочин була висловлена із погрозою та чому суд надав перевагу одним доказам, та не взяв до уваги інші.

Також вказує на порушення судом норм кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_1, фактично призначивши остаточне покарання не за сукупністю злочинів , а за сукупністю вироків, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.

Зазначає про упередженість та необ'єктивність суду першої інстанції , оскільки головуючий не забезпечив рівних умов сторонам під час розгляду справи, не роз'яснив суть обвинувачення підсудним, не розглянув письмові скарги на незаконні дії слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Прядка О.О., в т.ч. суддя не відреагував на примушування слідчим свідка ОСОБА_18 давати покази всупереч її волі. Суд безпідставно відмовив у клопотаннях сторони захисту допитати в суді свідків ОСОБА_45., ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_29, не вжив необхідних заходів щодо збереження вилученого майна ТОВ ЦАПІ «Кредит-Агро», не вирішив долю цих речових доказів. Неодноразові заяви сторони захисту про відвод судді залишені без задоволення. Таким чином судом допущено порушення право підсудного на справедливий суд, визначене ч.1 ст. 6 Конвеції.

В апеляції захисник ОСОБА_49 просить вирок суду у відношенні його підзахисного ОСОБА_14 скасувати та закрити провадження на підставі п.2 ст. 213 КПК України 1960 року через недоведеність його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 355 КК України. Зазначає , що висновки суду про винність ОСОБА_14 в шахрайстві не відповідають обставинам справи, бо всі потерпілі зазначали , що при укладенні договорів комісії не спілкувались із ним, тому він не м іг ввести їх в оману. У вироку не наведено факти наявності злочинної змови між підсудними. Не зрозуміло які саме дії примушував виконувати потерпілих ОСОБА_14 , оскільки договір комісії вже був виконаний, а квартира потерпілих в серпні 2008 року вже була реалізована. Таким чином належних доказів вини його підзахисного не було встановлено судом, а тому всі сумніви повинні бути на користь обвинуваченого.

В апеляції із доповненнями засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду та закрити провадження по всім висунутим обвинуваченням. Вважає вирок незаконним через неправильне застосування кримінального закону, зокрема ст.. 190 та 355 КК України. Вказує на відсутність в тексті вироку опису об'єктивної сторони шахрайських дій щодо заволодіння чужим майном, а не придбанні права на майно. У справі немає жодних даних про набуття права власності чи права володіння чужим майном. Відсутня обов'язкова ознака шахрайства - добровільна передача потерпілими майна чи права на нього. Висновки суду про контроль за діями інших осіб- ОСОБА_18., ОСОБА_4, ОСОБА_17 нічим не доведені та не містять складу будь-якого злочину. Вважає, що суд кваліфікував його дії по аналогії з об'єктивною стороною ст.. 190 КК України, що є неприпустимим, та порушує ст. 7 Європейської Конвенції з прав людини. Жодної вимоги чи погрози потерпілим з його боку судом не було встановлено, проте його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати та закрити провадження через неповноту та однобічність досудового та судового слідства у справі, які ґрунтуються на неправдивих показах недобросовісних боржників, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону, бо при відсутності складу злочинів провадження не було закрито.

В своїх запереченнях на апелляцію прокурора захисник ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, посилаючись на доводи, викладені в поданій ним апеляції з доповненнями.

Засуджений ОСОБА_1 в запереченнях на змінену апеляцію прокурора звертає увагу , що в ній містяться вимоги про погіршення його становища , які подані за межами строку апеляційного оскарження, а тому вважає таку апеляцію не підлягаючою розгляду.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши апелянтів, які підтримали свої апеляції, з'ясувавши думку потерпілих, які з'явились в судове засідання , та їх представників, перевіривши доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали кримінальної справи, коллегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисників підлягають частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_2 та його захисника не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляцій.

При обставинах, викладених в мотивувальній частині вироку, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо шахрайства стосовно потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 ; потерпілого ОСОБА_22; потерпілої ОСОБА_23; потерпілої ОСОБА_13; потерпілих ОСОБА_38 та ОСОБА_39 суд кваліфікував за ч.4 ст. 190 КК України, а щодо примушування ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 до виконання цивільно-правових зобов'язань суд кваліфікував за ч.2 ст. 355 КК України. Дії ОСОБА_1 щодо шахрайства стосовно ТОВ «Валтар-Агро» суд кваліфікував за ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно із вимогами ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим лише тими доказами, які були всебічно досліджені в судовому засіданні і правильно оцінені судом.

Крім того, суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів , які стверджують чи спростовують обвинувачення по кожному з підсудних й по кожному епізоду обвинувачення, висунутого органом досудового розслідування та визнаного судом доведеним.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, зазначені вимоги кримінально-процесуального закону органами досудового слідства та судом в повній мірі не дотримані.

Посилаючись на очевидну неповноту досудового та судового слідства та вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, захисник ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_4Ф та засуджений ОСОБА_1 в своїх апеляціях вказували на відсутність в справі доказів заволодіння фізичною особою ОСОБА_1 майном ТОВ «Валтар- Агро» шляхом обману та зловживання довірою під час надання позики під заставу сільгосппродукії. Платіжні доручення , копії квитанцій до прибуткових касових ордерів спростовують факт надання підприємством ПФ ЦСІ «Аграрій», засновником якого є ОСОБА_1 позик ТОВ «Валтар-Агро» а також передачу сільгосппродукції в заставу, а висновки ревізії та судово-економічної експертизи проводились лише в обсязі наданих слідством документів , до яких не було долучено квитанцій до прибуткових касових ордерів про внесення готівки у касу ТОВ «Валтар-Агро» на суму 4 млн. 180 тис. 550 грн. , не було враховано договори відступлення права вимоги на користь ПФ ЦСІ «Аграрій» на загальну суму 98000,79 грн.

При перевірці цих доводів під час судового слідства, виходячи із дослідженого висновку №3155 від 20.04.2011 року ( т.14, а.с. 264-298), колегією суддів встановлено, що для проведення судово-економічної експертизи на дослідження експерту не надавались первинні бухгалтерські документи ПФ ЦСІ «Аграрій», реєстри бухгалтерського обліку( касові книги, відомості про рух грошових коштів, оформлення касових операцій, правильності використання готівки каси, повноти та своєчасності оприбуткування грошей в касу, журнали -ордери обліку матеріальних цінностей, журнали реєстрації доручень, журнали аналітичного обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами, та головні книги ТОВ «Валтар-Агро», ПФ ЦСІ «Аграрій» , ТОВ ЦАПІ «Кредит-Агро», баланси та звітні документи зазначених підприємств( річна фінансова звітність - баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, тощо). Без дослідження зазначеної бухгалтерської документації неможливо надати оцінку неофіційної документації , що міститься в матеріалах справи та була досліджена судом першої інстанції, зокрема копій неоприбуткованих в бухгалтерії ТОВ «Валтар-Агро» квитанцій до прибуткових касових ордерів на отримання готівки від ПФ ЦСІ «Аграрій» ( т.14, а.с. 192-200); договорів цесії між ПФ ЦСІ «Аграрій» та ТОВ «Аграрна фірма «Росія» і ТОВ «Промислова компанія «Система» ( т. 35, а.с. 225-238. Колегією суддів не встановлено наявність у висновках експертизи розміру матеріальної шкоди на суму 1 981 632, 25 гривень , заподіяної підприємству ТОВ «Валтар-Агро» діями засудженого ОСОБА_1 Більше того, вказане питання на вирішення ані документальної бухгалтерської ревізії( т.14, а.с. 236-254), ані судово-економічних експертиз № 3155 від 20.04.2011 року та №7811 від 29.07.2011 року не ставились.

Із пояснень засудженого ОСОБА_1 апеляційному суду виходить , що вищенаведена бухгалтерська документація на підприємствах, засновником та керівником яких він є , органами досудового розслідування в повному обсязі не вилучалась.Підтвердив цю обставину й допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_29

З огляду на це, колегія суддів погоджується із доводами апелянтів щодо неповноти досудового та судового слідства по даному епізоду .

Проте, в межах апеляційного розгляду однозначно погодитись, або спростувати доводи апелянтів щодо відсутності матеріальної шкоди підприємству ТОВ «Валтар-Агро» без проведення повномасштабного експертного дослідження бухгалтерської документації всіх суб'єктів господарювання, причетних до даної події, не виявляється можливим. Оскільки зазначені суперечності стосуються суттєвих обставин справи , надати їм належну оцінку без встановлення нових даних неможливо.

Враховуючи, що допущена неповнота перешкоджала ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок в цій частині, а кримінальну справу за цим епізодом направити на додаткове розслідування, виділивши матеріали в окреме провадження.

Під час додаткового слідства необхідно провести оперативно-розшукові заходи ,спрямовані на встановлення місцезнаходження бухгалтерської документації ПФ ЦСІ «Аграрій» , ТОВ ЦАПІ «Кредит-Агро», ТОВ «Аграрна фірма «Росія», ТОВ «Промислова компанія «Система», а в разі її неповноти зібрати інші матеріали ( книги, чорнові записи про безтоварні операції, не оприбуткування грошових коштів, тощо) за період 2008 - 2009 років. Необхідно також встановити місцезнаходження посадових осіб ТОВ «Аграрна фірма «Росія», ТОВ «Промислова компанія «Система», які укладали договори цесії із ПФ ЦСІ «Аграрій», допитати їх про характер угоди, справжні наміри сторон, суттєві умови, строк дії та дійсного виконання цих угод. Необхідно також додатково допитати свідків ОСОБА_45, ОСОБА_47 про детальні обставини господарських операцій.

З урахуванням здобутих даних необхідно провести судово-бухгалтерську експертизу, а при необхідності , й інші процесуальні слідчі дії для встановлення всіх обставин справи .

За результатами додаткового розслідування прийняти необхідні процесуальні рішення у відношенні ОСОБА_1 згідно з діючим кримінальним процесуальним законом.

В зв'язку із направленням на додаткове розслідування кримінальної справи в частині скоєння ОСОБА_1 шахрайських дій щодо ТОВ «Валтар-Агро» із виділенням матеріалів справи в цій частині, окрема постанова Дзержинського районного суду від 25 вересня 2014 року підлягає скасуванню, а викладені в ній обставини підлягають ретельній перевірці з прийняттям відповідного процесуального рішення. Необхідно також врахувати доводи апелянтів щодо невжиття заходів збереження речових доказів та вирішення їх долі.

Посилаючись на відсутність складу злочину , неповноту досудового та судового слідства та вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, засуджені та їх захисники вказували на відсутність в справі доказів заволодіння шляхом обману та зловживання довірою квартирами потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 ; потерпілого ОСОБА_22; потерпілої ОСОБА_23; потерпілої ОСОБА_13; потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_39, а тому відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ознак об'єктивної сторони шахрайства за ч.4 ст.190 КК України.

Згідно вироку винність ОСОБА_1та ОСОБА_2 в скоєнні шахрайських дій відносно потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 підтверджується :

●показами допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що 21.10.2008 року в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_9 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 вона ОСОБА_2 не бачила. Договір комісії, згідно якого вона і її батьки доручали раніше незнайомому ОСОБА_2 продати їх квартиру, вона підписала під впливом обману з боку нотаріуса ОСОБА_66 та ОСОБА_1 Ніяких документів у нотаріуса вона не отримувала. У період з листопада 2008 року по листопад 2009 року, вона виплатила ОСОБА_1 борг в сумі 24500 доларів США, при цьому більшість фактів передачі грошей не фіксувалися розписками, оскільки ОСОБА_1 відмовлявся писати їй розписки, мотивуючи це закінченням терміну договору. Надалі, він став ухиляться від зустрічі з нею, а напередодні її виселення, від ОСОБА_16, якого вона того дня бачила вперше, вона дізналася, що він продав її з батьками квартиру ОСОБА_18, при цьому ніяких грошей, виручених від продажу її квартири комісіонером ОСОБА_2 вона не отримувала. Всі розписки, які вона отримувала від ОСОБА_1 залишилися в квартирі, з якої її виселив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в серпні 2010 року;

●показами допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_21, який пояснив, що 21.10.2008 в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_9 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 він ОСОБА_2 не бачив, на операції він не був присутній. Зміст документів, які йому для підпису дали в нотаріальній конторі, самим нотаріусом йому не роз'яснювалося. Він підписав всі запропоновані йому документи, не прочитуючи їх, довіряючи увазі своїй дочці -ОСОБА_9 Ніяких документів у нотаріуса він не отримував, при передачі грошей він не був присутній. Договір комісії підписувати він не збирався;

●показами свідка ОСОБА_26, який пояснив, що був присутній разом із потерпілими 21.10.2008 року в нотаріальній конторі ОСОБА_66 і не бачив в ній ОСОБА_16, а також нічого не знав про намір дружини оформити договір комісії на продаж АДРЕСА_29. Серед тих, документів, які потерпілим були надані для ознайомлення, договору комісії він не бачив;

●показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_25, який пояснив, що був посередником між ОСОБА_9 і ОСОБА_1 при обговоренні умов договору позики між ними. Він був присутній разом з потерпілими 21.10.2008 року в нотаріальній конторі ОСОБА_66 і не бачив в ній ОСОБА_16, а також нічого не чув про намір ОСОБА_9 оформити договір комісії на продаж АДРЕСА_29. ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_1 гроші за договором позики, з яких йому передала 10000 доларів США;

●показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_19, яка пояснила, що 27.05.2009 року на прохання ОСОБА_16, довіреною особою якого вона є, вона звернулася із письмовою заявою в БТІ м. Харкова про отримання витягу про право власності на АДРЕСА_29 для відчуження;

●дослідженими судом даними протоколів вилучення і огляду виписок із реєстру нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_66, які підтверджують факт відсутності підпису потерпілих за отримання копії договору комісії, який їм зобов'язаний був вручити нотаріус (т.3 а.с. 73-96);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речові доказів матеріалів нотаріальних справ у нотаріуса ОСОБА_66, згідно яких було встановлено, що 10.06.2009 року між продавцем ОСОБА_2 з одного боку, що діяв від імені ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_10, і покупцем ОСОБА_18 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_29. Окрім цього, 13.10.2009 року між продавцем ОСОБА_18 з однієї сторони і покупцями ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_50 був укладений договір купівлі-продажу в загальну сумісну власність ? квартири АДРЕСА_29 (т.3 а.с. 97-202);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів інвентаризаційної справи в БТІ м. Харкова на АДРЕСА_32, згідно яких було встановлено, що ОСОБА_10, ОСОБА_21 і ОСОБА_9 не зверталися в БТІ м. Харкова для отримання витягу про право власності на їх квартиру для відчуження, а це було зроблено ОСОБА_2 (т.3 а.с. 204-225);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів договору суборенди АДРЕСА_33 від 24.02.2011 року (т.3 а.с. 229-234);

●змістом розписки ОСОБА_66 від 26.08.2011 року, вилученою у ОСОБА_4, про отримання грошових коштів у позику; листуванням ОСОБА_1 і ОСОБА_4, що стосується нотаріуса ОСОБА_66; розписками від 17.07.2009 року, 20.09.2011 року про отримання грошових коштів для ОСОБА_1 в рахунок повернення позики, вилученими у ОСОБА_66, що підтверджує наявність між нею і сім'єю ОСОБА_1 відносин, які виходять за рамки відносин нотаріус-клієнт, та створює умову матеріальної залежності від членів сім'ї, а також свідчить про наявність довірчих стосунків з членами сім'ї ОСОБА_1 (т.11 а.с. 18, 20, 294, 295);

●повідомленням боржникові ОСОБА_21 про виконання поручителем зобов'язань боржника і про перехід до поручителя всіх прав кредитора за договором позики від 13.08.2010 року, звітом комісіонера від 13.08.2010 року (т.12 а.с. 53). Складання даних документів ОСОБА_2 і ОСОБА_1, на думку суду, переслідувало метою створення формального обґрунтування причин невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором комісії з ОСОБА_10, ОСОБА_21 і ОСОБА_9, що стосуються повернення грошових коштів, нібито, отриманих від продажу їх квартири, штучним переводом права вимоги первинного кредитора з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 У судовому засіданні знайшов свого підтвердження той факт, що потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_21 і ОСОБА_9 було повідомлено про продаж їх квартири і про, нібито, факт виконання їх зобов'язань за договором позики з ОСОБА_1 третьою особою через більше ніж рік після продажу їх квартири;

●звітом комісіонера ОСОБА_2 до ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_9 від 13.08.2010 року, вилученим в квартирі ОСОБА_1 (т.12 а.с. 54). Складання вказаного звіту розцінюється судом як спробу додати злочину по шахрайському заволодінню квартирою потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21 вид цивільно-правових відносин. Фіктивність оформлення даного документа підтверджується тим фактом, що потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_21 і ОСОБА_9 було повідомлено про продаж їх квартири комісіонером ОСОБА_2 після більш ніж рік після продажу їх квартири, хоча у разі добросовісного дотримання комісіонером умов договору комісії, даний документ повинен був бути наданий комітентам в перебігу трьох діб, що зроблено не було;

●висновком будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №11832 від 10.01.2012 року, згідно якої ринкова ціна АДРЕСА_29 на момент скоєння злочину складала 365048 грн (т.9 а.с. 33-42);

Згідно вироку винність ОСОБА_1та ОСОБА_2 в скоєнні шахрайських дій відносно потерпілого ОСОБА_22 підтверджується :

-показами допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_22, який пояснив, що 22.10.2008 року в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_9 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 він не бачив ОСОБА_18, під час нотаріального оформлення правочинів вона не була присутня. Договір комісії, згідно якого він доручав раніше незнайомій ОСОБА_18 продати його квартиру, був підписаний під впливом обману з боку нотаріуса ОСОБА_66 і ОСОБА_1 Ніяких документів у нотаріуса він не отримував. У період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, він виплатив ОСОБА_1 частину боргу, після чого усно домовився з останнім про продовження терміну договору позики. Ніяких письмових повідомлень від ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості він не отримував. Весною 2010 року він одержав лист в якому повідомлялося, що його квартира переоформлена на ОСОБА_4 Він зв'язався з нею з питання погашення заборгованості, на що остання відповіла, що ці питання він повинен вирішувати з сином, який в даний час знаходиться на відпочинку. У серпні 2010 р. він зустрівся з ОСОБА_1 в кафе «Еліон» по пр. Леніна, 20. ОСОБА_1 погодився повернути йому квартиру, якщо ОСОБА_22 заплатить йому гроші в сумі 25000 доларів США. Цього дня він зайняв у ОСОБА_34 вищезгадану суму грошей і передав їх ОСОБА_1 Останній пообіцяв оформити зняття заборони з його квартири і переоформити її назад на користь ОСОБА_22, проте 17.09.2010 року невідомі особи замінили замки в вхідних дверях його квартири і він не зміг до неї потрапити, де знаходилися документи, які підтверджували факт сплати заборгованості за договором позики із ОСОБА_1;

●показами свідка ОСОБА_34, яка пояснила, що в 2008 р. ОСОБА_22 знадобилися гроші і вона порадила йому узяти в позику у ОСОБА_1 Наскільки їй відомо із слів ОСОБА_22, він оформив позику у ОСОБА_1 під заставу своєї квартири за адресою: АДРЕСА_8. Приблизно у кінці липня - початку серпня 2010 року до неї звернувся ОСОБА_22 і попросив допомоги в погашенні заборгованості за позикою у ОСОБА_1 Вона погодилася дати йому у борг 25000 доларів США. Далі вона разом з ОСОБА_22 під'їхали до кафе-магазина «ХМК» по пр. Правди, 3 у м. Харкові, де їх чекав ОСОБА_1 В її присутності ОСОБА_22 передав ОСОБА_1 гроші в сумі 25 000 доларів США, а ОСОБА_1 дав йому розписку про те, що не має до нього претензій за договором позики;

●оголошеними у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_51, яка пояснила, що в 2009 р. вона працювала в КП «Харківське міське БТІ». 18.08.2009 року вона отримала від ОСОБА_2 заявку від імені ОСОБА_22 за підписом комісіонера ОСОБА_18 для виготовлення витягу із реєстру прав власності на АДРЕСА_35 (т.4 а.с. 86);

●дослідженими в суді даними протоколу очної ставки між ОСОБА_22 і ОСОБА_18 в ході якої ОСОБА_22 підтвердив раніше дані ним свідчення про те, що не бачив ОСОБА_18 в нотаріальній конторі, а ОСОБА_18 наполягла на тому, що була присутня при підписанні договору комісії із ОСОБА_22, проте грошей від продажу квартири ОСОБА_22 від ОСОБА_4 не отримувала і тому не передала грошей потерпілому(т.4 а.с. 93);

●дослідженими в суді даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів виписок з реєстру нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_66, а також матеріалів нотаріальних справ у нотаріуса ОСОБА_66, згідно яких було встановлено, що 26.08.2009 року між продавцем ОСОБА_18 з одного боку, що діяла від імені ОСОБА_22, і покупцем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири № 61, розташованої в будинку АДРЕСА_55 (т.4 а.с. 99-165, 179);

●дослідженими в суді даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів інвентаризаційної справи в БТІ м. Харкова на АДРЕСА_36, згідно яких було встановлено, що ОСОБА_22 не звертався в БТІ м. Харкова для отримання витягу про право власності на його квартиру для відчуження, а дана заява була подана ОСОБА_2 (т.4 а.с. 166-179);

●розпискою ОСОБА_66 від 26.08.2011 року, вилученою у ОСОБА_4, про отримання грошових коштів у позику, листуванням ОСОБА_1 і ОСОБА_4, що стосується нотаріуса ОСОБА_66, розписками на ім'я ОСОБА_66 від 17.07.2009 року, 20.09.2011 року про отримання грошових коштів для ОСОБА_1 в рахунок повернення позики, вилученими у ОСОБА_66, що підтверджує наявність між нею і сім'єю ОСОБА_1 відносин, які виходять за рамки відносин нотаріус-клієнт, створює умови для виникнення матеріальної залежності від членів його сім'ї, свідчить про наявність довірчих стосунків з членами сім'ї ОСОБА_1 (т.11 а.с. 18, 20, 294, 295);

●висновком будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №9628 від 21.11.2011 року, згідно якої ринкова ціна АДРЕСА_37 на момент скоєння злочину складала 232602 грн (т.9 а.с. 102-110);

●висновком комп'ютерно-технічної експертизи №184-КТ від 25.01.2012 року, згідно якого в пам'яті системних блоків комп'ютерів, вилучених у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 містилися текстові файли і електронні таблиці, де згадувалося прізвище ОСОБА_22 (т.10 а.с. 129-146).

Згідно вироку винність ОСОБА_1та ОСОБА_2 в скоєнні шахрайських дій відносно потерпілої ОСОБА_23 підтверджується :

●показами допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_23, яка пояснила, що 29.12.2008 року в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_51 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 вона і присутній разом з нею чоловік ОСОБА_36 майбутнього комісіонера ОСОБА_2 не бачили. Договір комісії, який вони несподівано для себе побачили серед договорів позики і іпотеки, і про який не мали заздалегідь досягнутої домовленості з ОСОБА_1, згідно якого вони доручали раніше незнайомому їм ОСОБА_2 продати їх квартиру вони підписали під впливом обману з боку ОСОБА_1, який завірив їх, що це проста формальність і що він не продаватиме їх квартиру поки не закінчиться термін дії договору позики без їх відома. Крім того без укладення договору комісії позику їй не дадуть. Погашенням заборгованості за договором позики з ОСОБА_1 займався її чоловік ОСОБА_36 В серпні 2010 року, коли її чоловік ОСОБА_36 зустрівся з ОСОБА_1, щоб погасити повністю заборгованість, то останній відмовився приймати гроші за договором позики. Надалі, вона дізналася, що ОСОБА_2 до закінчення терміну договору позики з ОСОБА_1 продав її квартиру ОСОБА_17;

●показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_36, який пояснив, що 29.12.2008 року в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_51 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 він не бачив майбутнього комісіонера ОСОБА_2 всі умови він обговорював з ОСОБА_1 Він виплатив ОСОБА_1 борг в сумі близько 76000 доларів США, проте, коли він влітку 2010 року зустрівся з ОСОБА_1, щоб погасити повністю заборгованість, то останній відмовився приймати гроші за договором позики. Надалі, він дізнався, що ОСОБА_2 до закінчення терміну договору позики з ОСОБА_1 продав квартиру його дружини батьку ОСОБА_1 - ОСОБА_17;

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_36, в ході якої ОСОБА_36 підтвердив свої свідчення про те, що договір комісії він і дружина виявили випадково при підписанні договорів позики і іпотеки. Вони стали вимагати присутності комісіонера, але все-таки підписали договір окремо від нього. З ОСОБА_2 він вперше зустрічався влітку 2009 року, але про те, що той був комісіонером він ще не знав, оскільки той представлявся просто як ОСОБА_2. ОСОБА_2, прослухавши свідчення ОСОБА_36 підтвердив, що договір комісії з ОСОБА_23 він підписав після його підписання ОСОБА_23 і в той момент ОСОБА_23 та її чоловіка в кабінеті нотаріуса вже не було (т.5 а.с. 222-225);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_23 і обвинуваченим ОСОБА_16, в ході якої ОСОБА_23 підтвердила свої свідчення, що не бачила під час укладання договорів ОСОБА_16, договір комісії вона і чоловік виявили випадково при підписанні договорів позики і іпотеки. Про те, що її квартира була продана, вона дізналася в лютому 2011 року випадково від адвоката її чоловіка. Прослухавши свідчення ОСОБА_23, ОСОБА_2 пояснив, що не обговорював умови договору комісії з ОСОБА_23 в нотаріальній конторі ОСОБА_67 (т.5 а.с. 226-228);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів нотаріальних справ у нотаріуса ОСОБА_67, згідно яких було встановлено, що 16.07.2010 року між продавцем ОСОБА_2 з одного боку, що діяв від імені ОСОБА_23, і покупцем був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_16 на суму 3 000 000 гривень (т.5 а.с. 42-146, т.5 а.с. 193-195);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів інвентаризаційної справи в БТІ АДРЕСА_38, розташованої в будинку АДРЕСА_16 згідно яких було встановлено, що ОСОБА_23 не зверталася в БТІ м. Харкова для отримання витягу про право власності на їх квартиру для відчуження, а це було зроблено від її імені ОСОБА_19 і ОСОБА_2 (т.5 а.с. 38-40, т.5 237-244);

●договором поруки від 26.12.2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за зобов'язанням ОСОБА_23; додатковою угодою до договору поруки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за зобов'язанням ОСОБА_23 від 13.02.2009 року; додатковою угодою №2 до договору поруки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за зобов'язанням ОСОБА_23 від 14.01.2010 року; вимогою про сплату боргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 щодо боргу ОСОБА_23 з відміткою про отримання від 09.07.2010 року, актом прийому-передачі грошових коштів на виконання поручителем зобов'язання боржника перед кредитором від 16.07.2010 року по боргу ОСОБА_23, вилучених у ОСОБА_29 (т.11 а.с. 58).

●протоколом вилучення щоденника у ОСОБА_19, в якому є запис, що свідчить про її причетність до отримання витягу в БТІ на квартиру ОСОБА_23 (т.11 а.с. 303, 305);

●висновком почеркознавчої експертизи №531 від 21.12.2011 року, згідно якого рукописні записи і підписи від імені ОСОБА_23 в заяві про видачу витягу про право власності та акті поточних змін від 07.04.2010 року виконані не ОСОБА_23, а ОСОБА_19 (т.10 а.с. 67-71);

●висновком будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №6361 від 10.10.2011 року, згідно якої ринкова ціна АДРЕСА_39 на момент скоєння злочину складала 2651630 грн (т.9 а.с. 50-66);

●висновком комп'ютерно-технічної експертизи №184-КТ від 25.01.2012 року, згідно якого в пам'яті системних блоків комп'ютерів, вилучених у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 містилися текстові файли і електронні таблиці, де згадувалося прізвище ОСОБА_23 (т.10 а.с. 129-146).

Згідно вироку винність ОСОБА_1та ОСОБА_2 в скоєнні шахрайських дій відносно потерпілої ОСОБА_13 підтверджується :

●показами допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_13, яка пояснила, що 12.02.2009 року в приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_66 по АДРЕСА_18 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 вона не бачила ОСОБА_18, в кабінеті нотаріуса вона не була присутня. Договір комісії, згідно якого вона доручала раніше незнайомій ОСОБА_18 продати її квартиру вона підписала під впливом обману з боку ОСОБА_66 і ОСОБА_1 Копії договору комісії вона не отримувала. Вона щомісячно виплачувала довіреній особі ОСОБА_1 - ОСОБА_19 відсотки за договором протягом строку договору, проте, в літку 2010 року вона дізналася про те, що ще 26.08.2009 року її квартира була продана ОСОБА_18 на користь ОСОБА_2, який у свою чергу звернувся до суду про її виселення. Надалі, вона дізналася, що ОСОБА_18 ще до закінчення терміну договору позики із ОСОБА_1 продала її квартиру, а ОСОБА_1 дав на це свою письмову згоду, проте їй про це нічого не сказав. ОСОБА_18 гроші, отримані від продажу її квартири, не повернула, ОСОБА_1 продовжував приймати у неї платежі навіть після продажу її квартири;

●показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_52, яка пояснила, що в 2009 р. вона працювала в ПП «Комунальник», яке за договором із КП «Харківське міське БТІ» проводило технічну інвентаризацію об'єктів нерухомості і допускає той факт, що вона могла скласти акт поточних змін від 17.08.2009 року про обстеження АДРЕСА_40 формально, тобто без виходу на об'єкт. Підписи від імені ОСОБА_13 в заявці і акті поточних змін вона поставила сама;

●оголошеними у судовому засіданні свідченнями свідка ОСОБА_51, яка пояснила, що в КП «Харківське міське БТІ» вона працює з 1995 р. У її функціональні обов'язки входить прийом документів на реєстрацію, на видачу витягів, розподіл робіт, проведення реєстраційних дій. По суті пред'явленої їй заявки №2130477 від імені ОСОБА_13 від 18.08.2009 року з підписом комісіонера ОСОБА_18 повідомила, що вона її приймала особисто. Дані документи їй надав ОСОБА_2 якого вона раніше неодноразово бачила в будівлі БТІ м. Харкова, коли він звертався із заявами про проведення реєстраційних дій як від свого імені, так і від імені членів сім'ї ОСОБА_1 або ОСОБА_18 (т.6 а.с. 215);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів нотаріальної справи у нотаріуса, згідно яких було встановлено, що 26.08.2009 року між продавцем ОСОБА_18 з одного боку, що діяла від імені ОСОБА_13 і покупцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_21 на суму 100 000 грн. (т.6 а.с. 92-174, 199-201);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів інвентаризаційної справи в БТІ АДРЕСА_41, розташованою в будинку АДРЕСА_21, згідно яких було встановлено, що ОСОБА_13 не зверталася до БТІ м. Харкова для отримання витягу про право власності на їх квартиру для відчуження, а це було зроблено від її імені ОСОБА_14 (т.6 а.с. 175-191, 199-201);

●дослідженими судом даними протоколів вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів розписок довіреної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_19 про прийом від останньої грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, вилучених у ОСОБА_13 (т.6 а.с. 48-58, 199-201);

●дослідженими судом даними протоколу вилучення щоденника за місцем проживання ОСОБА_19, в якому відображений факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів від позичальників в рахунок погашення заборгованості (т.11 а.с. 301-312);

●копією вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_13 від 02.02.2010 року про усунення перешкод в користуванні житловим будинком з поштовими документами, підтверджуючими відправку цього листа (т.12 а.с. 39-43);

●договором купівлі-продажу від 26.08.2009 року АДРЕСА_40 між ОСОБА_18 і ОСОБА_2, а також витягами із реєстру прав власності на нерухоме майно і про реєстрацію права власності на нерухоме майно, знаходження яких в квартирі ОСОБА_1 підтверджує фіктивність цієї операції (т.12 а.с. 44-46);

●розпискою ОСОБА_66 від 26.08.2011 року, вилученою у ОСОБА_4, про отримання грошових коштів у позику; листуванням ОСОБА_1 і ОСОБА_4, що стосується нотаріуса ОСОБА_66; розписками на ім'я ОСОБА_66 від 17.07.2009 року, 20.09.2011 року про отримання грошових коштів для ОСОБА_1 в рахунок повернення позики, вилученими у ОСОБА_66, що підтверджує наявність між нею і сім'єю ОСОБА_1 відносин, які виходять за рамки відносин нотаріус-клієнт, створює умову для виникнення матеріальної залежності від членів сім'ї ОСОБА_1, свідчить про наявність довірчих стосунків нотаріуса з членами сім'ї ОСОБА_1 (т.11 а.с. 18, 20, 294, 295);

●висновком почеркознавчої експертизи №17 від 30.01.2012 року, згідно якої підпис від імені ОСОБА_18 в рядку «підпис заявника» в заяві від 18.08.2009 року про видачу інформації з реєстру прав власності на АДРЕСА_42, виконана не ОСОБА_18, а іншою особою, проте рукописний запис в цій заяві виконано ОСОБА_2 (т.10 а.с. 99-103);

●висновком будівельно-технічної експертизи КП «Харківське міське БТІ» №8338 від 16.01.2012 року, згідно якої ринкова ціна АДРЕСА_42 на момент скоєння злочину складала 215168 грн (т.9 а.с. 79-92);

●висновком комп'ютерно-технічної експертизи №184-КТ від 25.01.2012 року, згідно якого в пам'яті системних блоків комп'ютерів, вилучених у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 містилися текстові файли і електронні таблиці, де згадувалося прізвище ОСОБА_13 (т.10 а.с. 129-146).

Згідно вироку винність ОСОБА_1та ОСОБА_2 в скоєнні шахрайських дій відносно потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_39 підтверджується :

●показми допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_12, яка пояснила, що 16.07.2009 року в приміщенні нотаріальної контори по АДРЕСА_18 при оформленні договорів позики і іпотеки з ОСОБА_1 вона та її брат ОСОБА_24 ОСОБА_2 не бачили, під час укладання договорів він не був присутній. Договір комісії, згідно якого вони доручали раніше незнайомому їм ОСОБА_2 продати їх квартиру, вони підписали під впливом обману з боку ОСОБА_66 Вона щомісячно виплачувала ОСОБА_1 відсотки за договором протягом півтора років, проте, коли в січні 2011 року за декілька днів до дати повернення основної суми за договором вона зустрілася з ОСОБА_2, щоб погасити відсотки за позикою, то останній відмовився приймати гроші за договором позики, а заявив, що її квартира вже їй не належить і запропонував залишитися жити в своїй квартирі на підставі договору оренди з новим власником - ОСОБА_17, або викупити квартиру, але вже за ринковою ціною. Надалі, вона дізналася, що ОСОБА_2 до закінчення терміну договору позики з ОСОБА_1 продав її квартиру ОСОБА_17, проте їй про це нічого не сказав і гроші, виручені від продажу її квартири, не повернув;

●показами допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_24, який пояснив, що в липні 2009 р. його сестра потребувала грошей і по оголошенню зв'язалася із ОСОБА_19, яка порадила їй узяти гроші в позику у ОСОБА_1 під заставу нерухомості. Він дав свою згоду, щоб передати в іпотеку, що знаходиться в сумісній власності квартиру АДРЕСА_43. При оформленні операції йому дали ознайомиться з проектами договорів позики і іпотеки, з іншими документами знайомитися не давали. При підписанні договорів у нотаріуса, він їх не перечитував, оскільки довіряв діям нотаріуса. Сам нотаріус ніяких умов не роз'яснював. Підписавши свої документи і не чекаючи приїзду ОСОБА_1 він виїхав з нотаріальної контори. У лютому 2011 р. йому стало відомо про те, що поданий позов про виселення його і сестри з їх квартири;

●показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_19, яка пояснила, що виступала посередником між ОСОБА_12 і ОСОБА_1 при отриманні позики. У приміщення нотаріальної контори вона приїхала разом з майбутніми позичальниками, де вони чекали приїзду ОСОБА_1 За час знаходження ОСОБА_12 і ОСОБА_24 вона не бачила, щоб останні спілкувалися з ОСОБА_2 (т.7 а.с. 96-99, 292);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_12 на якій остання підтвердила раніше дані свідчення щодо обставин нотаріального оформлення договору комісії з ОСОБА_2, а ОСОБА_2 заявив про те, що не був знайомий з ОСОБА_12 до підписання договору комісії, грошима, отриманими від продажу її квартири він не розпоряджався а не передав комітентам, бо не мав їхніх телефонів та не знайшов їх вдома (т.7 а.с. 278-281);

●дослідженими судом даними протоколу вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів нотаріальних справ у нотаріуса ОСОБА_67, згідно яких було встановлено, що 11.09.2009 року між продавцем ОСОБА_2 з одного боку, що діяв від імені ОСОБА_12, ОСОБА_24 і покупцем був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_27 на суму 200 000 гривень (т.7 а.с. 169-198);

●дослідженими судом даними протоколу вилучення, огляду і визнання в якості речових доказів матеріалів інвентаризаційної справи в БТІ АДРЕСА_44, розташованої в буд. АДРЕСА_26, згідно яких було встановлено, що ОСОБА_12 і ОСОБА_24 не зверталися до БТІ м. Харкова для отримання витягу про право власності на їх квартиру для відчуження, а це було зроблено від їх імені ОСОБА_14 (т.7 а.с. 199-231);

●дослідженими судом даними протоколу вилучення у ОСОБА_12 документів, отриманих поштою від ОСОБА_53 - представника ОСОБА_2, а саме повідомлення боржникам: про виконання третьою особою обов'язку перед кредитором, про придбання третьою особою прав первинного кредитора за договором позики і про залік зустрічних вимог від імені ОСОБА_24 і ОСОБА_12 від ОСОБА_2 за підписом довіреної особи ОСОБА_53 від 20.10.2011 року, звіт комісіонера ОСОБА_2 перед ОСОБА_24 і ОСОБА_12 за підписом довіреної особи ОСОБА_53 від 19.10.2011 року; копії акту виконання третьою особою обов'язку перед кредитором від 02.04.2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за договором позики з ОСОБА_12 і ОСОБА_39О від 16.07.2009 року (т.7 а.с. 293-308);

●висновком почеркознавчої експертизи №17 від 30.01.2012 року, згідно якої рукописні записи у договорі оренди від 13.01.2011 року виконані ОСОБА_2 Підпис від імені власника в договорі оренди від 13.01.2011 року виконаний не ОСОБА_17, а іншою особою (т.10 а.с. 99-103);

●висновком будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №4848 від 25.07.2011 року, згідно якої ринкова ціна АДРЕСА_45 на момент скоєння злочину складала 355700 грн (т.9 а.с. 131-142);

●висновком комп'ютерно-технічної експертизи №184-КТ від 25.01.2012 року, згідно якого в пам'яті системних блоків комп'ютерів, вилучених у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 містилися текстові файли і електронні таблиці, де згадувалися прізвища ОСОБА_12 та ОСОБА_24 (т.10 а.с. 129-146).

Зазначені вище та інші докази, наведені у вироку суду, в своїй сукупності свідчать про доведення винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч.4 ст. 190 КК України, щодо потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 ; потерпілого ОСОБА_22; потерпілої ОСОБА_23; потерпілої ОСОБА_13; потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_39 при обставинах, зазначених у вироку суду.

Не визнаючи себе винним, засуджений ОСОБА_1, як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду, на обґрунтування доводів апеляцій, вказував на відсутність в справі доказів злочинної змови із ОСОБА_2, відсутність узгодженого плану злочинних дій, відсутність доказів введення ним в оману потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 ; потерпілого ОСОБА_22; потерпілої ОСОБА_23; потерпілої ОСОБА_13; потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_39, заперечував приховування ним наявність договорів комісії.

В суді першої інстанції підсудний ОСОБА_1 пояснив, що його знайомий ОСОБА_25 просив позичити гроші ОСОБА_9. Він жодним чином не умовляв потерпілу у вигідності умов отримання позики саме у нього. 21.10.2008 року ним були укладені нотаріально договори позики та іпотеки, а ОСОБА_2 - договір комісії. ОСОБА_9 та її батьки ОСОБА_21 були ознайомлені із змістом цих договорів та власноручно їх підписали. Якби позичальники вчасно віддавали позичені грошові кошти, у нього не було б необхідності звертатися до поручителя ОСОБА_2 влітку 2009 року з вимогою про виконання зобов'язань за договором позики. Як іпотекодержатель він давав згоду комісіонеру ОСОБА_2 на продаж квартири, яка була предметом іпотеки. У червні 2009 року він попереджав ОСОБА_9 і її мати про те, що вони можуть позбутися своєї квартири, якщо не віддадуть гроші за договором позики, але гроші йому так і не були повернені. Гроші в сумі 24500 доларів США від ОСОБА_9 і ОСОБА_21 він не отримував. Ніякого наміру на заволодіння квартирою потерпілих у нього не було( т. 37, а.с. 14-16).

Про бажання ОСОБА_22 отримати позику йому повідомила знайома ОСОБА_34. Раніше він надавав ОСОБА_22 позику під заставу цієї ж квартири. До підписання договору він, можливо, оглядав квартиру та оговорював умови угоди, попереджав що в разі неповернення грошей можливе стягнення на квартиру і попросив його підписати і договір комісії. Пояснив таку необхідність тим, що гроші дає великі, а квартира може подешевшати. Тому, якщо ОСОБА_22 гроші не поверне, то «…моя людина продасть квартиру і поверне мені мої гроші..». Проте запевнив, що при вчасному поверненні грошей квартиру не продаватимуть. Комісіонера взяв ОСОБА_18, з якою разом прибули в нотаріальну контору. ОСОБА_22 вже був у нотаріуса та ознайомлювався із проектами договорів, які в подальшому підписав. Коли побачив, що ОСОБА_22 не повертає грошей, то звернувся до поручителя за грошима. Так як ОСОБА_22 є юристом, був ознайомлений із договором комісії, тому він розумів його суть і не міг не знати, що комісіонер продав його квартиру. Гроші в сумі 25000 доларів позичальник йому не віддавав, ніякої розписки не було. Зобов'язання за цим договором виконала поручитель ОСОБА_18 Договор іпотеки укладався для того, щоб накласти арешт на квартиру і не було проблем із виконанням зобов'язань при неможливості повернення позики( т.36, а.с. 176-178).

Про бажання ОСОБА_23 та її чоловіка ОСОБА_36 отримати позику йому повідомив знайомий ОСОБА_65. До підписання договору він оглядав їхню квартиру, перевіряв чи немає перепланувань та оговорював умови угоди, попереджав що в разі неповернення грошей можливе стягнення на квартиру, яку без його згоди продати вони не зможуть, проте договір комісії із ними не обговорював. Комісіонера запропонував свого знайомого ОСОБА_2, з яким разом навчалися. В нотаріальну контору, в якій ним і раніше укладались договори позики, іпотеки, а іншими особами й договори комісії, він дійсно приїхав пізніше ніж позичальники, близько 18 год. 30 хвилин. Проекти договорів готували працівники нотаріальної контори. ОСОБА_23 та її чоловік знайомилися з ними, в т.ч. договором комісії, в якому на їх прохання, навіть, збільшили суму вартості квартири. Укладення договорів позики та іпотеки є обов'язковим для отримання позики, а договору комісії - лише якщо особа бажає продати квартиру та висловлює це. Під час передачі грошей та підписання договорів позики й іпотеки бачив в конторі ОСОБА_2 В подальшому був обізнаний про виконання ОСОБА_2 договору комісії, оскільки надавав згоду на продаж квартири, про що позичальникам не повідомляв, оскільки не зобов'язаний це робити( т.36, а.с. 167-175),.

Надати позику ОСОБА_13 його просила знайома ОСОБА_54, з якою вони знайомі близько 5 років та яка знала,що він надає позики. ОСОБА_55 завірила його, що в разі неповернення ОСОБА_13 грошей , вона продасть квартиру. До підписання договору він потерпілу не бачив і не спілкувався із нею. До нотаріальної контори для оформлення договорів він приїхав коли там уже була ОСОБА_13 та ОСОБА_55, які ознайомилися із проектами договорів. ОСОБА_55 говорила про намір ОСОБА_13 продати квартиру, а тому він запропонував своїй знайомій ОСОБА_18, яку він знає з 2007 року підзаробити як комісіонеру. Договір комісії між ними був укладений того ж дня. Позику ОСОБА_13 йому не повертала. Гроші за договором поруки він отримав від поручителя ОСОБА_18 Дозвіл на продаж квартири він надав за півроку до закінчення договору позики тому , що ОСОБА_13 збиралась продати квартиру. Це його право як іпотекодержателя. Повідомляти власника квартири про надання дозволу на продаж він не зобов'язаний. Не повідомляв він потерпілу й про погашення її боргу поручителем. ОСОБА_55 повертала іноді гроші за ОСОБА_13, проте довіреності від нього на отримання грошей у ОСОБА_54не було. Додатково укладав договори, які готувала нотаріус, але не пам'ятав тоді чи була квартира ОСОБА_13 продана чи ні( т.36, а.с. 178-184).

Надати позику ОСОБА_12 та ОСОБА_39 його просила знайома ОСОБА_54 ОСОБА_55 завірила його, що в разі неповернення грошей , вони продаватимуть квартиру. До підписання договору він потерпілих не бачив і не спілкувався із ними, жодних переконань не було. До нотаріальної контори для оформлення договорів він приїхав коли там уже була ОСОБА_55 та позичальники, які ознайомилися із проектами договорів, там же він бачив і ОСОБА_2 Договір комісії був укладений того ж дня, потерпілі з ним ознайомилися. Договір позики вони не виконали, вирішили продати квартиру і тому він надав згоду. Договір комісії жодним чином не пов'язаний із договором позики. За договором позики потерпілі винні йому гроші, а за договором комісії ОСОБА_2 винен гроші їм. В той момент , коли ОСОБА_38 перестала платити, ОСОБА_2 перекупив їх борг( т.36, а.с. 185-187).

Засуджений ОСОБА_2 також вказував на відсутність злочинної змови із ОСОБА_1, доказів введення саме ним в оману потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 ; потерпілого ОСОБА_22; потерпілої ОСОБА_23; потерпілої ОСОБА_13; потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_39

Колегія суддів, вислухавши пояснення засуджених, з метою перевірки доводів на їх захист, додатково дослідивши під час судового слідства укладені між сторонами договори із додатковими угодами до них, встановила наступне.

В договорах іпотеки, поряд із звичними для ділового обороту умовами звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства та накладення заборони на відчуження предмету іпотеки, передбачено умову, що «…документи, що підтверджують право власності на квартиру іпотекодавець передає на зберігання іпотекодержателю…» ( т.3,а.с. 110-111; т.4, а.с.120; т.6, а.с.100-101; т.7, а.с.158-159).

Зазначеної умови не містить лише договір іпотеки, укладений із ОСОБА_13 ( т.5, а.с.85). Проте всі потерпілі, зокрема і ОСОБА_13, стверджували, що на вимогу ОСОБА_1 передали йому правовстановлюючі документи в момент підписання договорів. Не заперечував цього факту і засуджений ОСОБА_1.

В договорах комісії , поряд із звичайними умовами виконання правочинів комісіонером в інтересах комітентів , передбачено обов'язок комітента передати майно ,при цьому вказано , що майно вважається переданим комісіонеру після передачі правовстановлюючих документів та технічного паспорту на нього ( т.3, а.с. 129; т.4, а.с.148; т.5, а.с. 126; т.6, а.с.116; т.7, а.с.177), а в договорах комісії , укладених із ОСОБА_22 , а також із ОСОБА_21,ОСОБА_10 та ОСОБА_9 передбачено також передачу договору іпотеки(т.3, а.с.129; т.4, а.с.148) .

Наведений зміст окремих частин договорів іпотеки та договорів комісії в порівнянні із змістом інших частин вказаних договорів, з огляду на усталену практику правовідносин у сфері кредитування, на думку колегії суддів, не є істотною умовою. Проте подальші дії іпотекодержателя ОСОБА_1 та комісіонерів дає змогу з'ясувати справжній намір обвинувачених спільними зусиллями заволодіти квартирами потерпілих в будь-який зручний для них момент після одержання правовстановлюючих документів (незалежно від виконання зобов'язань по договорам позики).

Вказану обставину й приховував ОСОБА_1 при укладенні договорів із потерпілими шляхом неповідомлення в окремих випадках про наявність договору комісії , або при його виявленні потерпілими шляхом переконання в необхідності у такий спосіб додатково забезпечити можливість повернення позики на крайній випадок.

Зокрема про це свідчать покази підсудного ОСОБА_1 в суді першої інстанції , а саме наступні висловлювання :«…Договір комісії жодним чином не пов'язаний із договором позики. За договором позики потерпілі винні йому гроші, а за договором комісії ОСОБА_2 винен гроші їм. В той момент , коли ОСОБА_38 перестала платити, ОСОБА_2 перекупив їх борг…», «…моя людина продасть квартиру і поверне мені мої гроші..» (т.36, а.с. 176-178, 185-187) . Засуджений ОСОБА_2 також послідовно стверджував про відсутність будь-якого зв'язку між договорами, навіть на стадії досудового розслідування, про що свідчать досліджені судом його покази на очній ставці ( т. 7 ,а.с.278-281) , зокрема його висловлювання: «…потому что договор комиссии и договор займа не связаны между собой и заключены с разными людьми…», чим підтверджується ,що обвинувачені заздалегідь усвідомлювали протиправність своїх дій і діяли відповідно до спільного плану заволодіння майном потерпілих.

Така спільність , узгодженість та послідовність їхніх дій підтверджується тим, що саме ОСОБА_1, отримавши правоустановлюючі документи на квартири потерпілих на зберігання, на свій розсуд, в порушення наданих йому повноважень щодо збереження, в подальшому передавав зазначені документи комісіонерам - для переоформлення права власності на визначених за спільною домовленістю із ОСОБА_2 осіб, зокрема близьких родичів ОСОБА_1 - його матір, батька, дружину, рідного брата та інших довірених осіб. При цьому із матеріалів справи вбачається , що після виселення потерпілих, квартири передавались в оренду ОСОБА_2, який навіть виконував рукописний текст в таких договорах від імені інших власників (т.10, а.с. 99-103).

Приховуванню від потерпілих дійсних намірів обвинувачених сприяла та обставина, що за умовами договорів іпотеки накладалась заборона на відчуження предмету іпотеки, наявність якої сприймалась потерпілими як гарантія того, що звернення стягнення на нерухомість без їхнього відома буде неможлива.

Як вбачається із вищенаведених в тексті ухвали доказів, надалі ОСОБА_2 особисто , а в деяких випадках з допомогою добре знайомих йому ОСОБА_54 та ОСОБА_18 звертався в «Харківське міське БТІ» із заявами від імені потерпілих про надання витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно та про реєстрацію права власності на таке майно.

Всупереч показам ОСОБА_2 про належне виконання ним обов'язків комісіонера, колегією суддів встановлено, що ніяких вказівок від жодного із потерпілих осіб щодо вчинення правочинів на умовах найбільш вигідних для комітентів він не виконував, бо не спілкувався із ними ні телефоном( не знав навіть їхніх номерів), ні під час особистих зустрічей( яких не було до моменту продажу квартир). Крім того, в порушення умов договору та вимог ст. 1022 ЦК України жодному із комітентів не було передано грошові кошти, одержані від продажу майна та не надано своєчасно для затвердження звіт комісіонера. Зазначена обставина підтверджується показами потерпілих, матеріалами справи про вилучення відповідних звітів ( т.7, а.с.296-308) та дослідженими судом показами обвинуваченого ОСОБА_2 на очній ставці із потерпілою ОСОБА_12 ( т.7 , а.с. 278-281), які свідчать про безоплатне вилучення майна потерпілих.

Щоб обумовити невиконання обов'язку комісіонера про передачу грошей від продажу квартир, обвинувачені використали передбачену цивільним законодавством можливість прийняття кредитором виконання зобов'язань третіми особами , зокрема через укладені без відома потерпілих договорів поруки. При цьому різниця між вартістю предмета іпотеки та задоволеними вимогами кредитора обраховувалась через неустойку, заздалегідь передбачену на вкрай невигідних для позичальників умовах - від 1000 грн до 100 000 грн за кожен день прострочки(т.3, а.с. 101; т.4, а.с.113; т.5, а.с.57; т.6, а.с.94; т.7,а.с.138).

Таким чином технологія обману, використана підсудними, є завуальованою, зовні цілком законною системою, до якої входять як легальні дії так і протиправні, при яких внаслідок обману потерпілі, відповідно до визначеної в договорах комісії домовленості між сторонами, добровільно передали своє майно співучасникам злочину з наділенням їх правомочностями розпорядження предметом іпотеки на власний розсуд.Таке протиправне втручання обвинувачених у сферу володіння потерпілими своїм нерухомим майном призвело у подальшому до відчуження його без відома власників.

Проте закінченим шахрайство вважається з моменту отримання права розпоряджатися майном потерпілих. Тому доводи апелянтів про те, що продаж квартир таємно від власників свідчить про відсутність об'єктивної сторони даного злочину, є необґрунтованими , оскільки продаж відбувався після добровільної передачі майна (за змістом всіх договорів майно вважається переданим комісіонеру після передачі правовстановлюючих документів та технічного паспорту на нього ).

Таким чином доводи апеляцій про відсутність ознак об'єктивної сторони шахрайства в діях засуджених спростовуються обставинами справи, встановленими під час розгляду в суді першої інстанції та перевіреними при апеляційному розгляді.

Із матеріалів справи вбачається , що наданням позик під заставу нерухомості ОСОБА_1 займався тривалий час до скоєння злочину, а тому мав певний досвід в цих питаннях. Під час допиту в суді ОСОБА_1 пояснив ,що давно знайомий із ОСОБА_2 , ще з часу навчання. Із наданих апеляційному суду матеріалів вбачається , що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець із 15.07.2003 року, одним із видів діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як було встановлено судом першої інстанції, всі позики ОСОБА_1 надавав через своїх знайомих, які знаходили йому осіб, що бажали отримати позику під заставу нерухомості - це громадяни ОСОБА_54 , ОСОБА_25 , ОСОБА_34 , ОСОБА_65 та інші , що підтвердили в суді першої інстанції як потерпілі, так і ОСОБА_1 Зазначені особи були тривалий час знайомі із ним, мали досвід ділових стосунків, тому у вигідному світлі представляли його потерпілим, а в деяких випадках отримували грошову винагороду за посередництво. Із показів в суді свідка ОСОБА_34 вбачається, що ОСОБА_1 в довіру входить легко. До нотаріуса заходив із дорогою сумкою , в якій були гроші. Його зовнішній вигляд справляв враження, що це чесна добропорядна людина. ( т.37, а.с.8-11).

Під час допиту в суді ОСОБА_1 підтвердив ,що із ОСОБА_18 він знайомий з 2007 року , від стосунків мають спільну дитину. Наведені раніше покази підсудного ОСОБА_1 узгоджуються із показами ОСОБА_18 в судовому засіданні в тій частині, що саме він запропонував ій укласти договір комісії із ОСОБА_22, а також із дослідженими в суді показами свідка, наданими під час досудового слідства в присутності захисника ОСОБА_56 ( т.4, а.с. 76-77), в яких вона також вказала, що сподівалась що обов'язки комісіонера за неї виконає ОСОБА_1, а грошей від ОСОБА_4 за продаж квартири ОСОБА_22 вона не отримувала. Аналогічні покази вона давала при проведенні очної ставки із потерпілим. Відмовляючись в суді першої інстанції від дачі показів, ОСОБА_18 в цілому підтвердила зміст оголошеного судом протоколу допиту на а.с. 76-77 в т. 4. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанціїї дав правильну оцінку показам цього свідка в суді, поставившись критично до пояснень ОСОБА_18 про те, що під час досудового слідства покази вона давала слідчому під впливом та при обставинах, коли над її сином нібито знущалися працівники міліції. В суді першої інстанції під час допиту слідчого було встановлено, що ОСОБА_18 давала покази добровільно та за участю адвоката, а досліджені судом дані, отримані в ході зняття інформації з каналів зв'язку з номерів мобільних телефонів ОСОБА_1 та ОСОБА_18, свідчать про те, що показання слідчому вона давала добровільно, та саме ОСОБА_1 рекомендував ОСОБА_18 приходити до слідчого з малолітньою дитиною, для того, щоб допити були короткі за часом, а також посилатися на ст. 63 Конституції України, відмовляючись від дачі показань. Крім того, колегія суддів вважає, що наведені у вироку покази свідка ОСОБА_18 узгоджуються із показами потерпілих, інших свідків , засудженого, та із матеріалами справи, а тому доводи апеляцій щодо недопустимості такого доказу є необгрунтованими.

Матеріалами справи встановлено, що укладення договорів позики, іпотеки, комісії, відчуження предметів іпотеки відбувалось виключно у приватних нотаріусів ОСОБА_67 та ОСОБА_66 , з якими ОСОБА_1 співпрацював тривалий час раніше. Крім того матеріалами справи підтверджено наявність у нотаріуса ОСОБА_66 боргових зобов'язань перед близькими родичами обвинуваченого ( т.11, а.с. 18,20,295).

Все вищенаведене підтверджує наявність ретельної підготовки ОСОБА_1 для подальшого вчинення злочинів , під час якої було досягнуто домовленість із ОСОБА_2 спільними зусиллями заволодівати чужою нерухомістю, використовуючи для цього послуги інших осіб, з якими вони мали родинні або довірчі стосунки, не повідомляючи їм про свої справжні наміри; обрано місце вчинення шахрайства( приватні нотаріальні контори знайомих нотаріусів); передбачено певний час(в кінці робочого дня) та зовшіню обстановку (можливість тривалого очікування), враховано також особисті якості ОСОБА_1 - манеру поведінки, поважний вигляд, уміння схилити до себе оточуючих, швидку реакцію на обстановку , що змінюється (на випадок недоречних запитань про умови договорів). Тому доводи апелянтів про відсутність попередньої змови, відсутність єдиного плану дій, відсутність контролю за діями довірених осіб, колегія суддів вважає безпідставними.

Сторона захисту посилається в апеляціях на недоведеність скоєння шахрайства щодо потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_21 ; потерпілого ОСОБА_22; потерпілої ОСОБА_23; потерпілої ОСОБА_13; потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_39 оскільки судом залишено без задоволення їх цивільні позови , як недоведені належними та допустимими доказами в судовому засіданні. Колегія суддів вважає цей довод безпідставним та не приймає до уваги, оскільки , як вбачається із резолютивної частини вироку, будь-яке рішення за позовами вказаних осіб судом першої інстанції прийнято не було.

Сукупність зазначеного дозволяє колегії суддів зробити висновок, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні відносно вказаних потерпілих тих дій і за тими кваліфікуючими ознаками, які зазначені у вироку, а тому доводи апеляцій сторони захисту в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно вироку винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в примушуванні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21 до виконання цивільно-правових зобов'язань підтверджується:

●показами допитаного у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_21 про те, що 27.08.2010 року близько 15-00 годин він підіймався по сходах в свою квартиру, коли побачив біля свого тамбура групу людей, на питання, що вони тут роблять, йому відповіли, що квартира належить їм, і сказали йому, щоб він йшов на вулицю. Він пішов вниз і повернувся в свою квартиру вже після втручання працівників міліції, які прогнали невідомих осіб. Всі замки в тамбурі і квартирі були поламані. Із слів дочки, ті люди намагалися зламати вхідні двері, але втрутився її адвокат, якого невідомі побили. 30.08.2010 року близько 14-00 він знаходився удома, почув шум роботи інструменту, яким невідомі намагалися зняти з петель двері його квартири. Зламавши двері в квартиру невідомі проникли всередину і стали вимагати звільнити квартиру. Він спробував подзвонити дочці, але один з них - ОСОБА_2, якого він згодом впізнав по фото, вихопив телефон у нього з рук, витягнув з нього сім карту і зламав її. Потім його, із застосуванням фізичного насильства, виштовхали із квартири. На вулиці він залишився чекати дочку, яка викликала міліцію, працівникам якої він написав заяву про примусове виселення;

●оголошеними у судовому засіданні свідченнями потерпілої ОСОБА_10, яка пояснила, що 27.08.2010 року близько 12-50 годин, вона разом з дочкою знаходилася у себе дома, коли почула шум. Виглянувши у глазок дверей в квартиру вона побачила, що невідомі зламали двері в тамбур, після чого спробували зламати двері квартири. ОСОБА_9 подзвонила своєму адвокатові ОСОБА_42 і в міліцію. Протягом декількох хвилин приїхав ОСОБА_42 і почав перешкоджати діям невідомих. Спроби злому продовжувалися до 16-00 після чого невідомі виїхали, оскільки не могли відкрити замок квартири. 30.08.2010 року близько 15-30 години до неї на роботу до супермаркету «Клас», прийшов чоловік і повідомив, що ОСОБА_1 проник в квартиру і виштовхав його на вулицю (т.2 а.с. 101, 104-105);

●показами допитаної у судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що вперше побачила ОСОБА_2 в середині серпня 2010 року, коли той повідомив їй про те, що квартира вже належить їм, потребував виселиться або орендувати квартиру у них. Після того, як вона відмовилася від цієї пропозиції, ОСОБА_2 грубо штовхнув її в плече, заподіявши фізичний біль, і почав загрожувати. 27.08.2010 року вона бачила його разом з ОСОБА_1 при спробі замінити вхідні двері в її квартиру, коли він керував діями "ведмежатника". 27.08.2010 року близько 12-50 годин вона разом з матір'ю знаходилася у себе удома, коли почула шум. Виглянувши в глазок дверей квартири вона побачила, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і інші невідомі зламали двері в тамбур, після чого спробували зламати двері квартири. Вона подзвонила своєму адвокатові ОСОБА_42 і в міліцію. Протягом декількох хвилин приїхав ОСОБА_42, який представився адвокатом, намагався перешкодити невідомим зламати двері, але ОСОБА_1 ударив адвоката в голову і ногу. 30.08.2010 року після обіду вона пішла на роботу, але не встигла доїхати до вул.Бакуліна, приблизно через 20 хвилин після виходу здому їй подзвонив батько і повідомив, що продовжуються спроби зламати двері квартири. Коли вона приїхала додому, то її батько вже був на вулиці в домашніх речах та кімнатних тапках, він тремтів та не міг чітко говорити. Після того, як вона забрала з роботи матір, батькові викликали «швидку». Разом із викликаним нарядом міліції вони піднялись на 8 поверх, але двері їм ніхто не відчинив;

●показами допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 про те, що з її згоди були встановлені вхідні двері в кв. 125 по пр. Перемоги, з якої причини були викликані працівники міліції вона не знає. ОСОБА_1 попросив її показати документи на АДРЕСА_33 слюсарю, який повинен був міняти замки у вищезгаданій квартирі. Через деякий час ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кудись поїхали, а її залишили біля під'їзду. Вона знаходилася там до приїзду працівників міліції і написання пояснення;

●показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_41, який пояснив, що 27.08.2010 року біля під'їзду будинку АДРЕСА_29 його зустрів ОСОБА_1, пред'явив йому документи на ім'я ОСОБА_2 Саме ОСОБА_1 керував його діями зі зламу замку дверей АДРЕСА_29. Документи на право власності йому представила ОСОБА_18, проте він відмовився від виконання дорученої роботи після того, як дізнався про те, що усередині квартири знаходяться мешканці цієї квартири. ОСОБА_2, що приїхав на місце, умовляв його за винагороду зламати двері квартири болгаркою, але він відмовився і поїхав;

●показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_42, який пояснив, що 27.08.2010 року перешкодив спробі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виселити мешканців квартири АДРЕСА_29, зустрів при цьому фізичний опір з боку ОСОБА_1, який заподіяв йому тілесні ушкодження;

●показами свідка ОСОБА_43, що 27.08.2010 року разом із ОСОБА_42 перешкодив спробі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виселити мешканців квартири АДРЕСА_29, зустрів при цьому фізичний опір з боку ОСОБА_1, який заподіяв ОСОБА_42 тілесні ушкодження;

●показами допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_48 про те, що 30.08.2010 року ОСОБА_2 і інші особи під впливом обману проникли в тамбур її квартири, після чого її фактично насильно заштовхнули всередину її квартири АДРЕСА_47 і утримували до того моменту, поки не замінили двері АДРЕСА_29

●показами допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_58, яка пояснила, що в кінці серпня 2010 року в двері тамбура подзвонили і запитали ОСОБА_48. Вона покликала свою бабусю, а сама повернулася в свою кімнату і що було далі не чула, оскільки голосно грала музика. Надалі вона дізналася, що невідомі люди поміняли тамбурні двері і один з них в подальшому залишив їм ключі від нових дверей;

●показами допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_59, яка пояснила, що 30.08.2010 року невідомі особи із застосуванням спеціального інструменту проводили роботи по заміні вхідних дверей в квартирі її сусідки ОСОБА_9, що проживала із батьками ОСОБА_21 і ОСОБА_10, а увечері цього дня вона прийняла до себе переночувати останніх, оскільки їх виселили з їх житла;

●показами допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_60, який пояснив, що 27.08.2010 року близько 13-00 години із чергової частини Дзержинського РВ поступила вказівка виїхати за адресою: АДРЕСА_2, де невідомі намагаються зламати вхідні двері квартири. Протягом декількох хвилин він разом з групою прибув на місце події. Після прибуття на місце було встановлено, що на сходовій клітці знаходилася група людей серед яких були: ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_42 На момент прибуття між вищезгаданими громадянами відбувався словесний конфлікт. Із слів присутніх, між ними відбулася бійка. Слідом за ним приїхала група міліціонерів Дзержинського РВ, які надалі проводили розгляд по даному факту;

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між ОСОБА_9 і ОСОБА_1 в ході якої ОСОБА_9 підтвердила свої свідчення щодо участі ОСОБА_1 в подіях 27.08.2010 року (т.2 а.с. 255-262);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між ОСОБА_10 і ОСОБА_1 в ході якої потерпіла підтвердила свої свідчення щодо подій 27.08.2010 року (т.2 а.с. 266-269);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_42 і ОСОБА_1, на якій ОСОБА_42 підтвердив свої свідчення про те, що 27.08.2010 року ОСОБА_1, намагався перешкодити виконанню ним своїх адвокатських функцій, із застосуванням фізичного насильства (т.2 а.с. 270-278);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_43 та ОСОБА_17 в ході якої ОСОБА_43 підтвердив свої свідчення про те, що ОСОБА_42 не заподіював тілесних ушкоджень ОСОБА_17, а навпроти ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_42 після того, як той представився адвокатом ОСОБА_9 (т.2 а.с. 281-283);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_21, в ході якої останній пояснив, що бачив ОСОБА_2 один раз 30.08.2010 року, коли він забрав у нього телефон, вийняв з нього сім карту, після чого виселив його з житла (т.2 а.с. 288);

●дослідженими судом даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_41 ., в ході якої останній підтвердив свої свідчення, дані ним відносно ОСОБА_61, що стосуються 27.08.2010 року, а ОСОБА_2 прослухавши їх, погодився з ними (т.2 а.с. 296-297);

●дослідженими судом даними протоколу огляду місця події від 30.08.2010 року, в якому було зафіксовано, що на момент приїзду працівників міліції о 15-00 годині двері в тамбур кв.кв.125, 126 по пр. Перемоги, 60 були замінені на металеві броньовані (т.2 а.с. 30);

●дослідженими судом даними протоколу вилучення, огляду, визнання як речовий доказ акту прийому здачі виконаних робіт від 27.08.2010 року по ремонту і діагностиці замків між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_62 (т.3 а.с. 66-69);

●дослідженими судом даними протоколу пред'явлення фотознімків ОСОБА_9 для впізнання в ході якого остання впізнала ОСОБА_14 (т.2 а.с. 85-86);

●дослідженими судом даними протоколу пред'явлення фотознімків ОСОБА_21, в ході якого останній впізнав ОСОБА_61, як людину, яка 30.08.2010 року проникла в його квартиру і виселила його із застосуванням погроз і сили (т.2 а.с. 97-98);

●дослідженими судом даними протоколу пред'явлення фотознімків ОСОБА_41, в ході якого останній впізнав фото, де був зображений ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як осіб, які 27.08.2010 року просили його відкрити замок дверей АДРЕСА_29 (т.2 а.с. 212, 213);

●дослідженими судом даними протоколу вилучення, огляду, визнання в якості речових доказів акту прийому-передачі робіт від 27.08.2010 року у ОСОБА_41 (т.3 а.с. 65-69);

●висновком комп'ютерно-технічної експертизи №184-КТ від 25.01.2012 року, згідно якого в пам'яті системних блоків комп'ютерів, вилучених у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 містилися текстові файли і електронні таблиці, де згадувалися прізвища ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_21 (т.10 а.с. 129-146).

Зазначені та інші докази, наведені у вироку суду, в своїй сукупності дозволяють колегії суддів зробити висновок, що дії , спрямовані на примушування ОСОБА_9, ОСОБА_21 та ОСОБА_21 виселитися із квартири АДРЕСА_29 тривали протягом певного часу , а саме розпочались 27 серпня 2010 року та завершились 30 серпня 2010 року. Про наявність попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить їх спільна участь у вчиненні зазначених дій, яка підтверджується показами потерпілих, свідків ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_41,ОСОБА_18,ОСОБА_48, ОСОБА_58,ОСОБА_59, ОСОБА_60

При цьому зусилля кожного із них були спрямовані на досягнення загального результата злочину. Незважаючи на те , що ОСОБА_2 раніше придбав у спільну власність з іншими громадянами ( ОСОБА_4,ОСОБА_17,ОСОБА_28,ОСОБА_29,ОСОБА_30, ОСОБА_63,ОСОБА_64,ОСОБА_50О.) ? частину вказаної квартири, саме ОСОБА_1 пред'явив майстру по встановленню замків правовстановлюючі документи на квартиру, що підтвердили свідки ОСОБА_41, ОСОБА_18 та ОСОБА_54

Засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечувався факт висловлення будь-якої вимоги до потерпілих, спрямованої на примушення до виселення із квартири. Разом із тим потерпіла ОСОБА_9 вказувала, що таку вимогу неодноразово їй висував ОСОБА_2 ще раніше, проте в поєднанні із погрозою пошкодження майна чи застосування насильства вона мала місце саме в період з 27.08.2010 року по 30.08.2010 року. Колегія суддів вважає, що така вимога може висловлюватись у будь-якій формі, проте вона має бути конкретною та зрозумілою для потерпілих, що й підтвердили в суді першої інстанції потерпілі, а також іхні сусіди - ОСОБА_48,ОСОБА_58,ОСОБА_59.

Засудженим ОСОБА_1 заперечувався факт його присутності на місці події 30 серпня 2010 року з посиланням на покази потерпілого ОСОБА_21, які той давав на очній ставці під час досудового розслідування справи ( т. 2, а.с. 263-265). Разом із тим в судовому засіданнні та на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_9 давала покази, що 30.08.2010 року після захоплення їхньої квартири бачила ОСОБА_1, який виходив з їхнього будинку в супроводі двох незнайомих їй чоловіків та прямував до автостоянки магазину «Класс». При цьому ОСОБА_2 вона не бачила.(т.2, а.с. 84, т.36, а.с. 205).

Невідповідності в показах потерпілої ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_21 стосовно участі ОСОБА_1 в подіях, які відбувались 30.08.2010 року свідчать про свободу позицій кожного потерпілого та об'єктивність їх показів. Вони не є такими що виключають правдивість одне одного, а навпаки доповнюють, оскільки покази ОСОБА_21 підтверджують, що виштовхував його з квартири інший чоловік, а не ОСОБА_1 (т.2, а.с. 263-265), а ОСОБА_9 стверджувала, що бачила як 30.08.2010 року ОСОБА_1 виходив із їхнього будинку в той час , коли вона прибула на місце події.

Виходячи із наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянтів про відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Разом із тим, сторона захисту в своїх апеляціях посилається на невідповідність часу вчинення злочинних дій щодо потерпілих , яке у вироку зазначено о 15 годині 50 хвилин 30 серпня 2010 року. Аналізуючи покази потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, досліджені судом першої інстанції дані протоколу огляду місця події від 30.08.2010 року ( т.2, а.с. 30) колегія суддів приходить до висновку , що зазначений в тексті вироку час вчинення злочину близько 15 год. 50 хвилин є помилковим, оскільки правильно вважати його вчиненим до цього часу. Проте зазначена обставина не спростовує факт скоєння засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2,злочину передбаченого ч.2 ст.355 КК України.

На думку колегії суддів, правильним є посилання сторони захисту на помилкову вказівку судом про заволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартирою потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в серпні 2010 року , оскільки за матеріалами справи ще 10.06.2009 року ОСОБА_2 продав її ОСОБА_18, яка, в свою чергу, 13.10.2009 року продала ? її частину тому ж ОСОБА_2 та близьким родичам ОСОБА_1(т.3, а.с. 97-202). Тому наведене у мотивувальній частині вироку суду посилання на факт заволодіння обвинуваченими квартирою потерпілих «…в серпні 2010 року…» є очевидною опискою.

Доводи апелянтів про істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону щодо нероз'яснення судом суті обвинувачення спростовуються даними протоколу судового засідання , а тому є безпідставними.

Необгрунтованими є також доводи про залишення без розгляду скарг засуджених на дії слідчого. При розгляді зазначених скарг судом були заслухані пояснення слідчого Прядко О.О. , що також підтверджується даними протоколу судового засідання та наведеними в мотивувальній частині вироку висновками суду.

Доводи апелянтів про упередженість суду першої інстанції, незаконну відмову у задоволенні відводу, на думку колегії суддів, є необґрунтованими. Із протоколу судового засідання вбачається , що відвод судді заявлявся підсудними та їхніми захисниками неодноразово протягом усього судового розгляду . Проте, твердження сторони захисту про упередженість судді через наведені ними обставини , на думку колегії суддів, є суб'єктивним , яке не можна вважати як «інші обставини, які викликають сумнів у об'єктивності судді» в розумінні п.4 ст. 54 КПК України 1960 року. Европейський суд з прав людини зазначає, що «... презумпція особистої неупередженості судді чинна, доки немає доказів протилежного...» (рішення у справі («Лендон, Очаковскі-Лоран і Жулі проти Франції», заяви 21279/02 і 36448/02, 22 жовтня 2007 року). Доказів упередженості суду першої інстанції в матеріалах справи немає.

З урахуванням встановлених обставин в їх сукупності , колегія суддів приходить до висновку, що винуватість підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2 повністю доведено та їх дії правильно кваліфіковані кожного :

- за ч.4 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- за ч.2 ст. 355 КК України, тобто примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, а так само з пошкодженням майна.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із наступного.

ОСОБА_1 має вищу юридичну та економічну освіту, одружений, за місцем мешкання характеризується позитивно, має неповнолітніх дітей 1999 та ІНФОРМАЦІЯ_5, працює генеральним директором ТОВ ЦАПІ «Кредит-агро», раніше був засуджений 30 січня 2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України до 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 має вищу освіту, проживає у цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_6, приватний підприємець, раніше не засуджений, не перебуває на обліку в Харківському обласному наркологічному диспансеру та Харківському міському ПНД, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів та їх особливу тяжкість , дані, що характеризують особу підсудних, відсутність відшкодування заподіяної шкоди потерпілим - правильно зробив висновок, що виправлення підсудних неможливе без їх ізоляції від суспільства та призначив їм необхідне і достатнє для виправлення покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 355 КК України та з врахуванням ступеня участі кожного. З огляду на це необґрунтованими є доводи прокурора про явно несправедливе через м'якість покарання , призначене засудженому ОСОБА_2.

Разом із тим, колегія суддів враховує, що в зв'язку із виділенням і направленням на додаткове розслідування матеріалів справи щодо обвинувачення ОСОБА_1 в шахрайстві стосовно ТОВ «Валтар-Агро» , обсяг обвинувачення та ступінь суспільної небезпеки підсудного зменшились, а тому необхідно пом'якшити йому покарання, призначене за ч.4 ст. 190 КК України, змінивши вирок в цій частині.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою Верховного суду України від 19.10.2015 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2012 року щодо ОСОБА_1 було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. За таких обставин необхідно виключити із вироку вказівку про призначення остаточного покарання ОСОБА_1 за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання із покаранням, призначеним вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2012 року та зарахування відбутої частини цього покарання з моменту його затримання - з 04.04.2011 року, та зарахування знаходження його в СІЗО №27 м. Харкова з 27 квітня 2010 року по 25 червня 2010 року . В цій частині заслуговують на увагу змінені доводи апеляції прокурора.

Статтею 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, зі змінами, внесеними Законом України №1246-VII від 6 травня 2014 року, передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисники звернулись із письмовими заявами про застосування до нього амністії, в апеляційному суді засуджений також висловив свою згоду на це. Заборони для застосування до нього амністії колегією суддів не встановлено.

Як вбачається із матеріалів справи, запобіжний заход в межах цього провадження - тримання під вартою ОСОБА_1 було обрано постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2012 року, що є підставою для застосування до нього положень ч.5 ст.72 КК України та зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок відбування покарання ОСОБА_1 також необхідно рахувати із 30.01.2012 року.

Отже, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» ( 19 квітня 2014 року) засуджений ОСОБА_1 за час попереднього ув'язнення відбув більше однієї чверті призначеного йому строку основного покарання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст.. 2 Закону України«Про амністію у 2014 році», а тому необхідно звільнити його від відбування покарання за цим вироком.

Застосування судом першої інстанції до засудженого ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою до набрання вироком законної сили обумовлювалось необхідністю забезпечення виконання вироку , а тому міру запобіжного заходу необхідно скасувати, звільнивши засудженого з-під варти в залі суду.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 374, 379 КПК України 1960 року, п. 15 розділу 11 Перехідних положень КПК України, колегия суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора , засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3,ОСОБА_4 задовольнити частково .

Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.09.2014 року у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині засудження ОСОБА_1 за шахрайство відносно ТОВ «Валтар-Агро» за ознаками ч.4 ст. 190 КК України - скасувати, матеріали кримінальної справи в цій частині виділити в окреме провадження та повернути для додаткового розслідування прокурору Харківської області. Окрему постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.09.2014 року скасувати.

Цей вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 змінити.

Покарання, призначене ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190 КК України, пом'якшити до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 355 КК України до 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів щляхом часткового складання призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на 11 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Виключити із вироку вказівку про призначення покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст.70 КК України та зарахування відбутої частини вироку Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.01.2012 року з моменту його затримання - з 04.04.2011 року, та зарахування знаходження його в СІЗО №27 м. Харкова з 27 квітня 2010 року по 25 червня 2010 року .

Згідно з ч. 5ст. 72 КК України зарахувати час перебування під вартою ОСОБА_1 із 30.01.2012 року по 18.04.2016 року в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Визначити, що строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 30.01.2012 року.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року із змінами, внесеними згідно із Законом №1246-VII від 06 травня 2014 року, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання .

Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 - тримання під вартою, - скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_49 залишити без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України 1960 року цей вирок в частині стягнення судових витрат в сумі 44080, 32 грн солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - змінити. Визначити, що зазначені витрати підлягають стягненню із засуджених в рівних частинах, по 22040,16 грн з кожного.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Головуючий :

Судді: