Рішення № 57275823, 14.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/8669/15-ц Головуючий суддя І інстанції Клименко О. І.

Провадження № 22-ц/790/2238/16 Суддя доповідач Коваленко І.П.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних

правовідносин про стягнення аліментів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року судова колегія судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль А.П.

при секретарі - Сотніковій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 04 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Ленінський відділ ДВС ХМУЮ про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та збільшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа: Ленінський відділ ДВС ХМУЮ про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що у період часу з 14.06.2008 року по 15.10.2010 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з відповідачем, малолітня дитина залишилась мешкати з нею та перебувала на її утриманні.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 06.04.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 400 грн.00 коп., щомісячно, починаючи з 03.03.2010 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення суду нею 23.04.2010 року було отримано виконавчий лист та пред'явлено його до виконання до Ленінського ВДВС ХМУЮ 09.07.2015 р. з причин відмови відповідача ОСОБА_2 від сплати аліментів у добровільному порядку.

Провадження по вказаному виконавчому листу було відкрито, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2015 року. Проте, в примусовому порядку відповідач ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини також не сплачує, у зв'язку з чим станом на 23.09.2015 року у відповідача утворилась заборгованість з аліментів в розмірі 9600 грн.

Вказана заборгованість склалась за період з квітня 2013 року по липень 2015 р. ( крім січня - лютого 2015 p., за які у лютому 2015 р. ОСОБА_2 було сплачено 800 грн., отже, просила стягнути з відповідача пеню за період з квітня 2013 року по липень 2015 року (крім січня-лютого 2015 року) в розмірі 3052 грн.

Також, з урахуванням вимог ч.2 ст.182 СК України, якою передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а відповідно до ЗУ « Про державний бюджет на 2015 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 1455 грн.00 коп., вона просила збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 727 грн. 50 коп.

В судовому засідання представник позивача надала до суду уточнену позовну заяву відповідно до якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з липня 2012 року по липень 2015 року ( крім січня-лютого 2015 року) в розмірі 4268 грн.ОО коп., та збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Ленінського райсуду м. Харкова від 06.04.2010 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 400 грн.00 коп. на 727 грн. 50 коп., щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Обґрунтовуючи тим, що згідно розрахунку державного виконавця Коваленко М.А. Ленінського ВДВС ХМУЮ сума заборгованості по аліментам за період з липня 2012 року по липень 2015 року ( крім січня-лютого 2015 року) складає 13600 грн., у зв'язку з чим сума пені за вказаний період склала 4268 грн.00 коп. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2. проти позову заперечували частково. А саме проти задоволення позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 124 грн.00 коп. за липень 2015 року.

Посилалися на той факт, що з урахуванням того, що позивач ОСОБА_2 надала виконавчий лист до виконавчої служби лише 07.07.2015 року, то і сума боргу повинна нараховуватись саме з 2015 року, а не з 2012 року.

Також, зазначили, що відповідно до платежів відповідач ОСОБА_2 перераховував позивач ОСОБА_2 кошти в рахунок сплати аліментів у період з 01.07.2012 року по 01.07.2013 рік, з 01.07.2013 року по 01.04.2014 рік, квітень - грудень 2014 р., січень - липень 2015 року на картку ОСОБА_2 у КБ « ПриватБанк» НОМЕР_1.

У зв'язку з тим, що за липень 2015 року, він погасив сплату аліментів 26.08.15 року він визнає нараховану пеню лише за липень 2015 року в розмірі 124 грн.

Стосовно збільшення розміру аліментів, зазначав, що проти задоволення даної вимоги заперечує в повному обсязі, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього від іншого шлюбу народилась донька ОСОБА_5 . Його дружина у відпустці по догляду за дитиною та перебуває повністю на його утриманні. Крім того, він має кредитну заборгованість в КБ « ПриватБанк», і повинен сплачувати щомісячний платіж для її погашення. При цьому він щомісячно повинен сплачувати комунальні платежі, однак на даний час він має не регулярний,мінливий дохід, який складає 1200-1300 грн. в місяць.

Крім того, просив застосувати п.17 Постанови пленуму ВСУ № З від 15.05.2006 р. « Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Представник третьої особи Ленінського ВДВС ХМУЮ в судове засідання не з'явився, справа розглянута у його відсутності.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 04 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 4268 грн. за період з липня 2012 року по липень 2015 року.

Збільшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з 400 грн. на 727 грн. 50 коп., а також судовий збір на користь держави в сумі 551,20грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 124 грн., в іншій частині в позові відмовити.

Посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою надані докази на підтвердження своїх вимог в цій частині.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст. 196 ч.І СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право про стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн.00 коп., щомісячно, починаю з 03.03.2010 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення позивачкою 23.04.2010 року було отримано виконавчий лист.

Цей виконавчий лист пред'явлений до виконання позивачкою до Ленінського ВДВС ХМУЮ лише 09.07.2015 р.

Провадження по вказаному виконавчому листу було відкрито в цей же день, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2015 року.

На підтвердження своїх пояснень щодо сплати аліментів відповідач надав копії квитанцій про сплату аліментів, копії розписок позивачки про отримання аліментів та копії переведень на картку ОСОБА_2 у КБ « ПриватБанк» НОМЕР_1 за період з 01 липня 2012 року по вересень 2015 року. (а.с.83-103, 139-152).

Посилання на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження колегією суддів не приймаються, оскільки предметом розгляду суду першої інстанції була постанова ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження, а не питання сплати аліментів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачка, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надала доказів несплати відповідачем аліментів, а також його вини у несплаті аліментів.

Що стосується рішення суду про збільшення розміру аліментів, то колегія суддів вважає, що рішення суду і в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом

Згідно вимог ст..17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК ( 2947-14 ). При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн.00 коп., щомісячно, починаю з 03.03.2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Підставою для збільшення розміру аліментів позивачкою зазначено посилання на ЗУ « Про державний бюджет на 2015 рік», яким прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 1455 грн.00 коп., в зв'язку з чим вона просила збільшити розмір аліментів з 400 грн. до 727 грн. 50 коп.

Будь-яких доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я позивачка не надала.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач пояснив, що у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 від іншого шлюбу народилась донька ОСОБА_5, а позивачка працює у Міжнародній школі у Китайській народній республіці м. Шаосін за контрактом, одержує заробітну плату не менше 2000 доларів США кожного місяця, що становить за курсом НБУ суму не менше 48 000 грн., що є значним доходом. При цьому вона має пільги по проживанню, харчуванню, страховці та транспорту.

Представник позивачки в судовому засіданні апеляційної інстанції цих обставин не заперечувала.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів немає.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України, з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 606,22 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 04 лютого 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Ленінський відділ ДВС ХМУЮ про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та збільшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 606 грн. 22 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -