Ухвала суду № 57275715, 21.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/160/16 Головуючий І-ої інстанції

Справа №640/10675/14-к Золотарьова Л.І.

Категорія: ч.2 ст.369-2 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Ємця О.П.,

суддів - Мікуліна М.І., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Потюк А.В.,

за участю: прокурора - Ільченка Д.А.,

захисника - адвоката Радутного О.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 30 січня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Харкова, громадянин України, не судимий, з вищою освітою, не одружений, не працюючий (звільнений 28.04.2014р. з посади інженера сектору технічного адміністрування Державного земельного кадастру Харківської регіональної філії Центру ДЗК), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2

визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого у виді особистого зобов'язання скасовано.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 491грн. 40коп., віднесено за рахунок Держави.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 звинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді інженера сектору технічного адміністрування Державного земельного кадастру Харківської регіональної філії Центру ДЗК, в період часу з грудня 2013 року по січень 2014 року, дізнавшись про намір ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити приватизацію земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві «Символ» на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, використовуючи зазначену інформацію з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, 23.04.2014, знаходячись поблизу АДРЕСА_3, повідомив ОСОБА_5 про те, що він може вплинути на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави - службовими особами Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України (далі - Держземагентства) в Харківській області, рішень про здійснення приватизації зазначеної вище земельної ділянки та оформлення всіх необхідних для цього документів, за умови надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2500 доларів США.

Продовжуючи свої злочинні дії, 25.04.2014 ОСОБА_3, діючи з корисливого мотиву з метою незаконного збагачення, знаходячись поблизу АДРЕСА_3, повідомив ОСОБА_5 про те, що він у випадку надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 21000 гривень, може вплинути на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави - службовими особами Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України в Харківській області, рішення, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві «Символ» на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, а також вплинути на прийняття службовими особами управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області рішення, про присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, що є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

29.04.2014 приблизно о 12 годині, ОСОБА_3, знаходячись на ґанку будинку АДРЕСА_3 одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб, у вигляді грошових коштів у сумі 21000 гривень, за вплив на прийняття особами, уповноваженими на виконання функцій держави - службовими особами Головного управління Держземагентства в Харківській області та службовими особами управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області рішень, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві «Символ» на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, та присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, що є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, після чого злочинна діяльність ОСОБА_3 була припинена працівниками правоохоронних органів.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (в редакції частини статті чинної станом на 29.04.2014 р.).

Суд виправдав ОСОБА_3 за недоведеністю вчинення ним вищевказаного злочину, виходячи з того, що обвинувачення ґрунтувалось на припущеннях і не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами,під час розгляду справи у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі з доповненнями, прокурор просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що вирок є необґрунтованим, викладені у ньому висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а крім того, судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор зазначає, що судом не були прийняті до уваги ті обставини, що виходячи з пояснень обвинуваченого у судовому засіданні існують сумніви щодо кваліфікації, обізнаності та фактичної можливості ОСОБА_3 особисто здійснити правильне оформлення документів на землю в інтересах ОСОБА_5 Крім того, зазначає, що під час дачі пояснень у судовому засіданні, ОСОБА_3 не зміг вказати, чому саме він назвав ОСОБА_5 суму 21000 грн., не пояснив, які саме трати на офіційні платежі до неї входять, взагалі не пояснив як саме він збирався потратити вказані грошові кошти при оформленні документації на земельну ділянку в інтересах ОСОБА_5 в законному порядку, та всі його покази звелись на рівень припущень відносно затратної вартості та суми грошей які він нібито збирався потратити на оформлення документів. Також вказує, що у судовому засіданні ОСОБА_3 не пояснив до яких установ він збирався звертатись, які документи надавати і які отримувати. Прокурор вважає, що суд не надав належної оцінки ряду протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вказавши що даними протоколами лише зафіксоване спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_5, не надавши критичної оцінки висловам ОСОБА_3, що були спрямовані на створення у ОСОБА_5 уявлення про не можливість оформлення документів на земельну ділянку в законному порядку без передачі грошових коштів ОСОБА_3 у якості неправомірної вигоди за здійснення впливу на службових осіб Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України в Харківській області, при цьому, як вказує прокурор, в бесідах із ОСОБА_5 ОСОБА_3 не пояснює ОСОБА_5 яким саме чином він збирається здійснювати оформлення документації на земельну ділянку, а лише називає останньому суми грошових коштів, який той повинен йому передати. Разом з цим, на думку прокурора, суд залишив поза своєю увагою, що будь-який злочин в сфері хабарництва, вчиняється у завуальованій формі, і особа яка його вчиняє всіляко намагається приховати свою злочинну діяльність, не називаючи конкретні дії за, що вона бере гроші, та намагається обмежитись загальними фразами та висловами. Крім того, прокурор зазначає, що в порушення вимог ст.ст.370, 374, 94 КПК України, суд не мотивував у своєму рішенні, чому він не прийняв до уваги низку доказів сторони обвинувачення.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник - адвокат Радутний О.Е. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін як законний, обґрунтований і мотивований, і такий, що відповідає вимогам ст.ст.369-374 КПК України. Захисник вважає, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою та не відповідає вимогам ст.396 КПК України, оскільки, на думку захисника, прокурор лише поверхнево вказав на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та не навів конкретних обставин на підтвердження цього в контексті вимог ст.ст.410, 411 КПК України, пославшись лише на власні сумніви і припущення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив скасувати вирок і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги та вважали вирок законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Із змісту положень ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини,ст. 62 Конституції України,ст.373 КПК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ України № 5 від 29.06.1990 року « Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», випливає, що кожна людина має право на справедливий розгляд справи, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачаться на її користь. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Визнаючи ОСОБА_3, невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, суд правильно застосував вищезазначені норми та дійшов вірного висновку про недоведеність наявності в його діях вказаного складу кримінального правопорушення.

Зміст мотивувальної частини вироку відносно ОСОБА_3 свідчить, що суд дослідив всі докази, надані стороною обвинувачення. Клопотання учасників судового провадження, в тому числі прокурора, були розглянуті, обвинувачений та свідки допитані, документи та інші докази досліджені згідно положень кримінального процесуального закону.

Висновки суду про недоведеність в діях ОСОБА_3 наявності складу кримінального правопорушення одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, є вмотивованими та ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені у судовому засіданні та змістовно викладені у вироку місцевого суду, а тому доводи апелянта про невідповідність прийнятого судом рішення фактичним обставинам справи є безпідставними.

Так, судом встановлено, що в період часу з грудня 2013 року по січень 2014 року до ОСОБА_3, за власною ініціативою звернувся ОСОБА_5 з пропозицією допомогти здійснити приватизацію земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві «Символ» на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

23.04.2014 року, знаходячись поблизу АДРЕСА_3, на прохання ОСОБА_5, який сам ініціював питання щодо суми грошової винагороди та можливості ОСОБА_3 допомогти у здійсненні приватизації зазначеної вище земельної ділянки та оформленні всіх необхідних для цього документів, ОСОБА_3 погодився, діючи як представник ОСОБА_5 з наступним укладанням довіреності на ОСОБА_3 за винагороду у розмірі 2500 доларів США.

25.04.2014 року ОСОБА_3, знаходячись поблизу АДРЕСА_3, повідомив ОСОБА_5 про те, що він у випадку надання йому грошової винагороди у сумі 21000 гривень зможе, діючи як представник ОСОБА_5 на підставі довіреності, представляти інтереси по здійсненню приватизації земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві «Символ» на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з присвоєнням вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, що є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

29.04.2014 близько до 12-00 години, ОСОБА_3, знаходячись на ґанку будинку АДРЕСА_3 одержав від ОСОБА_5 грошову винагороду у сумі 21000 гривень, за надання доручення, діючи як представник ОСОБА_5 з наступним укладанням довіреності на ОСОБА_3, з приводу здійснення приватизації земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві «Символ» на території Великобабчанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з присвоєнням вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, що є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, та пояснив, що він працював з 2011 року у Центрі ДЗК на посаді інженера програмного забезпечення. За три місяці до звільнення його попередили, що центр ДЗК буде розформовуватися та його звільнять. Через деякий час йому зателефонував раніше не знайомий ОСОБА_5, та домовився про зустріч.

Під час зустрічі ОСОБА_5, попросив про допомогу в оформленні земельної ділянки з іншого власника. Він погодився надати йому відповідну допомогу, при цьому ОСОБА_5 сам запропонував грошові кошти за надані послуги в оформленні земельної ділянки. Він попросив, щоб ОСОБА_5 оформив на нього відповідну довіреність, а кошти в якості оплати за надані послуги перевів на банківську картку.

Порядок оформлення земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру тощо, він знав дуже добре, оскільки на посаді, яку він займав, вимагалось знання цього порядку, зокрема постанови КМУ №1051. В його функціональні обов'язки входило слідкування за роботою внутрішньої програми «НКС». Ніякого відношення до оформлення земельних ділянок ні він, ні центр ДЗК не мали. Сума коштів 21 тис. грн., яка була необхідна для оформлення земельної ділянки на ОСОБА_5, складалась з суми, яка необхідно для того, щоб він, як мінімум раз 10, їздив до Чугуєва для отримання необхідних довідок, оскільки документи могли повернути через допущені неточності, вартість його поїздок, вартість для виготовлення проекту земле відводу, всі офіційні платежі. Приблизно для сплати офіційних платежів та виготовлення проекту земле відводу необхідно сплатити 6-7 тис. грн. Всю суму коштів він «розбив» на частини, та за кожну суму коштів, що, куди йде, він пояснював ОСОБА_5. Він також запропонував останньому, якщо у нього є бажання, особисто зробити частину роботи, самому з'їздити тощо. Кошти, які б залишилися, він взяв би собі за виконану роботу.

Всю процедуру оформлення земельної ділянки він збирався робити офіційно, законно, в загальному порядку, тобто він стояв би в чергах, їздив би багато разів за довідками. Тому ніяких незаконних дій він не робив, ні на кого не збирався впливати, ОСОБА_5 він також нічого подібного не казав. Нікого з посадових осіб в центрі, які вирішують питання щодо оформлення землі, він не знає. Допомогти ОСОБА_5 означало законним способом здійснювати оформлення землі за довіреністю, тобто стояти в чергах, їздити за довідками, сплачувати офіційні платежі, таким чином він просто був би представником ОСОБА_5, і робив би все як звичайні громадяни. Нікому грошові кошти, крім офіційних платежів, він не збирався давати, ні на кого впливати наміру не мав. Оформив би він цю ділянку за 3-4 місяці, з чим ОСОБА_5 погодився.

Допитаний - свідок ОСОБА_5 пояснив, що він вирішив придбати земельну ділянку у садовому товаристві, однак ділянка не була узаконена. Оформлювати необхідно було в Чугуївському земельному кадастрі. Робив він це дуже довго, оскільки кожного разу знаходились якісь причини. Не вистачало якогось документу, потім щось знову, хтось у відпустці був і тому подібне. Потім йому дали номер телефону обвинуваченого, за яким він зателефонував і згодом зустрівся з ОСОБА_3, який погодився допомогти. На запитання, скільки це буде коштувати. ОСОБА_3 відповів, що це обійдеться у 2-2,5 тис. доларів. У нього таких коштів не було, тому він зупинив оформлення ділянки.

Після Нового року він знову звернувся до обвинуваченого. На першій зустрічі ОСОБА_3 сказав, що сума трохи збільшиться. Він почав розуміти, що це вимагання для оформлення документів, тому у лютому 2014 року він вирішив звернутися до працівників міліції. Потім він звернувся до ОСОБА_3 знову і просив його зменшити цю суму. ОСОБА_3 казав йому, що ці кошти необхідні для оформлення земельної ділянки, частина коштів необхідна для офіційних платежів. Обвинувачений говорив, що буде з кимсь ділитися. Також пояснював йому, що сума в 21 тис. грн. необхідна для офіційних платежів, може зробити йому розстрочку у виплаті коштів, та внести першочергову суму у розмірі 8 тис. грн. чи 13 тис. грн. Пояснював, де ОСОБА_5 зможе зекономити, якщо він сам поїде з документами, які дасть обвинувачений, до Чугуєва, де вже отримає кадастровий номер. Або ж це буде робити сам обвинувачений, буде їздити, та зробить все сам за 2,5 місяці. Також казав, щоб він переоформив довіреність на себе від першого довірителя.

Потім, в кінці квітня 2014 року його запросили до відділку працівники міліції, де помічались грошові кошти. Кошти були не його, таких грошей у нього немає. Там також були поняті. Потім він подзвонив обвинуваченому, під'їхав до будівлі земельного кадастру на АДРЕСА_4. Він сказав, що привіз пакет документів, які були в синій папці, куди також поклав помічені кошти 21 тис. грн., та готовий для оформлення документів. Він показав обвинуваченому пакет документів, ОСОБА_3 сказав, щоб він поклав їх в папку, та забрав її. В момент передачі грошових коштів обвинуваченому, він вже не мав наміру оформлювати земельну ділянку.

Дослідивши докази по справі, суд обґрунтовано у вироку вказав, на те що посилання ОСОБА_5 на факт вимагання грошових коштів з боку ОСОБА_7, не знайшло свого підтвердження, оскільки ОСОБА_5, за власною ініціативою дзвонив обвинуваченому з приводу оформлення земельної ділянки, питав скільки це буде коштувати.

Із змісту протоколів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксоване спілкування ОСОБА_7 і ОСОБА_5, що мало місце 23.04.2014, 25.04.2014 та 29.04.2014 року, та прослуханих аудіозаписів вказаних розмов, встановлено, що сама ініціатива необхідності оформлення довіреності виходить саме від обвинуваченого, що свідчить про його намір здійснювати оформлення документів в загальному встановленому законом порядку. Крім того, ОСОБА_7 зазначав, що раніше ніж через 2,5 - 3 місяці оформити документи не має можливості.

За вказаних обставин, розуміння свідком ОСОБА_5, що він, на його думку, давав ОСОБА_3 хабар (оскільки сума 21 тис. грн. була для нього великою), не може свідчити про наявність у обвинуваченого наміру незаконно впливати на відповідальних осіб для прийняття необхідного рішення з приводу здійснення оформлення у власність земельної ділянки.

Суд також не прийняв до уваги показання ОСОБА_5 в частині того, що обвинувачений говорив, що буде з кимсь ділитися, оскільки ці показання свідка суперечать показанням ОСОБА_3 та даним, що містяться в протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксоване спілкування обвинуваченого і свідка 23.04.2014, 25.04.2014 та 29.04.2014 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що процес оформлення земельної ділянки займає приблизно 3 місяці.

Це узгоджується з показаннями обвинуваченого, який довів до відома ОСОБА_5, інформацію про те, що процес оформлення земельної ділянки займе 3 місяці. Вказане узгоджується з позицією захисту, що обвинувачений мав намір здійснювати процес оформлення земельної ділянки в загальному порядку встановленому законодавством.

Таким чином, суд у вироку дійшов вірного висновку, що за наявності згоди обвинуваченого здійснювати процес оформлення земельної ділянки та діяти в якості представника ОСОБА_5 на підставі довіреності в загальному встановленому законом порядку, отримана обвинуваченим грошова винагорода не є неправомірною вигодою. Будь-яких доказів на підтвердження одержання обвинуваченим неправомірної вигоди саме за вплив на прийняття рішення відповідальною особою, крім показань ОСОБА_5, які спростовуються показаннями обвинуваченого, допитаних свідків та даними, що містяться в протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксоване спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_5, - стороною обвинувачення не надано. За відсутності достатніх та належних доказів, версія сторони обвинувачення про одержання ОСОБА_3 неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - є лише припущеннями, які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, та у відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, ч.3 ст. 373 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.

Доводи апеляційної скарги прокурора, про те що суд не спростував докази, на яких ґрунтувалося обвинувачення, а саме: - протокол про результати контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 29.04.2014, яким зафіксовані обставини зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що мала місце 29.04.2014 о 12-10 год. біля вхідних дверей приміщення державного підприємства «Центр Державного Земельного Кадастру», в ході якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у якості неправомірної вигоди в сумі 21000;

-протокол огляду місця події від 29.04.2014, в якому зафіксований факт виявлення працівниками міліції у ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 21000 і які відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 29.04.2014 були вручені ОСОБА_5 для перевірки його заяви;

-висновок судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв від 02.06.2014 №72, відповідно до якого нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює жовто - зеленим кольором і яка присутня на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_3, грошових коштах в сумі 21000, ватному тампоні, який представлено у якості зразка помітки грошових купюр мають спільну родову належність між собою;

суперечать матеріалам справи, зокрема висновкам суду, викладеним в мотивувальній частині вироку суду.

В судовому засіданні, в повному обсязі досліджені аудіо- та відеозаписи негласних слідчих дій та відповідні протоколи (т.1 а.с. 254-263), а також докази на які посилається прокурор. Суд дав їм належну оцінку та обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вони лише свідчать про перелічені факти, та не відтворюють обставини, за яких ці кошти передавались та з якою метою, не показують, яка домовленість існувала між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 під час передачі документів та грошових коштів, та жодним чином не підтверджують, що обвинувачений одержав вказані грошові кошти за вплив на прийняття рішень, особами уповноваженими на виконання функцій держави.

Слід зазначити, що відповідальність за ч.2 ст. 369-2 КК України, настає за одержання неправомірної вигоди, яке пов'язане з впливом на прийняття рішення. Однак ні матеріали справи, ні відомості які були досліджені в суді не містять даних щодо характеру, обсягу, методів впливу. Не були встановлені також конкретні посадові особи, що є уповноваженими на виконання функцій держави на яких збирався, на думку сторони обвинувачення здійснити вплив ОСОБА_3, (який був 28.04.2014 року звільнений з посади інженера сектору технічного адміністрування Державного земельного кадастру Харківської регіональної філії Центру ДЗК) а допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, показали що вони не знайомі з обвинуваченим, по службовій діяльності не перетинаються, вплив відсутній.

Таким чином,на переконання колегії суддів,відсутні підстави передбачені ст. 411 КПК України, а прокурором не доведено що судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, прокурор не ставить питання про ухвалення обвинувального вироку з визнанням обвинуваченого винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачувався, а просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Стверджуючи, про наявність істотних порушень кримінального процесуального закону і потребу з цих причин проводити новий судовий розгляд, апелянт в достатній мірі не конкретизує, які ж саме порушення процесуального закону допустив суд.

Поряд з цим ст. 415 КПК України передбачено, що апеляційний суд скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: 1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої ст. 412 цього кодексу; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; 3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Апелянт не наводить і у справі не вбачається істотних порушень закону, які в даному випадку давали б підстави апеляційному суду скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Позиція прокурора фактично зводиться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.

За таких обставин колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції ретельно дослідивши усі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення і захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність, з точки зору достатності та взаємозв'язку, допитавши обвинуваченого, свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, проаналізувавши документи, оглянувши речові докази, дійшов правильного висновку що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України, не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому обвинувачений підлягає виправданню відповідно до п.3 ч.1ст.373 КПК України за недоведеністю того, що в його діянні є склад інкримінованого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418,419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м.Харкова від 30 січня 2015 року у відношенні ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. Ємець М.І. Мікулін С.К. Шабельніков